Рішення № 94748540, 03.02.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20971/19

Провадження № 2/522/4157/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Стогнієнко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету, третя особа ОСОБА_2 про визнання звільнення незаконним, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, з урахування уточнень позовних вимог, просить:

Визнати противоправним та скасувати Наказ Одеського національного медичного університету від 11 листопада 2019 року № 458-л «Про кадрові питання» про звільнення ОСОБА_1 11 листопада 2019 року з посади проректора з адміністративно-господарської та фінансової роботи на підставі пункту 5 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України;

Поновити ОСОБА_1 на посаді проректора з адміністративно-господарської та фінансової роботи Одеського національного медичного університету з розподілом функціональних обов`язків та посадовою інструкцією, встановленими станом на 09 грудня 2018 року;

Стягнути з Одеського національного медичного університету (юридична адреса: 65082, м. Одеса, провулок Валіховський, 2, ЄДРПОУ: 02010801) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 листопада 2019 року по 26 грудня 2020 року у розмірі 262 067 гривень 73 копійки;

Визнати 20 лютого 2019 року днем виходу на роботу працівника та переривання стану тимчасової непрацездатності;

Допустити негайне виконання рішення (а.с. 1-9, 181-182).

Позивач мотивує вимоги тим, що рішенням Приморського районного суду міста Одеса від 24 жовтня 2019 року у цивільній справі № 522/14192/19 визнано противоправним та скасовано наказ Одеського національного медичного університету № 5 від 10 грудня 2018 року та поновлено його на посаді проректора з адміністративно-господарської та фінансової роботи Одеського національного медичного університету, допущено негайне виконання судового рішення.

Після отримання рішення, він звернувся із заявою про поновлення на роботі. Не отримавши відповідь, він звернувся з виконавчим листом до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби України міста Одеса з метою примусового виконання рішення суду. У виконавчій службі 11 листопада 2019 року повідомлено про те, що 12 листопада 2019 року йому потрібно з`явитися на своє робоче місце у зв`язку з поновленням на роботі. Позивач 12 листопада 2019 року з`явився на роботу у корпус ректорату ОНМедУ, розташованому за адресою: м. Одеса, провулок Валіховський, 2. Проте, до його робочого місця його не допустили. Натомість, в.о. начальника відділу кадрів ознайомила з Наказом від 11 листопада 2019 року № 458-л «Про кадрові питання», згідно пункту 1 якого його звільнено з посади проректора з адміністративно - господарської та фінансової роботи з 11 листопада 2019 року на підставі пункту 5 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Зазначає, що чотирьох місячний строк перебування на лікарняному переривається 20 лютого 2019 року, оскільки він з`явився в Університет, у корпус ректорату з метою виконання своїх посадових обов`язків, проте приміщення ректорату за адресою: АДРЕСА_1 , було зачинене, йому та іншим співробітникам університету охорона не дозволила увійти до приміщення ректорату, чим спричинила перешкоджання та зробила неможливим виконання ним своїх обов`язків як проректора з адміністративно-господарської та фінансової роботи. Таким чином, 20 лютого 2019 року позивач вважає днем виходу на роботу, що перериває обчислення чотирьохмісячного строку хвороби.

Звертає увагу, що у наказі про звільнення не зазначено, що звільнення обумовлено виробничою необхідністю, потреби у заміні відсутнього працівника не існувало, оскільки 12 червня 2019 року був закритий лист непрацездатності у зв`язку з одужанням, інших листів непрацездатності він не отримував.

До суду надійшов відзив на позов виконуючого обов`язки ректора Одеського національного медичного університету Сухіна Ю.В.(а.с. 26-32).

Розгляд справи неодноразово відкладений, в зв`язку з надходженням клопотань учасників процесу, в зв`язку з запровадженням карантину (а.с. 70-73, 90-93, 107-108, 109-112, 129-132, 136-139).

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити, оскільки вважає, що більше ніж чотирьох місячний строк перебування на лікарняному позивача перерваний 20 лютого 2019 року, коли він фактично вийшов на роботу.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, оскільки позивач був відсутній більше як чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності та за наявністю виробничої необхідності, ОНМедУ наявні законі підстави для видачі наказу про звільнення з посади проректора з адміністративно-господарської роботи університету. Заперечують, проти тверджень позивача щодо переривання чотиримісячного строку перебування на листі непрацездатності та виходу на роботу 20 лютого 2019 року, оскільки зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем листами непрацездатності протягом більше 4-х місяців підряд.

Третя особа в судове засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи учасників справи, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді проректора з адміністративно-господарської та фінансової роботи Одеського національного медичного університету з розподілом функціональних обов`язків та посадовою інструкцією, встановленими станом на 09 грудня 2018 року. Стягнуто з Одеського національного медичного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу тощо.

