Ухвала суду № 94731542, 09.02.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 лютого 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2659/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом Малого приватного підприємства «Кордо» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

Мале приватне підприємство «Кордо» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2020 року №0063015603.

В обґрунтування позовних вимог зазначав про відсутність правових підстав для застосування до нього штрафу, оскільки вважає, що порушення терміну реєстрації податкової накладної, яка не надається отримувачу (покупцю), не може бути підставою для застосування штрафних санкцій за пунктом 120-1.1, 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України. На переконання позивача, стаття 120-1 Податкового кодексу України не виписана з достатньою чіткістю, а тому існує неоднозначність при визначення підстав для звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, у зв`язку із чим має застосовуватися презумпція правомірності рішень платника, передбачені пунктом 4.1.4 та пункт 56.21 Податкового кодексу України. Звертав увагу те, що Законом України від 16 січня 2021 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України пунктом 73, і його дія передбачена в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом №466-ІХ, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом. Посилався при цьому на положення статті 58 Конституції України та правову позицію Конституційного Суду України у рішенні №1-рп/1999 від 09 лютого 1999 року. Отже, пункт 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України підлягає застосуванню до штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, а позивач стверджує, що він звільняється від відповідальності, встановленої раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України умов.

Ухвалою суду від 10 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строк для подання заяв по суті справи.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач заперечував щодо позовних вимог. Вважає помилковими посилання позивача на положення статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №1-рп/1999 від 09 лютого 1999 року, оскільки ними передбачено те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Водночас, позивачем у даній справі є юридична особа.

Посилаючись на норми статті 201 Податкового кодексу України, відповідач зауважив, що продавець товарів/послуг зобов`язаний зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, які складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування. За порушення вказаних вище положень статтею 120-1 Податкового кодексу України передбачена відповідальність для платників податків, з урахуванням змісту якої не підлягає притягненню до фінансової відповідальності за пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України платник податку, який не зареєстрував протягом граничного строку податкову накладну: яка не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; яка не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Отже, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку штрафи в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній. Звертаючи увагу на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №816/1488/17, відповідач зазначив, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнену від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Також помилковими, на думку відповідача, є доводи позивача про звільнення його від відповідальності на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, оскільки остання не може бути застосована у цих спірних правовідносинах, адже штрафна санкція нарахована позивачу поза межами строків, передбачених даною нормою, у відповідності до якої період нарахування штрафних санкцій – з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України, тобто до 23 травня 2020 року. Натомість, акт складений податковим органом 17 червня 2020 року, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі зазначеного вище акта 09 липня 2020 року, тобто таке прийняте в межах діючим норм податкового законодавства.

Отже, позивач був зобов`язаний реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, і у зв`язку з їх не реєстрацією протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, його притягнуто до фінансової відповідальності на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд, дослідивши наявні у справі матеріали, приходить до наступних висновків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Мале приватне підприємство «Кордо» (код ЄДРПОУ 31561366) зареєстроване як юридична особа з 19 липня 2001 року із здійсненням основного виду діяльності за кодом КВЕД 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.

На підставі підпункту 19-1.1.1, підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4, підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України головним державним інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Чернівецького управління ГУ ДПС у Чернівецькій області Чупіковою Г.В. проведено 17 червня 2020 року перевірку з питань відсутності реєстрації податкових накладних в ЄРПН протягом граничного терміну.

Так, у ході проведення перевірки встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а саме: згідно проведеної звірки, між даними податкових декларацій по ПДВ та даними Єдиного рєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) виявлено відхилення за липень, серпень, вересень 2017 року на загальну суму ПДВ – 484135,00 грн (задекларована сума податкових зобов`язань перевищує суму по зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних).

За результатами проведеної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних №1830/24-13-56-03/31561366 від 17 червня 2020 року, в якому зазначено висновок наступного змісту: «Дані камеральної перевірки свідчать про порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі порушення строків реєстрації/відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН, застосовуються штрафні санкції відповідно ст.120-1 Податкового кодексу України. Відповідальність платника передбачена статтею 120-1 розділу 11 Податкового кодексу України.

03 липня 2020 року позивачем подано заперечення на акт №1830/24-13-56-03/31561366 від 17 червня 2020 року, за результатами якого листом від 08 липня 2020 року №4655/10/24-13-56-03 відповідач повідомив Мале приватне підприємство «Кордо» про те, що акт перевірки №1830/24-13-56-03/31561366 від 17 червня 2020 року залишено без змін.

На підставі акта №1830/24-13-56-03/31561366 від 17 червня 2020 року Головним управління ДПС у Чернівецькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0063015603 від 09 липня 2020 року, яким за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 484135,00 грн попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк, визначений пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 242067,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Державної податкової служби України зі скаргою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0063015603 від 09 липня 2020 року, оскільки вважає його таким, що суперечить нормам чинного законодавства України.

09 жовтня 2020 року Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким з урахуванням глави 4 Податкового кодексу України залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернівецькій області №0063015603 від 09 липня 2020 року.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачена можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поряд з цим, відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В силу вимог зазначеної норми процесуального права суд звертає увагу на правовий висновок, викладений Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 (адміністративне провадження №К/9901/19455/20), згідно з яким норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

З матеріалів справи видно, що Малим приватним підприємством «Кордо» оскаржувалось в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення №0063015603 від 09 липня 2020 року, яке є предметом даного спору.

09 жовтня 2020 року Державною податковою службою України прийнято рішення за результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення, яке отримано Малим приватним підприємством «Кордо» 15 жовтня 2020 року, що підтверджується відповідною відміткою у доданій до матеріалів позову копії рішення Державної податкової служби України.

Отже, процедура адміністративного оскарження закінчилася днем отримання позивачем рішення Державної податкової служби України за результатами розгляду скарги (підпункт 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України).

Натомість, перебіг строку звернення до адміністративного суду з даним позовом почався з 16 жовтня 2020 року - наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення. А тому строк, протягом якого позивач мав право звернутися до суду з цим позовом у межах, установлених законом, тривав з 16 жовтня 2020 року по 16 листопада 2020 року (включно).

Між тим, позивачем підписано даний позов лише 07 грудня 2020 року (вих.№07/12-01). Того ж дня дану позовну заяву подано до суду (згідно відбитку штампу канцелярії суду).

Отже, позовну заяву подано поза межами місячного строку, який настав за днем закінчення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення (через 21 календарний день).

Таким чином, позивачем пропущено встановлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Тобто, законодавець допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. При цьому наведені законодавчі приписи передбачають право особи подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин такого пропуску.

Крім цього, частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно із частиною тринадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Отже, одним із обов`язків позивача при поданні позовної заяви, яку подано з пропуском строку звернення до адміністративного суду, є надання заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску. Наслідком же невиконання такої вимоги, встановленої судом після відкриття провадження у справі, є прийняття судом ухвали про залишення позову без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення останньому ухвали.

Враховуючи, що після відкриття провадження у цій справі судом встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, з метою надання можливості йому подати заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин пропуску, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви Малого приватного підприємства «Кордо» без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Малого приватного підприємства «Кордо» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

3. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде залишена без розгляду на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Лелюк