Рішення № 94747375, 25.01.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/141/2021

ЄУН 331/1418/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

представників : позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом Кредитної спілки «Запоріжжя» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2231 від 29 березня 2019 року та за зустрічним позовом ОСОБА_3 в особі представника – адвоката Працевитого Геннадія Олександровича до Кредитної спілки « Запоріжжя», треті особи – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про захист прав споживача, визнання кредитного договору № 2231 від 29.03.2019 року недійсним,

ВСТАНОВИВ :

13 квітня 2020 року Кредитна спілка «Запоріжжя» (далі – КС «Запоріжжя») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 2231 від 29 березня 2019 року, який неодноразово уточнювався ( а.с. 113-116,131-132,157-158,161-162182-183).

В остаточній редакції позову від 21.10.2020 року позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Кредитної спілки «Запоріжжя» суму кредиту в розмірі 44 071,73 грн., проценти за користування кредитом, в тому числі неправомірне користування кредитом, за період з 29.03.2019 року по 29.03.2020 року у розмірі 48 936,45 грн., проценти згідно з п. 5.4. Договору кредиту (ч. 2 ст. 625 ЦК України) за період з 30.03.2020 року по 19.11.2020 року у розмірі 70 743,56 грн., штраф у розмірі 22 035,86 грн., разом –185 787,60 грн. та судовий збір. (а.с. 182-183).

20 липня 2020 року відповідачка по справі – ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Працевитого Г.О. звернулася до суду із зустрічним позовом до КС «Запоріжжя», треті особі – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за результатом розгляду якої просить визнати недійсними : кредитний договір № 2231 від 29.03.2019 року, укладений між КС «Запоріжжя» та ОСОБА_3 ; пункт 5.5 кредитного договору № 2231 від 29.03.2019 року, укладений між КС «Запоріжжя» та ОСОБА_3 в частині застосування до позичальника штрафу у розмірі 50% від суми фактичного залишку кредиту на дату прийняття кредитодавцем рішення про стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку (а.с. 82-85).

Позиція позивача за первісним позовом - КС «Запоріжжя»

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.03.2019 року між КС «Запоріжжя» ( далі – Спілка) та ОСОБА_3 ( далі – Позичальник, Відповідач-1) було укладено договір кредиту № 2231 від 29 березня 2019р.( далі – Договір), відповідно до якого Спілка зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 50000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути його Спілці відповідно до умов, передбачених цим Договором.

КС «Запоріжжя» свої зобов`язання виконала та надала Відповідачу-1 кредит у сумі 50000,00 грн.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем-1 умов Договору кредиту у нього станом на 18 вересня 2020 р. утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 44 071, 73 грн. та процентами за користування кредитом, в тому числі за неправомірне користування кредитом, за період з 29.03.2019 р. по 29.03.2020 р. у розмірі 48 936, 45 грн.

Відповідно до п. 5.4. Договору кредиту за прострочення позичальником строків сплати, передбачених Графіком розрахунків, позичальник згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України сплачує кредитодавцю на його вимогу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 250% процентів річних від простроченої суми. Пунктом 1.4 Договору встановлений розмір процентної ставки за користування кредитом на рівні 75 % річних.

Зазначеним пунктом Договору передбачені проценти за правомірне користування кредитним коштами в межах строку користування кредитом.

В той же час, п. 1.5. Договору кредиту № 2231 від 29.03.2019р. передбачено, що у разі прострочення позичальником строків сплати, передбачених Графіком розрахунків згідно п. 2.1. цього Договору, або у випадку виникнення відповідно до умов даного Договору зобов`язання позичальника достроково повернути кредит, розмір процентів за користування кредитом становить – 150% річних з наступного за днем сплати по кредиту дня і діє до повного погашення позичальником простроченої заборгованості по кредиту.

У зв`язку з порушенням Відповідачем-1 п. 1.3. Договору кредиту та не повернення повної суми кредиту у строк до 29.03.2020 р. у нього утворилась заборгованість відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за процентами за неправомірне користування коштами за період з 30.03.2020 р. по 19.11.2020 р. у розмірі 70 743, 56 грн.

В забезпечення вимог КС «Запоріжжя» за Договором кредиту № 2231 від 29 березня 2019р. між позивачем та поручителем ОСОБА_4 (Відповідач-2) та боржником ОСОБА_3 був укладений Договір поруки № 2231/П1 від 29 березня 2019р.

Також, в забезпечення вимог КС «Запоріжжя» за Договором кредиту № 2231 від 29 березня 2019р. між позивачем та поручителем ОСОБА_5 (Відповідач-3) та боржником ОСОБА_3 був укладений Договір поруки № 2231/П2 від 29 березня 2019р..

