Рішення № 94731198, 03.02.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2778/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Варняка С.О.,

при секретарі: Нікітенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Звернувшись до суду, позивач зазначає, що 26.06.2020 року звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме: з пенсії за віком на пенсію згідно Закону України "Про державну службу". За результатами розгляду даної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській листом від 16.07.2020 року повідомило ОСОБА_1 про відмову в переведенні на інший вид пенсії, в якому вказано, що права на перехід на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" № 889 не має. Мотивуючи тим, що на призначення пенсії за Законом № 889 мають право особи, які мають не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України № 3723-ХІІ "Про державну службу" від 16.12.1993 року. Стаття 25 Закону України № 3723-ХІІ передбачає сім категорій посад державних службовців, які зараховуються до стажу державної служби. Період служби в лавах ОСОБА_1 не зараховуються до періоду державної служби. Згідно записів у трудовій книжці даний пенсіонер має 18 років 10 місяців та 03 днів стажу, які враховуються до стажу державної служби, що не достатньо для призначення пенсії відповідно до закону №889.

Відповідно до записів трудової книжки, військового квитка період з 12.11.1977 року по 16.05.1979 року позивач проходив військову службу в армії, що складає 1 рік 6 місяців 5 днів. З наявної у матеріалах справи довідки К-787/846/6-20 від 17.06.2020 року головного Управління Держгеокадастру в Херсонській області вбачається, що позивач отримував надбавку за вислугу років за стаж державної служби понад 20 років. Тобто загальний стаж держслужбовця з урахуванням служби в армії складає - 20 років 4 місяців 8 днів.

З врахуванням викладеного, позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області, яка полягає у відмові про переведення ОСОБА_1 на інший вид пенсії відповідно до ЗУ "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період проходження служби в лавах армії з 12.11.1977 року по 16.05.1979 року;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця з моменту звернення до Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області про перехід на інший вид пенсії.

Ухвалою від 02.10.2020 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

Позивач вимоги суду виконав, недоліки позову усунув.

Ухвалою від 09.10.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 06.11.2020 року.

28.10.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 встановлено, що до стажу державної служби включаються, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях. Проте, зв`язку з набуттям чинності постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 "Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби" втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби". Таким чином, період служби позивача в армії з 12.11.1977 по 16.05.1979 не зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців відповідно до ЗУ "Про державну службу" № 889-VII.

До спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця можливо зарахувати 18 років 10 місяці 03 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 889. Оскільки ОСОБА_1 не працював на день набрання чинності Закону № 889 (01.05.2016) та не має 20 років стажу на посадах, визнаних до категорій посад державних службовців, права на призначення пенсії як державному службовцю позивач не набув.

Форма поданої позивачем заяви від 30.06.2020 про переведення на інший вид пенсії не відповідає вимогам, встановленим до відповідного типу заяв Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій. Відповідно до пенсійного законодавства встановлено обов`язкову процедуру прийняття рішення пенсійним органом, яка передбачає звернення особи за призначенням (переведенням на інший вид) пенсії із заявою встановленого зразка. Проте, позивач звернувся до Головного управління Фонду із заявою, яка є довільної форми та отримав відповідь відповідно до Закон України "Про звернення громадян" у встановлений строк.

Позовні вимоги стосовно зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця, є формою втручання в дискреційні повноваження Управління та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, тому підстави для їх задоволення відсутні.

06.11.2020 року розгляд справи відкладено на 02.12.2020 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

02.12.2020 року вирішено адміністративну справу розглядати за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 11.01.2021 року.

11.01.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2021 року.

03.02.2021 року представники сторін надали клопотання про розгляд справи без їхньої участі, у порядку письмового провадження.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Херсонському сервісному центрі Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з 12.02.2015 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

26.06.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

На звернення ОСОБА_1 щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну служби" Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області листом № 2595-2476/К-02/8-2100/20 від 16.07.2020 року повідомлено, що призначення пенсій державним службовцям регламентовано Законом України від 10.12.2015 № 889 "Про державну службу", який набув чинності 01.05.2016 (далі - Закон № 889) та постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", якою затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб. До двадцятирічного стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця можливо зарахувати вищевказані періоди, що складає 18 років 10 місяці 03 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 889. Оскільки ОСОБА_1 не працював на день набрання чинності Закону 889 (01.05.2016) та не має 20 років стажу на посадах, визнаних до категорій посад державних службовців, права на призначення пенсії як державному службовцю не набув.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види, призначається один з них видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України "Про державну службу".

01.05.2016 набув чинності Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIІI, згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратили чинність, зокрема Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723- XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

У пункті 10 Розділу 11 Закону № 889-VIII вказано, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52. ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи па посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

У пункті 12 Розділу 11 Закону № 889-VIII вказано, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України. 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України. 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

На момент звернення позивача до органу Пенсійного фонду із завою про переведення на інший вид пенсії 26.06.2020 року порядок призначення пенсії для державних службовців врегульований Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIІI, який набрав чинності 01.05.2016 року.

Так, частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Таким чином, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

З огляду на зміст зазначених норм чинного законодавства, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 822/524/18 та постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 569/350/17.

Відповідно до п. 2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 14.09.2016 року № 622, передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. "Про державну службу" на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ "Про державну службу" в тому числі, мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу": мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Згідно п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VІII обчислюється відповідно до п.8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про державну службу.

Пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року (до моменту вступу в дію Закону України "Про державну службу" № 889-VII від 10.12.2015) здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283).

На підставі вищевказаного, безпідставним є посилання відповідача на застосування до даних правовідносин тільки Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229.

Згідно з п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 р. № 283 до стажу державної служби включаються, зокрема, час роботи в організаціях, передбачених абзацом 4 пункту З Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого постановою Кабінет» Міністрів України від 20 грудня 1993 р. №1049.

Крім того, Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року (чинного до 01.05.2016 року) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Відповідно до статті 2 Закону України від 25.03.92 р. № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України. її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період: військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Пунктом 4 Порядку визначено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Судом встановлено, з 12.11.1977 року по 16.05.1979 року позивач проходив військову службу в армії .

Крім того, з наявної у матеріалах справи довідки К-787/846/6-20 від 17.06.2020 року головного Управління Держгеокадастру в Херсонській області вбачається, що позивач отримував надбавку за вислугу років за стаж державної служби понад 20 років.

Таким чином, період проходження позивачем військової служби в армії з 12.11.1977 року по 16.05.1979 року підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Щодо посилання відповідача про те, що позивач звернувся за переведення на інший вид пенсії із заявою у довільній формі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Суд виходить з того, що зміст зазначеної заяви, очевидно, дає змогу оцінити намір заявника.

Суд зауважує про неможливість порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій) внаслідок надмірного формалізму.

До такого ж висновку прийшов Касаційний адміністративний суд у справі №748/696/17 (постанова від 27.11.2019 р.).

Крім того, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на національний суд відповідальність за здійснення правосуддя.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Конвенційний принцип "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні пенсії за віком на інший вид пенсії відповідно до ЗУ "Про державну службу".

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 4 частини 1 якої у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити такі дії лише у випадку коли закон встановлює повноваження в імперативній формі, тобто коли його діяльність чітко визначена законом. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд керується принципом верховенства права, як інструментом протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи, мають обмежуватися законом. Повноваження відповідача, які є предметом оскарження в даному спорі, не є дискреційними. Особливістю дискреційних повноважень, яка випливає із рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 є право адміністративного органу на власний розсуд прийняти одне з кількох можливих рішень, в залежності від певних обставин. Право діяти на власний розсуд чітко пов`язано з можливістю прийняття одного рішення із декількох, а не із двох можливих.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої Україною Законом N 8475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб і юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було і вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний суд України зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно із частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачений судовий збір у сумі 1681,60 грн., що підтверджується квитанцією № 1021015813 від 25.09.2020 року на суму 840,80 грн. та квитанцією № 1021090636 від 05.10.2020 року на суму 840,80 грн.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача, у сумі 1681,60 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) щодо відмови ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у переведенні пенсії за віком на інший вид пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) період проходження служби в лавах армії з 12.11.1977 року по 16.05.1979 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) призначити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсію державного службовця з моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про перехід на інший вид пенсії, а саме з 26.06.2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонської області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) судові витрати зі сплату судового збору у сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09 лютого 2021 р.

Суддя С.О. Варняк

кат. 112010201