Рішення № 94746734, 09.02.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 лютого 2021 року м. Мукачево Справа №303/7540/20

2/303/399/21

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача військової частини А1556

третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Мукачево

про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії та п.1.6 наказу командира військової частини, а також про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про:

- визнання незаконним та скасування рішення об`єднаної житлової комісії Військової частини А1556, оформлене протоколом від 18.09.2020 року в частині зняття капітана запасу ОСОБА_1 з квартирного обліку осіб та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при військовій частині А 1556 зі складом сім`ї чотири особи: ОСОБА_1 – 1980 р.н., дружина ОСОБА_3 – 1986 р.н., донька – ОСОБА_4 , 2009 р.н. та донька ОСОБА_5 – 2014 р.н. з загальної, першочергової квартирної черги (надалі - Рішення);

- скасування п. 1.6 наказу командира військової частини А 1556 від 18.09.2020 року №1436 «Про затвердження рішення об`єднаної житлової комісії військової частини А 1556, яке оформлене протоколом №14/09/20 від 18.09.2020» (надалі - Наказ) у частині зняття старшого капітана запасу ОСОБА_1 з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при військовій частині А 1556 в складі сім`ї 4 (чотири) особи: ОСОБА_1 – 1980 р.н., дружина ОСОБА_3 – 1986 р.н., донька – ОСОБА_4 , 2009 р.н. та донька ОСОБА_5 – 2014 р.н. з загальної та першочергової квартирної черги (надалі - Наказ);

- зобов`язання військової частини А1556 в особі об`єднаної житлової комісії поновити капітана запасу ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 (чотири) особи: ОСОБА_1 – 1980 р.н., дружина ОСОБА_3 – 1986 р.н., донька – ОСОБА_4 , 2009 р.н. та донька ОСОБА_5 – 2014 р.н. на квартирному обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при військовій частині А1556 в загальній черзі з 19 листопада 2013 року, в першочерговій черзі з 26 червня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що позивач з 19 липня 1999 року по 17 серпня 2020 року проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема, а з 20.12.2012 по 17.08.2020 – у військовій частині А 1556. На підставі наказу командира Військової частини А 1556 від 28.07.2020 №267 його було звільнено з військової служби на підставі статті 26 частини 1 пункту «а» у запас, частини 5 пункту 2 підпункту «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». На день звільнення з військової служби вислуга років позивача становила 21 рік 00 місяців 28 днів – календарна вислуга, 5 років 2 місяці 26 днів – пільгова вислуга. 26 років 3 місяці 24 дні – загальна. З 19 листопада 2013 року його було зараховано до загальної черги осіб, що потребують поліпшення житлових умов, а в першочергову чергу – з 26 червня 2015 року. Однак на підставі Рішення та Наказу його та членів його сім`ї виключено з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов у зв`язку з припиненням трудових відносин. Вказаний пункт рішення позивач вважає незаконним, оскільки він має вислугу 20 років та є учасником бойових дій.

Належним чином повідомлений відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Третя особа пояснень щодо суті спору не надали.

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

1. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

2. В контексті хронології існуванням спірних правовідносин суд наводить наступні обставини справи.

ОСОБА_1 призваний на військову службу 19 липня 1999 року Свалявським РВК Закарпатської області.

Позивач проходив військову службу (19.07.1999 по 26.06.2004 - курсант, з 26.06.2004 по 13.07.2005 - у військовій частині А1089 м.Старичі, з 13.0.2005 по 16.01.2008 – у військовій частині А 2063 м.Мукачево, з 16.01.2008 по 20.12.2012 – у військовій частині А1673 м.Мукачево, з 20.12.2012 по 17.12.2016 – у військовій частині А1556 м.Мукачево, з 17.12.16 по 27.06.18 – у військовій частині В4673 м.Мукачево, з 27.06.18 по 17.08.20 – у військовій частині А1556 м.Мукачев) (а.с. 16).

Відповідно до витягу з протоколу №9 засідання житлової комісії військової частини №9 від 26 червня 2015 року (а.с. 18) в зв`язку з набуттям статусу учасника бойових дій, на підставі абз. 6 ст. 45 Житлового кодексу України та п. 2.12 «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» позивача було зараховано на квартирний облік в першочергову чергу в складі чотирьох осіб ( ОСОБА_1 – 1980 р.н., дружина ОСОБА_3 – 1986 р.н., донька – ОСОБА_4 , 2009 р.н. та донька ОСОБА_5 – 2014 р.н. – з 26.06.2015.

Дані протоколу засідання житлової комісії підрозділів військової частини А1556 №15/10/2019 від 25 жовтня 2019 року свідчать про дату зміни зарахування позивача у загальну чергу з 29.08.2005 року на 19.11.2013.

На підставі наказу командира військової частини А1556 від 17.08.2020 №194 (а.с. 17) позивача було виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення житлом та направлено для зарахування на військовий облік до Мукачівського ОМВК Закарпатської області, із зазначенням даних про вислугу років станом на 17 серпня 2020 року (календарна - 21 років 00 місяців 28 днів, пільгова 05 років 02 місяців 26 днів, загальна: 26 років 03 місяців 24 днів).

18 вересня 2020 року на засіданні об`єднаної житлової комісії підрозділів військової частини А 1556 вирішено на підставі абзацу 1 пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зняти капітана запасу ОСОБА_1 з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов (витяг з протоколу №14/09/2020 від 18 вересня 2020 року, а.с. 23-24).

Наказом командира військової частини А1556 від 18.09.2020 №1436 (а.с. 25) затверджено Рішення.

3. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, у контексті з доводами та запереченнями учасників справи, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Так, відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

В свою чергу, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абзаців першого, четвертого пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на момент прийняття житловою комісією оскаржуваного рішення) (надалі - Закон) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 24 Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Пунктом 9 ст. 12 Закону передбачено, що вйськовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи містяться в п. 29 Порядку.

Таким чином, дія пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпосередньо пов`язується із тим, з яких саме підстав військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.

При цьому, у словосполученні «звільнення з військової служби у запас або у відставку за віком, станом здоров`я», що міститься у пункті 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі умови як вік і стан здоров`я, відносяться виключно до поняття «звільнення у відставку», як варіанту (способу) звільнення з військової служби, і жодним чином не відноситься до поняття «звільнення у запас».

Така юридична визначеність зазначених понять підтверджується висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року в справі № 359/2295/17 (провадження № 61-10403св18), від 08 квітня 2020 року в справі № 683/2197/18 (провадження № 61-14634св19) та від 15 жовтня 2020 року в справі № 636/1424/19 (провадження № 61-449св20).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнений із військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту осіб, які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду (пункт «а» частини 1, підпункти «а», «к» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону).

При цьому, на момент звільнення позивача його вислуга років становила: календарна - 21 років 00 місяців 28 днів, пільгова - 5 років 2 місяці 26 днів, загальна - 26 років 3 місяці 24 днів.

Рішенням та Наказом позивача разом з членами його сім`ї було знято з квартирного обліку на підставі абзацу 1 пункту 9 статті 12 Закону.

Відповідно до статті 37 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов та залишили роботу на підприємствах, в установах та організаціях у зв`язку з виходом на пенсію беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з працюючими на цих підприємствах, в установах, організаціях громадянами.

Згідно з частиною першою статті 40 Житлового кодексу Української РСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік. Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.

Отже, чинним законодавством передбачено виключний перелік підстав для зняття з узагальненого списку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які перебувають у черзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання).

Разом з тим, пунктом 30 Порядку передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі:

- поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в

наданні житла;

- засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк

понад шість місяців, крім умовного засудження;

- звільнення з військової служби за службовою невідповідністю,

у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

- подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали

підставою для зарахування на облік;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.

Відповідно до п. 21 розділу 6 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України 31.07.2018 № 380 (надалі - Інструкція), зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Разом з тим, пунктом 1 розділу 6 Інструкції передбачено, що житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.

Тлумачення зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла. А отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, у тому числі і в разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених п. 30 Порядку.

Таким чином, оскільки позивач звільнений з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту, однак вислуга останнього на військовій службі складає більше ніж 20 років, а житлом за рахунок Міністерства оборони України він забезпечений не був, то відсутніми є і правові підстави для зняття позивача з квартирного обліку у військовій частині.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду у постановах: від 25 березня 2019 року у справі № 359/2295/17 (провадження № 61-10403св18); від 08 квітня 2020 року у справі № 683/2197/18 (провадження № 61-14634св19); від 20 травня 2019 року у справі № 487/6514/17 (провадження № 61-46148св18).

Вказані висновки суду також узгоджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка наведена у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц (провадження № 14-169цс18).

Виходячи з наведених вище норм закону, а також зважаючи на фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позивача та членів його сім`ї було безпідставно знято з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у зв`язку з чим оскаржувані за предметом позову Рішення п. 1.6 Наказу підлягають скасуванню.

Оскільки позивача та членів його сім`ї було зараховано на квартирний облік для поліпшення житлових умов (в першочерговій черзі), тому він разом з особами, які входять в склад його сімї підлягає поновленню на квартирному обліку.

Таким чином, обставини по справі на предмет їх відповідності вказаним вище положенням законодавства свідчать про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 124, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення об`єднаної житлової комісії Військової частини А1556, оформлене протоколом від 18.09.2020 року в частині зняття капітана запасу ОСОБА_1 з квартирного обліку осіб та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при військовій частині А 1556 зі складом сім`ї у складі чотирьох осіб ( ОСОБА_1 – 1980 р.н., дружина ОСОБА_3 – 1986 р.н., донька – ОСОБА_4 , 2009 р.н. та донька ОСОБА_5 – 2014 р.н.) із загальної, першочергової квартирної черги.

3. Скасувати п. 1.6 наказу командира військової частини А 1556 від 18.09.2020 року №1436 «Про затвердження рішення об`єднаної житлової комісії військової частини А 1556 оформлене протоколом №14/09/20 від 18.09.2020» у частині зняття старшого капітана запасу ОСОБА_1 з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при військовій частині А 1556 в складі сім`ї 4 (чотири) особи: ОСОБА_1 – 1980 р.н., дружина ОСОБА_3 – 1986 р.н., донька – ОСОБА_4 , 2009 р.н. та донька ОСОБА_5 – 2014 р.н. з загальної та першочергової квартирної черги.

4. Зобов`язати військову частину А1556 в особі об`єднаної житлової комісії поновити капітана запасу ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 (чотири) особи: ОСОБА_1 – 1980 р.н., дружина ОСОБА_3 – 1986 р.н., донька – ОСОБА_4 , 2009 р.н. та донька ОСОБА_5 – 2014 р.н. на квартирному обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при військовій частині А1556 в загальній черзі з 19 листопада 2013 року, в першочерговій черзі з 26 червня 2015 року.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

7. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Представник позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ).

Відповідач: Військова частина А1556 (89600, м. Мукачево, вул.Севастопільська, 4, код ЄДРПОУ 07792042).

Третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Мукачево (89600 м. Мукачево, вул. Берегівська-об`їздна, 1-А, код ЄДРПОУ 08439994).

Суддя В.В. Кость