Рішення № 94729882, 29.01.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/819/20

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Борзаниці С.В.

при секретарі судового засідання Печегіній Є.Є,

за участю сторін:

позивача не прибув,

представника позивача Литвин О.В.,

представника відповідача Ахтирської Л.О.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Луганської обласної прокуратури (далі також - відповідач), в якому після уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Луганської області від 20.01.2020 № 97к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, прокуратури Луганської області;

- поновити ОСОБА_1 на роботі - в Луганській обласній прокуратурі на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, прокуратури Луганської області;

- стягнути з прокуратури Луганської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.01.2020 до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач з 13.06.2003 працював в органах прокуратури України. З 07.12.2018 працював на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, прокуратури Луганської області. Наказом прокурора Луганської області від 20.01.2020 № 97 к позивача звільнено із займаної посади у зв`язку з поданням заяви від 17.01.2020 про звільнення за власним бажанням (пункт 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»).

Позивач вважає звільнення незаконним та таким, що порушує його конституційні права. Основною причиною для прийняття цього вимушеного рішення була відмова позивача від виконання протиправних вказівок керівництва прокуратури Луганської області у кримінальних провадженнях, про що зазначив у заяві від 17.01.2020. В порушення Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 06.12.2017 № 343 (далі також - Інструкція № 343), керівництвом прокуратури Луганської області не ініційоване проведення службового розслідування з метою з`ясування обставин, викладених у заяві від 17.01.2020.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги. Додатково пояснив, що позивач розраховував на проведення службового розслідування відповідно до вимог Інструкції № 343, оскільки не був згоден із вказівками по кримінальним справам з боку керівництва прокуратури Луганської області, а саме: заступника прокурора області. Позивача не повідомляли про початок службового розслідування та він зовсім не надавав пояснень та не відмовлявся від надання пояснень в рамках службового розслідування. Також його не ознайомлювали з матеріалами службового розслідування та він не отримував ані матеріалів за результатами службового розслідування, ані повідомлення про завершення службового розслідування за його заявою. Позивач розраховував, що відповідно до вимог розділу ІV Інструкції № 343 до проведення службового розслідування буде залучена Генеральна інспекція Генеральної прокуратури України для вирішення непорозумінь між ним та заступником прокуратури області при розслідуванні конкретних кримінальних справ. Представник позивача зазначив, що можливо позивач і відкликав би заяву про звільнення за власним бажанням, якщо б за результатами службового розслідування зрозумів, що вказівки заступника прокурора області відповідали чинному законодавству. Стосовно заяви від 22.01.2020 пояснив, що на той час він вважав недоцільним надавати пояснення з приводу його заяви від 17.01.2020. Відмова від пояснень надавалася не в рамках проведення службового розслідування, оскільки 22.01.2020 позивачу не повідомили про початок службового розслідування. Після 22.01.2020 йому не пропонували надати пояснення з приводу незгоди з вказівками керівництва прокуратури області по кримінальним справам.

Позивач у судове засідання не прибув, надав письмові пояснення (арк. спр. 194-196), в яких підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, виходячи з такого.

Наказом прокуратури Луганської області № 97к від 20.01.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність да Луганську область, прокуратури Луганської області та з органів прокуратури Луганської області з 21.01.2020 у зв`язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням (пункт 7 частини перша статті 51 Закону України «Про прокуратуру»).

Позивач в своїй заяві зазначає, що основною причиною його звільнення є відмова від виконання протиправних вказівок керівництва прокуратури області.

Водночас, згідно з частиною п`ятою статті 17 Закону України «Про прокуратуру» прокурор не зобов`язаний виконувати накази та вказівки прокурора вищого рівня, що викликають у нього сумнів у законності, якщо він не отримав їх у письмовій формі, а також явно злочинні накази або вказівки.

Поряд з цим, в діючому законодавстві існують процесуальні механізми вирішення даного питання. Так, у разі загрози незалежності прокурора, він має право звернутись до Ради прокурорів України.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 71 Закону України «Про прокуратуру» у період між всеукраїнськими конференціями прокурорів вищим органом прокурорського самоврядування є Рада прокурорів України.

Відповідно до пункту 4 частини дев`ятої статті 71 вказаного Закону Рада прокурорів України розглядає звернення прокурорів та інші повідомлення про загрозу незалежності прокурорів, вживає за наслідками розгляду відповідних заходів (повідомляє відповідні органи про підстави для притягнення до кримінальної, дисциплінарної чи іншої відповідальності; ініціює розгляд питання щодо вжиття заходів забезпечення безпеки прокурорів; оприлюднює заяви від імені прокурорського корпусу про факти порушення незалежності прокурора; звертається до міжнародних організацій з відповідними повідомленнями тощо).

Проте, згідно інформації Ради прокурорів України упродовж 2019-2020 років звернення, повідомлення від ОСОБА_1 про загрозу незалежності прокурорів або з інших питань не надходили.

Вважає, що твердження позивача щодо відсутності службового розслідування з метою з`ясування обставин, викладених у заяві від 17.01.2020, що є порушенням вимог Інструкції № 343, не відповідають дійсності.

Так, згідно п. 3 розділу 2 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є наявність даних про втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора; неправомірне втручання в діяльність прокурора.

Відповідно до пункту 4 розділу 3 Інструкції № 343 про призначення службового розслідування видається наказ, яким утворюється комісія з проведення службового розслідування.

Зокрема, наказом прокуратури Луганської області № 100к від 20.01.2020 призначено службове розслідування за заявою ОСОБА_1 про звільнення з органів прокуратури за власним бажанням, в якій він вказує, що причиною звільнення є його відмова виконувати вказівки керівництва прокуратури Луганської області у кримінальних провадженнях, які на його думку не відповідають закону.

За результатами проведеного службового розслідування факти та обставини щодо надання керівництвом прокуратури Луганської області вказівок у кримінальних провадженнях, які не відповідають закону, або будь-якого втручання чи впливу в службову діяльність ОСОБА_1 , не передбаченого законодавством, не знайшли свого підтвердження, про що 31.01.2020 складено відповідний висновок, та повідомлено ОСОБА_1 листом за № 11-48вих-20.

Слід зазначити, що на обґрунтування незаконного звільнення позивач на інші обставини, крім не проведення службового розслідування, не посилається.

Інші звернення від ОСОБА_1 щодо незаконного втручання в його діяльність протягом 2019-2020 років не надходили. Крім того, ініціатива звільнення за власним бажанням завжди виходить тільки від працівника і є його волевиявленням.

Вирішення питання про звільнення прокурора за власним бажанням не є дискреційним.

У зв`язку з чим, прийняття рішення про звільнення працівника на підставі пункту 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є обов`язком керівника прокуратури відповідного рівня, незалежно від причин подання зазначеної заяви.

Вважає наказ прокуратури Луганської області від 20.01.2020 № 97-к правомірним, виданим на підставі та у спосіб, що передбачений законами України, і з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

По справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження у вказаній адміністративній справі, вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, від відповідача витребувані письмові докази (арк. спр. 21-22).

Ухвалами суду від 06.10.2020:

- замінено первісного відповідача - Прокуратуру Луганської області на належного відповідача - Луганську обласну прокуратуру (арк. спр. 104);

- заяви ОСОБА_1 та представника позивача про розгляд справи спочатку задоволено, вирішено розгляд адміністративної справи проводити спочатку, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.11.2020 (арк. спр. 105).

Ухвалами суду від 26.11.2020:

- від Луганської обласної прокуратури витребувані письмові докази (арк. спр. 143-144);

- продовжено загальний строк підготовчого провадження на тридцять днів (арк. спр. 145).

Ухвалою від 29.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні (арк. спр. 164).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній станом на час спірних правовідносин між сторонами) (далі за текстом також - Закон №1697-VII) визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно статті 58 Закону №1697-VII прокурор незалежно від мотивів має право подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням у будь-який час свого перебування на посаді (частина 1 вказаної статті).

Прокурор продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення (частина 3 ст. 58 Закону №1697-VII).

Наказом Генеральної прокуратури України від 06.12.2017 за № 343, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 січня 2018 р. за № 8/31460, затверджена Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури (далі за текстом також - Інструкція № 343).

Пунктом 1 розділу І Інструкції № 343 визначено, що ця Інструкція визначає підстави та порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури стосовно прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих, військових прокуратур, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, слідчих (далі - прокурори), оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, службових та посадових осіб органів прокуратури при його проведенні.

Відповідно до пункту 5 розділу І Інструкції № 343 службове розслідування не проводиться стосовно прокурорів, з якими припинено трудові правовідносини. У такому разі службове розслідування може бути призначене з метою встановлення причетності (непричетності) до події інших прокурорів, виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню неправомірних дій, усунення їх наслідків.

