Рішення № 9474120, 11.05.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 травня 2010 р.           Справа 8/47-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бекас" (юрид. адреса: проспект 40- річчя Жовтня, 100/2, м. Київ, 03127; фак.т. адреса: вул. Алма - Атинська, 8, м. Київ, 02660, код ЄДРПОУ 21571801)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінг ЛТД" (вул. Київська, 78, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 23057416)

про стягнення 4 327,95 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача: Андросова Н.М. - бухгалтер, довіреність № 81 від 05.03.2010 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 4 327,95 грн., з яких 2 882,26 грн. основного боргу, 1 248,36 грн. інфляційних втрат та 197,33 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 27.02.2010 року дану позовну заяву суддею Мельником І.Ю. прийнято до розгляду та призначено до слухання в засіданні суду на 01.04.2010 року.

У зв'язку з неявною в судове засідання представників сторін та ненаданням ними витребуваних доказів розгляд справи було відкладено до 11.05.2010 року.

Враховуючи, що Постановою Верховної ради України за № 2137-VI від 15.04.2010 року відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, ст. ст. 15, 43 Закону України "Про статус суддів" суддя господарського суду Вінницької області Мельник І.Ю. звільнений з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку, відповідно до розпорядження голови суду від 21.04.2010 року справу № 8/47-10 передано для подальшого розгляду судді Банасько О.О.

За таких обставин, ухвалою від 22.04.2010 року суддею Банасько О.О. справу № 8/47-10 було прийнято до свого провадження з призначенням до розгляду на 11.05.2010 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився та не виконав вимоги суду щодо надання доказів.

При цьому суд констатує, що відповідач був належним чином повідомлений про наявність в проваджені господарського суду Вінницької області справи № 8/47-10, зокрема про судове засідання призначене на 11.05.2010 року, оскільки ухвалу про порушення провадження у справі від 27.02.2010 року та ухвалу про відкладення розгляду справи від 01.04.2010 року відповідач отримав, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями № 982863 (а.с. 24 т. 1) та № 2040314 (а.с. 29 т. 1) відповідно.

При неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В позовній заяві та доданих до неї документах зазначено поштову адресу відповідача - вул.Київська, 78, м. Вінниця, 21032 за якою і надсилалась ухвали у справі.

Вказана адреса ідентична адресі, яка вказана у витязі Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 11.03.2010 року № 21-10/1311-2.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал у справі, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Відповідно до усної домовленості ТОВ "Бекас" на підставі рахунку-фактури від 14.09.2007 року № ДН-006775, видаткової накладної № ДА-0004310 від 20.09.2007 року та довіреності серія ЯНЗ № 211680 передало ТОВ "Стінг ЛТД" металопродукцію на загальну суму 22682,26 грн. (а.с.11-13, т.1).

Слід вказати, що судом було оглянуто в судовому засіданні 11.05.2010 року оригінали вказаних вище первинних документів.

Однак за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково на загальну суму 19800,00 грн., перерахувавши позивачу 20.09.2007 року 19000,00 грн., 26.11.2007 року 500,00 грн. та 05.12.2008 року 300,00 грн..

В підтвердження проведення відповідачем розрахунків на вказану вище суму позивачем надано суду виписку по банківському рахунку (система "Клієнт-Банк"), довідку по взаєморозрахункам з відповідачем, платіжні доручення від 05.12.2008 року № 257, від 26.11.2007 року № 244, від 20.09.2007 року № 167, довідку № 154 від 11.05.2010 року.

Дослідивши платіжні документи судом встановлено, що в графі "Призначення платежу" відповідач робив посилання на рахунок-фактуру від 14.09.2007 року № ДН-006775, що підтверджує виникнення заборгованості саме з поставки продукції за видатковою накладною від 20.09.2007 року № ДА-0004310.

Таким чином борг відповідач за отриману продукцію становить 2882,26 грн. (22682,26-19800,00).

У зв'язку з тим, що повний розрахунок відповідачем не було проведено позивач 16.12.2009 року звернувся з вимогою № 508 про сплату боргу.

Однак відповідач не надав жодної відповіді на вказану вимогу у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Враховуючи викладене суд задовольняє позовну вимогу позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 2882,26 грн. як обґрунтовану та правомірну.

Стосовно вимог про стягнення інфляційних втрат (період - листопад 2007 року - грудень 2009 року) та 3 % річних (період - з 21.10.2007 року по 31.01.2010 року) суд зауважує на наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

Провівши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних судом виявлено помилки допущені позивачем при обрахунку інфляційних та 3% річних, в результаті чого судом отримано 197,11 грн. 3% річних та 1248,02 грн. інфляційних. Наявність помилок спричинена допущеними позивачем помилками в математичних розрахунках та неврахуванням того, що в 2008 році кількість днів становила 366.

У зв'язку з тим, що позивачем заявлено до стягнення більші суми 3% річних та інфляційних суд відмовляє у стягнені 0,22 грн. 3% річних та 0,34 грн. інфляційних.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні інфляційних втрат та 3% річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 11.05.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст.625, 628, 631, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінг ЛТД", вул. Київська, 78, м. Вінниця, 21032 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 23057416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бекас", проспект 40-річчя Жовтня, 100/2, м. Київ, 03127 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 21571801) - 2882 грн. 26 коп. основного боргу, 1248 грн. 02 коп. - інфляційних втрат, 197 грн. 11 коп. - 3 % річних, 101 грн. 99 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 235 грн. 97 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 травня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу юрид. адреса: проспект 40- річчя Жовтня, 100/2, м. Київ, 03127; фак.т. адреса: вул. Алма - Атинська, 8, м. Київ, 02660.

4 - відповідачу вул. Київська, 78, м. Вінниця, 21032.