Рішення № 94730996, 08.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

08.02.2021 р. справа №520/17938/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом

ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проскасування рішення,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства (з урахуванням заяви про зменшення позову) заявив вимогу про скасування рішення Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у формі протоколу №1 від 15.05.2020р. відносно ОСОБА_1 .

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час виконання військового обов'язку у ході спеціальних військових зборів. Наполягав на протиправності вчиненого управлінського волевиявлення, за наслідками якого відбулось позбавлення правового статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідач, Міністерство соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Комісія), був належно та завчасно сповіщений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа з копією позову та судовою повісткою на 25.01.2021 р., а також повідомленням про вручення поштового відправлення із судовою повісткою на 08.02.2021 р., але жодних процесуальних документів та доказів до суду не подав.

За таких обставин, суд бере до уваги положення ч.ч. 3 і 9 ст. 205 КАС України і ураховуючи незмінність завдання адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 1 та ч. 4 ст. 242 КАС України незалежно від категорії спору, імперативно встановлену законодавцем мету адміністративного судочинства у вигляді захисту прав та інтересів невладного суб`єкта, зміст та характер спірних правовідносин, обсяг доказів, котрі повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній письмовими документами.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований військовим квитком серії НОМЕР_1 , згідно із записом у якому в 1990 році протягом 146 днів проходив спеціальні військові збори у військовій частині 34102 у якості водія.

Військовими службовими особами згаданої військової частини у військовому квитку заявника проставлені штампи про участь і роботу в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та про одержання певної дози радіаційного опромінення (а.с.13 зворот).

Відповідно до копії довідки від 05.07.1990р. (що співпадає із календарною датою припинення участі заявника у спеціальних зборах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) місцем дислокації Військової частини 34102 було с. Оране, тривалість спеціальних зборів склала - 10.02.1990р.-05.07.1990р. (а.с.15).

Ця ж сама обставина додатково підтверджена копіями довідок від 05.07.1990р., від 22.11.2018р., від 29.10.2019р., від 28.10.2020р. (а.с.16-19).

24.12.1992р. Харківською ОДА заявнику було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_2 категорії 3. (а.с.30).

14.02.2012р. Центральної міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України було складено експертний висновок №13, згідно з яким наявне у заявника захворювання пов'язане із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. (а.с.34).

22.08.2012р. Харківською ОДА заявнику було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_3 с категорії 1. (а.с.31).

Рішенням Комісії у формі протоколу №13 від 15.05.2020р. заявника було позбавлено правового статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зв'язку із непідтердженням факту виконання робіт у зоні відчуження протягом 30 календарних днів у 1990 році.

Жодних юридичних чи фактичних мотивів вчинення адміністративним органом владного управлінського волевиявлення текст названого рішення не містить.

Не погодившись із відповідністю закону вчиненого адміністративним органом волевиявлення, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.

Відносини з приводу соціального захисту громадян, котрі брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) унормовані, зокрема, приписами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За визначенням ч.1 ст.10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 10.07.2019р. у справі №577/4716/16а с. Оране входить до переліку населених пунктів, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (затверджений постановою КМУ від 23.07.12991р. №106).

Продовжуючи розгляду справи, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що матеріалами справи підтверджено обставину виконання заявником військового обов'язку у 1990 році під час проходження у якості водія спеціальних військових зборів по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у штаті Військової частини 34102 із місцем дислокації - с. Оране.

Тривалість спеціальних зборів склала 146 календарних днів.

Місце дислокації Військової частини знаходилось у межах території радіоактивного забруднення.

Таким чином, мета участі заявника у спеціальних військових зборах, характер професії заявника, місце дислокації Військової частини у поєднанні із відсутністю доказів вибуття заявника поза межі дислокації Військової частини та ухилення від виконання військового обов'язку із достатньою поза розумним сумнівом очевидністю здатні підтвердити факт виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС понад 30 календарних днів.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанов Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) та від 29.01.2021р. у справі №140/2133/19 (адміністративне провадження №К/990136860/19) обов`язковою умовою задоволення позову приватної особи є доведеність факту порушення особистих прав (охоронюваних законом інтересів) унаслідок управлінського волевиявлення владного суб`єкта.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував неповно, діяння особи кваліфікував неправильно, оцінки усім юридично значимим факторам не надав.

Указане призвело до погіршення правового становища заявника за рахунок невмотивованого позбавлення правового статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, раніше наданого самою ж Державою без жодних перепон/перешкод.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у формі протоколу №1 від 15.05.2020р. відносно ОСОБА_1 .

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.