Рішення № 94742899, 09.02.2021, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/2260/20

Провадження №2-а/713/1/21

РІШЕННЯ

іменем України

09.02.2021 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді Кибича І.А., з участю секретаря судових засідань Андрюк О.Д., за участю представника позивача Кулешір С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вижниця адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кулешір Світлана Орестівна до Головного управління національної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху до відповідача Головного управління національної поліції в Чернівецькій області.

У позові вказував, що 05 листопада 2020 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Вижницького ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області сержантом поліції Ісаком В.Р., було винесено постанову серії БАБ №371367 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на, якою за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст.121 ч.3 КУпАП, а саме: керування ТЗ без увімкненого режиму ближнього світла фар поза межами населеного пункту та керування ТЗ без своєчасно пройденого ОТК, порушуючи цим самим п. 9.7 та п. 31.3(6) Правил дорожнього руху, прийнято рішення застосувати до водія ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Вважає, що вказана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 05 листопада 2020 року серії БАБ №371367 винесена незаконно, упереджено, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, що призвело до незаконного притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Автомобіль, яким керував позивач, є транспортним засобом спеціального призначення, і на нього не поширюються вимоги щодо обов`язковості проходження технічного огляду.

Для віднесення автомобіля до об`єкту обов`язкового технічного огляду слід використовувати термінологію, що наведена у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ N 176 від 18 липня 1997 року. За змістом пункту 7 Правил, дія цих Правил не поширюється на перевезення, які здійснюються: транспортними засобами спеціального призначення; транспортними засобами, задіяними під час забезпечення обороноздатності, правопорядку та ліквідації наслідків стихійного лиха і надзвичайної ситуації; службовими легковими автомобілями; транспортними засобами, які належать фізичним особам і використовуються ними для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку.

Згідно Закону України від 05 квітня 2001 року "Про автомобільний транспорт" (у редакції від 16.10.2020 р.) - транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо). Згідно ст. 19 даного Закону (Класифікація та реєстрація транспортних засобів), транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.

При державній реєстрації автобусів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх належності до транспортного засобу загального призначення чи до транспортного засобу спеціалізованого призначення.

При державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Автомобіль, яким керував позивач, є транспортним засобом спеціального призначення, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Сміттєвоз-С, марки ГАЗ 3303, д/н НОМЕР_1 , який належить Кутській селищній раді. На підставі викладеного даний автомобіль Сміттєвоз-С не є автомобілем, який віднесено законодавцем до об`єкту обов`язкового технічного огляду. У зв`язку з чим сержант поліції незаконно постановив накласти адміністративне стягнення на підставі несвоєчасно пройденого технічного огляду на водія ОСОБА_1 , який керував ТЗ спеціального призначення Сміттєвоз-С, який належить Кутській селищній раді і призначений згідно з документами виробника для транспортування сміття та інших відходів.

Автомобіль було зупинено у населеному пункті, тобто в с.Багна по вулиці Лісовій, як і зазначено у самій постанові. Тому фактично автомобіль було зупинено сержантом поліції безпідставно. Після цього сержант поліції попросив пред`явити посвідчення водія і після перевірки документів, які були у повному порядку і незважаючи на те, що поліцейським зупинено ТЗ спеціального призначення сміттєвоз, сержант поліції почав вимагати документ підтверджуючий про проходження транспортним засобом технічного огляду. Так як такого не було, то поліцейський постановив застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. за керування транспортним засобом без увімкнутого режиму ближнього світла фар поза межами населеного пункту та без пройденого технічного огляду автомобіля. В даній ситуації, жодних порушень ПДР допущено не було.

Пунктом 9.8 ПДР вказано, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. ОСОБА_1 було зупинено сержантом поліції у населеному пункті, а саме: у селі Багна, а тому в його діях, як водія немає ознак адміністративного правопорушення. У оскаржуваній постанові сержантом зазначено, що водій ОСОБА_1 , порушив не п. 9.8, а п 9.7. ПДР, згідно якого: забороняється користуватися дальнім світлом фар як попереджувальним сигналом в умовах, коли це може призвести до засліплення інших водіїв, у тому числі через дзеркало заднього виду. Фактично сержант поліції вказує на одне порушення у фабулі постанови, а інкримінує його за пунктом нормативного акту, яку регулює абсолютно інші вимоги до водіїв.

Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, сержант поліції не надав можливості скористатися своїми правами передбаченими ст.268 КУпАП у повному обсязі. Крім того, працівником поліції проігноровано вимоги ч.2 ст.33 КУпАП. Розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливило виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Після висловлення звинувачень, сержант поліції, пішов до патрульного автомобіля, та виніс постанову. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. Своїми діями грубо порушив вимоги ст.ст.278.279,280 КУпАП. У оскаржуваній постанові зазначено, що у справі до постанови додаються відео із відео реєстратора ТЗ ДНЗ 0643, та такого доказу не було досліджено при розгляді даної справи та не було ознайомлено з даним доказом.

Просить скасувати постанову серії БАБ №37367 від 05 листопада 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному, винесену поліцейським сектору реагування патрульної поліції № 1 Вижницьке відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області сержантом поліції Ісаком В.Р. щодо застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст.121 ч.3 КУпАП та стягнути понесені судові витрати, а саме сплачений удовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи.

В судовому засіданні представник позивача Кулешір С.О. позовні вимоги підтримала, посилалась на обставини викладені в адміністративному позові, просила задовольнити. Підтримала відповідь на відзив, в якому посилалась на постанову ВСУ у складі Касаційного адміністративного суду від 07.10.2019 року у справі №678/483/17, в якій зазначено наступне: «Для віднесення автомобіля до об`єкту обов`язкового технічного огляду слід використовувати термінологію, що наведена у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ №176 від 18 липня 1997 року. Пунктом 1 цих Правил визначено порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортним послуг автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами. З змістом пункту 7 Правил дія цих Правил не поширюється на перевезення, які здійснюються: транспортними засобами спеціального призначення: транспортними засобами, задіяними під час забезпечення обороноздатності, правопорядку та ліквідації наслідків стихійного лиха і надзвичайної ситуації; службовими легковими автомобілями. Автомобіль Сміттєвоз не є автомобілем, який віднесено законодавцем до об`єкту обов`язкового технічного огляду.

В судове засідання представник відповідача ГУНП в Чернівецькій області не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До початку розгляду справи від представника відповідача надійшов відзив, де зазначено, що ГУНП вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Позов вмотивований тим, що поліцейський невірно визначив транспортний засіб, як такий, що потребує ОТК (обов`язкового технічного контролю) та неправомірно здійснив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивач посилається на норми Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постанови КМУ від 18 лютого 1997 р. N 176 та стверджує про те, що на автомобіль, яким він керував не поширюється вимоги щодо обов`язкового проходження технічного контролю, однак це помилково. Згідно п.1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постанови КМУ від 18 лютого 1997 р. N176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» (надалі - Постанова КМУ 176), ці правила визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг, автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами. Відповідно до пп. 1 п.7 Постанови КМУ №176, дія цих правил не поширюється на перевезення, які здійснюються транспортними засобами спеціального призначення. Таким чином, посилання позивача на Постанову КМУ №176 є помилковим, з огляду на те, що вказаний нормативно-правовий акт не врегульовує питання технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яким керував позивач, марки ГАЗ 3303 ДНЗ НОМЕР_1 , вказаний транспортний засіб належить до категорії «Сміттєвоз-С», а отже відноситься до вантажних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії: - С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів. Згідно п.31.3 б) ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю). Відповідно до ст.35 «Про дорожній рух», періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3.5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку. Аналогічна норма міститься у п.З. Порядку проведення ОТК, згідно якої періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку.

Таким чином, керування позивачем транспортним засобом марки ГАЗ 3303, д/н НОМЕР_1 , категорії «Сміттєвоз-С» без проходження ОТК (обов`язкового технічного контролю) є порушенням п.31.3 б) ПДР. 05.11.2020 року о 12 год. 40 хв. поліцейським СРПП Вижницького ВП ГУНП в Чернівецькій області Ісаком В.Р., під час патрулювання, було виявлено, що водій автомобіля ГАЗ 3303 д.н.з. НОМЕР_1 керував з порушенням ПДР.

Після зупинки транспортного засобу, поліцейськими було встановлено, що водій керував транспортним засобом з порушенням вимог п.п 31.3 б) ПДР, згідно якого забороняється експлуатація транспортного засобу згідно із законодавством, якщо він не пройшов обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю, тобто вчинення адміністративного проступку. На підставі зазначеного правопорушення ПДР, поліцейським винесена постанова, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.121 ч.3 КУпАП. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ст.121 ч.3 КУпАП, позивачеві було роз`яснено, про його права як громадянина України передбачені ст. 63 Конституції України та додатково роз`яснено положення ст.307 ч.1 КУпАП, згідно якої штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Також було роз`яснено ст.308 ч.1 КУпАП, де зазначено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ст.307 ч.1 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом, надруковані в тексті постанови під пунктом № 9, яка надана позивачу. Про роз`яснення вищевказаних норм свідчить власноручний підпис позивача у оскаржуваній постанові. Щодо відшкодування правової допомоги, посилаючись на ст.73 ч.2, п.5 ч.1 ст.244, ч.9 ст.79 КАС України, вважають, що позивач був зобов`язаний надати доказ, а саме орієнтовний розрахунок судових витрат, виключно заздалегідь надіслати його учасникам справи. Просить виключити з числа доказів орієнтовний розрахунок судових витрат, відмовити в задоволенні позовних вимог.

До початку розгляду справи від представника відповідача Бадалій С. надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, підтримує позицію, викладену у відзиві.

Суд, заслухавши представника позивача Кулешір С.О., вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Судом встановлено, що 05 листопада 2020 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Вижницького ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області сержантом поліції Ісаком В.Р., було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі БАБ №371367 від 05.11.2020 року. Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 05.11.2020 року о 12-30 год. в с.Бана вул.Лісова, Вижницького району Чернівецької області, керував транспортним засобом марки ГАЗ 3309, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без ввімкненого режиму ближнього світла фар поза межами населеного пункту та без своєчасно пройденого ОТК, чим порушив п.п.9,7, 31.3 б) ПДР, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.121 ч.3 КУпАП. До ОСОБА_1 інспектором поліції застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. Копію постанови ОСОБА_1 отримав, що підтверджується його підписом.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ст.121 ч.3 КУпАП України, настає за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Вважаючи протиправною постанову у справі про адміністративне правопорушення від 05.11.2020 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.

Відповідно до п.1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п.1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст.14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пункт 31.3 б ПДР встановлює, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про автомобільний транспорт», визначення основних термінів: транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про автомобільний транспорт», законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень. Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є: визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; визначення системи державного контролю, прав, обов`язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.

Відповідно до ст.19 ЗУ «Про автомобільний транспорт», транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.

При державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Відповідно до ст.22 ЗУ «Про автомобільний транспорт», технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.

Виконавцями технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів є суб`єкти господарювання, які відповідають таким вимогам: мають власні або орендовані засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають установленим законодавством вимогам; роботи з технічного обслуговування і ремонту здійснює персонал необхідного рівня професійної кваліфікації відповідно до видів цих робіт; мають виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають встановленим законодавством вимогам.

Вимоги до виконавця технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів та надаваних ним послуг (виконуваних робіт) встановлюються технічним регламентом з підтвердження відповідності, затвердженим у встановленому законодавством порядку.

Технічне регулювання у сфері технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Технологічні норми проектування виробничих споруд і підприємств автомобільного транспорту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Положення про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та правила надання послуг з їх технічного обслуговування і ремонту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Правила експлуатації колісних транспортних засобів, їх складових частин (пневматичних шин, акумуляторних батарей, систем живлення двигунів газовим паливом, установлених під час технічної експлуатації, тощо) затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до ст.23 ЗУ «Про автомобільний транспорт», контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов`язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками. Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов`язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб`єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України "Про дорожній рух" в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України. У період між обов`язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України. Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія НОМЕР_2 від 03.04.2008 року вбачається, що транспортний засіб марки ГАЗ, модель 3309, тип Сміттєвоз-С, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, повною масою 8180 тонн, масою без навантаження 3200 тонн. Власником транспортного засобу є Кутська селищна рада, Косівського району Івано-Франківської області.

Згідно з п.11 ч.1 ст.23 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для транспортування сміття та інших відходів).

Відповідно до пункту 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії: С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів.

Відповідно до ст.35 «Про дорожній рух», транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років. 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України";

Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Обов`язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Перелік обладнання, необхідного для одержання права на здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, а також документів, що подаються суб`єктами проведення обов`язкового технічного контролю для одержання такого права, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Відповідно до п.1 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 р. № 137, порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Відповідно до п.3 Порядку, періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку.

Таким чином, оскільки транспортний засіб марки ГАЗ, модель 3309, тип Сміттєвоз-С, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відноситься до категорії вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, та які відповідно до ст.35 «Про дорожній рух», п.3 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 р. № 137, підлягає проходженню обов`язкового технічного контролю незалежно від строку експлуатації - щороку, відомостей щодо проходження обов`язкового технічного огляду суду не надано, отже водієм ОСОБА_1 порушено вимоги п. 31.3 «б» Правил дорожнього руху України, що передбачає відповідальність передбачену ст.121 ч.3 КУпАП.

Посилання позивача та його представника стосовно того, що даний транспортний засіб не включений до переліку транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному огляду, оскільки є спеціальним вантажним транспортним засобом з посиланням на ЗУ «Про автомобільний транспорт», є безпідставними, оскільки відповідно до ст.23 ЗУ «Про автомобільний транспорт», контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов`язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками. Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов`язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб`єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України "Про дорожній рух" в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України. У період між обов`язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.

Посилання представника позивача на правову позицію ВСУ у постанові від 07.10.2019 року у справі №678/483/17 судом до уваги не береться, оскільки відповідно до змісту вказаної постанови правовідносини описані в ній застосовуються до транспортних засобів, які здійснюють перевезення пасажирів, тощо… з метою отримання прибутків.

Посилання представника позивача на п.1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ №176 від 18 липня 1997 року судом до уваги не береться, оскільки ці правила визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами. Порядок проїзду міським пасажирським автомобільним транспортом і його оплати, права та обов`язки пасажирів, а також відносини автомобільних перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду, визначаються Правилами користування міським пасажирським автомобільним транспортом, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені ст.121 ч.3 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Частиною 4 ст.258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 (із змінами, внесеними наказом МВС №318 від 13.04.2018 року).

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділу І Інструкції).

Отже, справи передбачені ст.121 ч.3 КУпАП розглядаються органами Національної поліції, від імені яких розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Розділом ІІІ Інструкції передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.121 ч.3 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.

Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У розділі IV Інструкції зазначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

По справі про адміністративне правопорушення виноситься одна з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП).

У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).

Постанова набирає законної сили після її вручення особі, або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.

Положеннями статті 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

У п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Верховний Суд у своїй постанові від 17.09.2020 року по справі №742/2298/17 виклав правовий висновок, який узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 26.12.2019 року у справі №724/716/16 та від 17.06.2020 року у справі №127/6881/17, за змістом якого:

«При розгляді справ про адміністративні правопорушення, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені відповідного органу державної влади.

Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.126 КУпАП.

Використання у ст.ст.222, 255 КУпАП формулювань «від імені органів Національної поліції», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

При цьому, зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не посадова особа.».

Відповідачем доведено належними та допустимими доказами, що поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Вижницького ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області сержантом поліції Ісаком В.Р. під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови виконано вимоги ст.268 КУпАП та враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення по справі, передбачені ст.280 КУпАП, а доводи позивача є необґрунтованими та фактично направлені на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене порушення.

Судом встановлено та відповідачем доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом вимог п.31.3 б ПДР України, та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.121 ч.3 КУпАП.

Також необхідно зазначити, що позивачем та його представником не оспорювався факт відсутності обов`язкового технічного контролю транспортного засобу та його проходження.

За встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що постанова серії БАБ №371367 від 05.11.2020 року, винесена поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Вижницького ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області сержантом поліції ОСОБА_3 у спосіб, передбачений нормами КУпАП та ЗУ «Про Національну поліцію», з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підстав для визнання її протиправною та скасування немає.

Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, Суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов ОСОБА_2 , про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення є безпідставним та задоволенню не підлягає.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.7, 121 ч.3, 222, 245, 247, 251, 252, 254, 258, 268, 280, 283, 287-289, 291 КУпАП та керуючись ст.ст.5, 20, 72, 77, 79, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України, Суд,

УХВАЛИВ:

Постанову поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Вижницького ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції Ісака В.Р. Серія БАБ №371367 від 05.11.2020 року про накладення відносно ОСОБА_2 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.121 ч.3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень - залишити без змін.

Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кулешір Світлана Орестівна до Головного управління національної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Вижницький районний суд Чернівецької області разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити, що відповідно до п.3 Розділу VШ Прикінцеві положення КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та житель с.Старі Кути, Косівського району Івано-Франківської області.

Відповідач - Головне управління національної поліції в Чернівецькій області, юридична адреса: м. Чернівці, вул.Головна, 24, ідентифікаційний код юридичної особи: 40109079.

Суддя І. А. Кибич