Також, в забезпечення вимог КС "Запоріжжя" за Договором кредиту № 2231 від 29 березня 2019р. між позивачем та поручителем ОСОБА_6 (Відповідач-4) та Боржником ОСОБА_3 був укладений Договір поруки № 2231/П3 від 29 березня 2019р..

Відповідно до договорів поруки поручителі взяли на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями боржника, що випливають із Договору кредиту № 2231 від 29 березня 2019р., укладеного між кредитором та боржником.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму кредиту у розмірі 44 071, 73 грн., проценти за користування кредитом, в тому числі за неправомірне користування кредитом, за період з 29.03.2019 р. по 29.03.2020 р. у розмірі 48 936, 45 грн., проценти згідно з п. 5.4 Договору кредиту (ч. 2 ст. 625 ЦК України) за період з 30.03.2020 р. по 19.11.2020 р. у розмірі 70 743, 56 грн., штраф у розмірі 22 035, 86 грн., а також судовий збір.

Позиція відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3

20 липня 2020 року від відповідачки ОСОБА_3 в особі представника – адвоката Працевитого Г.А. до суду надійшов відзив на позов, із змісту якого вбачаються заперечення проти позову з таких підстав.

По-перше, ОСОБА_3 членом Кредитної спілки «Запоріжжя» ніколи не була, зі статутом кредитної спілки не знайомилася, а значить і не визнавала його, відповідні внески не сплачувала, в органах самоврядування позивача участі не приймала.

За таких обставин, кредитний договір № 2231 від 29.03.2019 р. є незаконним та таким, що підлягає визнанню судом недійсним.

По-друге, відповідно до заявлених вимог, позивач просить стягнути з відповідачів 51 645,78 грн. - проценти за користування кредитом за період з 23.03.2019 по 13.04.2020 рр.

Пунктом 1.3. Кредитного договору визначено строк дій договору, який становить 12 місяців, з 29.03.2019 р. до 29.03.2020 р.

Отже, відсотки та штрафні санкції по кредиту нараховувані після спливу визначеного договором строку кредитування.

По-третє, відповідно до п. 5.5. Кредитного договору, у разі прийняття кредитодавцем рішення про стягнення процентів за користування кредитом та суми кредиту в судовому порядку до позичальника застосовується штраф у розмірі 50% від суми фактичного залишку кредиту на дату прийняття кредитодавцем рішення про стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, чинній на час укладення спірного кредитного договору, несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, встановлення КС «Запоріжжя» штрафу в розмірі 50% від розміру зобов`язання в разі допущення прострочення по кредиту (не залежно від строку такого прострочення), прямо суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

По-четверте, кредитним договором передбачена плата за користування в розмірі 75 % річних.

Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

На підстав викладеного вважає, що позовні вимоги КС «Запоріжжя» не підлягають задоволенню.

Позиція позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3 .

Зустрічний позов ОСОБА_3 обґрунтовано тим, що вона членом Кредитної спілки «Запоріжжя» ніколи не була, зі статутом кредитної спілки не знайомилася, а значить і не визнавала його, відповідні внески не сплачувала, в органах самоврядування відповідача участі не приймала, а тому не може бути стороною договору, укладеним з кредитною спілкою.

За таких обставин, кредитний договір № 2231 від 29.03.2019 р. є незаконним та таким, що підлягає визнанню судом недійсним, а грошові кошти, отримані ОСОБА_3 - підлягають стягненню з нього на користь КС "Запоріжжя" в порядку ст. 1212 ЦК України.

Щодо незаконності п. 5.5. Кредитного договору в частині стягнення штрафу з позичальника зазначила таке.

Відповідно до п. 5.5. Кредитного договору, у разі прийняття кредитодавцем рішення про стягнення процентів за користування кредитом та суми кредиту в судовому порядку до позичальника застосовується штраф у розмірі 50% від суми фактичного залишку кредиту на дату прийняття кредитодавцем рішення про стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15- рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, чинній на час укладення спірного кредитного договору, несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

З огляду на приписи ч. З ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободу договору, зокрема у цьому договорі споживчого кредиту, щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту.

Таким чином, встановлення КС "Запоріжжя" штрафу в розмірі 50% від розміру зобов`язання в разі допущення прострочення по кредиту (не залежно від строку такого прострочення), прямо суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позиція відповідача за зустрічним позовом - КС «Запоріжжя».

Відповідач за зустрічним позовом – КС « Запоріжжя» проти позову заперечує з таких підстав.

Членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов`язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. В першу чергу сплачується вступний внесок.

У разі коли вступний та обов`язковий пайовий внески сплачено у різні дні, першим днем членства вважається день сплати обов`язкового пайового внеску.

А згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України "Про кредитні спілки" спостережна рада може прийняти рішення про делегування частини належних їй повноважень до компетенції правління, крім тих, що віднесені статутом кредитної спілки до її виключної компетенції.

Протоколом засідання спостережної ради КС “Запоріжжя” № 2/07ср від 08.02.2007 р. повноваження про прийняття нових членів до КС “Запоріжжя” були делеговані правлінню КС “Запоріжжя”.

Відповідно до п. 9.2. Статуту КС “Запоріжжя” (в редакції 2007 р., чинній на час прийняття рішення спостережною радою) вирішення питань про прийняття нових членів до кредитної спілки не віднесені до виключної компетенції спостережної ради.

Аналогічні положення закріпленні й у діючій редакції Статуту КС "Запоріжжя" (2019 р., п. 9.2.)

28.03.2019 р. ОСОБА_3 подала заяву про вступ в члени КС “Запоріжжя”.

Протоколом правління КС “Запоріжжя” № 7/19 від 28.03.2019 р. ОСОБА_3 була прийнятий в члени КС “Запоріжжя”.

28.03.2019 р. ОСОБА_3 сплатила вступний та обов`язковий пайовий внесок, що підтверджується прибутковим касовим ордером від 28.03.2019 р. № 110 на суму 199, 00 грн. про сплату вступного внеску, прибутковим касовим ордером від 28.03.2019 р. № 111 на суму 1,00 грн. про сплату обов`язкового пайового внеску.

Враховуючи вимоги ч. 5 ст. 10 Закону України “Про кредитні спілки”, ОСОБА_3 є членом КС “Запоріжжя” з 28.03.2019 р.

Договір кредиту № 2231 від 29.03.2019 р. не відноситься до договорів про надання споживчого кредиту, відповідно, норми Закону України “Про захист прав споживачів” не регулюють правовідносини сторін за зазначений договором, а посилання позивача за зустрічним позовом на порушення норм зазначеного закону є необґрунтованим.

Оскаржуваний договір кредиту не зменшував і не обмежував права позивача за зустрічним позовом. Несприятливі наслідки для нього настали у зв`язку з неналежним виконанням позивачем за кредитним договором умов кредитного договору.

Звернення позивача за зустрічним позовом до суду з цим позовом з вимогою про визнання умов договору, про які йому було відомо і які ним не були виконані, є нічим іншим, як намаганням уникнути цивільно-правової відповідальності за їх невиконання та не може свідчити про його добросовісну поведінку.

На підставі викладеного просить у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до КС "Запоріжжя", треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Заяви учасників процесу та процесуальні документи суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2020 року позовну заяву прийнято та відкрито провадження у цій справі; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 54-55).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2020 року розгляд справи відкладено за заявою представника відповідача ОСОБА_7 (а.с. 65-66).

20 липня 2020 року від відповідача ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Працевитого Г.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі (а.с. 74-77).

20 липня 2020 року від відповідача ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Працевитого Г.О. до суду надійшло клопотання про витребування доказів по справі (а.с. 80-81).

20 липня 2020 року від відповідача по справі – ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Працевитого Г.О. до суду надійшла зустрічна позовна заява до КС «Запоріжжя», треті особі – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнати недійсння кредитний договір № 2231 від 29.03.2019 року, визнання недійсним пункт 5.5 кредитного договору № 2231 від 29.03.2019 року в частині (а.с. 82-85).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2020 року зустрічний позов об`єднано в одне провадження з первісним позовом; вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду у підготовче судове засідання (а.с. 87-89).

13.08.2020 року від представника позивача за первісним позовом КС «Запоріжжя» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (а.с. 98-99).

21.08.2020 року від представника КС «Запоріжжя» надійшла уточнена позовна заява, якою представник зменшив розмір позовних вимог до 158 694,32 грн. (а.с. 113-116).

21.08.2020 року від представника КС «Запоріжжя» надійшла відповідь на відзив (а.с. 119-122).

07.09.2020 року від представника КС «Запоріжжя» надійшла уточнена позовна заява, якою представник збільшив розмір позовних вимог до 167 123,34 грн. (а.с. 131-132).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2020 року продовжено строк підготовчого провадження по справі (а.с. 140-141).

07.10.2020 року від ОСОБА_3 , в особі представника – адвоката Працевитого Г.О. надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, з клопотанням про витребування доказів (а.с. 151-155).

07.10.2020 року від представника КС «Запоріжжя» надійшла уточнена позовна заява, якою представник збільшив розмір позовних вимог до 176 756,50 грн. (а.с. 157-158).

15.10.2020 року від представника позивача за первісним позовом КС «Запоріжжя» надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (а.с. 165-166).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2020 року продовжено строк підготовчого провадження по справі (а.с. 171-172).

23.10.2020 року від представника КС «Запоріжжя» надійшла уточнена позовна заява, якою представник збільшив розмір позовних вимог до 185 787,60 грн. (а.с. 182-183).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.11.2020 року підготовче провадження по справі закрито, справа призначена до судового розгляду (а.с. 190-191).

В суді представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримує з підстав, викладених в наданих суду заявах по суті справи, просить їх задовольнити ; проти зустрічного позову заперечує з підстав, викладених в наданих суду заявах по суті справи, просить у його задоволенні відмовити.

Представник відповідачки ОСОБА_3 – адвокат Працевитий Г.О. в суді проти первісного позову заперечує з підстав, викладених в заявах по суті справи , просить у його задоволенні відмовити ; як представник позивачки за зустрічним позовом вимогу свого довірителя підтримує з підстав, викладених в заявах по суті справи, просить його задовольнити.

Відповідачі за первісним позовом та треті особа за зустрічним позовом - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, хоча про час день та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення(а.с. 90,92,95, 127,129,130,137-139,147-149,178—180,198,201,202). Про причину неявки суд не повідомили. Заперечень проти первісного позову та письмових пояснень за зустрічним позовом суду не надали.

З урахуванням думок учасників процесу, які присутні в судовому засіданні, та положень частини першої статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності вказаних учасників процесу.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до такого.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28 березня 2019 р. ОСОБА_3 подала заяву про вступ в члени КС “Запоріжжя” (а.с. 105).

Протоколом правління КС “Запоріжжя” № 7/19 від 28 березня 2019 р. її було прийнято в члени КС “Запоріжжя” (а.с. 106).

28 березня 2019 р. вона сплатила вступний та обов`язковий пайовий внесок, що підтверджується прибутковим касовим ордером від 28.03.2019 р. № 110 на суму 199, 00 грн. про сплату вступного внеску, прибутковим касовим ордером від 28.03.2019 р. № 111 на суму 1,00 грн. про сплату обов`язкового пайового внеску (а.с. 107).

Відповідно до частини третьої, п`ятої статті 10 Закону України «Про кредитні спілки» прийняття до кредитної спілки та виключення з її складу провадяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки.

Членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов`язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. В першу чергу сплачується вступний внесок.

У разі коли вступний та обов`язковий пайовий внески сплачено у різні дні, першим днем членства вважається день сплати обов`язкового пайового внеску.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України «Про кредитні спілки» спостережна рада може прийняти рішення про делегування частини належних їй повноважень до компетенції правління, крім тих, що віднесені статутом кредитної спілки до її виключної компетенції.

Аналогічні положення закріпленні й у пункті 9.2.діючої редакції Статуту КС "Запоріжжя" 2019 р. (а.с. 102)

Протоколом засідання спостережної ради КС “Запоріжжя” № 2/07ср від 08.02.2007 р. повноваження про прийняття нових членів до КС “Запоріжжя” були делеговані правлінню КС “Запоріжжя”.

Відповідно до пункту 9.2. Статуту КС “Запоріжжя” (в редакції 2007 р., чинній на час прийняття рішення спостережною радою) вирішення питань про прийняття нових членів до кредитної спілки не віднесені до виключної компетенції спостережної ради.

29 березня 2019р. між Кредитною спілкою “Запоріжжя” та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту № 2231 від 29 березня 2019р. (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 1.1. договору кредиту № 2231 Кредитна спілка зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 50000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути його спілці відповідно до умов, передбачених цим Договором.

КС «Запоріжжя» свої зобов`язання виконала та надала ОСОБА_3 кредит у сумі 50000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 19 від 29 березня 2019р. (а.с. 111).

ОСОБА_3 неналежним чином виконувались обов`язки за Договором, через що у неї виникла заборгованість перед КС «Запоріжжя.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 умов Договору кредиту № 2231 від 29 березня 2019р. у неї станом на 18 вересня 2020 р. утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 44 071, 73 грн. (а.с. 184)

Також позивачем КС «Запоріжжя» нараховані проценти за користування кредитом, в тому числі за неправомірне користування кредитом, за період з 29.03.2019 р. по 29.03.2020 р. у розмірі 48 936, 45 грн., що підтверджується розрахунком КС «Запоріжжя» (а.с. 184).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У пункті 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17 зазначено, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Як вбачається з матеріалів справи пунктом 1.4 Договору кредиту № 2186 від 19.10.2018 р. встановлений розмір процентної ставки за користування кредитом на рівні 75 % річних.

Зазначеним пунктом договору передбачені проценти за правомірне користування кредитним коштами в межах строку користування кредитом.

В той же час, пунктом 1.5. Договору кредиту № 2231 від 29.03.2019р. передбачено, що у разі прострочення позичальником строків сплати, передбачених Графіком розрахунків згідно п. 2.1. цього Договору, або у випадку виникнення відповідно до умов даного Договору зобов`язання Позичальника достроково повернути кредит, розмір процентів за користування кредитом становить – 150% річних з наступного за днем сплати по кредиту дня і діє до повного погашення Позичальником простроченої заборгованості по кредиту.

А згідно з пунктом 5.4. Договору кредиту № 2231 від 29.03.2019р. за прострочення позичальником строків сплати, передбачених Графіком розрахунків та/або п.п. 1.3., 4.1.5., 7.4. Договору кредиту № 2231 від 29 березня 2019р., Позичальник згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України сплачує кредитодавцю на його вимогу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 250% процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.07.2014 р. “Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві” разом з тим судам слід мати на увазі, що проценти, передбачені ст. 625 ЦК, за своєю природою відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування чужими грошовими коштами. Тому під час вирішення спорів про стягнення процентів річних суд повинен визначити, чи позивач вимагає сплати процентів за користування грошовими коштами, що були надані як позика, кредиту, банківського вкладу, чи зміст вимоги полягає в застосуванні відповідальності за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК).

А згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (п. 91 постанови Верховного Суду від 28.03.2018 р. по справі № 444/9?519/12?).

В пункті 20 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 по справі № 5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2019 р. по справі № 910/21449/17, від 05.03.2019 р. по справі № 5017/1987/2012, від 05.06.2019 р. по справі № 907/955/16.

Як вбачається зі змісту уточненої позовної заяви позивач звернувся до відповідачів з позовними вимогами, в тому числі про стягнення 150 процентів річних за порушення грошового зобов`язання, за період з 29.03.2019 р. по 29.03.2020 р., тобто в межах строку кредитування, на підставі п. 1.4. Договору кредиту № 2231 від 29.03.2019р. та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також, позивач просить стягнути з відповідачів проценти за неправомірне користування коштами у зв`язку з порушенням п. 1.3. Договору кредиту № 2231 від 29.03.2019р. на підставі п. 5.4. зазначеного договору та частиною другою статті 625 ЦК України.

За таких обставин посилання відповідача ОСОБА_3 на неправомірність нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування та одночасне стягнення процентів за правомірне й неправомірне користування коштами є необґрунтованим, оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення процентів за порушення грошового зобов`язання, на підставі окремих пунктів договору та за різні періоди такого порушення.

Відповідно до пункту 5.4. Договору кредиту № 2231 від 29 березня 2019р. за прострочення позичальником строків сплати, передбачених Графіком розрахунків та/або п. п. 1.3., 4.1.5., 7.4. Договору кредиту № 2231 від 29 березня 2019р., позичальник згідно з частиною другою статті 625 ЦК України сплачує кредитодавцю на його вимогу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 250% процентів річних від простроченої суми.

У зв`язку з порушенням ОСОБА_3 пункту 1.3. Договору кредиту № 2231 від 29.03.2019р. та не повернення повної суми кредиту у строк до 29.03.2020 р. у нього утворилась заборгованість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України за процентами за неправомірне користування коштами за період з 30.03.2020 р. по 19.11.2020 р. у розмірі 70 743, 56 грн., що підтверджується розрахунком КС «Запоріжжя» (а.с. 185).

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частини перша, друга статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 5.5. Договору кредиту № 2231 від 29 березня 2019р. у разі прийняття Спілкою рішення про стягнення процентів за користування кредитом та суми кредиту в судовому порядку внаслідок невиконання позичальником зобов`язань, встановлених п. 2.6., до позичальника застосовується штраф у розмірі 50% від суми фактичного залишку кредиту на дату прийняття Спілкою рішення про стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку.

Штраф за несвоєчасне виконання зобов`язань згідно розрахунку КС «Запоріжжя» складає 22 035, 86 грн. (44 071, 73 грн. фактичного залишку кредиту х 50%).

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Куруючись зазначеною нормою закону, виходячи з обставин справи, суд вважає за доцільним зменшити розмір штрафу до 2 000 грн.

В забезпечення вимог КС "Запоріжжя" за Договором кредиту № 2231 від 29 березня 2019р. між позивачем та поручителем ОСОБА_4 та боржником ОСОБА_3 був укладений Договір поруки № 2231/П1 від 29 березня 2019р. (а.с. 17).

Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки № 2231/П1 від 29 березня 2019р. поручитель бере на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями боржника, що випливають із Договору кредиту № 2231 від 29 березня 2019р., укладеного між кредитором та боржником.

Відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання згідно Договору кредиту (п. 3.1. Договору поруки). Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає по зобов`язанням боржника в повному обсязі всім належним йому майном та іншими коштами, на які може бути звернення стягнення, тобто: повернення кредиту, виплату відсотків за його користування, додаткових відсотків, відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником умов Договору кредиту (п. 3.2. Договору поруки).

Також, в забезпечення вимог КС "Запоріжжя" за Договором кредиту № 2231 від 29 березня 2019р. між позивачем та поручителем ОСОБА_5 та боржником ОСОБА_3 був укладений Договір поруки № 2231/П2 від 29 березня 2019р. (а.с. 18).

Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки № 2231/П2 від 29 березня 2019р. Поручитель бере на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями Боржника, що випливають із Договору кредиту № 2231 від 29 березня 2019р., укладеного між Кредитором та Боржником.

Відповідальність поручителя настає у випадку, коли Боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання згідно Договору кредиту (п. 3.1. Договору поруки). Поручитель і Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. Поручитель відповідає по зобов`язанням Боржника в повному обсязі всім належним йому майном та іншими коштами, на які може бути звернення стягнення, тобто: повернення кредиту, виплату відсотків за його користування, додаткових відсотків, відшкодування збитків, завданих Кредитору невиконанням або неналежним виконанням Боржником умов Договору кредиту (п. 3.2. Договору поруки).

Окрім того, в забезпечення вимог КС "Запоріжжя" за Договором кредиту № 2231 від 29 березня 2019р. між позивачем та поручителем ОСОБА_6 та боржником ОСОБА_3 був укладений Договір поруки № 2231/П3 від 29 березня 2019р. (а.с. 19).

Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки № 2231/П3 від 29 березня 2019р. поручитель бере на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями боржника, що випливають із Договору кредиту № 2231 від 29 березня 2019р., укладеного між кредитором та боржником.

Відповідальність поручителя настає у випадку, коли Боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання згідно Договору кредиту (п. 3.1. Договору поруки). Поручитель і Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. Поручитель відповідає по зобов`язанням Боржника в повному обсязі всім належним йому майном та іншими коштами, на які може бути звернення стягнення, тобто: повернення кредиту, виплату відсотків за його користування, додаткових відсотків, відшкодування збитків, завданих Кредитору невиконанням або неналежним виконанням Боржником умов Договору кредиту (п. 3.2. Договору поруки).

Частиною другою статті 509 ЦК України зазначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, доведеними та вказують на наявність підстав для задоволення позовної заяви КС «Запоріжжя» із зменшенням суми штрафу.

Стосовно зустрічного позову ОСОБА_3 до КС «Запоріжжя», треті особі – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними : кредитного договору № 2231 від 29.03.2019 року, укладеного між КС «Запоріжжя» та ОСОБА_3 ; пункту 5.5 кредитного договору № 2231 від 29.03.2019 року, укладеного між КС «Запоріжжя» та ОСОБА_3 в частині застосування до позичальника штрафу у розмірі 50% від суми фактичного залишку кредиту на дату прийняття кредитодавцем рішення про стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку, слід зазначити таке.

Відповідно до частини третьої, п`чтої статті 10 Закону України "Про кредитні спілки" прийняття до кредитної спілки та виключення з її складу провадяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки.

Членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов`язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. В першу чергу сплачується вступний внесок.

У разі коли вступний та обов`язковий пайовий внески сплачено у різні дні, першим днем членства вважається день сплати обов`язкового пайового внеску.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про кредитні спілки" спостережна рада може прийняти рішення про делегування частини належних їй повноважень до компетенції правління, крім тих, що віднесені статутом кредитної спілки до її виключної компетенції.

Протоколом засідання спостережної ради КС “Запоріжжя” № 2/07ср від 08.02.2007 р повноваження про прийняття нових членів до КС “Запоріжжя” були делеговані правлінню КС “Запоріжжя”.

Відповідно до пункту 9.2. Статуту КС “Запоріжжя” (в редакції 2007 p., чинній на час прийняття рішення спостережною радою) вирішення питань про прийняття нових членів до кредитної спілки не віднесені до виключної компетенції спостережної ради.

Аналогічні положення закріпленні й у діючій редакції Статуту КС "Запоріжжя" (2019 р., п. 9.2.)

Як було встановлено раніше - 28 березня 2019 року ОСОБА_3 подала заяву про вступ в члени КС “Запоріжжя”. Протоколом правління КС “Запоріжжя” № 7/19 від 28 березня 2019 року її було прийнято в члени КС “Запоріжжя” і в цей жне день вона внесла вступний та обов`язковий пайовий внесок, що підтверджується прибутковим касовим ордером від 28.03.2019 р. № 110 на суму 199, 00 грн. про сплату вступного внеску, прибутковим касовим ордером від 28.03.2019 p. № 111 на суму 1,00 грн. про сплату обов`язкового пайового внеску.

За таких обставин, враховуючи вимоги частини п`ятої статті 10 Закону України “Про кредитні спілки”, ОСОБА_3 є членом КС “Запоріжжя” з 28.03.2019 р.

Щодо відповідності пункту 5.5. Договору кредиту № 2231 від 29.03.2019 р. вимогам законодавства слід зазначити таке.

Позивач за зустрічним позовом з посиланням на норми статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" просить визнати недійсним п. 5.5. Договору кредиту № 2231 від 29.03.2019 р.

Але, відповідно до преамбули Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Як вбачається із Заяви-анкети позичальника ОСОБА_3 , звертаючись до КС "Запоріжжя" позивач за зустрічним позовом просив надати йому кредит для придбання агрохімії з метою ведення особистого селянського господарства з метою реалізації продукції.

Відповідно до пункту 1.2. Договору кредиту № 2231 від 29.03.2019 р. кредит використовується на цілі, пов`язані з підприємницькою діяльністю Позичальника, а саме: на розвиток особистого селянського господарства з метою реалізації сільськогосподарської продукції.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

А згідно з Додатком 6 до Порядку складання та подання звітності кредитними спілками та об`єднаними кредитними спілками до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (затверджений розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 25.12.2003 р. № 177, зареєстрований Міністерстві юстиції України 19.01.2004 р. за № 69/8668) кредити поділяються, в тому числі на: кредити, надані на ведення особистих селянських господарств, та споживчі кредити.

За таких обставин, Договір кредиту № 2231 від 29.03.2019 р. не відноситься до договорів про надання споживчого кредиту, відповідно, норми Закону України “Про захист прав споживачів” не регулюють правовідносини сторін за зазначений договором, а посилання позивача за зустрічним позовом на порушення норм зазначеного закону є необгрунтованимт.

Крім цього, відповідно до частини другої статті 18 Закону України “Про захист прав споживачів” умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частини третьої статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві (постанова Верховного Суду України від 11.09.2013 р. по справі № 6-40це13).

Тобто, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен довести чи призводять умови п. 5.5. Договору кредиту № 2231 від 29.03.2019 р. до істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін за договором та яку саме шкоду зазначені умови договору завдають позивачеві.

В той же час, умови договору кредиту про нарахування штрафу у разі звернення до суду не можна визнати такими, що порушують принцип добросовісності та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін за договором, а, тим-більш, завдають шкоду позивачу, оскільки несприятливі наслідки для нього настали у зв`язку з неналежним виконанням ним же умов кредитного договору.

Належне виконання позивачем умов кредитного договору унеможливило б нарахування штрафу за його порушення.

А згідно з п.п. б), г), ґ) п. 6.1. Договору кредиту № 2231 від 29.03.2019 р. при укладені цього Договору позичальник стверджує, що його волевиявлення є вільним і відповідає його внутрішній волі, він чітко усвідомлює всі умови цього Договору та не перебуває під впливом помилки чи обману, він вважає умови Договору вигідними для себе.

Зазначений договір був підписаний позивачем за зустрічним позовом без зауважень,

Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов оспорюваного договору, а з позовом про визнання недійсними п. 5.5. Договору кредиту з тих підстав, що ці умови договору в розумінні статті 18 Закону України “Про захист прав споживачів” є несправедливими, звернувся майже через два роки після його укладення у зв`язку із зверненням КС “Запоріжжя” до суду з позовом про стягнення заборгованості.

При цьому, з моменту укладення договору кредиту й до моменту звернення КС “Запоріжжя” до суду з позовом про стягнення заборгованості, його умови були відомі позивачу за зустрічним позовом, ним не оскаржувались, частково, але виконувались, тобто він своїми діями з ними погоджувався, а отже, не вважав його умови несправедливими.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За змістом наведених норм оспорюваний позивачем за зустрічним позовом договір кредиту може бути визначний недійсним в судовому порядку, якщо його укладення призвело до порушення прав позивача, тобто до звуження обсягу його існуючих майнових прав та/або порушення охоронюваних законом інтересів.

Оскаржуваний договір кредиту не зменшував і не обмежував права позивача за зустрічним позовом. Несприятливі наслідки для нього настали у зв`язку з неналежним виконанням позивачем за кредитним договором умов кредитного договору.?

Належне виконання позивачем умов кредитного договору унеможливило б нарахування процентів за його порушення.

Звернення позивача за зустрічним позовом до суду з цим позовом з вимогою про визнання умов договору, про які йому було відомо і які ним не були виконані, є нічим іншим, як на думку суду, намаганням уникнути цивільно-правової відповідальності за їх невиконання.

За таких обставин, умови пункту 5.5. Договору кредиту не порушують принцип добросовісності та не призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, будь-якої шкоди позивачу не завдають, а направлені на відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання плати від позивача за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати відповідачу.

У зв`язку з відсутністю всіх складових елементів, пункт 5.5. Договору кредиту не можна визнати таким, що є несправедливим.

Також, частиною п`ятою статті 18 Закону України “Про захист прав споживачів” передбачено альтернативні наслідки визнання договору несправедливим: або зміна несправедливих положень договору, або визнання їх недійсними.

Позивачем за зустрічним позовом не зазначено та не підтверджено будь-якими доказами, що визнання пункту 5.5. Договору кредиту недійсним буде більше сприяти відновленню балансу прав та обов`язків сторін за договором, аніж зміна зазначених умов договору.

В позові не обґрунтовано чому суд, при наявності альтернативних способів захисту, прямо передбачених законом за наведених в позові обставин, повинен обрати саме такий спосіб захисту (визнання договору недійсним), а не застосувати альтернативний.

Зі змісту позову та наданих суду доказів вбачається, що обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту своїх прав направлений, перш за все, на спробу уникнути цивільно- правової відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором, а не на відновлення балансу прав та обов`язків сторін за договором.

За таких обставин підстави для визнання пункту 5.5. Договору кредиту № 2231 від 29.03.2019 р., які передбачені законом, відсутні, а, відповідно, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір розподіляється відповідно до положень частини першої статті. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 10-13, 60,74,79, 84,88, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов Кредитної спілки « Запоріжжя» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , ; РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_2 , РНОКПП : НОМЕР_4 ) на користь Кредитної спілки « Запоріжжя» ( адреса місцезнаходження : м. Запоріжжя, пр. Соборний, 105 ; р/р НОМЕР_5 в ф-я ЗОУ АТ “ Ощадбанк» м. Запоріжжя, МФО313957, код ЄДРПОУ 33123016) суму кредиту у розмірі 44 071 ( сорок чотири тисячі сімдесят одна) гривня 73 копійки ; проценти за користування кредитом, в тому числі за неправомірне користування кредитом за період з 29 березня 2019 року по 29 березня 2020 року у розмірі 48 936 ( сорок вісім тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 45 копійок, проценти згідно з пунктом 5.4 Договору кредиту за період з 30 березня 2020 року по 19 листопада 2020 року у розмірі 70 743 ( сімдесят тисяч сімсот сорок три ) гривні 56 копійок; штраф у розмірі 2 000 ( дві тисячі) гривень 00 копійок, а всього 165 751 ( сто шістдесят п`ять тисяч сімсот п`ятдесят одна) гривня 74 копійки.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , ; РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_2 , РНОКПП : НОМЕР_4 ) на користь Кредитної спілки « Запоріжжя» ( адреса місцезнаходження : м. Запоріжжя, пр. Соборний, 105 ; р/р НОМЕР_5 в ф-я ЗОУ АТ “ Ощадбанк» м. Запоріжжя, МФО313957, код ЄДРПОУ 33123016) судовий збір у розмірі 2 384 ( дві тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 88 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 ) до Кредитної спілки « Запоріжжя» ( адреса місцезнаходження : м. Запоріжжя, пр. Соборний, 105 , код ЄДРПОУ 33123016), треті особи – ОСОБА_4 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_6 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_2 , РНОКПП : НОМЕР_4 ) про захист прав споживача, визнання кредитного договору № 2231 від 29.03.2019 року недійсним, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 30-денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 4 лютого 2021 року.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя : Н.Г.Скользнєва

25.01.2021