Рішення № 94728085, 03.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 лютого 2021 р. Справа № 120/4145/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,

представника позивача: Корнійчука С.А.,

представника відповідача: Сторчак Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача гр. ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування пункту додатку рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивачка) з адміністративним позовом до Вінницької міської ради Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту додатку рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за результатами розгляду її заяви (клопотання) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,08 га, з метою передачі безоплатно у власність у межах міста Вінниця, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено у наданні відповідного дозволу. У пункті 4 Додатку 3 до рішення від 26.06.2020 за № 2321 підставою для відмови позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначено: ненадання погодження землекористувача. Позивачка не погоджується з мотивами такої відмови, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, зазначає, що у даному випадку відсутній землекористувач, у якого необхідно було б брати згоду у разі вилучення земельної ділянки.

Ухвалою суду від 18.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Вінницької міської ради Вінницької області належним чином засвідчені копії документів, що слугували підставою для формування висновків зазначених у пункті 4 Додатку 3 до рішення від 26.06.2020 за № 2321.

02.09.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позиція відповідача у справі ґрунтується на правомірності оскаржуваного рішення. Відповідач зазначає, що, відповідно до ст.118 Земельного Кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначається цільове призначення земельної ділянки (однієї) та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (одна).

Так, представник відповідача у відзиві вказує, що при зверненні з клопотанням позивачка не дотрималась усіх вимог п. 6 ст. 118 Земельного Кодексу України, а саме не надала усі необхідні документи для розгляду клопотання (погодження землекористувача) у належно завіреній формі, адже зазначена позивачкою на графічних матеріалах земельна ділянка земельна ділянка у відповідності до рішення Агрономічної сільської ради від 04.06.1996 надана у приватну власність гр. ОСОБА_2

09.09.2020 представником позивача надано відповідь на відзив в якому останній зазначив, що відповідачем не надано позивачці та суду належних доказів про те, що земельна ділянка , на яку бажає позивач отримати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, станом на час звернення до суду перебуває в користуванні третіх осіб. Жодного державного акту який свідчив би про державну реєстрацію права користування-власності суду не надано.

Крім того, не надано до суду жодного доказу, що земельна ділянка ОСОБА_2 співпадає із бажаною земельною ділянкою, що зазначена на графічних матеріалах.

Ухвалою від 26.10.2020 розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначено підготовче засідання на 12.11.2020.

Також, вказаною ухвалою повторно витребувано:

- у Вінницької міської ради належним чином засвідчені копії всіх документів, що слугували підставою для формування висновків зазначених у пункті 4 Додатку 3 до рішення від 26.06.2020 за № 2321 (в тому числі копії графічних матеріалів поданих ОСОБА_1 разом з клопотанням від 01.06.2020);

- в Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області відомості про гр. ОСОБА_2 (паспортні дані, РНОКПП, місце проживання), якій (якому), згідно відомостей наведених у листі від 13.08.2020 за №М-204, рішенням 11 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради (04.06.1996) передано земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520680203:02:001:0043, у приватну власність, а також відповідне рішення 11 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради (04.06.1996) про передачу земельної ділянки площею 0.10 га у приватну власність гр. ОСОБА_2 .

В підготовчому судовому засіданні 12.11.2020 оголошено перерву до 25.11.2020.

16.11.2020 від Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області отримано лист від 12.11.2020 за №589, в якому суб`єкт місцевого самоврядування повідомив суд, що інформацію про передачу земельної ділянки гр. ОСОБА_2 надано виходячи з даних зазначених в земельно-кадастровій книзі №1 с. Агрономічне за 2000-2008 роки. Рішення 11 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради від 04.06.1996 на будь-яких носіях в сільської ради відсутнє. Також повідомлено про відсутність інформації стосовно гр. ОСОБА_2 (паспортних даних, РНОКПП, місце проживання).

25.11.2020 в підготовчому судовому засіданні, за клопотанням представника позивача, оголошено перерву та надано останньому час для звернення до архівного відділу Вінницької РДА для отримання відомостей про гр. ОСОБА_2 та рішення 11 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради (04.06.1996). Наступне підготовче засідання призначено на 02.12.2020.

02.12.2020 справу знято з розгляду в зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Наступне підготовче судове засідання призначено на 21.12.2020.

Ухвалою від 21.12.2020 витребувано: в архівного відділу Вінницької РДА належним чином завірену копію рішення 11 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради від 04.06.1996 про передачу земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_2 площею 0,10 га.; в Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області належним чином завірену копію витягу з земельно-кадастрової книги №1 с. Агрономічне за 2000-2008 роки, який містить відомості про передачу земельної ділянки площею 0.10 га у приватну власність гр. ОСОБА_2 . Продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 календарних днів та оголошено перерву до 21.01.2020.

Ухвалою від 21.01.2021 суд повторно витребував в архівного відділу Вінницької РДА та Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області вищезазначені документи. Крім того, залучив до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

Повідомлення гр. ОСОБА_2 про розгляд справи, за відсутності в суду відомостей про його місце проживання, здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, адже вжиті судом заходи спрямовані на встановлення адреси місця проживання третьої особи не дали результатів.

Ухвалою постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті у той само день після закінчення підготовчого судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, а також усних пояснень наданих під час судового розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечив, просив в задоволені позову відмовити покликаючись на мотиви наведені у відзиві на позовну заяву.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином шляхом розміщення оголошення про розгляд справи на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 3 статті 194 та статті 205 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи за даної явки, за відсутності третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 01.06.2020 позивачка звернулась до Вінницької міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,08 га, з метою передачі безоплатно у власність у межах міста Вінниця, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

До вказаного клопотання додано графічний матеріал із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки з приміткою: земельна ділянка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520680203:02:001:0043, а також копію паспорта; копію податкового номеру.

Разом із тим, рішенням 53 сесії 7 скликання Вінницької міської ради від 26.06.2020 за №2321 позивачці відмовлено в наданні відповідного дозволу. Відмова мотивована тим, що бажана земельна ділянка перебуває в користуванні громадян та заявниця не надала погодження земелекористувача.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Аналіз частин 6 та 7 статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Судом встановлено, що позивачка, бажаючи використати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки державної власності, звернулась до Вінницької міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,08 га, з метою передачі безоплатно у власність у межах міста Вінниця, яка знаходиться за адресою: вул. Бориса Грінченка, м. Вінниця, Вінницька область

До клопотання позивачка додала графічний матеріал із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.

Під час розгляду справи встановлено, що така земельна ділянка не сформована, не зареєстрована в Державному земельному кадастрі і не має присвоєного кадастрового номеру. Відомостей протилежного матеріали справи не містять, сторонами не повідомлено.

Разом з тим, як повідомив представник відповідача спірна земельна ділянка на підставі рішення 11 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради від 04.06.1996 передана в приватну власність гр. ОСОБА_2 . Дані відомості відповідачем отримано з листа Агрономічної сільської ради від 13.08.2020 за вих. №М-204.

З метою повного та всебічного розгляду справи судом витребувано в Агрономічної сільської ради відповідне рішення від 04.06.1996, яким бажана позивачкою земельна ділянка передана у приватну власність гр. ОСОБА_2 . Однак, Агрономічною сільською радою листом від 12.11.2020 за вих. №589 повідомлено суд, що інформацію зазначену у листі від 13.08.2020 за за №М-204, стосовно гр. ОСОБА_2 , надано, виходячи з даних зазначених в земельно-кадастровій книзі №1 с. Агрономічне за 2000-2008 роки. Також повідомлено, що рішення 11 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради від 04.06.1996 на будь-яких носіях в Агрономічної сільської ради відсутнє та передано на збереження до архівного відділу Вінницької РДА.

З огляду на повідомлене, ухвалою від 21.12.2020 та повторно 21.01.2021 судом витребувано в архівного відділу Вінницької районної державної адміністрації належним чином завірену копію рішення 11 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради від 04.06.1996 про передачу земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_2 площею 0,10 га.

На виконання вимог вищезазначених ухвал архівним відділом Вінницької РДА суду надано архівний витяг №01-23/25 від 29.01.2021, зміст якого засвідчує, що рішенням 11 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області "Про виділення земельних ділянок на індивідуальне житлове будівництво пільговим категоріям жителів м. Вінниця" від 04.06.1996 вирішено, окрім іншого, виділити земельні ділянки на індивідуальну забудову жителям м. Вінниці згідно наданих списків, затверджених рішенням міськвиконкому від 02.10.1995 за №724 на отримання земельних ділянок на території сільської ради, в тому числі ОСОБА_2 0.10 га.

Відповідні обставини також підтверджуються наданим на вимогу суду витягом із земельно-кадастрової книги №1 с. Агрономічне, в якій за порядковим номером 575 міститься запис про передачу земельної ділянки загальною площею 0,10 га для будівництва ОСОБА_2 .

На переконання сторони відповідача отримана в ході розгляду справи інформація підтверджує підставність прийняття Вінницькою міською радою оскаржуваного рішення в частині, що стосується позивачки.

З огляду на встановлені обставини та надані представником відповідача пояснення, суд вважає за необхідне зазначити, що на час прийняття Агрономічною сільською радою вищезазначеного рішення від 04.06.1996, діяв Земельний кодекс України в редакції Закону від 19.12.1990 за №561-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України в редакції Закону від 19 грудня 1990 року № 561-XII (втратив чинність 01.01.2002) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Частиною першою статті 23 цього Кодексу було визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що прийняття сільською радою рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність не свідчить про виникнення в третьої особи права власності на вказану земельну ділянку, адже доказів на підтвердження встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності, в розумінні положень ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України в редакції Закону від 19 грудня 1990 року № 561-XII, суду не надано. Також матеріали справи не містять доказів реєстрації за третьої особою права власності (користування) земельною ділянкою з приводу якої позивачем до сільської ради було подано відповідне клопотання.

Крім того, суд зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не свідчить про розпорядження, відчуження або передачу земельної ділянки у власність, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише одним з етапів отримання такої ділянки у власність та не означає позитивного рішення про надання такої ділянки у власність, а відтак не перешкоджатиме третій особі, за наявності в останньої бажання, завершити процес приватизації земельної ділянки.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 4 Додатку 3 до рішення Вінницької міської ради від 26.06.2020 за №2321 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,08 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою передачі безоплатно у власність у межах міста Вінниця.

Визначаючись щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 по справі № 2040/6320/18.

Також, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 серпня 2019 року у справі №0640/4434/18, від 12 вересня 2019 року у справі №0640/4248/18 та від 28 лютого 2020 року у справі №806/3304/18.

В даному випадку, єдиною підставою для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою слугували наведені в оскаржуваному рішенні висновки відповідача щодо необхідності отримання дозволу землекористувача. Разом з тим, під час розгляду даної справи, судом встановлено, що відповідна вимога є безпідставною.

За наведених обставин, суд вважає, що доцільним та ефективним способом захисту прав, інтересів позивача є зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,08 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою передачі безоплатно у власність у межах міста Вінниця.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 4 Додатку 3 до рішення Вінницької міської ради від 26.06.2020 за №2321 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,08 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою передачі безоплатно у власність у межах міста Вінниця.

Зобов`язати Вінницьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,08 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою передачі безоплатно у власність у межах міста Вінниця.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Вінницька міська рада Вінницької області (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 25512617)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 08.02.21

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна