Ухвала суду № 94731048, 08.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 520/1437/21

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, м-н Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

08 лютого 2021 р. м. Харків

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправної та стягнення матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Харківській області щодо нерозгляду заяви від 10.05.2019 року ОСОБА_1 про перерахунок державної пенсії відповідно до частини 3 статті 59 прямої дії Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ст. 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. №1-р(11)2019, обчисленої у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року у справі № 520/7030/19, та неприйняття рішення про перерахунок державної пенсії інваліда війни та учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, обчисленої виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до частини 3 статті 59 прямої дії Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019;

- стягнути з Головного управління ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 486854 грн. (455840 розрахунку пенсії обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; 19008,48 грн. суми інфляції і 12006,00 грн. 3 % річних за користування чужими коштами) та 97704,74 грн. моральної шкоди (91168 грн. розміру мінімальної заробітної плати, 3801,70 грн. суми індексу інфляції і 2735,04 грн. 3 % річних за користування чужими коштами за весь час).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя вважає, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на такі обставини.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року по справі №520/7030/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України прийняти письмове рішення за заявою ОСОБА_1 від 10.05.2019 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Судове рішення набрало законної сили. Позивач отримав виконавчий лист по справі №520/7030/19.

В позовній заяві позивач зазначив, що вказане судове рішення не виконувалося, заходів його виконання не вживалося. Крім того, постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 10.09.2019 року по справі №520/7030/19 від державного виконавця позивач не отримував.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 року по справі №520/2029/20, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо не доведення до відома або не надсилання заявнику і боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.11.19 року на наступний день після відкриття провадження, згідно вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження". В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Рішення набрало законної сили.

У вказаному рішенні по справі 520/2029/20 зазначено, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області від 22.11.2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 60665144 з примусового виконання виконавчого листа № 520/7030/19, виданого 01.11.2019 року. Зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Проте, як зазначив позивач, наразі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року по справі №520/7030/19, що набрало законної сили, ГУ ПФУ в Харківській області не виконано, письмового рішення за заявою ОСОБА_1 від 10.05.2019 року не прийнято.

Після винесення судового рішення по справі по справі №520/7030/19 позивач повторно звертався до пенсійного органу і заявою від 15.11.2019 року. Листом ГУ ПФУ в Харківській області від 17.12.2019 року №6517/Л-14 надано формальну відповідь.

Отже, передумовою звернення позивача до суду з позовом по даній справі є невиконання пенсійним органом рішення суду від 10.09.2019 року по справі №520/7030/19.

Суд зазначає, що приписами ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 р. по справі №520/9096/18 є обов`язковим до виконання на всій території України.

Саме з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегулювано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст.383 КАС України).

Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

З адміністративного позову вбачається, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Харківській області щодо нерозгляду заяви від 10.05.2019 року ОСОБА_1 про перерахунок пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року у справі № 520/7030/19.

Тобто фактичною підставою для звернення до суду із даними вимогами, слугував факт не виконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року по справі №520/7030/19, що набрало законної сили, тобто, заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання зазначеного судового рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку, новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення від 10.09.2019 року по справі №520/7030/19 порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду в порядку судового контролю за виконанням рішення відповідно до статті 382 КАС України, або із заявою про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо невиконння рішення суду в порядку статті 383 КАС України, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому позовному провадженні не розглядаються.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку наявне рішення суду, що набрало законної сили, яким вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, отже, новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, через що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КАС України.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду викладеним в постановах від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, а також від 03.04.2019 по справі №820/4261/18.

Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, суд зазначає, що відповідно до положень ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправним рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Враховуючи, що публічно-правовий спір між сторонами по даній справі вже вирішений при розгляді справи №520/7030/19, позовні вимоги про стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області матеріальної шкоди слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч.5 ст.170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст. ст. 5, 170, 241, 248, 256, 294, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправної та стягнення матеріальної шкоди.

Роз`яснити позивачеві, що спір щодо стягнення матеріальної шкоди віднесено до юрисдикції місцевого загального суду, який слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя О.В.Шевченко