Вирок № 94742202, 09.02.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/4790/20

Номер провадження 1-кп/629/162/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової В.С.,

прокурора - Черкаса О.О.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

захисника - Панасенка П.П.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Смирнівка Лозівського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, який мешкає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,раніше судимий 20.07.2020 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1,2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

в с т а н о в и в:

20.01.2020 року, точного часу та місця не встановлено, ОСОБА_2 домовився з ОСОБА_1 про надання послуг з ремонту роздільного валу автомобіля останнього марки «OPEL», моделі «Kadett», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Того ж дня потерпілий передав ОСОБА_2 для подальшого ремонту вищевказаний автомобіль, який останній залишив на території свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . На початку травня, більш точної дати не встановлено, ОСОБА_2 знаходився на території свого домоволодіння за вказаною вище адресою, де у нього виник умисел на угон автомобіля марки «OPEL», моделі «Kadett», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився за вищевказаною адресою та належить ОСОБА_1 ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, повторно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, встановив контроль над автомобілем марки «OPEL», моделі «Kadett», реєстраційний номер НОМЕР_3 ., отримавши можливість перемістити його від первинного місцезнаходження - АДРЕСА_1 та відбуксував його до АДРЕСА_3, де продав ОСОБА_3 , тим самим розпорядився транспортним засобом на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 19213,35 грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, не визнав. Цивільний позов потерпілого в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 19213,35 грн. визнав у повному обсязі, в частині стягнення моральної шкоди визнав частково в сумі 5000 грн.

Обвинувачений пояснив у судовому засіданні, що у січні 2020 року потерпілий прибуксував йому автомобіль марки «OPEL» для його ремонту, він був у неробочому стані. Вони домовились, що він відремонтує автомобіль, на якому вони згодом будуть таксувати. На той час наміру продати автомобіль у нього не було. Приблизно у квітні-травні 2020 року він продав автомобіль ОСОБА_3 за 200 доларів США, оскільки були потрібні гроші. При цьому дозволу у власника автомобіля на його продаж не питав. У вчиненому розкаявся, має намір відшкодувати потерпілому шкоду.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, перевірених і досліджених судом:

- показами потерпілого ОСОБА_1 у судовому засіданні, згідно яких взимку 2020 року він передав ОСОБА_2 свій автомобіль марки «OPEL» для його ремонту. Автомобіль він перевозив на буксирі до с. Смирнівка до місця мешкання обвинуваченого. Документи на автомобіль він не передавав, передав лише ключі від нього, права розпоряджатись даним автомобілем не давав. Наприкінцівесни він дізнався, що машина на розборці. При зустрічі з ОСОБА_2 , останній написав йому розписку, що через 2 місяці він поверне автомобіль, однак не повернув його, завдану шкоду не відшкодував. Також пояснив, що автомобіль він придбав по довіреності приблизно 7-8 років тому. Після ремонту автомобіля вони з ОСОБА_2 домовились таксувати на ньому. Ремонт обвинувачений повинен був провести за свій рахунок, а він - взяти ОСОБА_2 партнером. Щодо призначення покарання обвинуваченому, потерпілий просив призначити йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Таким чином, у потерпілого буде можливість працювати та відшкодовувати спричинену злочином шкоду;

- показами свідка ОСОБА_3 у судовому засіданні, який пояснив, що приїхав у с. Смирнівка подивитись автомобіль марки «OPEL» білого кольору, який обвинувачений продавав за 200 доларів США. Обвинувачений повідомив, що автомобіль належить йому, однак документів на транспортний засіб не було. Вони домовились про його купівлю-продаж. ОСОБА_2 з невідомим йому чоловіком відбуксував йому автомобіль у с. Катеринівка. Грошові кошти за автомобіль він віддав не у повному обсязі. Свідок не пам`ятає, скільки часу автомобіль перебуває у нього, приблизно з травня місяця;

- заявою ОСОБА_1 від 15.09.2020 року, в якій він просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , який шахрайським шляхом заволодів його автомобілем «OPEL Kadett», чим спричинив йому майнову шкоду на суму 40000 грн.;

- витягом з ЄРДР, з якого вбачається, що 15.09.2020 року до Лозівського ВП ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволодів його автомобілем марки «OPELKadett», чим спричинив йому майнову шкоду на суму 40000 грн.;

- заявою ОСОБА_3 про надання дозволу на проведення огляду належної йому приватної території, розташованої навпроти Лозівської ЦРЛ у с. Катеринівка Лозівського району Харківської області;

- протоколом огляду місця події від 02.10.2020 року з фототаблицею до нього, під час проведення якого на огородженій території, розташованій навпроти Лозівської ЦРЛ у с. Катеринівка Лозівського району Харківської області, виявлено та вилучено кузов автомобіля марки «OPEL», моделі «Kadett», реєстраційний номер НОМЕР_3 .;

- постановою від 02.10.2020 року про визнання кузова автомобіля «OPEL Kadett» речовим доказом та передання його на зберігання потерпілому ОСОБА_1 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознимками від 02.10.2020 року з додатком, під час проведення якого свідок ОСОБА_3 впізнав на фото № 2, на якому зображений ОСОБА_2 , особу, у якої він у травні 2020 року придбав за 600 грн. розібраний автомобіль «OPEL Kadett»;

- висновком експерта за результатами судової автотоварознавчої експертизи № 6/1/235СЕ-20 від 29.09.2020 року, відповідно до якого вартість автомобіля «OPEL Kadett» на момент скоєння злочину складає 19213,35 грн.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в їх сукупності, визнає їх достовірними, оскільки вони відповідають фактичним обставинам у справі, узгоджуються між собою, взаємно доповнюючи один одного, здобуті слідством з дотриманням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законодавством і сумнівів в їх достовірності не викликають, а тому з їх урахуванням, на підставі аналізу цих доказів суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена і дає підстави для винесення обвинувального вироку відносно останнього.

Захисник Панасенко П.П. у судовому засіданні заявив про незгоду з кваліфікацією дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст.289 КК України, посилаючись при цьому на постанову колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 року.

Суд зазначає, що доводи захисника щодо невірної кваліфікації дій його підзахисного та посилання на зазначену постанову судом не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Так, за змістом п. 1 примітки до ст. 289 КК України, під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Таке заволодіння може бути вчинено таємно чи відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою. Закінченим злочин вважається з моменту, коли транспортний засіб почав рухатися унаслідок запуску двигуна чи буксування або ж перевезення на іншому транспортному засобі, а якщо заволодіння відбувається під час руху такого засобу, - з моменту встановлення контролю над ним.

Власник автомобіля - потерпілий ОСОБА_1 не надавав обвинуваченому ніяких прав на користування та розпорядження автомобілем «OPEL Kadett», будь-яких документів на автомобіль не передавав.

У даному випадку злочин є закінченим з моменту, коли обвинувачений почав відбуксовувати зазначений автомобіль зі свого домоволодіння на продаж до ОСОБА_3 .

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України обвинувачений скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він має середню освіту, не працює, неодружений, на час вчинення злочину не судимий, з 07.07.2020 року перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу вживання алкоголю зі шкідливими наслідками, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно. З 22.10.2020 року по теперішній час ОСОБА_2 проходить курс комплексної психосоціальної програми реабілітації від хімічної залежності у Міжнародній Антинаркотичній Спортивній Асоціації. За час перебування в програмі, зарекомендував себе позитивно.

Згідно досудової доповіді Лозівського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення є високим, ризик небезпеки для суспільства - середній.

Відповідно до вимог ст.ст. 66, 67 КК України обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Згідно висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 199/1496/17 кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК України, не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України.

На підставі викладеного, враховуючи, що обвинувачений раніше судимий вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.07.2020 року за ч. 1,2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, суд після призначення покарання за даним вироком призначає покарання відповідно вимог ч. 4 ст. 70 КК України.

Враховуючи викладене, обставини і тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, позицію потерпілого щодо призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, суд призначає покарання в межах санкції відповідної статті у виді позбавлення волі без конфіскації майна та приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень можливе без відбування покарання, звільнивши від такого з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України.

Суд покладає на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Підстав для застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.

Потерпілим заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на його користь матеріальної шкоди в розмірі 19213,35 грн., моральної шкоди - 50000 грн.

Розглядаючи цивільний позов потерпілого, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч. 5,7 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє у ньому.

Судовим розглядом доведено, що вчиненим кримінальним правопорушенням обвинувачений спричинив матеріальну шкоду потерпілому у обсязі, зазначеному у цивільному позові, у зв`язку з чим позов в частині стягнення заподіяних матеріальних збитків підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Положеннями ст.23 ЦК України передбачене право особи на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення її прав. Відповідно до Постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 року (з наступними доповненнями та змінами) моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльності інших осіб.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди суд, визначаючи розмір її відшкодування, поряд з характером і обсягом моральних страждань, які зазнав потерпілий в результаті незаконного заволодіння його транспортним засобом, виходить з принципів розумності, виваженості та справедливості, і задовольняє позов в цій частині частково, а саме в сумі 5000 грн.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи № 6/1/235СЕ-20 від 29.09.2020 року в розмірі 817 грн. 25 коп.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 289 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.07.2020 року, більш суворим покаранням за даним вироком, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нових кримінальних правопорушень та виконає обов`язки, покладені на нього судом.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду в розмірі 19213,35 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., всього на загальну суму 24213,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи № 6/1/235СЕ-20 від 29.09.2020 року в розмірі 817 грн. 25 коп.(отримувач ГУК Харків обл/МТГ Харків/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA048999980313050115000020649, код класифікації доходів бюджету 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету - інші надходження).

Зняти арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.10.2020 року, на кузов автомобіля «OPEL Kadett».

Речові докази: кузов автомобіля «OPEL Kadett», переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_4. - залишити останньому.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який знаходиться під вартою, в той же строк, з дня отримання копії даного вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя О.Г. Попов