Рішення № 94729659, 08.02.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 року справа №320/3043/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІЛЕ" до Головного Управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домілє» звернулось з позовом до Київського окружного адміністративного суду до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.12.2019 № 0010790512 та № 0010810512.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкового зобов`язання з податку на додану вартість. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Базіліон Груп».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі та призначено справу до розгляду.

Представник відповідача подав до суду відзив, в якому підтримав висновки акту перевірки та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до норм чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах наданих йому повноважень. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження. Представники сторін не заперечували.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домілє» (код ЄДРПОУ 40171346) є юридичною особою, що зареєстрована 10.12.2015 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним управлінням юстиції (номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 13581020000001767).

Як платник податків ТОВ «Домілє» перебуває на обліку з 10.12.2015 в Головному управлінні ДПС в Київській області (Переяслав-Хмельницьке відділення).

Основним видом діяльності товариства є виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів. Крім цього, позивач здійснює виробництво дитячого харчування та дієтичних харчових продуктів; оптову торгівлю цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; послуги пакування; роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах та інші види діяльності.

Позивач має у володінні, користуванні та розпорядженні власні та орендовані основні засоби: виробничі, складські та офісні приміщення, виробничі лінії, автомобілі, навантажувачі та інші механізми.

Судом встановлено, що на підставі п.п. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до наказу Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 07.11.2019 року № 570, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Домілє» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Базіліон Груп» (код ЄДРПОУ 42848683) за період діяльності з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року.

За результатами перевірки складено Акт від 22.11.2019 № 252/10-36-05-12 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.198.1 ст. 198, п. 200.1 п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ за травень 2019 року на суму 61932 грн. та занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 121 512,00 грн., у тому числі за травень 2019 року на суму 58068 грн.

У ході перевірки встановлено, що позивачем укладено договір поставки Загортальних машин з ТОВ «Базіліон Груп». Відповідачем зроблені висновки що позивачем не здійснювались операції з придбання товарів, оскільки до перевірки не надано всіх первинних документів по взаємовідносинах з зазначеним контрагентом, достатні основні засоби та трудові ресурси у контрагента позивача відсутні, підтвердити походження товарів є неможливим. Вищевикладене, свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій та господарські операції позивача спрямовані лише на перерахування грошових коштів.

Позивач подав заперечення на вказаний акт перевірки, проте висновки акту залишилися без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі Акту перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року:

№ 0010790512, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 61932,00 грн..;

№ 0010810512, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 72585,00 грн.

Скориставшись правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої позивачу відмовлено в перегляді результатів перевірки та у скасуванні винесених рішень.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентом, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

Для здійснення своєї господарської діяльності, 30.05.2019 позивачем укладено з ТОВ «Базіліон Груп» договір поставки № 30/05/2019. Згідно умов договору постачальник зобов`язується передати у власність позивача Загортальну машину EU-7 Nagema (Німеччина) вживану після капітального ремонту - 2 шт. та Загортальну машину EU-8 Nagema (Німеччина) вживану після капітального ремонту - 2 шт. Покупець повинен прийняти та оплатити товар на умовах договору. Загальна вартість товару становить 720 000,00 грн.

Також, 30.05.2019 сторонами договору поставки укладено додаткову угоду № 1, умовами якого встановлено, що постачання товару здійснюється на умовах FCA в редакції Інкотермс 2010 за адресою м. Маріуполь, Запорізьке шосе, 2.

На виконання умов укладеного договору сторонами виставлені рахунки-фактури на оплату товару, виписані видаткові накладні, оформлені податкові накладні, товаро-транспортні накладні.

Транспортування на склад ТОВ «Домілє», що знаходиться за адресою м. Переяслав-Хмельницький, вул. Індустріальна, 2 здійснювалось (відповідно до умов договору) за рахунок покупця. Зазначені товари перевозилися транспортними засобами ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними.

Крім того, судом встановлено, що в розпорядженні позивача є навантажувач марки Komatsu, модель FG14-15, яким здійснювалось розвантажування автомобілю ФОП ОСОБА_1 та завантаження на склад позивача.

Оплата по договору здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента, що підтверджується наявними в справі платіжними дорученнями № 561 та № 584.

Судом встановлено, що податкові накладні зареєстровані в реєстрі накладних, що не заперечували і сторони.

Суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов`язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину так і на день розгляду справи ТОВ «Базіліон Груп» зареєстровано як юридична особа та є платником податку на додану вартість. Ані свідоцтво про державну реєстрацію, ані свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Базіліон Груп» не були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на момент укладання чи виконання договору, так і на час розгляду справи в суді.

Також на підтвердження реальності операцій, позивачем надано суду документальні підтвердження наявності на балансі ТОВ «Домілє» придбаних загортальних машин.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник, податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1 - 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 9 Закону № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для формування платником податків його зобов`язань з податку на додану вартість є результати реально здійснених господарських операцій, які підтверджуються відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними.

Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що товарність господарських операцій позивача і ТОВ «Базіліон Груп» підтверджується відповідними первинними документами.

Крім того, суд відзначає, що також надано документи, що підтверджують використання товару та отримання послуг у господарській діяльності позивача.

Водночас відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та податку на додану вартість за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагенту позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов`язок довести обставини, що слугували підставою для збільшення контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків у зв`язку з відображенням у бухгалтерському обліку нереальних господарських операцій, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв`язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв`язку згідно з вимогами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку тим доводам відповідача, що слугували підставою для висновку про нереальність спірних фінансово-господарських операцій, суд також керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України". Так, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Тобто, у податкових спорах недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з`ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Базіліон Груп» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїми наслідками зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Таким чином, викладений в Акті перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, є необґрунтованими.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 27.12.2019 № 0010790512 та № 0010810512 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем, відповідно до квитанції про оплату № 35248 від 31.03.2020 було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, становить 2102,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року № 0010790512 та № 0010810512, що прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домілє» (код ЄДРПОУ 40171346) судові витрати в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.