Рішення № 94730461, 09.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12921/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо відмови у задоволенні заяви позивачки про видачу їй свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, оформлене протоколом №45 засідання Ради адвокатів Одеської області від 21.10.2020 року та зобов`язання відповідача привести позивачку до присяги адвоката України та прийняти рішення про видачу їй свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 16.09.2020 року Рада адвокатів Одеської області за оцінкою результатів її стажування зауважень до порядку проведення та / чи результатів стажування позивача не було. Однак, позивачку не було приведено до присяги з підстав існування визначених статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» обставин несумісності та необхідності усунення їх протягом 30 днів з дня прийняття рішення, що на думку позивача не передбачене Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема 21.10.2020 року Рада адвокатів Одеської області відмовила позивачці у заяві про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з підстав недотримання нею вимог щодо несумісності, передбачених ст. 7 зазначеного Закону. При цьому рішення про відмову було прийнято з огляду на те, що ОСОБА_1 на час звернення до Ради адвокатів Одеської області займає посаду керівника апарату Одеського апеляційного суду. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулась до суду.

Ухвалою суду від 15.12.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд зазначає, що ухвалу від 15.12.2020 року про відкриття спрощеного позовного провадження відповідачем отримано 22.12.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк (встановлений ухвалою) станом на момент винесення даного рішення до суду не надходив.

Згідно ч.5 ст.162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

При цьому суд зазначає, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч.4 ст.159 КАС України).

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

16 березня 2017 року Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області Холод В.В. на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 14 березня 2017 року №101-16/17 було видано свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (а.с.21). Строк дії свідоцтва до 14 березня 2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 21.02.2020 року направлено для проходження стажування (а.с.22).

З підстав не прийняття радою адвокатів Одеської області рішення про видачу позивачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та не видачі такого свідоцтва позивачка звернулась з відповідною заявою до Ради адвокатів Одеської області.

Відповідно до витягу з протоколу № 45 від 21 жовтня 2020 року (а.с.23), Радою адвокатів Одеської області розглянуто вищезазначену заяву ОСОБА_1 та зазначено, що позивачка станом на 21.10.2020 року займає посаду керівника апарату Одеського апеляційного суду, а тому відповідачем відповідно до ст.7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви позивача.

Відповідно до довідки №353д від 23.11.2020 року (а.с.19) ОСОБА_1 працює в Одеському апеляційному суді на посаді керівника апарату суду з 16.01.2019 року по теперішній час (наказ №27-ос від 14.01.2019 року.

Непогоджуючись з вищевказаним рішенням Ради адвокатів Одеської області, яке оформлене у вигляді протоколу, позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI.

Згідно з положеннями частини першої статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч. 1ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 2 зазначеної вище статті Закону наведено перелік осіб, які не можуть бути адвокатом, а саме особа, яка:

1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;

2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;

3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.

Таким чином, зазначений перелік осіб, які не можуть бути адвокатом є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Суд зазначає, що п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначав зокрема, що суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення є: е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, доходів і зборів.

Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» втратив чинність 01.09.2016 року згідно із Законом України «Про запобігання корупції», який, в свою чергу, містить аналогічні норми стосовно обмеження сумісництва, тобто правове регулювання цих правовідносин не змінилося.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування; и) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим.

З системного аналізу наведених положень вбачається, що законодавство встановлює відповідні обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги клієнту. Однак, законодавством не обмежено, зокрема, працівників Одеського апеляційного суду у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно ч.7 ст.10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту. За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про: 1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; 2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців. Стажист адвоката та керівник стажування повідомляються про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» обов`язковими складовими набуття статусу адвоката є, зокрема, складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 1 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Таким чином, чинне законодавство визначає процедуру набуття статусу адвоката, яка завершується складенням присяги адвоката України та отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

При цьому, складенню присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю передує прийняття радою адвокатів регіону рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що обставини несумісності можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статус адвоката, тобто склала присягу та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Отже, отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує саме факт набуття особою, у тому числі тією, трудова діяльність якої несумісна з адвокатською, права здійснювати таку діяльність.

Разом з тим, суд зазначає, що подання до Ради адвокатів регіону заяви про зупинення адвокатської діяльності є підставою для зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати (ч. 5ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Законодавчі обмеження чи заборони отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю працівниками державних органів відсутні, оскільки таку діяльність можливо зупинити після отримання відповідного свідоцтва.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформлене протоколом засідання Ради адвокатів Одеської області від 21.10.2020 року №45, про відмову у задоволенні заяви позивача щодо видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та зобов`язати відповідача привести ОСОБА_1 до присяги адвоката України та прийняти рішення про видачу їй свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію №23-372751/1 від 23.11.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у загальній сумі 1681,60 грн. (а.с.6).

При цьому суд зазначає, що позивач з урахування Закону України «Про судовий збір», є фізичною особою, якою подано позов з однією немайновою вимогою та похідними вимогами (щодо зобов`язання), а тому мала б сплатити 840,80 грн. за подання позову.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на її користь суму сплаченого нею судового збору у розмірі 840,80 грн. сплаченого за квитанцією №23-372751/1 від 23.11.2020 року з Ради адвокатів Одеської області.

Водночас, щодо суми 840,80 грн. (1681,60 – 840,80 = 840,80), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що позивачем при поданні адміністративного позову у справі №420/12921/20 надмірно сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., суд доходить висновку щодо необхідності повернення надміру сплаченого судового збору ОСОБА_1 .

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів Одеської області, оформлене протоколом засідання Ради адвокатів Одеської області від 21.10.2020 року №45, щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу їй свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Зобов`язати Раду адвокатів Одеської області привести ОСОБА_1 до присяги адвоката України та прийняти рішення про видачу їй свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Стягнути з Ради адвокатів Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Жуковського,14 код ЄДРПОУ 38478526) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн. сплаченого за квитанцією №23-372751/1 від 23.11.2020 року.

Повернути через Управління державної казначейської служби України в м. Одесі Одеської області ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. відповідно до квитанції №23-372751/1 від 23.11.2020 року за подання адміністративного позову у справі №420/12921/20.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.