Постанова № 947425, 06.09.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.07 р. Справа № 34/4

Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В.,при секретарі судового засідання Котельніковій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “СоюзПромінвестДонбас” м. Донецьк

до відповідачів – 1. Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

2. Відділення Державного казначейства в Куйбишевському районі м. Донецька

про зобов’язання ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька надати УДК у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області висновки про перерахування на користь позивача суми бюджетного відшкодування за період липень-жовтень 2006року в розмірі 1489926,00грн., зобов’язання відповідача 2. на підставі отриманих від відповідача 1. висновків перерахувати з державного рахунку на користь позивача суму бюджетного відшкодування за період липень-жовтень 2006р. в розмірі 1489926,00грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача – Усова Н.І., Ковбасюк Н.Г. (за довіреностями)

від відповідача 1.– Чирикіна Н.В., Присяжний С.М., Абарцула М.Г. (за довіреностями)

від відповідача 2 .– Калюжна В.С. (за довіреністю)

По справі була оголошена перерва з 04.09.2007року по 06.09.2007р. на 13год.00хвил.

Суть справи :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ СоюзПромінвестДонбас ” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовною вимогою до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька та Відділення Державного казначейства у Куйбишевському районі м. Донецька про зобов’язання відповідачів повернути позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень-вересень 2006року – стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 4843478,00грн.

Заявою від 05 квітня 2007року (вхід. №02-41/14414) позивач уточнив позовні вимоги та просить зобов’язання відповідачів повернути позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період липень – жовтень 2006р. – стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 1938694,00грн.

Додатковою заявою від 14 травня 2007 року (вхід.№02-41/18883) позивач уточнив позовні вимоги та просить суд зобов’язання відповідачів повернути позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період липень-жовтень 2006р.- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 1489926,00грн.

Заявою від 04 вересня 2007року (вхід. №02-41/33936) позивач уточнив позовні вимоги та просить суд зобов’язати ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька надати УДК у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області висновки про перерахування на користь позивача суми бюджетного відшкодування за період липень-жовтень 2006року в розмірі 1489926,00грн., зобов’язати відповідача 2. на підставі отриманих від відповідача 1. висновків перерахувати з державного рахунку на користь позивача суму бюджетного відшкодування за період липень-жовтень 2006р. в розмірі 1489926,00грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що за результатами господарської діяльності за липень-жовтень 2006 р. утворилася негативна різниця між сумою податкового зобов’язання, що підтверджується відповідними деклараціями. Позивач вважає, що законодавчо встановлений термін для відшкодування ПДВ за вказані періоди настав, цього зроблено не було, чим порушені вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Тому існує бюджетна заборгованість у розмірі 1489926 грн., яку він просить стягнути з державного бюджету.

Відповідач 1 надав відзив, у якому проти позову заперечує та зазначає, що законодавством чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. За змістом Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97 право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. На думку відповідача 1. Законом встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість.

Відповідач 1. у додаткових запереченнях від 16 серпня 2007року (вхід. №02-41/32079) посилається на направлення запитів на зустрічні перевірки по ланцюгу постачальників.

Відповідач – 2 у запереченнях на позовну заяву від 06 лютого 2007року (вхід.№02-41/4665)також заперечує за тих підстав, що згідно з сумісним наказом ДПА України та Державного казначейства України № 200/86 від 21.05.2001 р. відшкодування ПДВ здійснюється органами Держказначейства на підставі висновків, які надаються податковими органами. Відповідач – 2 не має права здійснювати перевірки позивача, висновки від ДПІ не отримував, тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

У судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд встановив:

Позивач є суб’єктом підприємницької діяльності – юридичною особою, код ЄДРПОУ 31226834.

Позивач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за липень 2006 р. Відповідно до цієї декларації (графа 21) сума ПДВ складає 552609,00 грн., декларацію з податку на додану вартість за серпень 2006р. Відповідно до цієї декларації (графа 21) сума ПДВ складає 1532649,00 грн., декларацію з податку на додану вартість за вересень 2006р. Відповідно до цієї декларації (графа 21) сума ПДВ складає 1364402,00 грн., декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2006р. Відповідно до цієї декларації (графа 21) сума ПДВ складає 315177,00грн. яка підлягає відшкодуванню за підсумками поточного (звітного) періоду. При цьому ним зазначено , що залишок суми ПДВ, який підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань протягом трьох наступних періодів він бажає отримати на рахунок в установі банку.

Позивачу частково було відшкодовано суму податку на додану вартість у тому числі за серпень 2006р. у розмірі 83997,00грн., за вересень 2006р. у розмірі 364771,00грн.

Таким чином сума податку на додану вартість , що підлягає поверненню з бюджету складає 1489926,00грн.,у тому числі за липень 2006р. – 509613,00грн., за серпень 2006р. – 216070,00грн., за вересень 2006р. – 449066,00грн., за жовтень 2006р. – 315177,00грн.

Згідно наявного у матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків за період червень-жовтень 2006року (арк.с.101) сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на користь позивача складає 4324562,00грн. Акт звірки підписаний відповідачем 1. без заперечень.

За час розгляду справи відповідачем частково було відшкодовано податок на додану вартість (т.1 а.с.145) у розмірі 1938694грн., залишилося невідшкодованими 1455294,42грн., у тому числі за липень 2006р. – 475284,42грн., серпень 2006р. – 215767,00грн., вересень 2006р. – 449066,00грн., жовтень 2006р. – 315177,00грн.

Підпунктом 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі – “Про ПДВ”) передбачено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума ПДВ має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після її виникнення звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Як зазначено вище, в деклараціях з ПДВ за липень-жовтень 2006 р. позивач вказав, що суму податку, яка підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, він бажає отримати на рахунок в установі банку. Можливість отримання відшкодування таким засобом передбачена частиною 3 п. 7.7.3 ст. 7 Закону України “Про ПДВ”.

З наданих позивачем декларацій з ПДВ за липень-жовтень 2006 р. вбачається, що у цьому періоді у нього не виникали податкові зобов’язання з ПДВ. Станом на 03.09.2007року з бюджету підлягає відшкодуванню сума 1489926,00грн., що підтверджується актом звірки станом на 03 вересня 2007року підписаного відповідачем без заперечень та скріплено печаткою.

Враховуючи наведене, сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню позивачу за липень-жовтень 2006р. складає 1489926,00 грн.

Як зазначено вище суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після її виникнення звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

За наведених підстав позовні вимоги щодо стягнення з бюджету сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню за липень-жовтень 2006 р. у розмірі 1489926,00грн. підлягають задоволенню повністю.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1. висновків на відшкодування позивачеві податку на додану вартість за липень-жовтень 2006 р. у розмірі 1489926,00 грн. до Відділення Державного казначейства України у Куйбишевському районі м. Донецьку не направляв, тому суд вважає, що відповідач 2 не порушував права позивача, як платника податків, оскільки в силу своїх повноважень був позбавлений можливості здійснити позивачу відшкодування податку на додану вартість без одержання відповідного висновку від відповідача 1.

Таким чином, не виконав зобов’язання щодо направлення висновку органам Державного казначейства, відповідач 1 порушив право позивача на одержання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Щодо позовних вимог позивача до відповідача - 2, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав. Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та способів, які передбачені Конституцією України та законами. Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету. Відповідно до п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість” відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Податковий орган подає висновки не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством. Цього зроблено не було, тому відповідач – 2 не порушував прав та законних інтересів позивача, а зобов’язання здійснити певні дії під умовою не є належним способом захисту права, яке не порушене .

Суд розглядає спір із застосуванням Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ).

Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно до ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п.п. 7.7.3. п.7.3 ст.7 Закону України „Про ПДВ” підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункти 1 абзацу 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 69 КАСУ передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно до ст.70 КАСУ сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАСУ передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами відповідач-1 не надав у строки, що визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” до органу державного казначейства висновку про відшкодування позивачеві сум ПДВ за липень-жовтень 2006 року на загальну суму 1489926,00 грн. Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи, що ДПІ не надала органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Відтак позивачу присуджуються судові витрати у розмірі 1 грн.70коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 06.09.2007року після закінчення розгляду справи, в присутності представників сторін

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст. 19, 57 Конституції України, ст. 48 Бюджетного Кодексу України, п.п. 7.7.1.,п. п. 7.7.3.п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та ст.ст.11,17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СоюзПромінвестДонбас” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька та Відділення Державного казначейства у м. Донецьку про зобов’язання ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька надати УДК у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області висновки про перерахування на користь позивача суми бюджетного відшкодування за період липень-жовтень 2006року в розмірі 1489926,00грн., зобов’язання відповідача 2. на підставі отриманих від відповідача 1. висновків перерахувати з державного рахунку на користь позивача суму бюджетного відшкодування за період липень-жовтень 2006р. в розмірі 1489926,00грн. задовольнити частково.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька надати до Управління Державного казначейства у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області висновки про перерахування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СоюзПромінвестДонбас (83008, м. Донецьк, вул.. Умова, б.1, ЄДРПОУ 31226834, п/р 26003959676817 в філії ПУМБ м. Донецька, ІНН 312268305666, Св-во №08040161) суми бюджетного відшкодування за період липень-жовтень 2006року в розмірі 1489926,00грн.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю “СоюзПромінвестДонбас” (фактична адреса: 83096, м. Донецьк, вул. Хірургічна, 22 “а”, юридична адреса: 83003, м. Донецьк, вул. Умова,б.1., ЄДРПОУ 31226834, п/р 26003959676817 в філії ПУМБ м. Донецька, ІНН 312268305666, Св-во №08040161) з Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 10 вересня 2007року.

Суддя