Рішення № 94736025, 28.01.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.01.2021 Справа № 920/710/19м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., за участю секретаря судового засідання Чепульської Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/710/19

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720),

до відповідача Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 05747991),

про стягнення 16 786 386 грн. 67 коп.,

за участю представників:

від позивача: Поліщук В.О.,

від відповідача: не прибув,

справа розглядається у порядку загального позовного провадження,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 7383593,39 грн. пені, 1882502,99 грн. 3% річних, 7520290,29 грн. інфляційних втрат, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання з оплати переданого природного газу відповідно до договору постачання природного газу №5140/1617-ТЕ-29, укладеного між сторонами 20.09.2016, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Рішенням Господарського суду Сумської області (суддя Жерьобкіна Є.А.) від 02.12.2019 у справі № 920/710/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020: позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача: 724726,94 грн. пені, 234077,17 грн. - 3% річних, 800661,70 грн. “інфляційних втрат”, 37262, 89 грн. витрат зі сплати судового збору; в задоволенні позову в іншій частині відмовлено; в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення відмовлено.

Постановою Верховного Cуду у складі Касаційного господарського суду від 25.08.2020 касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково; рішення Господарського суду Сумської області від 02.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 920/710/19 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені в розмірі 6658866,45 грн., 3% річних у розмірі 1648425,82 грн., "інфляційних втрат" у розмірі 6719629,21 грн. та в частині розподілу судових витрат зі справи; справу в цих частинах передано на новий розгляд до Господарського суду Сумської області; у решті зазначені рішення та постанову залишено без змін.

Ухвалою суду від 14.09.2020 (суддя Котельницька В.Л.) призначено підготовче засідання у справі № 920/710/19 в частині позовних вимог щодо стягнення з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені в розмірі 6 658 866,45 грн., 3% річних у розмірі 1 648 425,82 грн., "інфляційних втрат" у розмірі 6 719 629,21 грн. та в частині розподілу судових витрат зі справи на 15.10.2020.

Ухвалою суду від 15.10.2020 зупинено провадження у справі № 920/710/19 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку у справі №903/918/19 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

03.11.2020 позивачем подана заява від 29.10.2020 № 39/5-2911-20 (вх № 3328к) про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою заявник просить суд прийняти дану заяву до розгляду та стягнути з відповідача 5689138,32 грн. пені, 1600142,21 грн. 3% річних, 6195738,86 грн. інфляційних втрат.

03.11.2020 позивачем також подане клопотання від 29.10.2020 № 33/5-29/3-20 про поновлення провадження у справ, в якому він зазначає, що постановою Верховного Суду від 16.10.2020 № 903/918/19 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 у справі №903/918/19 скасовано, а справу №903/918/19 направлено на новий розгляд до Господарського суду Волинської області, у зв`язку з чим просить суд поновити провадження у справі № 920/710/19.

11.11.2020 відповідачем поданий відзив на позовну заяву, в якому він не заперечував щодо поновлення провадження у справі, просить суд при ухваленні рішення у справі № 920/710/19 зменшити нараховану позивачем пеню на 50% - до 2844569,16 грн. Зазначений відзив долучений судом до матеріалів справи.

13.11.2020 ухвалою суду поновлено провадження у справі № 920/710/19; призначено підготовче засідання в режимі відеоконференції на 17.12.2020.

26.11.2020 відповідачем подана заява (вх № 3598к від 26.11.2020) про зменшення 3% річних та інфляційних нарахувань, відповідно до якої відповідач просить суд зменшити на 90% заявлений до стягнення позивачем розмір: 3% річних – до суми 188250,30 грн., інфляційних нарахувань – до суми 752029,03 грн.

У судовому засіданні від 17.12.2020 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України судом постановлено наступні протокольні ухвали, які занесені до протоколу судового засідання від 17.11.2020: першою протокольною ухвалою суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення суми позовних вимог (вх № 3328к від 03.11.2020), другою протокольною ухвалою – закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання в режимі відеоконференції на 28.01.2021.

У судовому засіданні від 28.01.2020 судом встановлено:

Представник позивача у судове засідання в режимі відеоконференції прибув, позовні вимоги, з врахуванням поданої ним заяви про зменшення позовних вимог, підтримав та просив суд позов задовольнити, проти зменшення нарахованих штрафних санкцій заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, 28.01.2021 подав клопотання про розгляд справи без його участі, у зв`язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні.

У судовому засіданні 28.01.2020 судом розпочато розгляд справи по суті.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання заяв по суті справи та доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

20.09.2016 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір постачання природного газу №5140/1617-ТЕ-29 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016– 2017 роках природний газ, а споживач, у свою чергу, зобов`язався оплатити його на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 договору).

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що, з урахуванням пункту 11.3 цього Договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінюють строків та умов розрахунків за цим Договором (пункт 6.1. договору).

У разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (пункт 8.2. договору).

З урахуванням пункту 11.3 цього Договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором (пункт 8.3. договору).

Згідно з додатковою угодою від 31.03.2017 № 2 до договору замінено у пункті 8.2. договору цифри і слова "21% річних" на "16,4 % річних". Додаткова угода діє з 01.04.2017.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 року – квітень 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 150923419,75 грн.

Поставлений позивачем природний газ у період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року, загальною вартістю 150923419,75 грн., оплачений відповідачем повністю, однак поза межами строків, визначених пунктом 6.1 договору.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви позивача про зменшення суми позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та, всупереч умовам укладеного сторонами договору, несвоєчасно оплатив переданий природний газ, у зв`язку з чим відповідачу нараховані пеня відповідно до пунктів 8.2 та 8.3 договору, “інфляційні втрати” та 3% річних.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 № 20 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації, відповідачем та позивачем підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України та проведені відповідні оплати на загальну суму 50814 731 грн., а саме: спільне протокольне рішення від 16.11.2016 №2790 про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог на суму 9737719,00 грн., проведено оплату 21.11.2016 на суму 9737719,00 грн.; спільне протокольне рішення від 18.01.2017 №268 про організацію взаєморозрахунків на суму 19148346 грн., проведено оплату 26.01.2017 на суму 19148346 грн.; спільне протокольне рішення від 17.03.2017 №1761 про організацію взаєморозрахунків на суму 21928666 грн., проведено оплату 10.08.2017 на суму 21928666 грн.

Крім того, відповідно до Постанови КМУ №256 з позивачем проведені розрахунки на суму 24065444,80 грн., згідно з платіжним дорученням від 28.02.2018 №31020 на суму 10768081,64 грн., згідно з платіжним дорученням від 26.04.2018 №33213, на суму 3378450,38 грн. згідно з платіжним дорученням від 31.01.2018 №5, на суму 13036295,43 грн. згідно з платіжним дорученням від 31.01.2018 №4.

Судом встановлено, що розрахунок за Договором частково був проведений між сторонами в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 № 20 та Постановою КМУ № 256.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України), є договір.

У силу положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено:

- цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція) (пункт 1);

- для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб`єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п`яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку (пункт 7).

Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено:

- цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету (пункт 1);

- фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (пункт 2);

- головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (пункт 3).

Відповідно до положень Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, держава визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 917/536/19.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо: виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, а сторони, підписавши спільне протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків. Цей правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

У постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18 викладені правові висновки, що для нарахування пені на підставі договору, 3% річних та "інфляційних втрат" на підставі статті 625 ЦК України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих коштів поза межами порядку і строків, визначених спільним протокольним рішенням, а підставою для стягнення таких нарахувань за порушення грошового зобов`язання може бути наявність суми основного боргу, яка не була предметом регулювання спільного протокольного рішення та яка була несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18.

Як встановлено судом, поставлений позивачем природний газ у період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року, загальною вартістю 150 923 419,75 грн., оплачений відповідачем повністю, однак поза межами строків, визначених п. 6.1 Договору.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду справ №924/296/18, №908/885/18, №902/514/18, №924/297/18, №913/334/18, №912/1701/18, №918/553/18, №902/125/18, №905/1449/18, №927/894/18, №922/2264/18, №924/751/18, №903/911/18, №905/1101/18, №906/159/19, №925/971/18, №910/1827/19, №917/1344/18, №909/1065/18, №912/684/19, №906/985/18, №904/4067/18, №916/2259/13, №910/13088/18, №924/235/19, у яких, зокрема зазначено про сутність правових підстав для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат на кошти, які держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, сплачених на підставі спільних протокольних рішень або договорів про організацію взаєморозрахунків, при цьому, установивши здійснення оплати за природний газ власними коштами відповідно до умов договору, - 03.11.2020 позивачем подана заява про зменшення позовних вимог, за якою ПАТ НАК «Нафтогаз України» зменшив суму позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 13485019,39 грн., у тому числі: 5689138,32 грн пені, 1600142,21 грн 3% річних, 6195738,86 грн інфляційних втрат, а також судові витрати.

У п. 10.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі прострочення Споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється Постачальником на суми оплат, проведені Споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.

Згідно з додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 до Договору, замінено у пункті 8.2 Договору слова "21% річних" на "16,4 % річних". Додаткова угода діє з 01.04.2017.

Згідно з поданого до заяви про зменшення позовних вимог (вх № 3328к від 03.11.2020) позивачем розрахунку, останнім нараховано відповідачу 5689138,32 грн пені.

У поданому 11.11.2020 відповідачем відзиві на позов відповідачем надав свій контррозрахунок нарахованого позивачем розміру пені. Щодо заявленого позивачем розміру пені, що підлягає стягненню відповідач не заперечує, водночас просить суд зменшити пеню на 50% - до 2844569,16 грн.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.08.2020 у даній справі та встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем природного газу, поставленого у жовтні 2016 року – квітні 2017 року, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5689138,32 грн. пені.

Щодо клопотання відповідача з посиланням на приписи ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України про зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру пені на 50%, викладене відповідачем у поданому відзиві на позов, суд зазначає наступне:

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що обставини, на які він посилався як на підставу зменшення нарахованого позивачем розміру пені при попередньому розгляді даної справи не змінилися. Також зазначає, що станом на 01.01.2020 АТ «Сумське НВО» має заборгованість зі сплати заробітної плати в сумі 537582000,00 грн, що підтверджується довідкою № 18-07/13 від 10.01.2020 та станом на 01.05.2020 заборгованість підприємства відповідача зі сплати заробітної плати за довідкою № 18-07/431 від 28.05.2020 склала 285416084,00 грн.

Також, судом встановлено, що на підтвердження скрутного матеріального стану підприємства відповідача, останнім до заяви (вх № 3598к від 26.11.2020) додані наступні довідки: від 16.11.2020 № 18-7/969 про заборгованість з заробітної плати за період з грудня 2017 року по 31 жовтня 2020 року в розмірі 366,9 млн. грн (з податками і зборами); від 13.11.2020 № 21/352 про наявність дебіторської заборгованості станом на 31.10.2020 в розмірі 107221331,10 грн.; від 13.11.2020 №21/353 про заборгованість з державного бюджету з різниці між фактичними витратами та тарифами на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води за період з 01.01.2014 по 31.10.2020 в розмірі 133722,52 тис. грн.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС: від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84697577); від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84214605); від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84634203); від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84186907); від 27.09.2019 у справі № 923/760/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84626225).

Суд приймає до уваги те, що газ, який поставлений за спірним договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; відповідачем у повному обсязі сплачено основний борг; позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору; заявлені до стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат у певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів.

Таке зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вважає, що відповідачем доведено наявність виключних обставин, за яких можливе зменшення неустойки, у зв`язку з чим суд задовольняє клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву (вх № 3425к від 11.11.20) про зменшення пені на 50 % та зменшує обґрунтовано нарахований позивачем в 5689138,32 грн розмір пені на 50 %.

Отже, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню 2844569,16 грн. пені.

Щодо стягнення з відповідача 1600142,21 грн 3% річних, 6195738,86 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне:

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 – 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).

Пунктом 8.3 Договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору, укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов`язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, доданого до заяви про зменшення позовних вимог, останнім нараховано відповідачу 1600142,21 грн. 3% річних та 6195738,86 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти стягнення 1600142,21 грн 3% річних та 6195738,86 грн інфляційних втрат у поданому 11.11.2020 відзиві не заперечував, надавши власні контррозрахунки.

З огляду на вищенаведене, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.08.2020 у даній справі та встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем природного газу, поставленого у жовтні 2016 року – квітні 2017 року, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1600142,21 грн 3% річних та 6195738,86 грн інфляційних втрат.

Водночас, 26.11.2020 відповідачем подана заява про зменшення 3% річних та інфляційних нарахувань на 90%, а саме: 3% річних – до суми 188250,30 грн., інфляційних нарахувань – до суми 752029,03 грн. Подану заяву відповідач обґрунтовує скрутним матеріальним станом та значною заборгованістю із заробітної плати та дебіторською заборгованістю.

Стаття 625 ГПК України передбачає відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи, що вимоги позивача, заявлені на підставі ст. 625 ЦК України є відповідальністю за невиконання грошового зобов`язання, а не видом забезпечення виконання зобов`язання, який може бути зменшений за приписами ст. 551 ЦК України, - суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача (вх № 3598к від 26.11.2020) про зменшення 3% річних та інфляційних нарахувань.

З урахуванням викладеного, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем природного газу, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1600142,21 грн 3% річних та 6195738,86 грн інфляційних, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 13485019,39 грн. заборгованості задовольняються судом частково, а саме: в частині стягнення з відповідача 1600142,21 грн 3% річних , 6195738,86 грн інфляційних та 2844569,16 грн пені, а в частині стягнення 2844569,16 грн пені суд відмовляє у зв`язку із зменшенням судом розміру пені на 50 %.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 05747991) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 2844569,16 грн (два мільйони вісімсот сорок чотири тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять грн 16 коп.) пені, 1600142,21 грн (один мільйон шістсот тисяч сто сорок дві грн 21 коп.) 3% річних, 6195738,86 грн (шість мільйонів сто дев`яносто п`ять тисяч сімсот тридцять вісім грн 86 коп.) інфляційних втрат.

3. В іншому - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2021.

Суддя В.Л. Котельницька