Рішення № 9473763, 12.05.2010, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2 - 434/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2010 року м. Дніпропетровськ

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: судді Грищенко В. М., при секретарі Демченко О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Компанії «G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellshaft mbH» до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний», ОСОБА_2, Акціонерного товариства «Регіональний інвестиційний банк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2009 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернулася Компанія «G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellshaft mbH» з позовом до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний», ОСОБА_2, Акціонерного товариства «Регіональний інвестиційний банк» (Латвія), ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми, що еквівалентна 8850286,48 ОСОБА_5 48 центів.

В подальшому позивач доповнив позовні вимоги та просив суд визнати договір консорціумного кредиту № А-04/396 від 14 листопада 2006 року, укладеного між позивачем, ПАТ АБ «Південний» та АТ «Регіональний інвестиційний банк» удаваним правочином простого товариства та змінити кредитні правовідносини сторін, на правовідносини простого товариства, стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача кошти належні з них згідно Умов кредитування купівлі нерухомого майна (землі) в Німеччині в сумі 8850286,48 ОСОБА_5, що за курсом НБУ станом на 8.12.2009р., складає 108884278, 04 грн.

В судове засідання зявились представник позивача, представники відповідачів ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний», ОСОБА_2, Акціонерного товариства «Регіональний інвестиційний банк» (Латвія), ОСОБА_3

ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася, свого представника не направила, про причини неявки суд не повідомила. Про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 169 ЦПК України розпочати слухання справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням доповнень підтримав в повному обсязі та пояснив суду, що в 2006 році між позивачем та співвідповідачами (за винятком ОСОБА_4) було укладено Умови кредитування купівлі нерухомого майна (землі) в Німеччині, умови якого відображають фактичні домовленості та взаємовідносини сторін та мають пріоритет перед будь-якими іншими документами, що були підписані сторонами цього Меморандуму.

Сторони не визначили, право якої країни має бути застосоване до спірних правовідносин у разі виникнення спору, тому вважає правомірним застосування до правовідносин право України.

Зміст домовленостей, зафіксованих у вказаному Меморандумі зводився до того, що сторони мали на меті придбати та оформити право власності за рахунок кредитних коштів обєкт нерухомого майна (землю) в Німеччині. На відповідачів 2, 3, 4, 5 Меморандумом було покладено функції кредиторів, а безпосередньо його сторонами є позивач та відповідач-1, який взяв на себе зобовязання забезпечити 100% відсотків фінансування проекту.

Прибуток, що мав бути отриманий від реалізації цього проекту мав розподілятися у пропорціях, встановлених Меморандумом.

Меморандум передбачав алгоритм його реалізації та документального забезпечення (укладення договору консорціумного кредиту між позивачем та банківськими установами, що беруть участь у даній справі; передачу в заставу придбаної земельної ділянки, а також обєкту нерухомості в м. Харкові; порядок погашення відсотків, що мали погашатися за рахунок кредиторів), при цьому сторони вказали, що цей документ відображає фактичні взаємовідносини сторін та має перевагу перед іншими документами.

В подальшому на виконання досягнутих домовленостей сторони підписали договір консорціумного кредиту № А-04/396 від 14 листопада 2006 року, на суму, передбачену умовами кредитування, та за отримані кошти позивач відповідно до своїх зобовязань за Умовами кредитування провів розрахунки за земельну ділянку в м. Берлін, Федеративна Республіка Німеччина.

Відповідно до умов договору консорціумного кредиту позивач формально нібито мав сплачувати визначені цим договором відсотки, але насправді ці відсотки мали компенсуватися на час реалізації проекту банками кредиторами.

В 2006 році між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було підписано договір поруки, згідно умов якого поручитель ОСОБА_4 поручилася за ВАТ АБ «Південний», АТ «Регіональний інвестиційний банк», ОСОБА_1, на випадок порушення ними своїх зобовязань перед позивачем, що витікають з Умов кредитування (Меморандум).

