Рішення № 94729404, 15.01.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2021 року 10 год. 35 хв.Справа № 280/8391/20 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участю секретаря судового засідання Серебрянникової О.А. та сторін

від позивача: адвокат Сахно О.О.,

від відповідача 1: Захарченко В.Ф.,

від відповідача 2: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до – Офісу великих платників податків ДПС

до – Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві

про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі – ПАТ «Запоріжсталь», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі – відповідач 1), до Управління державної казначейської служби України у місті Києві (далі – ГУ ДКСУ у м. Києві, відповідач 2), в якому просить:

стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» пеню, нараховану на суму заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року та червень 2011 року в сумі 4 072 559,00 грн, на рівні 120% облікової ставки Національного банку України за період з 21.05.2019 по 19.10.2020, яка складає 569 983,05 грн.

Ухвалою судді від 20 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 16 грудня 2020 року. Відповідачам запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали надати відзиви на позовну заяву.

16 грудня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.01.2021.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що на підставі п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем були подані в СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року № 9001275140 від 18.03.2011, у якій був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 3 622 576 грн та за червень 2011 року № 9004941467 від 19.07.2011, у якій був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 449 983 грн. Правомірність заявлення до відшкодування наведених сум податку на додану вартість за лютий та червень 2011 року була перевірена контролюючим органом шляхом проведення документальної та камеральної перевірок. Винесені за результатами таких перевірок податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування були скасовані судом. Достовірність нарахування суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування згідно з податковими деклараціями за лютий та червень 2011 року, підтверджена судовими рішеннями по справах № 2а-0870/3668/11 та № 2а-0870/7162/11, які набрали законної сили, у зв`язку з чим відповідні суми бюджетного відшкодування є узгодженими та грошові кошти в сумі 4 072 559,00 грн підлягають відшкодуванню з Державного бюджету на користь ПАТ «Запоріжсталь». Однак, у визначений законом строк вищевказані суми бюджетного відшкодування на поточний рахунок ПАТ «Запоріжсталь» не надійшли. 27.02.2019 листами № 08/2011509 від 25.02.2019 та № 08/2011511 від 25.02.2019 позивач звернувся з проханням забезпечити внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгоджених сум бюджетного відшкодування до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, та було отримано відповіді, які переадресовують заявника від одного органу до іншого по колу. Так, у відповіді № 05-08/927 від 22.03.2019 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві для вирішення питання запропонувало звернутися до органу Державної фіскальної служби за місцем обслуговування. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, у свою чергу, у своїй відповіді № 14766/10/28-10-47-06 від 22.03.2019 зазначив, що територіальні органи ДФС не є розпорядниками реєстрів заяв про повернення сум бюджетного відшкодування та запропонував звернутися до Міністерства фінансів України та ДФС. ДФС, у свою чергу, повідомила про перенаправлення нею аналогічних запитів № 08/2011505 від 25.02.2019 та № 08/2011508 від 25.02.2019, отриманих від ПАТ «Запоріжсталь», до Офісу великих платників Державної фіскальної служби. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо невнесення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, позивач звернувся із позовом до суду, в якому просив визнати протиправною бездіяльність контролюючого органу, стягнути заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пеню, нараховану на таку заборгованість станом час звернення до суду - 20.05.2019. 10.12.2019 Запорізьким окружним адміністративним судом по справі № 280/2561/19 винесено рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Запоріжсталь» задоволені: визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо невідображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, інформації про узгодженість бюджетного відшкодування у сумі 4 072 559,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПАТ «Запоріжсталь»; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві на користь ПАТ «Запоріжсталь» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року та червень 2011 року в розмірі 4 072 559,00 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості в розмірі 2 125 390,75 грн, розрахованої за період з дати виникнення по 20.05.2019. Вказане рішення суду набрало законної сили 18.02.2020. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року по справі № 280/2561/19 виконане шляхом надходження на рахунок ПАТ «Запоріжсталь» суми ПДВ у розмірі 4 072 559,00 грн (відшкодування за лютий 2011 року та червень 2011 року) та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 2 125 390,75 грн, розрахованої станом на 20.05.2019. Грошові кошти у розмірі 4 072 559,00 грн за лютий 2011 року та червень 2011 року надійшли на рахунок ПАТ «Запоріжсталь» лише 19.10.2020, що підтверджується меморіальним ордером № 8343 від 19.10.2020. Отже, в порушення вимог законодавства України, сума бюджетного відшкодування за лютий 2011 року та червень 2011 року перерахована на рахунок ПАТ «Запоріжсталь» із затримкою 7 років та 4 роки відповідно. Водночас, податковий орган повинен був виконати обов`язок щодо надання до органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про відшкодування ПАТ «Запоріжсталь» вказаних коштів в 5-денний строк з дати набрання законної сили судовими рішеннями, а орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у свою чергу, здійснити бюджетне відшкодування за лютий 2011 року та червень 2011 року не пізніше 03.06.2013 та 28.12.2016. Таким чином, у ПАТ «Запоріжсталь» виникло право на нарахування пені. Під час розгляду справи № 280/2561/19 було встановлено, що заявлена позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року сума бюджетного відшкодування у розмірі 3 622 576 грн набула статусу заборгованості з 04.06.2013, а заявлена ПАТ «Запоріжсталь» у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року сума бюджетного відшкодування у розмірі 449 983 грн - набула статусу заборгованості з 29.12.2016. Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/2561/19 встановлено преюдиційні обставини, які в розумінні ст. 78 КАС України, не підлягають повторному доказуванню при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини. Таким чином, враховуючи фактичне надходження суми бюджетної заборгованості на рахунок ПАТ «Запоріжсталь» лише 19.10.2020, з огляду на порушення права ПАТ «Запоріжсталь», як платника податків, на вчасне відшкодування податку на додану вартість, наявні підстави для стягнення в судовому порядку пені за період існування заборгованості з 21.05.2019 по дату фактичного відшкодування - 19.10.2020.

Представник відповідача 2 в підготовче засідання не з`явився, до суду направив відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що інформація від ДКСУ з Реєстру заяв по узгодженим сумам бюджетного відшкодування по ПАТ «Запоріжсталь» до Головного управління Казначейства не надходила, відповідно, вважає, що порушення прав позивача відбулося через дії відповідача 1 та зазначив про відсутність порушень з боку Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві. Просить суд врахувати при розгляді справи та приєднати відзив до матеріалів справи, відмовити у задоволенні вимоги про стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, розгляд справи здійснити без участі представника Головного управління Казначейства.

Відповідач 1 надав суду відзив, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що контролюючим органом не було здійснено бюджетне відшкодування позивачу одразу після набрання чинності рішеннями судів через відсутність коштів в Державному бюджеті. Також, посилається на те, що на даний час чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, внесених до Тимчасового реєстру, а також, що територіальні органи ДФС не є розпорядниками Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Проти правильності розрахунку позивачем суми пені не заперечує.

Позивачем до суду надано відповідь на відзив відповідача 1, у якій позивач зазначив, що доводи, викладені у відзиві Відповідача 1, є необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, оскільки у своєму відзиві Відповідач 1 не спростував жодного з доводів позовної заяви та не надав суду доказів відсутності порушень з боку Офісу великих платників податків ДПС. Вказує на те, що відсутність коштів не є поважною причиною для невиконання вимог чинного законодавства, оскільки, як свідчить практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права України, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх обов`язків. Додатково наголошує, що своєчасно реалізував своє право на заявлення відповідних сум ПДВ до бюджетного відшкодування, подавши заяви про бюджетне відшкодування відповідних сум разом із деклараціями з податку на додану вартість за лютий 2011 року та за червень 2011 року, жодних додаткових дій від платника податків чинним законодавством не вимагається. Позивач зазначає, що після набрання законної сили судовим рішенням про скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування Податковим кодексом України встановлені лише строки для податкових органів та органів казначейства для проведення бюджетного відшкодування, які повинні провести зазначене відшкодування добровільно, без необхідності нового звернення платника податків до суду за стягненням цієї суми. Позивач також посилається на норму п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, згідно з якою, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Згідно з Податковим кодексом України, після узгодження в адміністративному та/або судовому порядку суми бюджетного відшкодування зазначена сума має бути відшкодована платнику податків в будь-якому випадку, без будь-яких обмежень чи виключень. Вказує, що Податковий кодекс України не передбачає погашення бюджетного відшкодування іншими способами, окрім фактичної виплати або шляхом погашення податкового боргу. Враховуючи, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/2561/19 встановлено преюдиційні обставини щодо порушення прав позивача у зв`язку з нездійсненням вчасного бюджетного відшкодування, та щодо моменту виникнення заборгованості, позивач вважає, такі обставини з огляду на норму ст. 78 КАС України, не підлягають повторному доказуванню при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини. Враховуючи, що по вищевказаній справі пеню було стягнуто лише за період з моменту виникнення заборгованості по 20.05.2019, а фактична сплата заборгованості відбулася лише 19.10.2020, позивач вказує на його законне право на нарахування пені за період з 21.05.2019 по день фактичного погашення заборгованості.

У судовому засіданні 15.01.2021 представники сторін підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмових заявах по суті справи.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з`явися, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

На підставі п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем були подані в СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року № 9001275140 від 18.03.2011, у якій був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 3 622 576 грн та за червень 2011 року № 9004941467 від 19.07.2011, у якій був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 449 983 грн.

Правомірність заявлення до відшкодування наведених сум податку на додану вартість за лютий 2011 року та червень 2011 року була перевірена контролюючим органом шляхом проведення документальної та камеральної перевірки відповідно.

Щодо обставин узгодження суми заявленого бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 3 622 576 грн за лютий 2011 року судом встановлено наступне.

В період з 13.04.2011 по 21.04.2011 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено документальну позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (змінено організаційно-правову форму юридичної особи, зараз – Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь») з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2011 року. За результатом проведеної перевірки було складено акт № 235/08-01/00191230 від 21.04.2011.

На підставі зазначеного акту документальної перевірки заступником керівника СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000170801 від 10.05.2011, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 р. на суму 3 622 576 грн та застосовано фінансові санкції в розмірі 1 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2012 по справі № 2а-0870/3668/11 податкове повідомлення-рішення № 0000170801 від 10.05.2011 визнано протиправним та скасоване.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 по справі № 2а-0870/3668/11 апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2012 по справі № 2а-0870/3668/11 – без змін.

05.07.2017 Вищим адміністративним судом України було винесено ухвалу по справі № 2а-0870/3668/11, згідно з якою касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 по справі № 2а-0870/3668/11 – без змін.

Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

10.10.2017 Верховним Судом України було винесено ухвалу про відмовлення у допуску до провадження за заявою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про перегляд вказаної ухвали Вищого адміністративного суду України.

У відповідності до норм частини 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), ухвала Верховного Суду України від 10.10.2017 по справі № 2а-0870/3668/11 набрала законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Щодо обставин узгодження суми заявленого бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 449 983 грн за червень 2011 року судом встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведена камеральна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (змінено організаційно-правову форму юридичної особи, зараз – Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь») з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за червень 2011 року. За результатом проведеної перевірки було складено акт № 340/08-01/00191230 від 05.08.2011.

На підставі зазначеного акту перевірки заступником керівника СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000680801 від 22.08.2011, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 р. на суму 449 983,00 грн та застосовано фінансові санкції в розмірі 1 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2011 по справі № 2а-0870/7162/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016 вищевказані судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2016 по справі № 2а-0870/7162/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2016, позовні вимоги задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.02.2019 касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС (відповідачем 1 змінено назву) залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2016 по справі № 2а-0870/7162/11 – без змін.

У відповідності до норм частини 5 статті 355 та частини 1 статті 359 КАС України, вказана постанова суду касаційної інстанції набрала законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України (в редакції на момент виникнення правовідносин), у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Отже, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2012 по справі № 2а-0870/3668/11 20.03.2013 набрало законної сили 20.03.2013, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2016 по справі № 2а-0870/7162/11 – 03.08.2016.

Відповідно до пп. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, пп. 3 п. 1 розділу V Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254), якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується податкове повідомлення-рішення контролюючого органу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.

Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення, якими було зменшено вказані суми бюджетного відшкодування ПДВ, скасовані, а рішення суду набрали законної сили, то відповідні суми бюджетного відшкодування є узгодженими та повинні були бути своєчасно відшкодовані ПАТ «Запоріжсталь».

Однак, вищевказані суми бюджетного відшкодування на поточний рахунок ПАТ «Запоріжсталь» у передбачений законом термін не надійшли.

Матеріалами справи підтверджується, що 28.03.2019 на заяви з проханням здійснити відшкодування № 08/2011509 від 25.02.2019 та № 08/2011511 від 25.02.2019, адресовані до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, було отримано відповіді, які переадресовують заявника від одного органу до іншого по колу.

Так, у відповіді № 05-08/927 від 22.03.2019 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві для вирішення питання запропонувало звернутися до органу Державної фіскальної служби за місцем обслуговування. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, у свою чергу, у своїй відповіді № 14766/10/28-10-47-06 від 22.03.2019 зазначив, що територіальні органи ДФС не є розпорядниками реєстрів заяв про повернення сум бюджетного відшкодування та запропонував звернутися до Міністерства фінансів України та ДФС.

ДФС, у свою чергу, повідомила про перенаправлення нею аналогічних запитів, отриманих від ПАТ «Запоріжсталь» (№ 08/2011505 від 25.02.2019 та № 08/2011508 від 25.02.2019), для відповіді до Офісу великих платників Державної фіскальної служби.

У своїй відповіді № 14766/10/28-10-47-06 від 22.03.2019 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби повідомив, що на сьогодні не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, та структуру такого реєстру.

Однак, при цьому заявлені ПАТ «Запоріжсталь» суми бюджетного відшкодування не були відображені контролюючим органом в жодному реєстрі, які ведуться (велись) за Порядками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 та від 22.02.2016 № 68: ані в Тимчасовому реєстрі, ані в єдиному Реєстрі заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Проте, зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган від виконання свого обов`язку щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість платнику у передбачений законодавством спосіб.

Обов`язок та можливість виконання контролюючим органом наведених положень закону підтверджується аналізом положень пп. 193.1.3 п. 193.1 статті 193, п. 41.1 статті 41 Податкового кодексу України та пункту 1 Положення про Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, затвердженого наказом ДФС від 14.06.2018 № 374, з якого вбачається, що Офіс великих платників є територіальним органом ДФС, до відання якого належить відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку та пп. 21.1.10 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, за яким контролюючі органи зобов`язані вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків, а також інформацію про взаємодію із платниками податків.

Враховуючи викладене, невиконання Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби вимог закону щодо здійснення дій, необхідних для проведення бюджетного відшкодування, є порушенням норм пп. 21.1.1 – 21.1.4, 21.1.10 п. 21.1 ст. 21, п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого порушено право ПАТ «Запоріжсталь», як сумлінного платника податків, на своєчасне отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Вищевказані обставини встановлені також під час розгляду справи № 280/2561/19.

Так, у зв`язку з вищевказаною бездіяльністю суб`єктів владних повноважень, ПАТ «Запоріжсталь» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність контролюючого органу, стягнути заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пеню, нараховану на таку заборгованість, станом на час звернення до суду - 20.05.2019.

Судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі № 280/2561/19 адміністративний позов ПАТ «Запоріжсталь» задоволено: визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо невідображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування у сумі 4 072 559,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПАТ «Запоріжсталь»; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві на користь ПАТ «Запоріжсталь» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року та червень 2011 року в розмірі 4 072 559,00 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 2 125 390,75 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 18.02.2020.

Матеріалами справи підтверджено, що стягнута за вищевказаним судовим рішенням сума бюджетного відшкодування у розмірі 4 072 559,00 грн надійшла на рахунок ПАТ «Запоріжсталь» лише 19.10.2020, що підтверджується меморіальним ордером № 8343 від 19.10.2020.

За таких обставин, право позивача на своєчасне отримання належної йому суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість було порушено.

Пунктом 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Враховуючи викладене, позивач має право на нарахування пені за період існування заборгованості, включаючи день погашення, тобто, за період з 21.05.2019 по 19.10.2020, що й зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 14.1.18 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п. 200.8 ст. 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200.10 ст. 200 ПК України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У свою чергу, орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п. 200.13 ст. 200 ПК України).

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що у разі виконання платником податку наведених вище вимог ПК України, та підтвердження достовірності нарахованих сум бюджетного відшкодування орган державної податкової служби у п`ятиденний строк зобов`язаний подати органу казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягають відшкодуванню з бюджету.

Однак, відповідач 1, всупереч наведених приписів законодавства, не подав до органу казначейства такий висновок після набрання законної сили постановами Запорізького окружного адміністративного суду по справах № 2а-0870/3668/11 та № 2а-0870/7162/11.

Разом з тим, 21.12.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення змін до податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" №1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017.

Вказаним законом був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який вже не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 200.7.1 п. 200.7 статті 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 ПК України.

Так, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, в тому числі, ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі за текстом - Порядок № 26), який, згідно з пунктом 3 Постанови, набирає чинності з 1 квітня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:

- суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Отже, передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.

Однак, заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість за лютий 2011 року та червень 2011 року не була відображена контролюючим органом у відповідному Реєстрі.

Не заслуговує на увагу, на думку суду, посилання відповідача 1 у відзиві на позовну заяву на відсутність можливості здійснення процедур відшкодування сум бюджетного відшкодування ПДВ, що підлягають включенню до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, виходячи з наступного.

На момент виникнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ статтею 200 Податкового кодексу України був передбачений обов`язок податкового органу подати висновок органу казначейства з метою належного здійснення бюджетного відшкодування заявленої суми ПДВ, а подальша зміна з 01 січня 2017 року положень п.п. 200.12 та 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, на яку посилається податковий орган, замінила лише один обов`язок податкового органу (подати висновок органу казначейства) на інший (внести відповідні відомості до Реєстру чи Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування) і не змінила при цьому моменту виникнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ (відповідно до п.200.23 ст. 200 ПК України в новій редакції) та моменту початку нарахування пені, а тому такі доводи є безпідставними та необґрунтованими.

Так, пункт 200.23 статті 200 Податкового кодексу України містить усі необхідні складові для розрахунку розміру пені та його відшкодування. Зокрема, зазначено час початку і час закінчення її нарахування, її розмір, особу, на користь якої проводиться виплата.

Наведена норма Кодексу не містить будь-яких посилань щодо необхідності прийняття органами державної влади підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на її реалізацію, а отже ця норма Податкового Кодексу є нормою прямої дії, обов`язковою для виконання суб`єктами владних повноважень.

Оскільки нарахування пені в порядку п. 200.23 Податкового кодексу України має похідний характер від наявності чи відсутності бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, а така заборгованість встановлена під час розгляду справи №280/2561/19, у позивача є підстави для нарахування пені згідно вказаного положення Податкового кодексу України.

Так само не відповідають дійсності доводи відповідача 1 й про те, що територіальні органи ДФС не є розпорядниками такого реєстру, та є безпідставним здійснення ним відсилання до ДФС та Мінфіну.

Так, згідно з п. 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236, ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З пункту 1 Положення про Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, затвердженого наказом ДФС від 14.06.2018 року № 374, вбачається, що Офіс великих платників є територіальним органом ДФС, до відання якого належить відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.

Крім того, Офісом великих платників податків ДПС не заперечується факт правонаступництва прав та обов`язків Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Враховуючи, що постановами Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2012 по справі № 2а-0870/3668/11 та від 16.05.2016 по справі № 2а-0870/7162/11, що набрали законної сили, підтверджено достовірність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий та червень 2011 року, така сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою, а відтак, відповідач 1, як контролюючий орган, повинен був внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідну інформацію.

Невиконання обов`язку щодо відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування у сумі 4072559,00 грн визнано протиправною бездіяльністю відповідача 1 судовим рішенням від 10.12.2019 по справі № 280/2561/19.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, вказаним рішенням, яке набрало законної сили 18.02.2020, також стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року та червень 2011 року в розмірі 4 072 559,00 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 2 125 390,75 грн.

Однак, після вирішення вищезазначеного спору, порушення прав позивача продовжилось, і припинилось лише 19.10.2020 з фактичним погашенням такої заборгованості.

Судом береться до уваги, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року по справі № 280/2561/19 виконане шляхом надходження на рахунок ПАТ «Запоріжсталь» суми ПДВ у розмірі 4 072 559,00 грн (відшкодування за лютий 2011 року та червень 2011 року) та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 2 125 390,75 грн, розрахованої станом на 20.05.2019.

Так, грошові кошти у розмірі 4 072 559,00 грн за лютий 2011 року та червень 2011 року надійшли на рахунок ПАТ «Запоріжсталь» лише 19.10.2020, що підтверджується меморіальним ордером № 8343 від 19.10.2020.

Отже, в порушення вимог законодавства України, сума бюджетного відшкодування за лютий 2011 року та червень 2011 року перерахована на рахунок ПАТ «Запоріжсталь» із затримкою 7 років та 4 роки відповідно.

Водночас, податковий орган повинен був виконати обов`язок щодо надання до органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про відшкодування ПАТ «Запоріжсталь» вказаних коштів в 5-денний строк з дати набрання законної сили судовими рішеннями, а орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у свою чергу, здійснити бюджетне відшкодування за лютий 2011 року та червень 2011 року не пізніше 03.06.2013 та 28.12.2016.

Таким чином, у ПАТ «Запоріжсталь» виникло право на нарахування пені.

Так, під час розгляду справи № 280/2561/19 було встановлено, що заявлена позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року сума бюджетного відшкодування у розмірі 3 622 576 грн набула статусу заборгованості з 04.06.2013. Заявлена ПАТ «Запоріжсталь» у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року сума бюджетного відшкодування у розмірі 449 983 грн набула статусу заборгованості з 29.12.2016.

За приписами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/2561/19 встановлено обставини, які, відповідно до ст. 78 КАС України, не підлягають повторному доказуванню при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом не виконано обов`язків, передбачених ст. 200 ПК України, стосовно своєчасного відшкодування позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ, що також не заперечується відповідачами.

Таким чином, враховуючи фактичне надходження суми бюджетної заборгованості на рахунок ПАТ «Запоріжсталь» лише 19.10.2020, з огляду на порушення права ПАТ «Запоріжсталь», як платника податків, на вчасне відшкодування податку на додану вартість, наявні підстави для стягнення в судовому порядку пені за період існування заборгованості з 21.05.2019 по 19.10.2020.

Суд відхиляє посилання Офісу великих платників податків ДПС на те, що контролюючим органом не було здійснено бюджетне відшкодування позивачу одразу після набрання чинності рішеннями судів через відсутність коштів в Державному бюджеті.

Так, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права України, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх обов`язків.

Таким чином, відсутність коштів не є поважною причиною для невиконання вимог чинного законодавства.

Пунктом 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відповідно до п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, вимогу позивача про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві пені, нарахованої на суму заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року та червень 2011 року в сумі 4 072 559,00 грн, на рівні 120% облікової ставки Національного банку України за період з 21.05.2019 по 19.10.2020, суд вважає обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд також бере до уваги, що, як Відповідачем 1, так і Відповідачем 2 не заперечується правильність обчислення пені та правильність розрахунку, що здійснений позивачем.

З положень п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України вбачається, що при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка НБУ, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені, включаючи день погашення.

Отже, облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни розміру ставки протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються. У розрахунок пені включається день її погашення.

Розрахунок пені здійснено за наступним алгоритмом: розмір бюджетної заборгованості х (120% облікової ставки НБУ) / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.

Вищевказана формула узгоджується з приписами підпункту 200.23 пункту 200 Податкового кодексу, відповідно до якої на суму бюджетної заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Кількість днів прострочення за період з 21.05.2019 по 19.10.2020 включно складає 518 днів.

Розмір пені, який підлягає стягненню на користь ПАТ «Запоріжсталь» за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2011 року у розмірі 3 622 576 грн, складає:

3 622 576 грн (сума заборгованості) х 7,5 % (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені) х 120 %: 365 дн. х 518 дн. (кількість днів прострочення за період) = 462 697,24 грн.

Розмір пені, який підлягає стягненню на користь ПАТ «Запоріжсталь» за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування за червень 2011 року у розмірі 449 983 грн, складає:

449 983 грн (сума заборгованості) х 14 % (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені) х 120 %: 365 дн. х 518 дн. (кількість днів прострочення за період) = 107 285,81 грн.

Загальна сума пені, нарахована на суму заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року та червень 2011 року в загальному розмірі 4 072 559,00 грн, за період з 21.05.2019 по 19.10.2020 становить: 569 983,05 грн.

Отже, розрахунок пені, перевірений судом, є обґрунтованим, та не оспорюється ані відповідачем 2, ані відповідачем 1.

Відповідно до пп. 21.1.1 – 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій, забезпечувати виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень та не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Пунктом 21.3 ст. 21 Податкового кодексу України встановлено, що шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.

Пунктом 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відповідно до п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Також суд враховує рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Yvonne van Duyn» v «Home Office», відповідно до якого принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету пені у розмірі 171994,59 грн, які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 12.02.2019 по справі №826/7380/15.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через органи казначейської служби на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, ПАТ «Запоріжсталь» має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з постановою Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача за відсутності механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, є стягнення з Державного бюджету України на його користь заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верхового Суду, яка визначена в постанові від 13.02.2020 по справі № 822/2338/17, постанові від 12.02.2020 по справі № 540/269/19.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач 1, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності нездійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість протягом встановленого строку, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне також стягнути на користь ПАТ «Запоріжсталь» документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 8 549,75 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.

Зарахування судового збору позивачем підтверджується платіжним дорученням №368246 від 18 листопада 2020 року в розмірі 8549,75 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230) до Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11 - Г, код ЄДРПОУ 43141471), до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 11 – А, код ЄДРПОУ 37993783) про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230) пеню, нараховану на суму заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року та червень 2011 року в сумі 4072559 (чотири мільйони сімдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 00 коп., на рівні 120% облікової ставки Національного банку України за період з 21.05.2019 по 19.10.2020, у розмірі 569983 (п`ятсот шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) гривні 05 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11 - Г, код ЄДРПОУ 43141471), на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230) судовий збір у розмірі 8549 (вісім тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн 75 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписане суддею 25 січня 2021 року.

Суддя Р.В. Сацький