Рішення № 94736005, 03.02.2021, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа №628/3208/20

Провадження№2-а/628/4/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2021 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Волчек О.О.

за участю секретаря - Дюкової Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Куп`янську матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради в особі головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Мордача Миколи Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Куп`янського міськрайонного суду з адміністративним позовом у якому зазначив, що згідно постанови АС0000019719 від 02.11.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування, транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), складеної головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Оболонського району управління інспекції з паркування Мордачем Миколою Івановичем, 02.11.2020 року о 12.25 год. по вулиці Б.Хмельницького, 36А у м. Києві транспортний засіб Toyota Саmry, д.н.з. НОМЕР_1 , зупинено ближче 10 метрів від місця виїзду з прилеглих територій, чим порушено п. 15.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 122 КпАП України. Автомобіль був евакуйований на штраф-майданчик. Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності позивач отримав поштою 16 листопада 2020 року, Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу він отримав 01.12.2020 року на електронну адресу.

Позивач зазначає, що 02 листопада 2020 року він перебував у м. Києві у службовому відрядженні. Поблизу будинку №36А по вулиці Богдана Хмельницького в м. Києві близько 12.00 години він залишив свій автомобіль Toyota Саmry д.н.з. НОМЕР_1 , впевнившись, що він не заважає проїзду та проходу. Крім цього, впродовж усього узбіччя по вул. Богдана Хмельницького до перехрестя з вул. Івана Франка встановлені дорожні знаки 5.39 «Зона паркування» та таблички 7.6.1., що визначає зону, де дозволена стоянка за умов, що зазначаються на знакові або додаткових табличках під ним. Табличка (7.6.1.) означає, що всі транспортні засоби повинні бути поставлені на стоянку на проїзній частині вздовж тротуару. Стоянка в такому випадку дозволена до місця встановлення дорожнього знаку 5.40 «Кінець зони стоянки». По вулиці Богдана Хмельницького у м. Києві в районі будинків 34-36, 36А, знак 5.40, що сповіщає про закінчення зони для паркування відсутній. Тобто зона парковки (стоянки) розповсюджується на всю довжину проїжджої частини вздовж тротуару. Саме з цих підстав позивач вважає, що ним не порушено Правил дорожнього руху України жодним чином.

У оскаржуваній постанові інспектор зазначає, що позивач порушив п.п. и) п. 15.9 ПДР. Пункт 15.9 Правил передбачає перелік випадків, коли заборонена зупинка, п.п. и) забороняє зупинку ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. На думку позивача він здійснив не зупинку, а стоянку у зоні дії знаку, який дозволяє таку стоянку. Відсутні у постанові дані, які встановлюють, що він здійснив зупинку ближче ніж 10 метрів до виїзду з прилеглої території, оскільки можна зробити припущення, що це лише в`їзд на прилеглу територію, у двір житлового будинку. А за 10 метрів до в`їзду на прилеглу територію зупинка не заборонена, саме тому там встановлено знак 5.39 та табличку 7.6.1.

Крім цього, в постанові відсутня відмітка про евакуацію мого автомобіля на штаф- майданчик. На підставі вищевикладеного, у зв`язку відсутністю події адміністративного правопорушення, позивач просить суд провадження у справі закрити за п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, а постанову АС 0000019719 від 02.11.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування, транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), складену головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Оболонського району управління інспекції з паркування Морданем Миколою Івановичем - скасувати.

Також позивач зазначив, що належний йому автомобіль Toyota Саmry д.н.з. НОМЕР_1 був евакуйований на штраф-майданчик по вулиці Набережно-Лугова у м. Києві. Прибувши на штраф-майданчик він намагався забрати свій автомобіль, оскільки ніхто не міг надати йому відповідні документи, на підставі яких автомобіль був евакуйований. Працівники поліції, які працюють на штраф-майданчику пояснили йому, що поки він не сплатить штраф за порушення ПДР України та оплатить послуги за зберігання автомобіля на штраф-майданчику та за послуги евакуатора, йому машину не віддадуть. Після виклику поліції та приїзду наряду, вияснилось, що документи щодо евакуації автомобіля відсутні, є лише фото автомобіля на якомусь сайті, що і стало підставою для евакуації автомобіля. Після розмови з працівниками комунального підприємства, яке займається евакуйованими авто та поліцейськими - працівниками штраф-майданчику, працівники поліції, які прибули на виклик по телефону «102», пояснили, що якщо він не сплатить за послуги евакуатора та за зберігання авто на штраф-майданчику, він не зможе забрати автомобіль. Оскільки він знаходився у м. Києві у відрядженні і йому потрібно було повертатися додому у м. Харків, він змушений був сплатити квитанції на суму 1320,80 грн. (квитанція № 1316412191 від 02.11.2020 року) та на суму 149, 76 грн. (квитанція № 1175101022 від 02.11.2020 року). ОСОБА_1 вважає евакуацію транспортного засобу на спеціальний майданчик незаконною, перш за все тому, що він не порушував правил стоянки, по-друге тому, що його автомобіль не створював будь-яких перешкод дорожньому руху або загроз безпеці руху. Законом встановлена пряма заборона на евакуацію транспортних засобів, які не заважають нормальному пересуванню містом.

Позивач також вважає, що дії інспектора з паркування грубо порушили його права, як водія та власника майна. Він витратив багато часу задля повернення у користування свого автомобіля, співробітники спеціального майданчику та водії евакуаторів блокували йому виїзд, висловлювались негативно в його бік, насміхалися. Блокуючи йому виїзд зі спеціального майданчику автомобілями для евакуації вони ставили під загрозу його життя та життя його пасажира. У зв`язку з такою затримкою на спеціальному майданчику він вимушений був повернутися додому пізно вночі, що також спричинило йому незручності. Тому ОСОБА_1 оцінив моральну шкоду, завдану незаконним діями інспектора з паркування у 10000,00 гривень.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, у судове засідання не з`явився, надав до суду відзив на позовну заяву у якому зазначив, що уповноважена особа всебічно, повно і об`єктивно з`ясувала обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення. Пунктом 15.9 и) ПДР України встановлено, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Зі змісту матеріалів фотофіксації чітко вбачається, що транспортний засіб Toyota Саmry, номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований за позивачем, зупинено ближче 10 метрів від місця виїзду з прилеглих територій за адресою АДРЕСА_1 . Враховуючи те, що матеріали фотофіксації містять інформацію про обставини події та підтверджують скоєння позивачем адміністративного правопорушення - розміщення транспортного засобу із порушеннями зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, вони мають розглядатися судом як речовий доказ і оцінюватись у визначений процесуальним законом спосіб. З вищевикладеного вбачається, що у зазначених спірних правовідносинах, що склались у даному випадку, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а присутність правопорушника не є обов`язковою. На думку відповідача, сам факт складання акту огляду та тимчасової затримки транспортного засобу не зачіпає права та інтереси позивача. Наслідком складання такого акту стала евакуація автомобіля на спеціальний майданчик, що й породило певні правові наслідки для позивача. А відтак, відповідач вважає, що твердження позивача про неправомірність дій інспектора щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу є необґрунтованими та надуманими. Доказів неправомірної поведінки Головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Оболонського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Мордача Миколи Івановича, не надано, а приймаючи оскаржувану постанову, інспектор з паркування реалізовував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху. Враховуючи, той факт, що постанову винесено законну та правомірну, інспектором з паркування не вчинялось жодних протиправних дій, то і відшкодування матеріальної шкоди неможливе. Одночасно, звертає увагу, що позивачем не доведено факт заподіяння шкоди, і не вказано та не підтверджено її спричинення. Позивачем безпідставно та необґрунтовано заявлено позовну вимогу про стягнення з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Суд, розглянувши адміністративну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, відзив відповідача, дійшов висновку, що позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановою у справі про адміністративне правопорушення серії АС №0000019719 від 02.11.2020 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 грн. (а.с. 11).

У вищевказаній постанові зазначається, що ОСОБА_1 02.11.2020 року о 12-25 у м. Києві по вул. Богдана Хмельницького, 36-А порушив пункт 15.9 и) правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, а саме: транспортний засіб Toyota Саmry, д.н.з. НОМЕР_1 зупинено ближче 10 метрів від місця виїзду з прилеглих територій (а.с. 11).

Право власності на транспортний засіб Toyota Саmry, д.н.з. НОМЕР_1 зареєстровано за позивачем, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 8).

02.11.2020 року ОСОБА_1 сплатив квитанції на суму 1320,80 грн. (квитанція № 1316412191 від 02.11.2020 року) та на суму 149, 76 грн. (квитанція № 1175101022 від 02.11.2020 року) в рахунок витрат на евакуацію автомобіля Саmry, д.н.з. НОМЕР_1 та зберігання його на транспортному майданчику (а.с. 16-17).

