Вирок № 94735005, 09.02.2021, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2016/20

провадження №: 1-кп/398/149/21

ВИРОК

Іменем України

"09" лютого 2021 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого - судді Коліуш Г.В., з участю секретаря судового засідання Хілевич Ю.П., прокурора Охотника І.М., потерпілого ОСОБА_1 , представника потерпілого Руссу Н.О., захисника Харути В.А., обвинуваченого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 30.12.2019 року за №12019120070002971 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрії Кіровоградської області, громадянина України, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого статус учасника бойових дій, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2019 року близько 3 год. 00 хв. ОСОБА_2 перебував поряд із магазином «XL-маркет», розташованим за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, 140, де під час раптово виниклої сварки після спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_3 внаслідок своєї злочинної недбалості, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків - смерті особи від вчиненої ним дії, хоча повинен був і міг їх передбачити, діючи з більшою обачністю, ОСОБА_2 підійшов до брата ОСОБА_3 та наніс один цілеспрямований удар кулаком правої руки в щелепу. Від завданого удару ОСОБА_3 впав задньою поверхнею голови на асфальтне покриття, отримавши тілесні ушкодження у вигляді крововиливу під тверду мозкову оболонку в правій лобно-скроневій ділянці, крововиливів у м`які тканини голови з внутрішньої поверхні у лобних ділянках, забої речовини головного мозку в правих та лівих лобних та скроневих ділянках, зірчатого перелому в лівій потиличній ділянці, крововиливів у м`яких тканинах голови в лівій лобній та лівій потиличних ділянках, синця на лобі зліва, закритої черепно-мозкової травми, які відповідно до висновку судової медичної експертизи №5 від 31.01.2020 року кваліфікуються як тілесні ушкодження тяжкого ступеню та знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю. 30.12.2019 року внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_3 був госпіталізований до реанімаційного відділення Комунального підприємства «Центральна міська лікарня міста Олександрії» Олександрійської міської ради Кіровоградської області, де ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 11 год. 30 хв. помер.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 надав показання, відповідно до яких вину у пред`явленому обвинуваченні визнав в повному обсязі, фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті не оспорював, оскільки в ньому все викладено вірно, і пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин у спосіб, в час та за обставин, зазначених в обвинувальному акті, у скоєному щиро каявся, в судовому засіданні неодноразово вибачився перед потерпілим, висловлював жаль з приводу вчиненого, просив суворо не карати. Показав, що після падіння ОСОБА_3 дочекався швидкої, разом з покійним поїхав до лікарні, перебував там весь час, поки ОСОБА_3 робили обстеження. Після того, як його обстежили, лікарі сказали, що загрози для життя не має та відпустили додому. Він разом з покійним поїхав до нього додому, де перебував з ним деякий час, після чого пішов до себе додому. Цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди визнав повністю, зазначив, що на даний час відшкодував потерпілому 15 500 грн. в рахунок матеріальної шкоди. Цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди визнав частково в розмірі 100 000 грн., зазначив, що на даний час відшкодував потерпілому 5 000 грн. в рахунок моральної шкоди.

Потерпілий в судовому засіданні надав показання, відповідно до яких обвинувачений та покійний були троюрідними братами. Він не був очевидцем подій, 30.12.2019 року о 7 год. 30 хв. йому зателефонувала невістка та повідомила, що вони в реанімації та у сина з носа й рота йде кров, він одразу у неї спитав, чи ніхто його не побив, але вона сказала, що нічого не знає. Близько 08 години він прибув до лікарні, де лікар йому повідомив, що транспортувати сина за межі міста неможливо через тяжкий стан, каретою швидкої допомоги їх відвезли в районну лікарню, де зробили МРТ, після чого повернулися в лікарні та сина положили в реанімаційне відділення, зробили операцію, але згодом син помер. Обвинувачений неодноразово перед ним та його сім`єю вибачався, між братами спочатку були дуже теплі стосунки, але останнім часом вони погіршились, але причини йому невідомі. Син проживав окремо, разом зі своєю дівчиною, але майже щодня приїжджав до нього. Внаслідок дій обвинуваченого він втратив єдиного сина, він погано спить, його стан здоров`я різко погіршився. На даний час обвинувачений відшкодував йому 20500 грн., з яких: 5000 грн. - він отримав від обвинуваченого під час перебування його сина в лікарні, 10 000 грн. обвинувачений перерахував поштовим переказом, 5500 грн. - отримав готівкою від обвинуваченого перед судовим засіданням. Вважає, що суму в розмірі 15500 грн. можливо зарахувати в рахунок матеріальної шкоди, а суму в розмірі 5000 грн. - в рахунок моральної шкоди, наполягав на найсуворішій мірі покарання.

Суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, дослідження доказів щодо цивільного позову. Учасники судового провадження проти цього не заперечували. Суд з`ясував, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позиції. Суд роз`яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує як -вбивство, вчинене через необережність, тобто кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 119 Кримінального кодексу України.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Вчинений обвинуваченим злочин відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, за місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно, проживає з родиною, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, не одружений, дітей на утриманні не має, проживає з родиною, за висновками органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як високий, виправлення обвинуваченого без позбавлення волі на певний строк можливе лише у винятковому випадку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Виходячи із зазначених обставин, відношення обвинуваченого до скоєного, даних про його особу, його вік та стан здоров`я, враховуючи висновок досудової доповіді, поведінку після вчинення злочину, суд, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі, без реального його відбування із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України, яке на думку суду, з урахуванням положень ч. 2 ст. 50 КК України є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Потерпілим ОСОБА_1 заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 16 030,21 грн. та моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що своїми злочинними діями обвинувачений завдав матеріальної шкоди, яка складається з витрат на поховання в сумі 10 395 грн., що підтверджується довідкою з ритуального бюро., та під час перебування його сина в реанімаційному відділенні з 30.12.2019 року по 02.01.2020 року, він витратив на його лікування 5 635,21 грн., що підтверджується відповідними квитанціями. Моральну шкоду він оцінює в 200 000 грн., оскільки смерть його сина ОСОБА_3 є невідворотною, він був його єдиним сином і він страждає від того, що ніколи не побачить свого сина. Внаслідок смерті сина він погано спить, відчуває психологічний біль. Обвинувачений був троюрідним братом померлого, але не побажав прийняти участь у його похованні, не вибачився перед ним за смерть його сина, у добровільному порядку не відшкодував йому ні моральної, ні матеріальної шкоди.

Обвинувачений позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди визнав повністю, зазначив, що в рахунок відшкодування матеріальної шкоди вже відшкодував потерпілому 15 500 грн., позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди визнав частково в розмірі 100 000 грн., зазначив, що вже відшкодував в рахунок моральної шкоди 5000 грн., при визначенні розміру шкоди просив врахувати його майновий стан.

Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується цивільний позов, на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи, з`ясувавши характер позовних вимог, суд приходить до такого висновку.

Щодо розміру матеріальної шкоди, суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання, ці витрати. На підтвердження розміру витрат потерпілим надані фіскальні чеки на придбання медикаментів на суму 5635,21 грн. та довідка про те, що потерпілий дійсно займався організацією та проведенням похорон померлого ОСОБА_3 , всі неробхідні матеріали придбані потерпілим на суму 10395 грн. Обвинувачений позов в цій частині визнав повністю, Враховуючи викладене та той факт, що обвинуваченим на час ухвалення вироку вже відшкодована матеріальна шкода в розмірі 15500 грн, тому позов в цій частині підлягає задоволенню частково на суму 530,21 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї та близьких родичів. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди. Крім того, в п. 3 зазначеної постанови вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У пункті 9 вищевказаної постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації, а крім того - у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об`єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності. Усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначав, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте, розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин. Аналізуючи наведене суд встановив, що потерпілому внаслідок смерті сина завдана моральна шкода, яка полягає у перенесених через невідворотність цієї втрати душевних стражданнях, що призводить до психологічної травми. Відтак, враховуючи, що завдана потерпілому моральна шкода безпосередньо пов`язана зі смертю його сина, коли життя є найбільш суттєвим благом для людини, розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення потерпілому можливості втрачену психологічну рівновагу відновити. Аналізуючи суть самого порушення прав потерпілого, виходячи з справедливих й розумних критеріїв належного розміру відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що розмір відшкодування завданої потерпілому моральної шкоди у сумі 100 000 гривень, що є достатнім для компенсації немайнових втрат, які в інший, негрошовий спосіб, поновити неможливо. При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги не тільки характер правопорушення, ступінь душевних страждань, тяжкість вимушених змін у життєвих відносинах потерпілого, а й одночасно суд також враховує матеріальний стан обвинуваченого ОСОБА_2 . Тому, керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, беручи до уваги зазначені вище обставини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що обвинувачений до ухвалення вироку відшкодував потерпілому 5000 грн. в рахунок моральної шкоди, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню, і справедливим відшкодуванням моральних страждань, яких зазнав потерпілий, є відшкодування у розмірі 95 000 грн.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки.

У відповідності зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 530 (п`ятсот тридцять) гривень 21 копійку в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 95 000 (дев`яносто п`ять тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Речові докази: диск Alerus DVD-R 120 min/4.7 GB із серійним номером 079341028121539 - зберігати в матеріалах кримінального провадження; футболку синього кольору, яку упаковано до паперового конверту; чоловічу куртку білого кольору, яку упаковано до поліетиленового пакету синього кольору та опечатано биркою; чоловічі кросівки синьо-сіро-чорного кольору, які упаковано до поліетиленового пакету синього кольору та опечатано биркою; чоловічий светр зелено-біло-чорного кольору, який упаковано до поліетиленового пакету синього кольору та опечатано биркою; чоловічу куртку синього кольору, яку упаковано до поліетиленового пакету синього кольору та опечатано биркою; чоловічі джинси, які упаковано до поліетиленового пакету синього кольору та опечатано биркою; виріз із шпалер, який упаковано до поліетиленового пакету та опечатано биркою - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Коліуш Г.В.