Згідно пункту 3 Розділу ІІ Інструкції № 343 підставами для проведення службового розслідування є наявність даних про:

втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів;

допущення витоку мовної та видової інформації на об`єктах інформаційної діяльності органів прокуратури, розголошення конфіденційної, службової інформації або інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом (крім державної таємниці), втрату службових документів і матеріалів, порушення пропускного режиму до службових приміщень прокуратури, втрату, пошкодження печаток, штампів, іншого майна прокуратури;

втрату або викрадення службового посвідчення;

порушення, допущене посадовими особами органів прокуратури, що могло призвести до нецільового використання бюджетних коштів та втрат;

загибель чи травмування прокурора під час виконання службових обов`язків, посягання на життя, здоров`я, житло та майно прокурора чи його близьких родичів, пов`язані зі службовою діяльністю прокурора;

неправомірне втручання в діяльність прокурора;

подію, яка сталася за участі прокурора та викликала негативний суспільний резонанс;

використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб;

вчинення прокурором дій, що містять ознаки корупційних правопорушень, інших кримінальних правопорушень або правопорушень, пов`язаних з корупцією;

керування прокурором транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння;

подання в анкеті доброчесності прокурора недостовірних (у тому числі неповних) тверджень;

порушення прокурором вимог, заборон або обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру»;

вчинення прокурором інших дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 343 прямо передбачено, що про призначення службового розслідування видається наказ, яким утворюється комісія з проведення службового розслідування (далі - комісія), визначаються голова та члени комісії, підстава, мета і строки його проведення, прізвище, ім`я, по батькові, посада прокурора, стосовно якого проводиться розслідування, факт, за яким воно проводиться.

Відповідно до пункту 1 розділу ІV Інструкції № 343 Генеральна інспекція Генеральної прокуратури України залучається до проведення службового розслідування, призначеного для перевірки інформації про:

вчинення прокурором дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів.

Пунктом 7 розділу VІІ Інструкції № 343 встановлено, що протягом трьох робочих днів з дня затвердження висновку службового розслідування особа, стосовно якої воно проведене, повідомляється про завершення розслідування.

Повідомлення про завершення службового розслідування вручається особі, стосовно якої воно проведене, особисто або надсилається за місцем її проживання. Дата повідомлення особи про завершення службового розслідування фіксується головою комісії шляхом проставлення письмової відмітки на звороті останнього аркуша висновку.

У разі відсутності відомостей про місце перебування особи, неможливості повідомлення з інших причин письмове повідомлення про завершення службового розслідування надсилається за останнім відомим місцем її проживання (абз. 3 п. 7 розділу VІІ Інструкції № 343).

Судом установлено таке.

Наказом прокурора Луганської області від 07.12.2018 № 1561к ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області (а.с.2).

Згідно заяви на ім`я прокурора Луганської області від 17.01.2020, зареєстрованої 17.01.2020 за вх. № 108, ОСОБА_1 просив звільнити його із займаної посади та з органів прокуратури України за власним бажанням з 21.01.2020 у зв`язку з його відмовою виконувати вказівки керівництва прокуратури Луганської області у кримінальних провадженнях, які, на його думку, не відповідають закону (а.с.32).

Згідно змісту наказу прокурора Луганської області від 20.01.2020 № 100к «Про призначення службового розслідування за заявою ОСОБА_1 » встановлено таке.

До прокуратури Луганської області надійшла заява начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, прокуратури Луганської області ОСОБА_1 про звільнення з органів прокуратури за власним бажанням, в якій він вказує, що причиною звільнення є його відмова виконувати вказівки керівництва прокуратури Луганської області у кримінальних провадженнях, які, на його думку, не відповідають закону.

З метою повного, об`єктивного і всебічного з`ясування обставин його повідомлення, можливого порушення Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів було наказано:

1. Провести службове розслідування за заявою начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області, ОСОБА_1 .

2. Для проведення службового розслідування утворити комісію у складі:

Голови комісії:

ОСОБА_2 - заступника прокурора області

Членів комісії:

ОСОБА_3 - заступника начальника управління нагляду у кримінальних

провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури області

ОСОБА_4 - прокурора відділу роботи з кадрами прокуратури області

ОСОБА_5 - начальника відділу організаційного та правового забезпечення прокуратури області

Мітасова С.В. - начальника управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури області

ОСОБА_6 - начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення прокуратури області.

3. За результатами службового розслідування підготувати у строк до 18.02.2020 висновок з конкретними пропозиціями про вжиття необхідних заходів та надати його для затвердження прокурору області.

4. З висновком службового розслідування ознайомити зацікавлених осіб.

5. Копію висновку про результати службового розслідування у триденний строк після затвердження надіслати до Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (а.с.33-34).

Наказом прокурора Луганської області від 20.01.2020 № 97к ОСОБА_1 звільнений з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області, та з органів прокуратури Луганської області з 21 січня 2020 року у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»). Підстава: заява ОСОБА_1 (а.с.3)

31 січня 2020 року прокурором Луганської області був затверджений Висновок про результати службового розслідування за заявою ОСОБА_1 (далі також - Висновок від 31.01.2020).

У Висновку від 31.01.2020 зазначено, що опитаний 22.01.2020 ОСОБА_1 пояснив, що на цей час вважає недоцільним надавати будь-які пояснення з приводу своєї заяви від 17 січня 2020 року.

За результатами опитування працівників прокуратури Луганської області та вивчення матеріалів, необхідних для надання об`єктивної юридичної оцінки даних, зазначених у заяві ОСОБА_1 , були зроблені висновки вважати завершеним службове розслідування за заявою ОСОБА_1 . Факти та обставини щодо надання керівництвом прокуратури Луганської області вказівок у кримінальних провадженнях, які не відповідають закону, або будь-якого втручання чи впливу у службову діяльність ОСОБА_1 , не передбачених законодавством, не знайшли свого підтвердження. Копію висновку про результати службового розслідування направити до Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора.

Відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з Висновком від 31.01.2020 відсутні (а.с.35-38).

Згідно відомостям листа від 31.01.2020 за № 11-48вих-20 прокуратура Луганської області на адресу позивача повідомляла, що за заявою останнього від 17.01.2020 про звільнення з посади завершено проведення службового розслідування.

В ході службового розслідування факти та обставини щодо надання керівництвом прокуратури Луганської області позивачу як прокурору вказівок у кримінальних провадженнях, які не відповідають закону, або будь-якого втручання чи впливу у службову діяльність, не передбачених законодавством, не знайшли свого підтвердження.

В листі зазначено, що з висновком про результати службового розслідування позивач має право ознайомитися у прокуратурі Луганської області (а.с.39-40).

Листом за підписом голови Ради прокурорів України на адресу прокуратури Луганської області повідомлено, що упродовж 2019-2020 років звернення, повідомлення ОСОБА_1 про загрозу незалежності прокурора або з інших питань до Ради прокурорів України не надходили (а.с.41).

Згідно штатного розпису станом на 01.01.2020 прокуратури Луганської області до структурного підрозділу «керівництво» відносилися посади: прокурор - 1 посада, перший заступник прокурора - 1 посада, заступник прокурора - 3 посади.

Згідно штатного розпису станом на 01.01.2020 прокуратури Луганської області до структурного підрозділу «відділ організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область» відносилися посади: начальник відділу - 1 посада, заступник начальника відділу - 1 одиниця, прокурор відділу - 8 одиниць (а.с.155-158).

Згідно штатного розпису станом на 27.10.2020 апарату Луганської обласної прокуратури до структурного підрозділу «керівництво» відносяться посади: керівник - 1 посада, перший заступник керівника - 1 посада, заступник керівника - 2 посади.

Згідно штатного розпису станом на 27.10.2020 Луганської обласної прокуратури такий структурний підрозділ як «відділ організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область» відсутній.

Згідно штатного розпису станом на 27.10.2020 Луганської обласної прокуратури наявний такий структурний підрозділ як «відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань», до якого відносяться посади: начальник відділу - 1 посада, заступник начальника відділу - 1 одиниця, прокурор відділу - 7 одиниць, головний спеціаліст - 1 одиниця (а.с.151-154).

В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач на підставі положень частини 1 статті 58 Закону №1697-VII скористався своїм правом подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням у будь-який час свого перебування на посаді.

У заяві про звільнення позивач мотивом для звільнення за власним бажанням зазначив свою відмову виконувати вказівки керівництва прокуратури Луганської області у кримінальних провадженнях, які, на його думку, не відповідають закону.

Зазначена обставина також відповідає положенням частини 1 статті 58 Закону №1697-VII, оскільки подання прокурором заяви про звільнення з посади за власним бажанням може мати місце незалежно від мотивів.

Зазначення позивачем у заяві про звільнення даних про відмову виконувати вказівки керівництва прокуратури Луганської області у кримінальних провадженнях, які, на його думку, не відповідають закону, прямо відповідають такій підставі для проведення службового розслідування, як втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, яка передбачена абз. 2 п. 3 розділу ІІ Інструкції № 343.

В свою чергу, наявність інформації про втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора в силу приписів абз. 3 п. 1 розділу ІV Інструкції № 343 передбачає обов`язкове залучення до проведення службового розслідування Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора.

Обов`язковість такого залучення обумовлена змістом абзацу 1 п. 1 розділу ІV Інструкції № 343, яким передбачене не «право залучити», а «залучення» до проведення службового розслідування Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора для перевірки інформації про втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора.

Як наслідок, відповідач в силу приписів п. 1 розділу ІV Інструкції № 343 зобов`язаний був при призначенні службового розслідування за заявою ОСОБА_1 від 17.01.2020 залучити до проведення службового розслідування Генеральну інспекцію Офісу Генерального прокурора, оскільки подана заява містила інформацію про втручання чи будь-який інший вплив з боку керівництва прокуратури Луганської області у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора - позивача по справі.

Як встановлено судом, наказ про призначення службового розслідування за заявою ОСОБА_1 був підписаний 20.01.2020, тобто у день, коли позивач обіймав відповідну посаду прокурора та не був звільнений (згідно наказу про звільнення ОСОБА_1 звільнений з 21.01.2020).

Також сам зміст наказу свідчить про те, що службове розслідування призначене «за заявою начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області».

Абзацом 6 п. 9 розділу ІІІ Інструкції № 343 визначено, що початком службового розслідування вважається дата підписання наказу про його призначення, а завершенням - дата затвердження висновку службового розслідування.

Таким чином, службове розслідування за заявою ОСОБА_1 було розпочате 20.01.2020 відносно прокурора, з яким не були припинені трудові правовідносини.

Пунктом 5 розділу І Інструкції № 343 визначено, що службове розслідування не проводиться стосовно прокурорів, з якими припинено трудові правовідносини. У такому разі службове розслідування може бути призначене з метою встановлення причетності (непричетності) до події інших прокурорів, виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню неправомірних дій, усунення їх наслідків.

Сам наказ № 100к від 20.01.2020 має назву «Про призначення службового розслідування за заявою ОСОБА_1 »

Підставами для призначення службового розслідування у наказі зазначено:

1. повне, об`єктивне і всебічне з`ясування обставин повідомлення ОСОБА_1 у заяві від 17.01.2020 про відмову виконувати вказівки керівництва прокуратури Луганської області у кримінальних провадженнях, які, на його думку, не відповідають закону;

2. можливе порушення Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

Перелік підстав для призначення службового розслідування визначений п. 3 розділу ІІ Інструкції № 343, яким не передбачена така підстава, як «можливе порушення Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів».

За даних спірних правовідносин відсутні підстави визначити «можливе порушення Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів» як підставу, зазначену у абз. 14 п. 3 розділу ІІ Інструкції № 343, я саме: «вчинення прокурором інших дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури», оскільки у заяві ОСОБА_1 відсутні інші мотиви, окрім зазначення ним про відмову виконувати вказівки керівництва прокуратури Луганської області у кримінальних провадженнях, які, на його думку, не відповідають закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначення у наказі № 100к від 20.01.2020 в якості підстави для призначення службового розслідування «можливе порушення Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів» не знайшло свого підтвердження та зроблено безпідставно.

Оскільки службове розслідування було розпочате 20.01.2020 за заявою прокурора, з яким не було припинено трудові правовідносини, у заяві в якості мотиву звільнення за власним бажанням була зазначена інформація, яка відповідно до положень Інструкції № 343 підлягала обов`язковій перевірці шляхом проведення службового розслідування із залученням Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для звільнення позивача з 21.01.2020.

Зазначення у заяві про звільнення дати звільнення не є обов`язковою умовою для звільнення саме цією датою, оскільки відповідно до положень частини 3 статті 58 Закону №1697-VII прокурор продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 від 17.01.2020 з урахуванням мотивів звільнення передбачало обов`язкове проведення службового розслідування із залученням Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, за наслідками якого вже і повинно прийматися рішення про звільнення.

Вказані обставини спростовують позицію представника відповідача стосовно того, що звільнення ОСОБА_1 за його заявою від 17.01.2020 датою 21.01.2020, яка була зазначена у заяві про звільнення, є обов`язком керівника прокуратури відповідного рівня.

Позиція представника відповідача стосовно того, що службове розслідування проводилося з метою встановлення або не встановлення фактів, викладених у зверненні ОСОБА_1 , а не відносно нього, як підстава для визнання правомірним наказу від 20.01.2020 за № 97к є незмістовним з таких підстав.

Як вже зазначалося, вичерпний перелік підстав для проведення службового розслідування визначений п. 3 розділу ІІ Інструкції № 343.

Належною підставою для проведення службового розслідування за заявою ОСОБА_1 від 17.01.2020 є наявність даних про втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора - позивача ОСОБА_1 .

Як встановлено матеріалами справи, відповідач повідомляв листом від 31.01.2020 ОСОБА_1 про його право ознайомитися з висновком про результати службового розслідування у прокуратурі Луганської області (а.с.39). Висновок затверджений 31.01.2020.

Крім того, на звороті останнього аркуша висновку зазначено: «З висновком ознайомлений: ОСОБА_1 «___» __ 2020року».

Зазначені дії відповідача безпосередньо відповідають виконанню положень п. 7 розділу VІІ Інструкції № 343, згідно якого протягом трьох робочих днів з дня затвердження висновку службового розслідування саме «особа, стосовно якої воно проведене», повідомляється про завершення розслідування.

Також відповідно до вказаного пункту повідомлення про завершення службового розслідування вручається «особі, стосовно якої воно проведене», особисто або надсилається за місцем її проживання. Дата повідомлення особи про завершення службового розслідування фіксується головою комісії шляхом проставлення письмової відмітки на звороті останнього аркуша висновку.

Виконавши вказані дії та надавши добровільно докази, відповідач сам підтвердив, що службове розслідування проводилося саме відносно позивача.

Якщо б службове розслідування проводилося не відносно ОСОБА_1 , а виключно за фактом перевірки інформації, викладеної ним у заяві від 17.01.2020, у відповідача був би зовсім відсутній обов`язок повідомлення ОСОБА_1 про результати службового розслідування та зазначення його прізвища з відміткою про ознайомлення на звороті останнього аркуша висновку.

У такому разі службове розслідування відповідно до положень п. 5 розділу І Інструкції № 343 мало би бути призначене з метою встановлення причетності (непричетності) до події інших прокурорів.

Тобто, з висновком про результати службового розслідування мали б ознайомлюватися інші особи - прокурори, з якими не припинені трудові правовідносини. Саме іншим особам - прокурорам мали б бути надіслані повідомлення, а також прізвища інших конкретних осіб мали б бути зазначені з відміткою про ознайомлення на звороті останнього аркуша висновку.

Однак матеріалами справи достовірно встановлено, що саме відносно позивача - ОСОБА_1 було проведене службове розслідування.

Зазначені обставини ще раз підтверджують висновок суду, що розпочавши службове розслідування 20.01.2020 за заявою ОСОБА_1 , який на вказану дату був діючим прокурором, відповідач не мав законодавчих підстав для звільнення позивача з 21.01.2020.

Посилання представника відповідача як на підставу для відмови у задоволенні заявлених вимог на ті обставини, що позивач за спірних правовідносин повинен був звернутися із відповідною заявою до Ради прокурорів України є незмістовним, оскільки відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» таке звернення є правом прокурора, а не законодавчо визначеною процедурою, обов`язковою до виконання.

Вказані факти свідчать про наявність порушеного права позивача на проведення законодавчо визначеної процедури звільнення за власним бажанням з мотивів відмови виконувати вказівки керівництва прокуратури Луганської області у кримінальних провадженнях, які, на його думку, не відповідають закону.

Таким чином, заявлені вимоги про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Луганської області від 20.01.2020 № 97к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, прокуратури Луганської області знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

Стосовно поновлення порушеного права позивача суд зазначає таке.

Позивач просить поновити його на роботі - в Луганській обласній прокуратурі на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області.