02.11.2020 року позивач написав лист звернення до інспектора спеціального майданчику, у якому в графі "Претензії" зазначив, що він не отримав протокол про вчинення адміністративного правопорушення та постанову про накладення адміністративного стягнення. Коли приїхала поліція виявилося, що його не було притягнуто до відповідальності (а.с. 18).

02.11.2020 року було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу Toyota Саmry, д.н.з. номерний знак НОМЕР_1 № 87 від 02.11.2020 (а.с. 41).

З дослідженого у судовому засіданні відеозапису, а також фото, було встановлено, що позивач зупинив належний йому транспортний засіб Toyota Саmry, д.н.з. НОМЕР_1 в зоні де по вул. Богдана Хмельницького встановлено дорожній знак 5.39 «Зона паркування» та табличка 7.6.1.

Згідно п.15.6 правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, табличка (7.6.1.) означає, що всі транспортні засоби повинні бути поставлені на стоянку на проїзній частині вздовж тротуару.

З відеозапису також вбачається, що в місці, де було припарковано транспортний засіб позивача зупинялися і інші автомобілі. Паркування не заважало іншим учасникам дорожнього руху заїжджати на подвір`я багатоквартирного будинку, де знаходився в`їзд. Крім того, з відеозапису вбачається, що позивач вийшов з автомобіля та переконався, що його автомобіль не перешкоджає руху інших транспортних засобів.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань) регулює Закон України «Про дорожній рух» .

Відповідно до ч. 2 cт. 14 Закону України «Про дорожній рух», до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.3.д) Правил дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Як встановлено п. 8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п. 15.9.и) ПДР, зупинка забороняється: ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Диспозиція ч.3 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Згідно з ч. 1 cт. 260 КУпАП, з метою припинення адміністративних правопорушень та для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускається тимчасове затримання транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 cт. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення передбачені частинами 1-7 статті 121, частинами 3-5 статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху, або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 1225, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132і. 2061 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Частиною третьою ст. 265-2 КУпАП, було передбачено, що у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Тобто наявність події адміністративного правопорушення є обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка доводиться шляхом надання доказів.

З тексту оскаржуваної постанови вбачається, що позивачу інкриміновано порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наданих доказів вбачається, що позивач здійснив паркування транспортного засобу у місці, де встановлено дорожній знак 5.39 «Зона паркування» та табличка 7.6.1. З фотодоказів вбачається, що автомобіль не перекривав в`їзд на територію подвір`я багатоповерхового будинку, адже розташування автомобіля Toyota Саmry, д.н.з. НОМЕР_1 дозволяло іншим учасникам дорожнього руху безперешкодно здійснювати в`їзд на подвір`я. Крім того, з фото вбачається, що в`їзд на подвір`я не являється проїжджою частиною, адже він обладнаний воротами, які на фото були наполовину зачинені. Також, з відеозапису вбачається, що позивач вийшов з автомобіля та переконався в тому, що його паркування не перешкоджає руху іншого транспортного засобу, а зупинка та стоянка автомобіля не створила перешкоди дорожньому руху або загрози безпеці руху.

Законодавством України передбачено, що евакуація автомобіля на спеціальний майданчик дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання постанови, а також, що автомобіль позивача суттєво перешкоджав дорожньому руху, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо складання оскаржуваної постанови, та вважає, що постанова підлягає скасуванню, а справа - закриттю. Крім того, понесені витрати позивача по сплаті коштів за евакуацію та зберігання транспортного засобу, підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.

Щодо відшкодування моральної шкоди було встановлено наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року по справі № 804/2252/14, від 21.02.2019 року по справі №670/499/16-а, від 28.02.2019 року по справі №804/7085/16.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, та зокрема позивачем не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди саме діями відповідача. Суд зазначає, що обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на осіб, що звертаються з позовом. Тому, суд приходить до висновку, що дана вимога не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.243 ч.3, 250, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради в особі головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Мордача Миколи Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову АС 0000019719 від 02.11.2020 року про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , від 02.11.2020 року, а справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути з департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 37405284, адреса: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 витрати понесені по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн., а також компенсацію витрат на евакуацію автомобіля у сумі 1470,56 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресоюсторінкиhttp://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/

Повний текст рішення виготовлено 09.02.2021 року.

Головуючий О.О. Волчек