Певний проміжок часу всі сторони належним чином виконували взяті на себе зобовязання було отримано кредитні кошти; передано в заставу (іпотеку) земельну ділянку та обєкт нерухомості в м. Харкові, відповідач АТ «Регіональний інвестиційний банк» в 2007 році надав необхідні кошти, які позивачем в подальшому були сплачені цьому ж банку в якості відсотків.

Однак на порушення взятих на себе зобовязань відповідно до Умов кредитування в подальшому, а саме в 2008 та 2009 роках належних з кредиторів сум для виплати відсотків за договором консорціумного кредиту банківські установи не надали.

Крім того, в подальшому на порушення взятих на себе зобовязань банки кредитори розірвали договір консорціумного кредиту, та звернули стягнення на земельну ділянку.

ОСОБА_1 необхідних інвестицій для продовження реалізації проекту не надав.

За таких обставин, позивач вважає, що правовідносини сторін повернулися у стан, що існував на день підписання Умов кредитування, тому відповідачі повинні сплатити йому визначені Умовами кредитування суми інвестицій, а також суми відсотків за 2008 та 2009 рік для задоволення за рахунок цих коштів вимог банків, учасників цього спору.

Позивачем заявлено вимоги до відповідачів солідарно, виходячи з вимог чинного законодавства України та змісту правовідносин, що мають місце між учасниками спору.

Представник Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний» та ОСОБА_2 проти позову заперечувала та пояснила суду, що Меморандум на який посилається позивач як на підставу позовних вимог не є правочином оскільки з його тексту неможливо встановити статус представників юридичних осіб; його не скріплено печатками юридичних осіб. Крім того, з огляду на те, що на тексті Меморандуму зазначено, що це «проект», з його змісту не можна встановити де і коли він підписаний, тому даний Меморандум не можна вважати не тільки договором, а й доказом взагалі. Вважає, що сторони (позивач та ПАТ АБ «Південний» й АТ «Регіональний інвестиційний банк») повинні керуватися умовами Договору консорціумного кредиту № А-04\396 від 14 листопада 2006 року, а свої зобовязання за цим кредитним договором ПАТ АБ «Південний» вже виконав. Крім того, представник зазначила, що даний договір не можна вважати договором про спільну діяльність з огляду на те, що умови цього кредитного договору не відповідають відповідним вимогам цивільного законодавства України. Не є, на думку представника, кредитний договір і удаваним правочином. Зазначила також, що між позивачем та ОСОБА_2 як фізичною особою немає будь-яких правовідносин, тому позовні вимоги до нього безпідставні. Від імені відповідачів, інтереси яких представляє даний представник, нею було надано письмові заперечення проти позову.

За цих підстав просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача АТ «Регіональний інвестиційний банк» та ОСОБА_3 проти позову заперечувала та пояснила суду, що Умови кредитування, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог не можуть вважатися документом, так як їх зміст суперечить вимогам чинного законодавства України це є проект документа, а не сам документ; в ньому відсутня дата; не вказано на підставі чого діє представник АТ «Регіональний інвестиційний банк»; в тексті Умови кредитування директором позивача зазначено ОСОБА_7, в той час, як він директором цієї компанії ніколи не був; Умови кредитування підписав ОСОБА_5, який не мав на це відповідних повноважень. АТ «Регіональний інвестиційний банк» дійсно є учасником договору консорціумного кредиту № А-04/396 від 14 листопада 2006 року позивача разом з ПАТ АБ «Південний», однак даний кредитний договір не повязаний будь-яким чином із Умовами кредитування, як про це стверджує позивач. Взяті на себе зобовязання за вказаним кредитним договором позивач не виконує, що спонукало банк «Регіональний інвестиційний банк» вимагати повернення наданих кредитних коштів у позивача. Вказала також, що між позивачем та ОСОБА_3 як фізичною особою відсутні будь-які правовідносини.

З таких підстав просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_1 проти позову заперечувала та пояснила суду, що ОСОБА_1 вже тривалий час знайомий з братами ОСОБА_5. Раніше надавав моральну та іншого характеру допомогу ОСОБА_7 у звязку із подіями, що мали місце з ним у 2004 році. В подальшому, ОСОБА_7 постійно звертався до ОСОБА_1 із пропозиціями якихось спільних проектів, в телефонному режимі чи при особистому спілкуванні за межами території України. Влітку 2006 року ОСОБА_5 прибув із проектом Умов кредитування, що є предметом розгляду в цьому судовому засіданні, до м. Одеси та запропонував підписати цей документ. З огляду на те, що на тексті Умови кредитування було зазначено, що це проект, й цей проект розглядався ОСОБА_1 таким, що потребує подальшого доопрацювання та деталізації. Саме тому ОСОБА_1 поставив свій підпис під цим документом. На підтвердження своїх тверджень також послалась на той факт, що позивач подавав до банків та до державних органів Німеччини відповідну податкову та бухгалтерську звітність, яка кваліфікувала договір консорціумного кредиту саме як такий. Вважає його таким, що не породжує юридичних наслідків, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін процесу, взявши до уваги обставини, що мають правове значення для оцінки підстав та предмета позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, ПАТ АБ «Південний», АТ «Регіональний інвестиційний банк», ОСОБА_1 укладено Умови кредитування купівлі нерухомого майна (землі) в Німеччині (далі за текстом Умови кредитування). Учасники в судовому засіданні не заперечували факту підписання цього документа своїми довірителями. Вони, як свідчать їх пояснення, лише по різному розуміють юридичні наслідки, що витікають із вказаних Умови кредитування.

Від імені позивача Умови кредитування підписав ОСОБА_5, дії якого як представника схвалив позивач, та визнали в якості представника всі інші учасники Умови кредитування, тому суд відхиляє в цій частині заперечення відповідачів.

Крім того, відсутність місця підписання Умови кредитування не свідчить про недійсність цього договору.

Хоча дата підписання Умови кредитування в цьому тексті не зазначена, однак її відсутність не тягне за собою визнання цього правочину недійсним.

Тому суд відхиляє також заперечення представників відповідачів і в цій частині.

Аналіз змісту цього документа свідчить, що взаємовідносини між сторонами носять комплексний правовий характер, із застосуванням різних цивільно-правових інститутів, тому даний договір відповідно до ст. 628 ЦК України є змішаним договором.

В судовому засіданні встановлено, що слово «Проект» в тексті Меморандуму означає Умови кредитування проекту. Даний документ підписаний сторонами без застережень, тому міг вважатися проектом лише до його підписання ними.

За змістом позовних вимог позивач просить суд, зокрема, розтлумачити зміст цього договору відповідно до ст. 637 та 213 ЦК України.

Вирішуючи даний спір суд виходить з мети вчинення даного правочину, фактичних дій сторін правочину та їх подальшої поведінки, а також враховує інші обставини, що є суттєвими за змістом правовідносин сторін.

Метою підписання Умов кредитування, є виключно купівля та оформлення права власності на нерухоме майно (землю) в Німеччині. Сторони домовились, що прибуток, отриманий від реалізації даного проекту розподіляється між сторонами в наступній пропорції: Сторона-1 (позивач) 60%, Сторона-2 (ОСОБА_1.) 40%.

В загальному позивач взяв на себе зобовязання за оформлення землі, поточне супроводження проекту, в той час як ОСОБА_1 взяв на себе зобовязання за надання 100% необхідних інвестицій.

Суд виходить з того, що цей обовязок включає в себе забезпечення тих інвестицій, які передбачені Умовами кредитування, а також додаткових інвестицій, якщо вони будуть необхідні для реалізації проекту.

На час укладення Умови кредитування сторони виходили з того, що для реалізації проекту необхідні інвестиції у розмірі 7300000,00 Євро, джерелом яких всі сторони Умови кредитування визначили банківські установи, що є учасниками цього правочину. Сторони також зазначили, що для фінансування (отримання кредитів від кредиторів) позивач повинен розрахунковий рахунок в АТ «Регіональний інвестиційний банк», через який буде здійснюватися все фінансування проекту.

В судовому засіданні сторони підтвердили, що такий рахунок було відкрито і все фінансування в межах цього проекту відбувалося через цей банківський рахунок. Це свідчить про те, що сторони дотримувались взятих на себе згідно Умови кредитування зобовязань.

Умовами кредитування також встановлено порядок, коли відповідна сума мала бути сплачена на протязі 21 дня з того моменту, як нотаріус повідомить позивачеві рекомендованим листом про те, що підписання Договору купівлі-продажу обєкта було схвалено Федеральним мінфіном, але не раніше 30.09.2006р.

Отже, з цього положення Умови кредитування витікає, що на день їх підписання вже було підписано Договір купівлі-продажу земельної ділянки, тобто проекту, що мав кредитуватися і сторони визначили порядок та умови його оплати. Оплата за земельну ділянку, як пояснили сторони в судовому засіданні, була проведена після 30.09.2006р.

Іншою умовою, за якої мали бути видані кредитні кошти, є передача в іпотеку земельної ділянки в Берліні на користь АТ «Регіональний інвестиційний банк» і ПАТ АБ «Південного», та застави універмагу в м. Харкові на користь банку «Південний».

Відповідно до п.1.6. Договору консорціумного кредиту, укладеного сторонами відповідно до Умови кредитування, домовленості сторін було виконано та в якості забезпечення банкам було передано земельну ділянку площею 17.278 кв.м. та нежитлову будівлю «А-4-6», що знаходиться в м. Харкові по вул. Тракторобудівників, б. 59\56, загальною площею 24140, 40 кв.м.

Кредит позивач повинен був взяти, відповідно до Умов кредитування, на три роки під 7% з правом дострокового його погашення. Всі відсотки за кредитом, які мали нараховуватись відповідно до умов кредитного договору, у випадку, якщо вони були вищі за 7% сторонами було покладено на ОСОБА_1 Водночас погашення відсотків за кредитом мало відбуватися за рахунок кредиторів (АТ «Регіональний інвестиційний банк» та ПАТ АБ «Південний») щоквартально.

Проценти мали нараховуватися відповідно по умов кредитного договору, однак сплачуватися повинні були з моменту отримання доходів від реалізації проекту.

Сторони детально визначили (і в подальшому виконали) порядок забезпечення виданого кредиту, для чого вказали алгоритм своїх дій: сторони (позивач, АБ «Південний», АТ «Регіональний інвестиційний банк») мали підписати трьохсторонній кредитний договір; ці ж сторони в подальшому мали підписати договір іпотеки (застави) землі в Німеччині; пізніше сторони мали підписати Договір іпотеки будівлі універмагу в м. Харкові.

В додаткових умовах Умови кредитування сторони зазначили, що позивач повністю гарантує повернення інвестицій (кредитів) кредиторам в розмірі 7300000 Євро за умови, що після закінчення строку за кредитним договором кредит не повернено, якщо інший термін не обумовлено сторонами додатковою угодою, та вартість застави (землі в Берліні) при продажу менше 7300000 Євро, позивач гарантує повернення суми, що залишилась.

На випадок, що проект не реалізовано, або він не вдався, на позивача та ОСОБА_1 було покладено обовязок компенсувати кредиторам проценти від проінвестованої суми з розрахунку 20% в які входять і 7% річних, що вказувались у розділі «Проценти та строки кредиту» Умови кредитування.

Сторони не встановили строків, на протязі яких проект має бути реалізовано. Доказів того, що проект не вдався учасники спору також не надали.

Учасниками Умови кредитування зазначено, що цей Меморандум відображає фактичні домовленості між сторонами і має перевагу перед всіма іншими документами.

Таким чином, з вище викладеного можна зробити висновки про те, що всіма учасниками Умови кредитування даний документ розумівся як основний, той в якому закріплено справжні домовленості між сторонами, в той час як інші правочини (договори про видачу кредитів; іпотеки тощо) є похідними від Умов кредитування, та повинні тлумачитися відповідно до волі сторін, закріпленої саме в Умовах кредитування.

Відповідно до ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Такий орган або особа зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, не перевищувати своїх повноважень.

Як встановлено в судовому засіданні, від імені ПАТ АБ «Південний» діяв ОСОБА_2 як голова правління, тобто мав відповідні повноваження на підписання такого роду правочину й при цьому діяв добросовісно та розумно за кошти, що мають надаватися цим банком згідно Умов кредитування, банк мав отримувати плату, визначену Умовами кредитування. В подальшому, саме ОСОБА_2 підписав Договір консорціумного кредиту з позивачем від імені ПАТ АБ «Південний», обовязок підписати який витікав із положень Умов кредитування.

Крім того, від імені АТ «Регіоналу інвестицію банка» діяв заступник голови правління ОСОБА_3 Представник цього банку та ОСОБА_3 в судовому засіданні не надала будь-яких доказів, які б свідчили про наявність обмежень у ОСОБА_3 на підписання такого роду правочинів. В подальшому ОСОБА_3 від імені АТ «Регіональний інвестиційний банк» підписав і договір консорціумного кредиту, обовязок підписати який витікав із положень Умов кредитування.

Представник позивача пояснив, що Умови кредитування від його імені підписав ОСОБА_5., який мав на це відповідні повноваження, щодо дій якого позивач, та інші учасники спору ніколи не заперечували, й який в подальшому підписав і договір консорціумного кредиту з банками відповідачами у даній справі.

ОСОБА_1 діяв від власного імені як фізична особа.

Таким чином, від імені учасників Умовах кредитування діяли повноважені особи.

Однак, з огляду на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діяли від імені юридичних осіб, а не від свого імені, позовні вимоги в тій частині, в якій вони предявлені до цих фізичних осіб необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. А відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія, спрямована на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути багатосторонніми (договори).

З огляду на те, що підписуючи Умови кредитування його учасники направляли свою волю на набуття цивільних прав та обовязків, вони (Умови кредитування) є багатостороннім правочином, тобто договором.

Зміст цього правочину не суперечить ст. 203 ЦК України.

Суд вважає, що Умови кредитування є за своїм змістом договором про спільну діяльність на основі обєднання вкладів (просте товариство), виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність (учасники) зобовязуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певних цілей, що не суперечить законам. Спільна діяльність може здійснюватися на основі обєднання вкладів (просте товариство) або без обєднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладаються у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобовязання обєднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ст. 1133 ЦК України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші навички та вміння, а також ділова репутація та ділові звязки.

Як свідчить аналіз змісту Умов кредитування, сторони створили просте товариство, при цьому банки, що є відповідачами у даній справі, вносили у нього кошти, а ОСОБА_1 відповідав за надання 100% необхідних інвестицій, а позивач відповідав за оформлення покупки землі, поточне супроводження проекту, при цьому підписаний між АТ «Південний», АТ «Регіональний інвестиційний банк» та позивачем договір консорціумного кредиту є складовою, елементом Умови кредитування, тому є удаваним правочином договору простого товариства.

Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді мали намір вчинити. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, зміст правочину може бути зафіксований в одному або кількох документах.

З огляду на це суд вважає, що зміст Умов кредитування відображено не тільки в тексті самих Умов кредитування, але й у договорах, що були укладені в подальшому на їх виконання, а саме, в Договорі консорціумного кредиту № А-04/396, підписаного позивачем, АБ «Південний» та Акціонерним товариством «Регіональний інвестиційний банк» 14 листопада 2006 року, яким сторони приховали ті домовленості, які закріплено в Умовах кредитування, тому даний договір повинен тлумачитись відповідно до змісту Умов кредитування, які відображають справжні фактичні домовленості між сторонами.

Отже, суд приходить до висновку, що позов в частині визнання договору консорціумного кредиту № А-04/396 від 14 листопада 2006 року удаваним правочином простого товариства та зміни кредитних правовідносин на відносини простого товариства підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Щодо місця укладення договору, то як пояснила представник ОСОБА_1 Умови кредитування були укладені в м. Одесі.

Відповідно до ст. 214 ЦК України, особи, які вчинили багатосторонній правочин мають право відмовитись від нього за взаємною згодою сторін, або у випадках, передбачених законом.

Умови кредитування, а також договори, що підписувались сторонами відповідно до ст. 639 ЦК України укладалися у формі відповідно до вимог домовленостей сторін та вимог чинного законодавства України.

