Постанова № 9472998, 09.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09.04.2010 р. № 2а- 2747/10/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання Алексеєнко О.В.,

за участі представників :

позивача - Леонова Ю.С.,

відповідача - Літкевич О.В., Таран М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Торгівельна фірма "Велес"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень - рішень, - В С Т А Н О В И В :

Позивач, Приватне підприємство «Торгівельна фірма «Велес»подав позов, у якому просив скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 10.03.2010р. №0000411720/0 та від 10.03.2010р. №0000622330/0.

В обґрунтування заявлених вимог указав, що висновки акту перевірки від 24.02.2010р. №339/23-304/36374800, з посиланням на який були винесені спірні податкові повідомлення-рішення, є помилковими. За твердженням позивача відображених в названому акті порушень ПП «ТФ «Велес»не вчиняло, суму податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб обрахувало правильно, а тому підстави для покладення на нього обовязку здійснити додаткові платежі з зазначених податків відсутні. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що за викладені в акті від 24.02.2010р. №339/23-304/36374800 порушення ПП «ТФ «Велес»правомірно притягнуте до відповідальності у вигляді донарахування податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив ухвалити рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Позивач, Приватне підприємство «Торгівельна фірма «Велес»пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №420139, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в ДПІ у Ленінському районі м. Харкова. Вказані обставини сторонами визнаються, щодо цих обставин відсутній спір, суд не має сумнівів в достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, а тому в силу ч.3 ст.72 КАС України суд не вбачає потреби в додатковому доказуванні цих обставин перед судом.

З 15.02.2010р. по 19.02.2010 р. працівниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «ТФ «Велес»(ідентифікаційний код 36374800) щодо підтвердження відомостей, отриманих від ФОП ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), від ФОП ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), від ФОП ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_3), які мали правові відносини з платником податків за період з 03.03.2009р. по 30.09.2009р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 24.02.2010р. №339/23-304/36374800.

10.03.2010р. з посиланням на зазначений акт ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були прийняті податкове повідомлення-рішення №0000622330/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 389.559,6грн. (основний платіж 324.633,00грн.; штраф 64.926,6грн.) та податкове повідомлення рішення №0000411720/0 про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 672.268,65грн. (основний платіж 224.089,55грн.; штраф 448.179,1грн.).

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 24.02.2010р. №339/23-304/36374800 висновки ДПІ у Ленінському районі міста Харкова про порушення ПП «ТФ «Велес»вимог п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: безпідставне збільшення валових витрат обігу та виробництва за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, оскільки перелічені субєкти господарювання поставки товару на адресу ПП «ТФ «Велес»не проводили; про порушення вимог ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»та п.п. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів фізичним особам.

Перевіряючи вказані висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Стосовно епізоду порушення п5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності субєкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де указано, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд відзначає, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, а тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору визначення доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Проведене судом вивчення змісту акту від 24.02.2010р. №339/23-304/36374800 показало, що в ході перевірки відповідач не ставив під сумнів фактичну наявність товару, який в подальшому був експортований ПП «ТФ «Велес». Отримання позивачем збитку від операцій експорту ДПІ не виявлено, в акті від 24.02.2010р. №339/23-304/36374800 таких висновків не відображено. В судовому засіданні ці обставини були підтверджені представниками відповідача, ДПІ. Окрім того, представники відповідача пояснили суду, що порушень в оприбуткуванні товару, який був в подальшому експортований ПП «ТФ «Велес», проведеною перевіркою виявлено не було. Зазначені пояснення узгоджуються з матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини оприбуткування товару та його подальшого використання саме в межах господарської діяльності ПП «ТФ «Велес»шляхом проведення експортних операцій визнані ДПІ в ході проведення перевірки діяльності ПП «ТФ «Велес»та не спростовані в ході судового засідання. З огляду на це суд визнає помилковим висновок ДПІ про неправомірне завищення позивачем валових витрат обігу та виробництва, бо формування валових витрат у спірних правовідносинах відбулось за фактом оприбуткування товару.

При цьому, суд зазначає, що визнання ДПІ факту фізичної наявності товару та використання такого товару у власній господарській діяльності платника податку на прибуток за одночасного заперечення фактичного існування певних господарсько-правових (цивільно-правових) взаємовідносин, згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»може бути правовою підставою для висновку про заниження валового доходу такого платника податку на прибуток за операціями з безоплатного отримання товару, а не для висновку про завищення валових витрат обігу та виробництва.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, суд вважає за неможливе здійснення перевірки юридичної та фактичної обґрунтованості тих висновків, якими відповідач не керувався при винесенні спірного рішення.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач виходив з порушень ПП «ТФ «Велес»п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а вказані порушення не знайшли свого підтвердження судовим розглядом, то висновок ДПІ про завищення ПП «ТФ «Велес»валових витрат обігу та виробництва є помилковим.

Стосовно епізоду порушення ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»та п.п. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»

Статтею ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»(далі за текстом Декрет) передбачено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та визначених законом цінних паперів, крім набутих у випадках, визначених пунктом "з" статті 5 цього Декрету, оподатковуваним доходом громадянина, у тому числі зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності, вважається прибуток, тобто різниця між доходом, отриманим від продажу таких корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року, та документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітному років. Облік фінансових результатів операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів ведеться у порядку, встановленому пунктом 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Прибуток, отриманий громадянином від операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів, обчислений за результатами звітного року, включається до складу його сукупного річного оподатковуваного доходу.

Зі змісту наведеної норми Декрету випливає, що її положення призначені для регламентування правовідносини з приводу обчислення фізичною особою підприємцем податку з доходів фізичних осіб.

За матеріалами справи позивач є юридичною особою, а тому підстав для поширення на спірні правовідносини приписів ст.13 Декрету суд не вбачає.

Таким чином, висновок ДПІ про порушення позивачем вимог ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»є необґрунтованим.

Щодо висновку ДПІ про порушення ПП «ТФ «Велес»п.п. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»суд зазначає таке.

Відповідно до п.п. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Отже, обовязок по нарахуванню, утриманню та сплаті до бюджету податку з доходів фізичних осіб покладений законодавцем на субєктів права, що мають статус податкового агента.

За визначенням п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

За матеріалами справи позивачем були проведені готівкові розрахунки за придбаний товар на загальну суму 1.493.930,3грн. з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6

Оскільки вказані особи є субєктами господарювання, то позивач не мав обовязку утримувати податок з доходів фізичних осіб при виплаті на їх користь доходу.

Доказів проведення ПП «ТФ «Велес»виплат доходу будь-яким іншим фізичним особам відповідач до суду не подав.

За таких обставин, суд доходить висновку, що висновок ДПІ про заниження ПП «ТФ «Велес»податку з доходів фізичних осіб в розмірі 224.089,55грн. не знайшов свого підтвердження судовим розглядом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за ознаками ст..3 КАС України є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, а тому суд доходить висновку, що ці податкові повідомлення - рішення порушують права і інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Частиною 1 ст.94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді оплати судового збору, які згідно з ст.87 КАС України відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь в сумі 3,40грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-12, ст..ст.158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Торгівельна фірма "Велес" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 10.03.2010р. №0000411720/0, від 10.03.2010р. №0000622330/0 в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Торгівельна фірма "Велес" (місцезнаходження 61052, місто Харків, пров. Піскунівський, буд.4; ідентифікаційний код - 363748000) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 14.04.2010р.

Суддя Сліденко А.В.