Реформування органів прокуратури запроваджено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113 (далі також - Закон № 113), який оприлюднено в газеті "Голос України" 24.09.2019 № 182.

Пунктом 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 №414 днем початку роботи Луганської обласної прокуратури визначено 11 вересня 2020 року.

Як встановлено по справі, позивач не проходив атестації, оскільки був звільнений з прокуратури Луганської області з 21.01.2020.

Матеріалами справи також встановлено, що станом на дату прийняття рішення по справі в Луганській обласній прокуратурі відсутній відділ організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, прокуратури Луганської області.

Положеннями Закону України "Про прокуратуру" не врегульована процедура поновлення на посаді прокурора в разі його незаконного звільнення.

Отже, з метою ефективного відновлення порушених прав позивача суд застосовує до спірних правовідносин окремі положення Кодексу законів про працю України (далі за текстом також - КЗпП України).

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення на посаді, з якої такого працівника було незаконно звільнено.

Зміна назви органу прокуратури та зміна штатного розпису, в якому працював позивач на прокурорській посаді до звільнення, відбулась вже після звільнення позивача з 21.01.2020.

Суд, враховуючи встановлені обставини не проходження позивачем законодавчо передбаченої атестації, вважає належним способом захисту порушеного відповідачем права позивача на продовження публічної служби на посаді прокурора - поновлення його на роботі в Луганській обласній прокуратурі.

Однак при цьому відсутні законодавчо визначені підстави для поновлення позивача на конкретній посаді в Луганській обласній прокуратурі.

Оскільки судом встановлено, що звільнення позивача з 21.01.2020 відбулося з порушенням законодавчо визначеної процедури, суд дійшов висновку, що виконувати рішення суду в частині поновлення позивача на роботі має саме керівник цього органу Луганської обласної прокуратури, оскільки такі функції належать до дискреційних повноважень відповідача, у зв`язку з чим мають бути вирішені ним самостійно.

При відновленні порушеного права відповідач повинен повторно розглянути заяву позивача від 17.01.2020, виконати необхідні процедури, визначені Інструкцією № 343 стосовно проведення службового розслідування, після чого прийняти обґрунтоване рішення за заявою позивача.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 по справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11), звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відносно позивача не завершена процедура розгляду заяви про звільнення за власним бажанням, а умовою для переведення на конкретну посаду в обласну прокуратуру є успішне проходження атестації відповідно до вимог Закону України № 113-IX та Порядку № 221, яку позивач не проходив, суд дійшов висновку, що відновлення порушених прав позивача вимагає додаткового їх захисту шляхом зобов`язання відповідача прийняти всі необхідні рішення, здійснити дії щодо поновлення порушеного права ОСОБА_1 на продовження публічної служби в органах прокуратури на прокурорських посадах відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" (із змінами і доповненнями) порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладене, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до довідки прокуратури Луганської області від 03.04.2020 № 18-262 вих-20, сума середньоденної заробітної плати позивача складає 1807,89 грн (а.с.31).

Оскільки день звільнення (21.01.2020) є останнім робочим днем позивача, то період вимушеного прогулу розпочинається з наступної дати, що слідує за днем звільнення,- 22.01.2020.

Отже, вимушений прогул позивача слід обраховувати з 22.01.2020 по день ухвалення судового рішення 29.01.2021, що складає 257 робочих днів.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 464627,73 грн (1807,89 грн х 257 робочих дні), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідач як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду в частині виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 37965,76 грн підлягає негайному виконанню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та оцінка яких має безпосередній вплив на прийняття судом рішення в цій справі.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладений обов`язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, не довів суду правомірність оскаржуваного рішення про звільнення позивача з посади, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 23.03.2020 № 114 (арк. спр. 18).

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн за вимогу немайнового характеру за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Луганської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909921, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 27) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Луганської області від 20.01.2020 № 97к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Луганській обласній прокуратурі.

Зобов`язати Луганську обласну прокуратуру прийняти всі необхідні рішення, здійснити дії щодо поновлення порушеного права ОСОБА_1 на продовження публічної служби в органах прокуратури на прокурорських посадах відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 січня 2020 року по 29 січня 2021 року у сумі 464627,73 (чотириста шістдесят чотири тисячі шістсот двадцять сім) гривень 73 копійки з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 37965,76 (тридцять сім тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень 76 копійок з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Луганської обласної прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 08 лютого 2021 року.

Суддя С.В. Борзаниця