Таким чином, учасники спірних правовідносин не мають права в односторонньому порядку відмовитися від виконання Умов кредитування.

В судовому засіданні було також встановлено і визнано представниками відповідачів, що договір консорціумного кредиту розірвано та з позивача стягнуто суму кредиту.

З огляду на те, що договір консорціумного кредиту 02.10.2009р. було на порушення Умов кредитування розірвано з ініціативи відповідачів, на даний час правовідносини сторін юридично повернулися у час, коли Умови кредитування були підписані, адже цей багатосторонній договір дії для його учасників до цього часу.

З огляду на те, що відповідачі за власною ініціативою, в односторонньому порядку порушили Умови кредитування в частині сплати відсотків за 2008 та 2009 роки, ці кошти в сумі 1550286,48 євро мають бути стягнуті з них на користь позивача.

Крім того, з огляду на те, що договір консорціумного кредиту на даний час розірвано з ініціативи банку «Південний» та АТ «Регіональний інвестиційний банк», суд вважає, що вони мають виконати свій обовязок з виплати суми в розмірі 7300000,00 Євро, що витікає з Умов кредитування, в натурі, а отже ця сума також підлягає стягненню з відповідачів з цих та наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обовязок, або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобовязання.

В листопаді 2006 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір поруки згідно умов якого ОСОБА_4 поручилася за ВАТ АБ «Південний», АТ «Регіональний інвестиційний банк», ОСОБА_1 на випадок порушення ними їх зобовязань перед позивачем, що витікають з Умов кредитування та в межах зобовязань осіб боржників.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

З огляду на те, що договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, ОСОБА_4 повинна нести солідарну відповідальність перед позивачем нарівні із іншими відповідачами, а отже позовні вимоги до неї підлягають задоволенню.

З огляду на те, що предмет зобовязання за Умовами кредитування є неподільним ОСОБА_1, ПАТ АБ «Південний» та АТ «Регіональний інвестиційний банк» мають солідарний обовязок перед позивачем, а отже заявлені у позові суми підлягають стягненню з них та відповідача ОСОБА_4 солідарно.

Із врахуванням вище викладеного, керуючись ст. ст. 6, 92, 202, 203, 207, 213, 214, 215, 235, 526, 541, 553, 554, 627, 628, 629, 637, 639, 1130, 1131, 1132, 1133 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 57-60, 147, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Компанії «G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellshaft mbH» (місцезнаходження: Wildenhaus, 11, 40883, Ratingen, Deutschland (Німеччина), Дуйсбургег штр., 146, 40885, Ратінген\Німеччина) задовольнити частково.

Визнати Договір консорціумного кредиту №А-04/396, підписаний між Компанією «G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellshaft mbH», Акціонерним банком «Південний» (65059, м. Одеса, вул. Краснова, б.6/1, ідентифікаційний код 20953647) та Акціонерним товариством «Регіональний інвестиційний банк» (вул. Jura Alunana, 2, м. Рига, Латвія, 1010, Latvja) 14 листопада 2006 року удаваним правочином простого товариства та змінити кредитні правовідносини сторін за цим договором на правовідносини простого товариства.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Південний» (65059, м. Одеса, вул. Краснова, б.6/1, ідентифікаційний код 20953647), Акціонерного товариства «Регіональний інвестиційний банк» (вул. Jura Alunana, 2, м. Рига, Латвія, 1010, Latvja), ОСОБА_4 (АДРЕСА_2) на користь Компанії «G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellshaft mbH» кошти належні з них згідно Умов кредитування купівлі нерухомого майна (землі) в Німеччині 8850286,48 євро, що за курсом НБУ станом на 8.12.2009р. 1євро = 12,030291 грн., складає 108884278, 04 грн. (сто вісім мільйонів вісімсот вісімдесят чотири тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 04 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Південний», Акціонерного товариства «Регіональний інвестиційний банк», ОСОБА_4 на користь Компанії «G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellshaft mbH» судові витрати в розмірі 1820,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: В. М. Грищенко