Рішення № 94728797, 09.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2021 р. Справа№200/10943/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2020 №0108595404,

встановив:

25.11.2020 Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (місце знаходження: вул. К. Лібкнехта, буд. 177А, м. Маріуполь, Донецька область, 87547, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 00191678), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (місце знаходження: вул. Італійська, 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43142826) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2020 №0108595404 на суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 200180,70 коп.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без виклику учасників у справі.

Ухвалою від 28.12.2020 відмовлено в задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 14.07.2020 № 0108595404 про застосування штрафу у розмірі 200180,70 гривень за платежем податок на додану вартість, яке 24.07.2020 оскаржено в адміністративному порядку. За результатом адміністративного оскарження спірне рішення залишено без змін.

Позивач не згоден з податковим повідомленням-рішенням та вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що актом перевірки встановлено несвоєчасну сплату позивачем податку на додану вартість за липень 2014 року. Відтак, на підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.07.2020 №0108595404, адже платником сплачено суми самостійно визначеного грошового зобов`язання з порушенням визначених законодавством строків.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження неможливості виконати свій обов`язок щодо своєчасної сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість за спірний період.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач зазначав, що доказами, які підтверджують неможливість виконати свій обов`язок щодо своєчасної сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість за спірний період є сертифікати Торгово-промислової палати України. Також зазначив, що податкову декларацію до податкового органу подано 03.08.2015, а спірне податкове повідомлення-рішення прийнято 14.07.2020, тому відповідачем пропущено строк для застосування штрафних санкцій до позивача щодо несвоєчасної сплати податку на додану вартість.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою (місце знаходження: вул. К. Лібкнехта, буд. 177А, м. Маріуполь, Донецька область, 87547, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 00191678), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є платником податків та знаходиться на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Донецькій області.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби Донецької області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно статті 43 КАС України.

На підставі положень Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року від 22.04.2015 №9081822909, за результатами якої складено акт від 24.06.2020 №3407/05-99-54-0400191678 «Про результати камеральної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року від 22.04.2015 №9081822909».

В ході проведення перевірки, працівниками податкового органу встановлено порушення Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу в частині несвоєчасної сплати сум узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість по податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року від 22.04.2015 №9081822909 у сумі 1000903,49 гривень із затримкою більше 30 календарних днів.

Як висновок, податковим органом виявлено, що платником сплачено суми самостійно визначеного грошового зобов`язання з порушенням визначених законодавством строків.

На підставі вказаного акта 24.06.2020 №3407/05-99-54-0400191678 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2020 № 0108595404 про застосування штрафу у розмірі 200180,70 гривень.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення.

24.07.2020 позивач звернувся до відповідача зі скаргою (вих. № 03/8762) на податкове повідомлення-рішення 14.07.2020 № 0108595404.

09.10.2020 відповідач прийняв рішення (вих. №29817/6/99-00-06-02-05-06) про результати розгляду скарги, відповідно до якого залишив податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області від 09.10.2020, у зв`язку з чим звернуся до суду з даним позовом.

Спірним питанням у справі, є правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1статті 19-1 Податкового кодексу України до функцій контролюючих органів віднесено, зокрема, здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проведення відповідно до законодавства перевірок та звірок платників податків; контролювання своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до положень статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно з пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Статтею 114 Податкового кодексу України передбачено, що граничні строки застосування штрафних санкцій до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Виходячи з аналізу положень пункту 126.1 статті 126 ПК України, юридичним фактом, з яким пов`язується відповідальність у вигляді штрафу, є сплата узгодженої суми грошового зобов`язання з простроченням, а розмір відповідальності залежить від строку прострочення та розміру сплаченої суми.

Крім того, предметом камеральної перевірки згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України є своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Суми сплачених платником зобов`язань відображаються в інтегрованій картці платника, ведення якої передбачено наказом Міністерства Фінансів України №422 від 07.04.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881 Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так, згідно пункту 2 розділу 1 вказаного Порядку інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу 2 Порядку ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників.

Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.

Усі вартісні облікові операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Таким чином, за відсутності факту сплати платником зобов`язання та, як наслідок, відображення даної операції в інтегрованій картці платника у контролюючого органу відсутні правові підстави для проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання та визначення розміру штрафної санкції, так як він залежить від розміру фактично сплаченої суми зобов`язання. Тобто реалізація контролюючим органом норм статті 126 Податкового кодексу України залежить від певних дій платника податків – сплати зобов`язань.

З урахуванням викладеного, аналізуючи правове регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків, суд дійшов висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф на підставі статті 126 ПК України, є дата сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 по справі №640/1091/19.

Оскільки сплата позивачем податкового зобов`язання у сумі 100943,49 грн. відбулась 14.05.2020, 29.05.2020, 23.06.2020, то камеральну перевірку та нарахування штрафу контролюючим органом проведено в межах 1095-денного строку з дати погашення податкового боргу, тобто з дотриманням норм Податкового кодексу України.

Таким чином, суд констатує, що відповідачем доведено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з дотриманням принципів, визначених статтею 2 КАС України, та з урахуванням усіх обставин справи.

Щодо посилання позивача на наявність Сертифікатів Торгово-промислової палати України, суд зазначає наступне.

Позивач не заперечує факт несвоєчасної сплати податку на додану вартість за липень 2014 року. При цьому, позивач посилається на наявність у нього Сертифікатів Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили №1735 від 25.11.2014, №1736 від 25.11.2014.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VІІ).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до положень статті 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

За положеннями статті першої цього Закону, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.

Пунктом 5 статті 11 Закону № 1669-VІІ передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.10.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014 у період з 14.04.2014 до її закінчення.

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закон № 1669-VІІ, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079-р.

Так, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р м. Маріуполь включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Позивачем надано Сертифікати (висновок) Торгово-промислової палати:

- №1735 від 25.11.2014, яким засвідчено настання для КП «Компанія «Вода Донбасу» обставин непереборної сили з 10.06.2014 у відповідності до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 ПК України, при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов`язкових платежів;

- №1736 25.11.2014, яким засвідчено настання для КП «Компанія «Вода Донбасу» обставин непереборної сили з 10.06.2014, у відповідності до норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 ПК України, при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для продовження граничного строку подачі податкових декларацій.

У відповідних сертифікатах також зазначено, що на момент видачі останніх, обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції від 02.09.2014) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 та чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.)

Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.

Таким чином, надані позивачем Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати №1735 від 25.11.2014, №1736 від 25.11.2014 не є належними доказами, які посвідчують обставини непереборної сили відносно несвоєчасної сплати податку на додану вартість за липень 2014 року, оскільки, як вбачається з вказаних Сертифікатів, вони стосуються пунктів 100.4 і 100.5 статті 100, пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, про засвідчення можливості несвоєчасного вчинення дій щодо сплати податку на додану вартість в них не йдеться.

Зазначення у вказаних Сертифікатах того, що на момент їх видачі обставини непереборної сили тривають, та дату закінчення їх терміну встановити неможливо, не є доказом того, що такі Сертифікати засвідчують відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 01.10.2019 у справі № 805/385/17-а.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 14.07.2020 № 0108595404 є обґрунтованими та відповідає приписам статті 2 КАС України, з огляду на що позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2020 № 0108595404 не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» місце знаходження: вул. К. Лібкнехта, буд. 177А, м. Маріуполь, Донецька область, 87547, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 00191678) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (місце знаходження: вул. Італійська, 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43142826) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2020 № 0108595404 - відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.02.2021.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна