Рішення № 94727781, 01.02.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2021 справа № 914/2904/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРТОМОБІЛ” (ОRТОМОВІL SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA), м. Конске, резидент республіки Польща

до відповідача: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м. Львів

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 12 142 польських злотих.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники сторін:

від позивача: Батьков В.В. - представник

від відповідача: Пришляк Ю.В. - представник

Товариство з обмеженою відповідальністю “ОРТОМОБІЛ” (ОRТОМОВІL SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 12 142 польських злотих.

Ухвалою суду від 12.11.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРТОМОБІЛ” (ОRТОМОВІL SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA) було залишено без руху та надано позивачу строк, до 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме, надання суду доказів сплати судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 287, 30 польських злотих.

Ухвалою суду від 03.12.2020 відкрито провадження у справі № 914/2904/20 за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки 27 листопада 2020 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви. Судове засідання призначено на 21.12.2020.

В судових засіданнях було оголошено перерви, зокрема ухвалою від 18.01.2021 оголошено перерву до 01.02.2021.

В судове засідання 01.02.2021 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

В судове засідання 01.02.2021 представник відповідача з`явився, позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у їх задоволенні.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 01.02.2021 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ОРТОМОБІЛ” (ОRТОМОВІL SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA), (надалі позивач, постачальник) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (надалі відповідач, покупець) про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 12 142 польських злотих.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 03.04.2019 між сторонами у справі укладено договір постачання № 101 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач зобов`язується на підставі замовлень відповідача поставити та передати у власність відповідача товари, найменування та ціна яких визначається у специфікації, що є невід`ємною частиною договору, а відповідач зобов`язується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього договору. Товар, що постачається за цим договором: технічні засоби реабілітації, крісла колісні, засоби малої механізації, а також інші допоміжні засоби для осіб з інвалідністю.

На виконання умов договору позивачем виставлено рахунок від 23.04.2019 та сторонами у справі підписано специфікацію від 23.04.2019 № 2 на постачання товару на загальну суму 12 142, 00 польських злотих. Постачання товару було здійснено в повному обсязі через Львівську митницю ДФС, що підтверджується електронною декларацією від 26.04.2019 № UA 209180/2019/026899.

В порушення умов договору відповідач оплати за поставлений позивачем товар не здійснив, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 12 142, 00 польських злотих.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що довготривала дія карантину призвела до зупинення виробництва та оголошення простою на підприємстві (відповідні накази видано від 01.06.2020 № 61 та від 19.06.2020 № 64), і як наслідок - відбулося суттєве скорочення обсягів замовлень, що теж негативно вплинуло на фінансове становище відповідача. Разом з тим, заборгованість виникла за відсутності вини відповідача, зокрема, у зв`язку із значною кредиторською заборгованістю, пов`язаною із виплатами працівникам, які звільнилися із підприємства, розрахунками із постачальниками за попередні періоди, накладенням арешту на рахунки, запровадженням загальнодержавного карантину, відтак в задоволенні позовних вимог відповідач просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, між сторонами у справі 03.04.2019 укладено договір постачання № 101. Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується на підставі замовлень покупця поставити та передати у власність покупця товари, найменування та ціна яких визначається у специфікації, що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього договору. Товар, що постачається за цим договором: технічні засоби реабілітації, крісла колісні, засоби малої механізації, а також інші допоміжні засоби для осіб з інвалідністю.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальну ціну договору складає сума всіх цін, вказаних у специфікаціях, укладених відповідно до умов цього договору. Пунктом 2.2. договору визначено валюту договору - польський злотий (PLN).

Згідно п. 3.1. договору, постачання здійснюється за попереднім замовленням покупця, яке скеровується засобами електронної пошти чи факсимільним зв`язком. Замовлення вважається прийнятим з моменту підписання сторонами специфікації щодо всіх істотних умов доставки товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692, ч.1 ст. 693 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.3. договору, оплата за отриманий товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 40 календарних днів після отримання товару.

На виконання договору постачальником виставлено рахунок від 23.04.2019 та сторонами підписано специфікацію від 23.04.2019 № 2 на постачання товару за загальну суму 12 142, 00 польських злотих (PLN).

Постачання товару здійснено в повному обсязі через Львівську митницю ДФС, що підтверджується Електронною декларацією від 26.04.2019 UA209180/2019/026899.

Відповідно до п. 6.4. договору, покупець зобов`язаний повно та своєчасно здійснювати всі розрахунки за цим договором.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 75 Закону України “Про міжнародне приватне право”, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

В п. 7.1 договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавствами України та Польщі.

Згідно додаткової угоди від 01.06.2020 №1 до договору постачання від 03 квітня 2019 № 101, сторони дійшли згоди змінити порядок врегулювання спорів, у зв`язку з чим вирішили викласти п.11.2 та п.11.3 у наступній редакції:

"п.11.2 даний договір регулюється законодавством України."

"п.11.3. усі суперечки, що можуть виникати за даним договором, сторони вирішують шляхом переговорів. У випадку коли сторони не дійдуть згоди, справа підлягає розгляду у суді за місцем знаходження замовника відповідно до чинного законодавства України.".

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).

Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

Водночас, у поданому відзиві відповідач стверджує, що заборгованість перед позивачем виникла із-за непрямої вини підприємства.

Так, у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Проаналізувавши доводи відповідача, зокрема про те, що несвоєчасне виконання зобов`язання із оплати зумовлено несвоєчасним фінансуванням казенного підприємства, його низькою рентабельністю, значною кредиторською заборгованістю та заборгованістю з виплати заробітної плати працівникам, арештом рахунків у 2018-2019 роках в межах кількох виконавчих проваджень, суд звертає увагу на те, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що передбачені ст.614 ЦК України підстави для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання відсутні.

Долучений відповідачем Витяг з довідки Міністерства соціальної політики України від 24.12.2020 за результатами моніторингу діяльності Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (код ЄДРПОУ 03187714) не може бути доказом, що свідчить про відсутність правових підстав для оплати відповідачем отриманого від позивача товару.

Щодо посилання відповідача на запровадження на території України карантину у зв`язку з поширенням респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд звертає увагу на те, що 17.03.2020 Верховна Рада України ухвалила Закон № 530-IX, яким внесено зміни до ст.14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” та включено карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, до списку форс-мажорних обставин.

Водночас, варто зазначити, що просто існування такої обставини як карантин не є форс-мажором. Вона стане такою лише у випадку, якщо особа доведе неможливість виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, саме через неї. Щоб засвідчити форс-мажорні обставини, потрібно звернутися до Торгово-промислової палати. Для того щоб отримати сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Обов`язок доказування настання форс-мажорних обставин покладено на заявника, який несе відповідальність за повне та належне оформлення заяви, достовірність викладених фактів, наданих документів, відомостей та доказів. І вже за результатами розгляду таких документів Торгово-промислова палата видає сертифікат про форс-мажорні обставини в порядку, встановленому ч.1 ст.14-1 вищезгаданого Закону та р. 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5).

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, про обгрунтованість позовних вимог та що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 12 142, 00 польських злотих.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (79052, м. Львів, вул. Рудненська, будинок 10, код ЄДРПОУ 03187714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ ОРТОМОБІЛ” (ORTOMOBIL SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA) (резидент республіки Польща, RЕGОN 382833072, адреса: вул. Армії Крайової, буд. 4, кв. 40, м. Конске, Польща, 26200) заборгованість в розмірі 12 142, 00 польських злотих та витрати по сплаті судового збору у розмірі 287 польських злотих 30 грошів.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 08 лютого 2021 року.

Суддя П.Т. Манюк