Ухвала суду № 94745854, 08.02.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 Справа № 233/5314/20

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Мішиної А. А., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу №233/5314/20 за позовом ОСОБА_1 (представник - ОСОБА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Донецької області, третя особа - Костянтинівська державна нотаріальна контора, «про зняття арешту з майна»,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у поданій ним до суду позовній заяві до Головного управління Національної поліції в Донецькій області просить зняти арешт з належного йому торговельного павільйону АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови про накладення арешту, 38-211-03-975, 24.11.2011, СВ Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, слідчим Сімаковим О. О., зареєстрований Костянтинівською державною нотаріальною конторою 25.11.2011 за №11886086, пославшись на таке:

Слідчим відділом Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області проводилося досудове розслідування у кримінальній справі, в межах якої з метою можливої конфіскації майна слідчим Сімаковим О. О. було накладено арешт 24.11.2011 на все нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 .

На підставі цього Костянтинівська державна нотаріальна контора 25.11.2011 зареєструвала обтяження в Єдиному реєстрі заборон, реєстраційний номер обтяження №11886086, про арешт всього нерухомого майна.

Вироком Костянтинівського міськрайоного суду Донецької області від 27 березня 2015 року у справі № 233/3474/13-к на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України ОСОБА_1 звільнено від покарання. Додаткове покарання у виді конфіскації майна ОСОБА_1 не призначалося, цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілим не заявлявся. Однак у вироку суду не відмічено про зняття арешту з майна.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 успадкував будівлю торговельного павільйону номер двадцять один літ. «а» ( АДРЕСА_1 .

Як зазначено вище, у відношенні ОСОБА_1 по справі № 233/3474/13-к 27 березня 2015 року винесено вирок Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч.4 ст.174 КПК України 2012 року).

На даний час порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено ст.174 КПК України 2012 року. Проте, арешт, який просить зняти позивач, було накладено органом досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

На правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна, поширюються норми КПК України 1960 року. Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

Шляхів виправлення помилки, допущеної слідчим, прокурором або судом у зв`язку з неприйняттям обов`язкового рішення про скасування арешту майна, після припинення кримінальної справи КПК України 1960 року не встановлював.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17 та від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2020 року відкрите провадження по справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.25).

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Донецької області подав суду відзив на позовну заяву (а.с.32-34), в якому зазначив таке:

Позивач вимагає зняти арешт з торговельного павільйону по АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою обтяження невизначеного майна, всього нерухомого майна ОСОБА_1 є постанова про накладення арешту, 38-2011-03-975, 24.11.2011, слідчого СВ Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області Сімакова О. О.

16.12.2011 кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст.128 КК України була направлена до суду.

22.02.2013 кримінальне провадження внесено до ЄРДР за № 42013050660000038 відносно ОСОБА_1 за скоєння злочину, передбаченого ст.128 КК України.

30.04.2013 зазначене кримінальне провадження направлено до суду.

27.03.2015 Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області винесений вирок, яким ОСОБА_1 визнаний винним, та призначив покарання. Питання щодо арештованого майна судом не було вирішено.

23.10.2020 здійснено державну реєстрацію будівлі торговельного павільйону по АДРЕСА_1 , який отриманий ОСОБА_1 у спадщину від матері ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

З огляду на зазначене, арешт на торговельний павільйон по АДРЕСА_1 у 2011 році не накладався.

З яких причин Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області при винесені вироку не вирішене питання щодо арештованого майна, ГУНП в Донецькій області не відомо та ніяким чином впливати на це не мало можливості. При цьому, обвинувачення у кримінальному провадженні у суді підтримує прокурор.

Посилання представника позивача ОСОБА_4 на висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 766/21865/17 та від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17, на думку ГУНП в Донецькій області, не стосуються обставин даної справи, оскільки у випадку, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального процесу, розпочатого за КПК України 1960 року та завершеного у порядку, передбаченому законом (вирок, постанова про закриття провадження), спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим. Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства (постанови ВП ВС, 24.04.19, справа № 2-3392/11 (провадження №14-105цс19), № у реєстрі 81691819; 15.05.19, справа № 372/2904/17-ц (провадження №14-496цс18), № у реєстрі 82096363).

Один з ключових моментів - якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального процесу. Позивач ОСОБА_1 був учасником процесу у якості обвинуваченого, засудженого.

У випадку, якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК України 1960 року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова ВП ВС, 12.06.19, справа № 766/21865/17 (провадження № 14-181цс19), № у реєстрі 82637.

Цей висновок у постановах Великої Палати Верховного Суду не може застосовуватися у даній справі тому, що кримінальна справа стосовно ОСОБА_5 була порушена, потім відомості внесені до ЄРДР і вже кримінальне провадження розслідувалося відповідно до чинного КПК України, за результатом розслідування був винесений вирок.

Крім того, ГУНП в Донецькій області категорично не погоджується з вимогами позивача щодо стягнення за рахунок ГУНП в Донецькій області судового збору у сумі 840, 80 грн, оскільки питання щодо зняття арешту з майна до компетенції ГУНП в Донецькій області не відноситься, та наслідки наступили не в результаті дій ГУНП.

Третя особа - Костянтинівська державна нотаріальна контора, пояснення щодо позову не надала.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків:

Судом установлено:

Постановою «про накладення арешту на майно» від 24.11.2011 ст. слідчого Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області Сімакова О. О. у кримінальній справі № 38-2011-03-975, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ст.128 КК України за фактом навмисного спричинення тяжких тілесних ушкоджень, з метою забезпечення виконання вироку в частині відшкодування матеріальних збитків, а також з метою забезпечення цивільного позову накладений арешт на нерухоме майно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія постанови – на а.с.24).

25.11.2011 Костянтинівська державна нотаріальна контора зареєструвала обтяження в Єдиному реєстрі заборон, реєстраційний номер обтяження №11886086, про арешт всього невизначеного нерухомого майна власника ОСОБА_1 . Підстава обтяження: постанова про накладення арешту, 38-2011-03-975, 24.11.2011, слідчого СВ Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, слідчий Сімаков О. О. Обтяжувач: Костянтинівський МВ ГУМВС України в Донецькій області, Код: 08671583, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Горького,2.

Зазначена обставина підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.4-10).

27.03.2015 Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області у кримінальній справі № 233/3474/13-к за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013050660000038 від 22.02.2013 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, ухвалений вирок, яким обвинуваченого визнано винним за ст.128 КК України з призначенням карного покарання у вигляді 240 годин громадських робіт; на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України засудженого ОСОБА_1 від призначеного за вироком покарання звільнено за підстав п.2 ч.1 ст.49 КК України - у зв`язку із закінченням строку давності (копія вироку – на а.с.11-12).

Як убачається з вироку у кримінальній справі № 233/233/3474/13-к, питання зняття арешту на належне ОСОБА_1 майно при ухваленні вироку не вирішувалося.

23.10.2020 відбулася державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на будівлю, торгівельний павільйон загальною площею 40,4 кв.м описом: будівля торгівельного павільйону літ.«Б1», прибудова із шлакоблоку літ.«б2» за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкту в РПВН: 1179228 (а.с.4).

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Кримінальну справу, в межах якої на майно позивача накладено арешт, розглянуто судом у порядку КПК України 2012 р., тоді як арешт на майно позивача було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

За роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», «за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом».

У вище згадуваній кримінальній справі, за якою 27.03.2015 суд ухвалив вирок, ОСОБА_1 набув процесуальне становище обвинуваченого, у подальшому – засудженого, і кримінально-процесуальним законом наділений процесуальним правом ініціювати питання про звільнення його майна з-під арешту.

Так, за ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

З огляду на наведене, оскільки на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна позивача, поширюються норми КПК України, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства

Одночасно суд не приймає посилання сторони позивача як на підставу розгляду порушеного питання у порядку ЦПК України на висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17 та від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц, з огляду на таке:

Предметом спору у справі № 766/21865/17 було зняття арешту з майна особи, накладеного органом досудового розслідування в межах кримінальної справи, порушеної щодо цієї особи за правилами КПК України 1960 р., яку постановою суду за правилами цього ж КПК скасовано без вирішення питання про скасування арешту майна.

Предметом спору у справі № 372/2904/17-ц було зняття арешту з майна особи, накладеного органом досудового розслідування в межах кримінальної справи, порушеної за правилами КПК України 1960 р., в якій на стадії досудового розслідування було відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо цієї особи, кримінальну справу закрито.

КПК України 1960 року не містив інституту судового контролю за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідування. Прийняття судом рішення щодо арешту майна як засобу забезпечення цивільного позову та/або можливої конфіскації, з огляду на зміст пункту 7 частини 1 статті 253, пункту 8 частини 1 статті 324, частини 13 статті 335 цього Кодексу передбачалося лише після прийняття рішення про призначення до судового розгляду та під час постановлення за результатами такого розгляду вироку у кримінальній справі, направленій до суду з обвинувальним висновком.

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 було розглянуто судом за правилами КПК України 2012 р. з ухваленням обвинувального вироку. З направленням кримінальної справи до суду ОСОБА_1 , як було зазначено вище, набув певний статус сторони кримінального провадження, тож користується наданими такій стороні правами, зокрема щодо ініціювання питання про звільнення його майна з-під арешту.

За приписами п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За наведених обставин і відповідних ним підстав, провадження у дійсній цивільній справі підлягає закриттю.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, 86, ЄДРПОУ 40109058), третя особа - Костянтинівська державна нотаріальна контора (85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Театральна, 5, ЄДРПОУ 02888389) «про зняття арешту з майна» закрити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: