Рішення № 94729952, 09.02.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/152/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 12 січня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни (далі - відповідач, приватний виконавець), в якому позивач просить:

1) визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо невинесення постанови про скасування арешту з розрахункових рахунків в АТ (ПАТ) «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» НОМЕР_1 і НОМЕР_2 ;

2) зобов`язати приватного виконавця вчинити дії щодо скасування арешту з розрахункових рахунків в АТ (ПАТ) «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» НОМЕР_1 і НОМЕР_2 , належних позивачу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14 лютого 2020 року позивач дізнався, що приватним виконавцем 23 січня 2020 року постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні накладено арешт на грошові кошти, шо містяться на рахунках у різних банківських установах, зокрема, в Акціонерному товаристві «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, накладено арешт на рахунки НОМЕР_3 , що є основним, та НОМЕР_4 , який є картковим рахунком фізичної особи для переказу коштів з іншого банку, відкритих у АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Позивач зазначає, що зазначені рахунки є зарплатними та єдиним фінансовим джерелом для існування. При цьому, працівники банку здійснюють повне відрахування всіх надходжень на ці рахунки, що позбавляє позивача права користуватися коштами.

Приватним виконавцем 25 лютого 2020 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої звернуто стягнення на доходи позивача - заробітну платню від ТОВ «УПФБ ГРУП» (ЄДРПОУ 40804953) у розмірі 20 відсотків нарахувань. Виконання зазначеної постанови, в обсязі відрахувань, покладено на ТОВ «УПФБ ГРУП».

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Розрахункові рахунки, відкриті в АТ (ПАТ) «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» НОМЕР_4 і НОМЕР_3 є рахунками зі спеціальним режимом використання, і до них не може бути застосовано арешт.

Позивачем 04 листопада 2020 року подано клопотання до приватного виконавця про зняття арешту з розрахункових рахунків разом із додатками, у задоволенні якого відмовлено у зв`язку з не підписанням цього клопотання.

Повторне клопотання позивача від 08 грудня 2020 року про зняття арешту з рахунку приватним виконавцем не розглянуто, відповідної постанови про скасування арешту не прийнято.

Така бездіяльність приватного виконавця є протиправною, оскільки згідно з частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VІІІ приватний виконавець зобов`язаний наступного робочого дня після отримання клопотання про зняття арешту винести відповідну постанову, яку направити банку для виконання.

З викладених підстав позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою від 18 січня 2021 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 65-66).

Після усунення недоліків ухвалою від 01 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення АТ «БАНК ФОРВАРД» та АТ (ПАТ) «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву; витребувано від відповідача матеріали виконавчого провадження № 60795909 (арк. спр. 73-74).

Від приватного виконавця 08 лютого 2021 року до суду в електронній формі надійшло клопотання про відкладення судового розгляду та матеріали виконавчого провадження № 60795909 (арк. спр. 78-118).

Частиною сьомою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 10 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

З викладеного слідує, що чинним процесуальним законодавством встановлено вимоги, за умови дотримання яких докази є допустимими, при цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Важливою вимогою використання копії письмового доказу, поданого в електронній копії, як допустимого, є його посвідчення електронним цифровим підписом.

Подані в електронній формі відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження не скріплені електронним цифровим підписом приватного виконавця, у зв`язку з чим їм надано статус «Інформаційний».

Відсутність посвідчення поданих в електронній формі документів електронним цифровим підписом унеможливлює врахування судом цих документів як заяви по суті справи та письмових доказів, тому суд не бере їх до уваги.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористалася.

Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (арк. спр. 77).

Від позивача 08 лютого 2021 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (арк. спр. 121-122).

Твердження приватного виконавця про отримання нею виключно повістки без матеріалів позовної заяви не відповідають фактичним обставинам справи, та спростовуються інформацією, вказаною у супровідному листі, згідно з якою приватному виконавцю електронною поштою направлено копію ухвали, копію позовної заяви з додатками згідно з переліком, повістку про виклик до суду (арк. спр. 76).

Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев`ята статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на положення статей 205, 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розглянути адміністративну справу за відсутності належним чином повідомлених сторін у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Згідно з наявною в автоматизованій системі виконавчого провадження інформацією про виконавче провадження № 60795909 на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни перебуває виконавчий напис № 7065, виданий 09 листопада 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК ФОРВАРД» заборгованості в розмірі 55294,72 грн.

У виконавчому провадженні № 60795909 проведено такі виконавчі дії: 05 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження; 23 січня 2020 року стягнуто основну винагороду приватного виконавця; 23 січня 2020 року звернено стягнення на кошти на рахунках боржника, про що винесено відповідні постанови; 25 лютого 2020 року звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (арк. спр. 12-13).

Дослідженням постанови від 23 січня 2020 року ВП № 60795909 про арешт коштів боржника встановлено, що згідно з повідомленням стягувача АТ «БАНК ФОРВАРД» за боржником значяться відкриті рахунки в наступних банківських установах: ПАТ «ОТП БАНК», МФО 300528, ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 300465, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, ПАТ «УКРСИББАНК», МФО 351005, ПАТ «АЛЬФА-БАНК», МФО 300346, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, ПАТ АК «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001, АТ «ПУМБ», МФО 334851, враховуючи що приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках у вказаних банківських установах, та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 62824,19 грн (арк. спр. 21-22).

Приватним виконавцем 25 лютого 2020 року у ВП № 60795909 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно з якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у ТОВ «УПФБ ГРУП», здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20 відсотків, копію постанови направлено для виконання до ТОВ «УПФБ ГРУП» (арк. спр. 23-24).

Згідно з інформацією про виконавче провадження № 60795909 виконавчий документ переданий приватним виконавцем на виконання до підприємства, установи, організації - ТОВ «УПФБ ГРУП».

Згідно з довідкою ТОВ «УПФБ ГРУП» від 09 вересня 2020 року № 00000000005 ОСОБА_1 працює в ТОВ «УПФБ ГРУП» з 20 січня 2017 року на посаді офіс-адміністратора, заробітна плата зараховується на рахунок ОСОБА_1 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», НОМЕР_4 (арк. спр. 25).

За даними довідки АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» б/д та б/н фізичній особі ОСОБА_1 відкрито рахунок у валюті «Українська гривня», номер рахунку в форматі IBAN НОМЕР_2 , серед реквізитів для переказу коштів з іншого банку України на картковий рахунок вказаний номер рахунку для зарахування НОМЕР_4 (арк. спр. 41).

Також позивачем до матеріалів справи надано виписку по рахунку приватного клієнта№ НОМЕР_5 , сформовану 11 вересня 2020 року, по основному рахунку НОМЕР_2 (арк. спр. 26-40).

Позивач звернувся до АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» із скаргою від 15 вересня 2020 року, в якій просив зняти арешт з рахунку НОМЕР_2 та НОМЕР_4 в ПАТ (АТ) «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», повернути всі стягнуті кошти з моменту накладення арешту по теперішній час (арк. спр. 47).

У відповіді АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» від 13 жовтня 2020 року № 12410/1318 вказано, що арешт коштів, що обліковуються на рахунку, зазначено у зверненні ОСОБА_1 , накладено банком згідно з постановою приватного виконавця про арешт коштів боржника від 23 січня 2020 року у ВП № 60795909. Додатково банком направлено лист на розгляд приватному виконавцю про те, що рахунок ОСОБА_1 використовується для виплати заробітної плати. Рекомендовано позивачу надати приватному виконавцю виписку з рахунку або довідку, що зазначений рахунок використовується для зарахування заробітної плати. Повідомлено, що арешт з рахунку може бути знятий тільки надходження до банку відповідної постанови про зняття арешту (арк. спр. 49).

ОСОБА_1 направив приватному виконавцю клопотання від 04 листопада 2020 року про зняття арешту з рахунку, разом з яким надав копію довідки ТОВ «УПФБ ГРУП» від 09 вересня 2020 року № 00000000005, копію виписки по рахунку приватного клієнта № 140000-2020/0911 , сформованої 11 вересня 2020 року, копію довідки з банківського рахунку (арк. спр. 50-53).

Листом від 18 листопада 2020 року приватний виконавець повідомив, що на заяві, яка надійшла до офісу приватного виконавця, відсутні підпис ОСОБА_1 , тому відповідь буде надана у разі отримання звернення, оформленого належним чином (арк. спр. 55).

Позивачем 08 грудня 2020 року приватному виконавцю направлено повторне звернення про зняття арешту з рахунку, що підтверджено копіями клопотання, опису вкладення у цінний лист, чеком про направлення поштового відправлення (арк. спр. 56-60).

Також відповідне клопотання направлено приватному виконавцю електронною поштою, що підтверджено скрін-шотом (арк. спр. 61).

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідь на повторне звернення до приватного виконавця за зняттям арешту з його рахунків, ним не отримано.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон 1404-VIII) та Законом України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Частиною першою статті 25 Закону № 1403-VIII (тут і надалі посилання на норми Закону № 1403-VIII наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина шоста статті 25 Закону № 1403-VIII).

За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII регламентовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Абзацом другим частини першої статті 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (частина сьома статті 26 Закону 1404-VIII).

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта статті 48 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з частиною другою статті 56 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частина третя статті 56 Закону № 1404-VIII).

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частина четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною другою статті 59 Закону № 1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Статтею 68 Закону № 1404-VIII встановлено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з частиною першою статті 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до абзаців першого-третього частини другої статті 70 Закону № 1404-VIII Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

З вищевикладених положень слідує, що приватний виконавець зобов`язаний вживати заходів щодо примусового виконання виконавчих документів у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, у тому числі, одночасно з відкриттям провадження у справі накладати арешт на кошти боржника, які перебувають на рахунках.

Наведеними законодавчими положеннями обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення на які заборонено законом.

Водночас, визначено обов`язок банку (фінансової установи) повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання або на грошові кошти, на які заборонено звертати стягнення.

З листа АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» судом встановлено, що банк постанову від 23 січня 2020 року ПВ № 60795909 про арешт коштів приватному виконавцю без виконання не повертав, а лише направив лист, про те, що рахунок використовується для виплати заробітної плати.

Оскільки АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» прийнято постанову приватного виконавця про арешт коштів до виконання та накладено арешт на спірні рахунки, суд вважає, що банк тим самим підтверджує, що рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання.

Однак, з вказаного листа, а також довідки ТОВ «УПФБ ГРУП» від 09 вересня 2020 року № 00000000005 та виписки по рахунку приватного клієнта № 140000-2020/0911 , сформованої 11 вересня 2020 року по основному рахунку НОМЕР_2 , встановлено, що основний рахунок НОМЕР_2 та картковий рахунок НОМЕР_4 , відкриті позивачем в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», використовуються для зарахування заробітної плати.

Постановою правління Національного банку України 12.11.2003 № 492 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Інструкцію про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів» (далі - Інструкція).

Пунктом 68 розділу V Інструкції визначено, що банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб`єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.

Згідно з пунктом 69 розділу V Інструкції банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 62 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті - окремий рахунок).

Клієнт зобов`язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 3) у рядку «Додаткова інформація» зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.

Постановою правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку» затверджено: План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. (далі - Інструкція та План рахунків).

Додатком 1 до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України «Призначення та ознаки рахунків бухгалтерського обліку банків України» передбачено, що група рахунків 262 - кошти на вимогу фізичних осіб, зокрема, 2620 - кошти на вимогу фізичних осіб.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 висловлено правову позицію, що: «Чинним законодавством не передбачено відкриття суб`єктами господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати … . Рахунок боржника № 2600725115 на кошти на якому державним виконавцем накладено арешт є поточним рахунком боржника … . Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на які заборонено.».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року справа № 344/8982/17 і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від такої позиції.

Судова практика з питань накладення арешту на кошти на поточних рахунках, не містить нормативного обґрунтування (посилання) при кваліфікації поточних рахунків, на які може зараховуватись і заробітна плата, як рахунків із спеціальним режимом використання, якими є, як вже зазначалося, наприклад рахунки для розрахунків в енергетиці.

Проте, накладення арешту на кошти, розміщені на основному рахунку НОМЕР_2 та картковому рахунку НОМЕР_4 , відкритих позивачем в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», та на які здійснюється зарахування заробітної плати позивача, призводить до 100 відсоткового утримання заробітної плати позивача, тобто до перевищення граничного розміру можливих відрахувань з заробітної плати боржника та порушення положень частини другої статті 70 Закону № 1404-VIII, що є неприпустимим.

Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначене свідчить про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Відповідно, суд погоджується з твердженнями позивача, що приватний виконавець отримавши його клопотання про зняття арешту з рахунку разом з доказами, що підтверджують 100 відсоткове утримання заробітної плати позивача в рахунок погашення боргу за виконавчим провадженням, керуючись положеннями абзацу другого частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII, мав зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження відповідного клопотання, чого відповідачем зроблено не було, тим самим допущено бездіяльність, яка є протиправною.

Відповідно, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невинесення постанови про зняття арешту з розрахункових рахунків, відкритих в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», на які здійснюється зарахування заробітної плати позивача, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо скасування арешту з розрахункових рахунків, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Оскільки частиною другою статті 59 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт з рахунків знімається за відповідною постановою виконавця, суд вважає, що ефективним способом захисту порушених прав є зобов`язання приватного виконавця прийняти відповідну постанову.

Відповідно, вказана вимога підлягає частковому задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на все вищевикладене, суд встановив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 21 січня 2021 року (арк. спр. 70).

Оскільки даний спір виник внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача повністю.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вулиця Юрія Поправки, буд. 6, офіс 15, РНОКПП НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни щодо невинесення у виконавчому провадженні № 60795909 постанови про зняття арешту з розрахункових рахунків НОМЕР_2 та НОМЕР_4 , відкритих ОСОБА_1 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяну Леонідівну винести у виконавчому провадженні № 60795909 постанову про зняття арешту з розрахункових рахунків НОМЕР_2 та НОМЕР_4 , відкритих ОСОБА_1 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.О. Пляшкова