Рішення № 9473305, 21.05.2010, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2- 1726/10/0408

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2010 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого судді: Деркач Н.М.

при секретарі: Хуторної Ж.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача: Лутоніної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Кривого Рогу позовну заяву

ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про відшкодування моральної шкоди, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_3. звернулася до суду із зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі- Фонд) про стягнення моральної шкоди в зв»язку з ушкодженням здоров»я в наслідок трудового каліцтва.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилається на ті обставини, що працювала в Управлінні залізодорожнього транспорту ВАТ « Криворізький залізорудний комбінат» оглядачем вагонів. 24 вересня 2003 року з нею під час роботи стався нещасний випадок. В зв,язку з падінням на путях отримала закриту мозково-черепну травму, знаходилася у лікарні в тяжкому стані з діагнозом : струс головного мозку, закрита мозково-черепна травма. Згідно з первинного огляду 08.12.2004 р., їй було встановлено 20% втрати професійної працездатності. При повторному огляді МСЕК 08.02.2007 р 40% втрати працездатності та третя група інвалідності. При огляді МСЕК 31.01.2008 року - 60 %; втрати професійної працездатності безстроково, та третя група інвалідності.

Після травми та довготривалого лікування вона стала калікою.

Позивачка вважає, що факт заподіяння їй моральної шкоди наявний, оскільки вона частково на 20% , а потім 40%, та в подальшому на 60% втратила професійну працездатність в працездатному віці від трудового каліцтва , що спричиняє їй фізичні та моральні страждання, вона відчуває незручності в повсякденному житті, змушена терпіти фізичні болі та моральні страждання, відчувати себе неповноцінною людиною, як вдома так і перед сторонніми людьми.

Всі вказані нею факти та обставини призводять до значних моральних страждань та переживань, значним чином змінили ритм та порядок її життя, порушили її нормальні життєві зв'язки , для чого вона повинна прикладати значні додаткові зусилля для продовження свого життя.

Позивачка оцінює моральну шкоду, яка підлягає стягненню з відповідача у сумі 176 800 грн., яку і просила стягнути на її користь.

Як видно із письмової заяви позивачка підтримувала свої позовні вимоги і просила розглянути справу у її відсутність в зв.язку з важким станом здоров,я.

Представник позивача вимоги позивачки підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача - проти позову заперечувала пояснивши, що Законом України « Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі втрати потерпілим професійної працездатності відшкодування моральної шкоди не передбачене. Фонд виплачує моральний збиток тільки за наявності факту спричинення моральної шкоди яку встановлює МСЕК. Даний факт встановлений відносно позивачки не був.

Крім того, 1 січня 2008 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року №107-УІ, в якому на підставі п.44 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» у п.3 розділу XI «Прикінцеві положення»: після абзацу третього доповнено новим абзацом такого змісту: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року». Тобто, з 01.01.2008 року у Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві відсутній обов'язок, щодо відшкодування моральної шкоди всім застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку.

По-друге, 20 березня 2007 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", відповідно до яких всі норми даного закону, якими передбачалося виплата моральної шкоди виключено. Таким чином, Фонд соціального страхування … не повинен виплачувати позивачці моральну шкоду.

Крім того, позивачка звернулася до суду з пропуском строку позовної давності, тобто позивачка пропустила строк, у межах якого вона мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого права.

Суд, проаналізувавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, давши їм оцінку, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка працювала в Управлінні залізодорожнього транспорту ВАТ « Криворізький залізорудний комбінат» оглядачем вагонів . 24 вересня 2003 року з нею під час роботи стався нещасний випадок. В зв,язку з падінням на путях отримала закриту мозково-черепну травму, знаходилася у лікарні в тяжкому стані з діагнозом : струс головного мозку, закрита мозково-черепна травма. Згідно з первинного огляду 08.12.2004 р., їй було встановлено 20% втрати професійної працездатності. При повторному огляді МСЕК 08.02.2007 р 40% втрати працездатності та третя група інвалідності. При огляді МСЕК 31.01.2008 року - 60 %; втрати професійної працездатності безстроково, та третя група інвалідності.

Оскільки позивачка є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно зі ст.21 п.1 «є» 28 ч.3 вказаного Закону , в обов»язки відповідача входить своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я у вигляді страхової виплати у відшкодування моральної шкоди за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Суд вважає, що факт заподіяння позиавчці моральної шкоди наявний, оскільки вона частково - на 20%, а потім 40% та 60% втратила професійну працездатність в працездатному віці від трудового каліцтва згідно висновків МСЕК, що спричиняє їй фізичні та моральні страждання, вона відчуває незручності в повсякденному житті, змушена терпіти фізичні болі та моральні страждання, відчувати себе неповноцінною людиною, як вдома так і перед сторонніми людьми.

Крім того, у судовому засіданні було з»ясовано, що позивачка змушена постійно лікуватися як амбулаторно, так і в стаціонарах, що підтверджено наявними у матеріалах справи виписками із історії хвороби .

У підтвердження позовних вимог в позові позивачка також зазначила, що у зв,язку з травмою та довготривалого лікування вона втратила роботу . У працездатному віці вона потребує постійного лікування і сторонньої допомоги, так як постійно відчуває сильний головний біль , запаморочення , нудоту та приступи блювання, а як наслідок травми у неї було виявлено злоякісну пухлину, проведена операція в онкологічному диспансері та проведені курси по радіологічному опромінюванні.

Із-за травми вона не має можливості працювати, обслуговувати себе. Для щоденного обіходу постійно необхідна стороння допомога, що спричиняє їй додаткові страждання морального характеру.

Порушені її нормальні життєві звязки через неможливість продовження активного громадського життя, вона розуміє , що повноцінною людиною вже не буде і все це сталося через трудове каліцтво , яке змінило все її життя.

Через матеріальне положення, яке погіршилося, а також її матеріальної неспроможності, позивачка змушена змінити свій спосіб життя, обмежити себе в харчуванні, придбанні одягу, предметів домашнього побуту. Всі одержувані від держави кошти, витрачає в основному на ліки.

Змушені зміни в життєвих відносинах, сімейних обставинах, викликають у позивачки моральні переживання, почуття безвихідності і відсутності перспектив на майбутнє.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачці моральної шкоди, суд враховує, характер та об'єм її фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного трудового каліцтва , тривалість лікування, втрату можливості її повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін її життєвих зв'язків, що потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки, позивачкою було втрачено 20% , а потім 40% та 60% професійної працездатності по трудовому каліцтву згідно висновків МСЕК від 08.12.2004 року де встановлено 20 % втрати професійної працездатності , дата якого є датою страхового випадку, який настав вже після 1 квітня 2001 року, тобто вже після введення в дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", з урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, а саме, що в подальшому стан здоров,я позивачки значно погіршився і при огляді МСЕК 08.02.2007 року їй було встановлено 40% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, а з1.01.2008 року встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути на її користь 60000 грн. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Також, рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено обов,язок Фонду… відшкодовувати моральну шкоду , заподіяну умовами виробництва, з втратою потерпілим професійної працездатності. Вказане положення не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, спричинену умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, повинно забезпечуватись Фондом на підставі ст.ст.1, 5, 6,13,21 та частини 3 ст.28 цього Закону всім потерпілим, в тому числі в випадку тимчасової, стійкої або повної втрати професійної працездатності.

Саме цим Законом , на час встановлення позивачці первинно ( в грудні 2004 року) втрати працездатності, урегульовано порядок відшкодування шкоди внаслідок нещасних випадків та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності, а тому посилення представника відповідача на пропуск терміну позовної давності відповідно до ЦК та КЗоТ України є безпідставними.

Виходячи з того, що право на відшкодування моральної шкоди у позивачки виникло з 08.12.2004 року дія Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», яким внесені зміни в Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» щодо припинення відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку з 1 січня 2008 року» на правовідносини сторін не поширюється, тому посилання відповідача на вказані Закони, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог суд вважає необгрунтованими.

Згідно з рішенням Конституційного Суду №6-рп\2007р, від 09.07.2007р.; № 10-рп\2008 р від 22.05.2008р.» Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх, оскільки з об,єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина».

Тобто, право застрахованої особи на отримання страхових виплат виникає під час дії законодавчих актів, які надають йому право на отримання відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача, заперечуючи проти заявленого позову, у судовому засіданні, на підставі ст.. 60 ЦПК України не надав доказів на спростування тверджень позивачки.

З урахуванням викладених обставин та наданих в порядку ст.. 60 ЦПК України доказів суд вбачає наявність спричинення позивачці моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачці відповідач, як одну із передбачених Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» страхових виплат.

Керуючись ст.3, 8, ч.3 ст.22 Конституції України, ст..ст.1, 2, 5, 6, 13, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», ст.ст.3,7,10,11,60,86,88,209,212-215ЦПКУкраїни, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 60 000 грн. ( шістдесят тисяч гривень 00 копійок) .

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_3 - відмовити.

Судові витрати покласти за рахунок держави.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі ( р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь Територіального управління державної судової адміністрації Дніпропетровської області витрати на інформаційне технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 15 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 20 діб після надання заяви про його апеляційне оскарження, яка надається до суду на протязі 10 діб після оголошення рішення. Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної чинності, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України .

Суддя: