Ухвала суду № 94730023, 03.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4546/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 рокузал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М.,

представника відповідача Бабія Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження заяву Західного офісу Держаудитслужби про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом Державної фінансової інспекції у Львівській області до державного підприємства “Львіввугілля” про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява Західного офісу Держаудитслужби про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 у справі № 813/4546/14 за позовом Державної фінансової інспекції у Львівській області до державного підприємства “Львіввугілля” про стягнення коштів у сумі 14946877,44грн.

Ухвалою від 30.03.2020 суддя залишив без руху заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою від 16.04.2020 суддя продовжив процесуальний строк, встановлений ухвалою про залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без руху від 30.03.2020.

Ухвалою від 25.05.2020 суддя прийняв заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 26.10.2020 суд допустив заміну позивача у справі Державну фінансову інспекцію у Львівській області його правонаступником Західним офісом Держаудитслужби.

Заява обґрунтована тим, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття судового рішення, яке підлягає перегляду. Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 у справі №813/4546/14 в задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції у Львівській області до державного підприємства “Львіввугілля” про стягнення коштів у сумі 14946877,44грн відмовлено повністю. Вказана постанова мотивована тим, що вимога Державної фінансової інспекції у Львівській області від 08.05.2014 року №05-15м/2/85, яка стала підставою для стягнення заборгованості, скасована постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.15.2015 у справі №813/3905/14.

Заявник зазначає, що постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 у справі №813/3905/14, а відтак вимога Державної фінансової інспекції у Львівській області від 08.05.2014 року №05-15м/2/85 є чинною, а тому з відповідача необхідно стягнути грошові кошти у сумі 14946877,44грн.

18.06.2020 представник відповідача подав до суду заперечення на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просить відмовити в задоволенні вказаної заяви. Вказані заперечення обґрунтовані тим, що відповідач не допустив нецільового використання коштів, а частково покрив витрати вуглевидобувних підприємств, що включається до собівартості готової товарної вугільної продукції, а саме: на оплату праці, сплату обов`язкових зборів і платежів, пов`язаних з виплатою заробітної плати працівників шахт, а також оплату спожитої електроенергії.

18.06.2020 позивач подав до суду заперечення, в яких зазначає, що обставини щодо нецільового використання відповідачем грошових коштів на суму 14946877,44грн. встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому не підлягають доказуванню в межах цієї справи.

11.11.2020 представник позивача подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що відповідач є одержувачем бюджетних коштів. Позивач зазначає, що відповідач не повернув до бюджету кошти у сумі 14946877,44грн. відповідно до вимог Порядку повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1163.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення. Проте, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заперечив. Просив суд відмовити в її задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

Державною фінансовою інспекцією у Львівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства “Львіввугілля” за період з 01.04.2010 по 30.11.2013, якою встановлено порушення, що відображені в акті ревізії від 02.04.2014 №05-21/02.

Акт ревізії підписано 14.04.2014 із запереченнями, на які надані висновки від 08.05.2014 №05-15м/3185.

За результатами ревізії, відповідно до частини 7 статті 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” від 26.01.1993 №2939-ХІІ, Державною фінансовою інспекцією у Львівській області надіслано на адресу державного підприємства “Львіввугілля” вимогу від 08.05.2013 №05-15м/3185 про опрацювання матеріалів ревізії та вжиття заходів щодо повного відшкодування збитків і усунення виявлених порушень.

Не погоджуючись частково з вимогою Державної фінансової інспекції у Львівській області від 08.05.2014 №05-15м/2/85, а саме: абзац 2 сторінка 4, абзац 5 сторінка 7, абзац 5 сторінка 6, державне підприємство “Львіввугілля” оскаржило їх у судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 у справі №813/3905/14 у задоволенні позовних вимог ДП “Львіввугілля” про скасування та визнання протиправною вимоги Державної фінансової інспекції у Львівській області від 08.05.2014 №05-15м/2/85 в частині абзацу 2 сторінки 4, абзацу 5 сторінки 7, абзацу 5 сторінки 6 - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 у справі 813/3905/14 - скасовано та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги, а саме: скасовано та визнано протиправною вимогу Державної фінансової інспекції у Львівській області від 08.05.2014 №05-15м/2/85 в частині абзацу 2 сторінки 4, абзацу 5 сторінки 7, абзацу 5 сторінки 6.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 у справі №813/4546/14 у задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції у Львівській області до державного підприємства “Львіввугілля” про стягнення коштів у сумі 14946877,44грн відмовлено повністю.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 у справі №813/3905/14, а відтак вимога Державної фінансової інспекції у Львівській області від 08.05.2014 року №05-15м/2/85 є чинною.

З огляду на скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 у справі №813/3905/14, заявник вважає, що існують підстави для перегляду за нововиявленими обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 у справі №813/4546/14,у зв`язку з чим звернувся з відповідною заявою до суду.

При вирішенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом Державної фінансової інспекції у Львівській області до державного підприємства “Львіввугілля” про стягнення коштів суд виходив з такого.

Відповідно до частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Суд встановив, що підставою для прийняття постанови Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 у справі №813/4546/14 слугувала постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 у справі №813/3905/14, яка мала преюдиційне значення.

З огляду на скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 у справі №813/3905/14 суд вважає, що існують достатні підстави для перегляду постанови Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 у справі №813/4546/14 за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 3 частини 2 статті 361 КАС України.

При вирішенні питання щодо стягнення з державного підприємства “Львіввугілля” використаних не за цільовим призначенням коштів в сумі 14946877,44грн до державного бюджету суд виходив з такого.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон України № 2939-XII) у редакції, чинній на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 1 Закону України № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

У статті 10 Закону України № 2939-ХІІ визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, у пункті 7 вказаної статті передбачено право Держаудитслужби пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

У статті 10 Закону України № 2939-ХІІ встановлено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункт 10), а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (пункт 13).

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність з вимогами законодавства і у вказаній частині вона є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом пред`явлення вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, суд встановив, що орган державного фінансового контролю звернувся до суду з вимогою стягнути збитки з підконтрольного органу на користь бюджету.

Реалізація напрямів контролю за дотриманням законодавства здійснюється органами Державної фінансової інспекції під час проведення державного фінансового контролю в порядку та на підставах, визначених у Законі України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, а також згідно з нормами Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550.

Відповідно до статті 2 Закону України № 2939-XII головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевого бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Стаття 113 Бюджетного кодексу України визначає повноваження органів Державної фінансової інспекції України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства, до яких належить здійснення контролю за: 1) цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів; 2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під державні (місцеві) гарантії; 3) достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; 4) відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми; 5) веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової та бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; 6) станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудита у розпорядників бюджетних коштів.

З системного аналізу положень Бюджетного кодексу України, а також спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері державного фінансового контролю випливає, що державний фінансовий контроль забезпечується, в тому числі, через проведення інспектування, що здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до пункту 16 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, ревізія проводиться шляхом документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною та фінансовою звітністю, договорами, розпорядчими та іншими документами об`єкта контролю, пов`язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності, та фактичної перевірки, що передбачає контроль за наявністю грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей.

Згідно з статею 8 Закону України № 2939-XII одними із основних функцій Державної фінансової інспекції є здійснення державного фінансового контролю за цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; усуненням виявлених недоліків і порушень; розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому; вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.

Пунктом 7 частини 1 статті 10 Закону України № 2939-XII органам державної фінансової інспекції, серед іншого, надано право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Згідно з актом ревізії від 02.04.2014 №05-21/02 в ході проведеної планової ревізії фінансово-господарської діяльності ДП “Львіввугілля” за період з 01.04.2010 по 30.11.2013 виявлено, в.т.ч. нецільове використання бюджетних коштів, виділених ДП “Львіввугілля” за КПКВК 1101110 “Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції” (далі – КПКВК 1101110), на загальну суму 14946877,44грн. Виявлене порушення полягає у тому, що у період з 2011 року по 2013 рік ДП “Львіввугілля” всупереч вимогам пункту 3 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткового покриття витрат вугледобувних підприємств, що включаються до собівартості готової продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №153, за рахунок бюджетних коштів здійснило перерахування єдиного соціального внеску, нарахованого в розмірі 33,2% на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності працівників та утриманого із сум допомоги по тимчасовій непрацездатності працівників в розмірі 2%, яка фактично не належить до виплат, що входять до фонду оплати праці (заробітної плати), що призвело до спрямування бюджетних коштів на оплату видатків, які не відповідають меті і завданням бюджетної програми, в тому числі, затвердженим у Паспортах бюджетної програм на загальну суму 14 946,9 тис. грн, та є порушенням пункту 8 статті 7, пункту 1 статті 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456 (далі – Бюджетний кодекс України), пункту 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228.

У зв`язку з вказаним порушенням, абзацом 2 сторінки 4 вимоги Державної фінансової інспекції у Львівській області від 08.05.2014 №05-15м/2/85 відповідача зобов`язано повернути (перерахувати) в дохід загального фонду відповідного бюджету за кодом бюджетної класифікації доходів “Інші надходження” кошти в сумі 14946877,44грн використані не за цільовим призначенням.

Суд встановив, що вимога Державної фінансової інспекції у Львівській області від 08.05.2014 року №05-15м/2/85 є чинною та не скасованою у встановленому законом порядку. Факт нецільового використання відповідачем коштів в сумі 14946877,44грн встановлений постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 у справі №813/3905/14, залишеною в силі постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020, а тому у відповідності до положень частини 4 статті 78 Кодексу адмінстративного судочинства України не підлягає доказуванню при розгляді вказаної справи.

Суд критично оцінює посилання відповідача на зменшення плану асигнувань на 2014 рік за програмою 1101110 «державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття із собівартості готової товарної вугільної продукції» на суму 14947000грн як на підставу для звільнення від обов`язку повернення нецільово використаних коштів.

Суд зазначає, що Порядок повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1163 (далі – Порядок №1163).

Відповідно до пункту 9 Порядку №1163 протягом 10 робочих днів після надходження вимоги одержувач бюджетних коштів: перераховує зазначену в ній суму за рахунок власних (небюджетних) коштів у дохід загального фонду відповідного бюджету за кодом бюджетної класифікації доходів "Інші надходження"; інформує про виконання вимоги контролюючий орган, який надіслав йому вимогу, та розпорядника бюджетних коштів, до мережі якого включений (або включався у попередньому бюджетному періоді) одержувач бюджетних коштів, протягом одного робочого дня з дати перерахування коштів з поданням їм засвідчених в установленому порядку копій документів, які підтверджують таке перерахування.

З урахуванням наведеного нормативного положення суд вважає, що повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання не може здійснюватися в порядку, відмінному від того, що закріплений у пункті 9 Порядку №1163.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з державного підприємства “Львіввугілля” коштів в сумі 14946877,44 грн., використаних не за цільовим призначенням до державного бюджету.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 4 статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що заяву Західного офісу Держаудитслужби про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом Державної фінансової інспекції у Львівській області до державного підприємства “Львіввугілля” про стягнення коштів необхідно задовольнити повністю, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 у справі №813/4546/14 – скасувати та прийняти нову рішення, яким позов Західного офісу Держаудитслужби до державного підприємства “Львіввугілля” про стягнення коштів задовольнити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245, 369 КАС України, суд –

в и р і ш и в :

заяву Західного офісу Держаудитслужби про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом Державної фінансової інспекції у Львівській області до державного підприємства “Львіввугілля” про стягнення коштів задовольнити повністю.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 у справі №813/4546/14.

Позов Західного офісу Держаудитслужби до державного підприємства “Львіввугілля” про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства “Львіввугілля” код ЄДРПОУ 32323256, місцезнаходження: 80000, Львівська область, м.Сокаль, вул.Б.Хмельницького, 26 кошти в сумі 14946877 (чотирнадцять мільйонів дев`ятсот сорок шість тисяч вісімсот сімдесят сім)грн 44 коп., використані не за цільовим призначенням до державного бюджету.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 08 лютого 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик