Рішення № 94729655, 08.02.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 року справа №320/7748/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась із позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкові повідомлення-рішення від 06.09.2019 № 0000431303, № 0000541303, № 0000391303, № 0000421303, № 0000451303;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 06.09.2019 № 0000501303; № 0000441303;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000481303.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відносно неї податковою службою проведено документальну позапланову невиїзну перевірку. Про її проведення її жодним чином не попереджали, жодних повідомлень, наказів про призначення і проведення перевірки вона не отримувала. На підставі проведеної перевірки відповідачем прийняті рішення, з якими вона повністю не погоджується. Вважає, що рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень порушені її права та законні інтереси, оскільки проведення перевірки є повністю протиправним, а складення за її наслідками документи є незаконними та такими що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 04.09.2020 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 30.09. 2020 року.

Відповідачем подано до суду відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що всі повідомлення про перевірку були ним вчасно направлені позивачу, а отже дотримано всі вимоги. Факт же отримання платником податків відповідного повідомлення не є необхідним.

В підготовче судове засідання 30.09.2020 позивач не прибув, у зв`язку з чим судове засідання відкладено на 15.10.2020.

Ухвалою суду від 15.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 29.10.2020.

До початку розгляду справи від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача не заперечував проти зазначеного клопотання та покладався на розсуд суду.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, яка не є суб`єктом господарювання (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Відповідно до даних паспорту громадянина України місцем реєстрації та місцем проживання ОСОБА_1 з 20.08.2015 року є АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями, що містяться в центральній базі даних державного реєстру фізичних осіб ДФС України, позивач здійснювала діяльність з реалізації об`єктів нерухомого майна за період з 2015 по 2018 рік та отримала дохід в загальній сумі 17176200,00 грн., проте декларації про майновий стан і доходи до контролюючого органу позивачем не подавались.

Відповідно до наданої відповідачу інформації Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області, та на підставі Декларації про готовність об`єктів до експлуатації, які належать до ІІІ категорії складності, позивач є замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 .

З метою отримання інформації та документального підтвердження щодо отримання доходу від продажу об`єктів нерухомого майна та понесених для його отримання витрат, позивача телефоном викликано до податкового органу та особисто вручено письмовий запит від 28.03.2019 № 8004/Б/10-36-13-03.

Вважаючи даний запит таким, що складено безпідставно та з порушеннями вимог викладених в ст. 73 Податкового кодексу України, позивач вважала що не має обов`язку надавати запитувану інформацію.

Враховуючи відсутність відповіді на запит та на підставі вимог підпункту п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.2, п.п. 78.1.13 п 78.1, статті 78, 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області винесено наказ № 1273 від 13.06.2019 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , з 21.06.2019р. тривалістю 5 робочих днів за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2018.

Керуючись п.п 78.1.1, п.п. 78.1.2 , п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України та наказом № 1273 від 13.06.2019 відповідачем оформлено повідомлення від 13.06.2019р. № 309/10-36-13-03, що буде проведено з 21 червня 2019 року в приміщенні ГУ ДФС у Київській області, документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання ОСОБА_1 .

Відповідно до наданого представником відповідача фіскального чека, та відповідно до пояснень викладених у відзиві, 13.06.2019 зазначений наказ та повідомлення відповідачем направлено на адресу позивача, а саме АДРЕСА_3 .

За результатами проведеною перевірки, яка проводилася з 21.06.2019 року по 27.06.2019 року, складений акт від 05.07.2019 року № 595/10-36-13-03/ НОМЕР_1 про результати невиїзної позапланової перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем нерухомого майна за період з 01.01.2015р. по 31.12.2018р.

У зв`язку з неможливістю вручення позивачу акту перевірки особисто, другий примірник акту направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою АДРЕСА_3 .

На підставі вищенаведеного акту відповідачем прийнято - податкові повідомлення-рішення від 06.09.2019 № 0000431303, № 0000541303, № 0000391303, № 0000421303, № 0000451303, рішення про застосування штрафних санкцій від 06.09.2019 № 0000501303; № 0000441303 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000481303.

Не погоджуючись із вищенаведеними податковими рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 62 Податкового кодексу України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Окрім того, незважаючи на проголошену пп. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України.

При цьому, положення п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України визначають, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Відповідно до абзацу другого п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як вбачається із позовної заяви, протиправність оскаржуваних рішень пов`язується позивачем із тією обставиною, що позивачу до початку невиїзної перевірки не було вручено наказ на її проведення.

Судом вище встановлено, що 13.06.2019 зазначений наказ № 1273 та повідомлення відповідачем направлено на адресу позивача АДРЕСА_3 . Доказів отримання даного відправлення, відповідачем суду не надано.

При цьому, судом встановлено, що місцем реєстрації та місцем проживання ОСОБА_1 з 20.08.2015 року є АДРЕСА_1 . Така ж інформація про адресу міститься і в наданій суду самим же відповідачем Декларації про готовність об`єктів до експлуатації, які належать до ІІІ категорії складності від 09.06.2017 року № КС 143171606164. Довідку про отримані доходи з 2012 року суд не приймає до уваги, оскільки позивач проживає за адресою АДРЕСА_1 починаючи з 2015 року, отже відповідач користувався даними восьмирічної давнини.

Отже, судом встановлено, що відповідачем направлено наказ та повідомлення про перевірку на адресу, до якої позивач не має жодного відношення. Доказів звернення відповідача до відповідних органів про зареєстроване місце проживання позивача суду не надано.

Посилання відповідача на практику Верховного суду, в якій зазначено що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд не може прийняти до уваги, оскільки як встановлено, позивач не є фізичною особою-підприємцем та крім цього поштова кореспонденція направлялась не на адресу позивача.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, на підставі висновків з рішень Європейського суду, суд зазначає, що право бути почутим є ключовим принципом належного управління в демократичній державі. У тих випадках, коли існує прямий або несприятливий вплив на права чи інтереси будь-якої особи, її потрібно своєчасно та належно проінформувати про це, для того, щоб вона мала можливість підготувати відповідні звернення. Такі звернення можна підготувати письмово або висловити усно на слуханнях або зустрічах. У будь-якому разі такі звернення можуть містити документальні докази, висновки та/або заяви. Важливо, щоб особи мали достатньо часу для надсилання звернень до ухвалення рішення суб`єктом владних повноважень.

Перевірка адміністративними судами дотримання суб`єктами владних повноважень права особи "бути почутою" є обов`язковою, що безпосередньо закріплено в пункті 9 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за яким у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Натомість, матеріали справи свідчать, що позивачка не була навіть повідомлена про початок перевірки щодо неї та як наслідок не змогла бути присутньою на перевірці для надання пояснень та документів, у зв`язку з чим було порушено її право "бути почутою".

З метою забезпечення належного захисту прав платника податків у разі призначення невиїзної документальної перевірки платник податків має право оскаржувати відповідні рішення (у тому числі накази про призначення перевірки), дії чи бездіяльність контролюючого органу незалежно від того, чи фактично здійснено таку перевірку, навіть після оформлення її результатів у вигляді акта (довідки). За результатами розгляду відповідних позовів платників податків суд мають оцінити правомірності чи протиправності наказу про призначення перевірки або дій щодо її проведення. При цьому юридичними наслідком прийняття судового рішення щодо правомірності перевірки має бути визнання відсутнім податкової перевірки як юридичного факту. Відповідно, необхідно автоматично визнавати протиправними будь-які податкові повідомлення-рішення, що прийняття з урахуванням результатів відповідної невиїзної перевірки.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачем до початку проведення документальної невиїзної позапланової перевірки не було отримано наказ та повідомлення про проведення такої перевірки, а відтак дії відповідача щодо проведення такої перевірки є протиправними, що свідчить також і про протиправність прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками такої перевірки.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 28.04.2020 року у справі № К/9901/25110/18.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності своїх дій.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2019 року № 0000431303, № 0000541303, № 0000391303, № 0000421303, № 0000451303, що прийняті Головним Управлінням Державної податкової служби України у Київській області.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 06 вересня 2019 року № 0000501303; № 0000441303, прийняті Головним Управлінням Державної податкової служби України у Київській області.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000481303 від 06 вересня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 10510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.