Рішення № 94746330, 01.02.2021, Селидівський міський суд Донецької області

242/80/21

2/242/429/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01 лютого 2021 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі Уварові М.В., розглянувши у м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

05.01.2021 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12.08.2020 р. було частково задоволено його позов до відповідача та поновлено його на посаді помічника генерального директора з правових питань з 11.02.2020 р., стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Однак, поновивши його на посаді з 11.02.2020 р. на підставі зазначеного рішення, відповідач не провів нарахування та оплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. До роботи він фактично був допущений 03.09.2020 р., тому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.03.2020 р. по 02.09.2020 р. у розмірі 79202,25 коп., судові витрати покласти на відповідача.

Заяви та клопотання сторін.

Заяв та клопотань по справі надано не було.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 06.01.2021 р. справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, був звільнений 10.02.2020 р. у зв`язку із скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12.08.2020 р. позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволені частково, а саме: скасовано наказ ДП «Селидіввугілля» від 10.02.2020 р. за № 31-К в частині звільнення ОСОБА_1 з посади помічника генерального директора з правових питань за п.1 ст.40 КЗпП України, поновлено останнього на посаді з 11.02.2020 р. та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12980,40 грн.

25.08.2020 р. було відкрито виконавче провадження на виконання зазначеного рішення.

Відповідно до акту державного виконавця від 03.09.2020 р. та наказу ДП «Слидіввугілля» № 104-К від 03.09.2020 р. ОСОБА_1 було поновлено на посаді.

На спростування позовних вимог представником відповідача відзиву на позовну заяву та доказів не надано.

Згідно наказу ДП «Селидіввугілля» № 173 від 10.07.2020 р. тарифні ставки і посадові оклади було підвищено та приведено у відповідності до розміру прожиткового мінімуму у сумі 2197 грн., але не менше ніж 4,5 % до діючого рівня 2102,00 грн.

Оскільки зазначений перерахунок був проведений до фактичного поновлення позивача на посаді, то суд вважає за необхідне не застосовувати його при здійсненні розрахунку середнього заробітку та не брати до уваги наведений позивачем розрахунок середнього заробітку.

Так, судом установлено, що середньоденна заробітна плата позивача становила 649,02 грн. (відповідно до рішення суду від 12.08.2020 р. № 242/1112/20).

Що стосується періоду, за який слід стягувати середній заробіток, то згідно матеріалів справи позивача було звільнено 10.02.2020 р. Зазначеним вище рішенням суду було стягнуто середній заробіток за період з 11.02.2020 р. по 10.03.2020 р. Позивача поновлено на посаді 03.09.2020 р., а тому середній заробіток підлягає стягненню за період з 11.03.2020 р. по 02.09.2020 р.

Загалом, за період з 11.03.2020 року по дату поновлення на роботі – 02.09.2020 року включно норма тривалості робочого часу в робочих днях відповідно до Листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 р. № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» за даний період становить 120 робочих днів.

Таким чином, загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 120 днів х 649,02 грн. = 77882,40 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі „розумності строку".

У справі «Dilipak and Karakaya v. Turkey» (№ № 7942/05, 24838/05, рішення від 04.03.2014 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що можливість для сторін взяти участь у судовому розгляді випливає з предмету та мети статті 6 Конвенції, взятої вцілому. Крім того, принципи змагальності судового процесу та рівності сторін, навряд чи можливі без участі сторін у розгляді. ЄСПЛ наголосив, що система Конвенції вимагає від договірних держав вживати необхідних заходів для забезпечення ефективного здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції. Це передбачає, насамперед, що особи, стосовно яких судові провадження були розпочаті, повинні бути проінформовані про цей факт. Таким чином, в контексті указаної справи ЄСПЛ вирішував питання, чи прийняла влада необхідні заходи для повідомлення одного із заявників про порушення судового розгляду, і чи відмовився останній від свого права; якщо ні, то чи міг заявник домогтися нового змагального розгляду відповідно до національного законодавства.

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

За змістом абз.3 п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п.5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 263 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача в доход держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до Державного підприємства «Селидіввугілля», код ЄДРПОУ 33426253, розташоване за адресою: Донецька область, м.Селидове, вул..К.Маркса, 41, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.03.2020 р. по 02.09.2020 р. у загальному розмірі 77882 (сімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн.. 40 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» судовий збір в доход держави у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В задоволені решти вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Повний текст рішення було складено та підписано 01.02.2021 року.

Суддя