Зазначене рішення в частині виплати заробітної плати ОСОБА_1 виконано, про що свідчить постанова Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі про закінчення виконавчого провадження № 60777855 від 16 жовтня 2020 року.

11 листопада 2019 року до Одеського національного медичного університету надійшла постанова Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 08.11.2019 року про відкриття виконавчого провадження, винесена при примусовому виконані виконавчого листа № 522/14192/19 від 31.10.2019 року, що видав Приморський районний суд м.Одеси.

Наказом Одеського національного медичного університету від 11 листопада 2019 року № 758-л (по особовому складу) звільнено ОСОБА_1 з 11 листопада 2019 року з посади проректора з адміністративно-господарської роботи та фінансової роботи на підставі п.5 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Підставою для винесення наказу зазначено: табелі обліку використання робочого часу за період лютий 2019 року – червень 2019 року, листки непрацездатності серії АДЖ № 753182 від 22 лютого 2019 року, серії АДЖ № 685176 від 25 лютого 2019 року, серії АДЖ № 685364 від 18 березня 2019 року, серії АДЖ № 685567 від 15 квітня 2019 року, серії АГЕ № 265259 від 02 травня 2019 року, серії АГЕ № 265322 від 13 травня 2019 року, серії АДН № 208120 від 23 травня 2019 року, серії АГЕ № 265341 від 12 червня 2019 року, акт ревізії від 06 листопада 2019 року, службова записка від 08 листопада 2019 року.

Так, роботодавцем з`ясовано, що ОСОБА_1 безперервно перебував на лікарняному з 07 лютого 2019 року по 12 червня 2019 року.08 листопада 2019 року в.о. начальника відділу кадрів ОСОБА_3 було подано службову записку на ім`я т.в.о. ректора ОНМедУ ОСОБА_2 , у якій зазначено, зокрема: « ОСОБА_1 не з`являвся на роботі протягом більше чотирьох місяців підряд, а саме з 12 лютого по 12 червня 2019 року. З метою забезпечення нормальної, безперервної роботи Одеського національного медичного університету у сфері адміністративно-господарської та фінансової діяльності, відповідно до Кодексу законів про працю України виникає необхідність звільнити ОСОБА_1 та прийняти на цю посаду високопродуктивного кваліфікованого працівника».

Як зазначає позивач, 12 листопада 2019 року він фактично ознайомився з наказом про звільнення, оскільки у виконавчій службі його повідоміли про необхідність приступити до роботи саме в той день.

Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП работодавець має право розірвати трудовий договір із працівником у зв`язку з нез`явленням на роботу більше чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності.

При цьому слід зазначити, що вихід на роботу хоча б на один день перериває цей строк.

Позивач просить визнати 20 лютого 2019 року днем виходу на роботу працівника та переривання стану тимчасової непрацездатності, оскільки він вийшов на робоче місце.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється законність звільнення, обов`язок доведення правомірності звільнення працівника покладається на роботодавця. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року у справі №273/212/16-ц.

Факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці протягом чотирьох місяців підтверджена наявністю листків непрацездатності, а саме з 07 лютого 2019 року по 12 червня 2019 року.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, що він 20 лютого 2019 року вийшов на роботу, оскільки суду не надані належні, допустимі та достатні докази, що 4-х місячний строк переривається.

Суд критично ставиться до посилання позивача на переривання стану тимчасової працездатності та визнання 20 лютого 2019 року днем виходу на роботу, оскільки в той день він перебував у стані тимчасової непрацездатності, що пітверджується записом у листі непрацездатності про звільнення ОСОБА_1 від роботи з 07.02.2019 року по 22.02.2019 року (перебував у стаціонарі, стати до роботи 23.02.2019 року), що відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 року № 455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 року за № 1005/6196 засвідчено листками непрацездатності. Зазначені обставини на підприємстві були виявлені, про що свідчить акт ревізії від 06 листопада 2019 року, службова записка від 08 листопада 2019 року

Отже, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України строк сплив повністю, відповідний день четвертого місяця з моменту, коли працівник не з`явився на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю більше чотирьох місяців підряд.

Враховуючи, що ОСОБА_1 нез`являвся на роботу протягом більше чотирьох місяців без перерви унаслідок тимчасової непрацездатності та враховуючи виробничу необхідність, роботодавцем прийнято рішення про звільнення його з посади відповідно п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

З урахуванням викладеного відсутні підстави для визнання 20 лютого 2019 року датою, коли позивач вийшов на роботу та виконував повноваження проректора з адміністравтино-господарської та фінансової роботи та строк переривання тривалого перебування на листі непрацездатності.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити у звязку з необґрунтованістю.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 40, 235 КЗпП України, ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету, третя особа ОСОБА_2 про визнання звільнення незаконним, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 09 лютого 2021 року.

Суддя Р.Д. Абухін

03.02.2021