Рішення № 94727209, 19.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.01.2021Справа № 910/1549/19

За позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця";

про стягнення 403 092,00 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: Гінінгер А.А., адвокат, ордер серії АА № АА123455 від 15.01.21;

Від відповідача: не з`явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 403 092,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було порушено вимоги пункту 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, та несвоєчасно доставлено прийнятий до перевезення вантаж, у зв`язку з чим на підставі пункту 116 Статуту залізниць відповідач повинен сплатити штраф за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 403 092, 00 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.05.2019 у справі № 910/1549/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 21.12.2019 рішення господарського суду м. Києва від 29.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 скасовано, справу № 910/1549/19 передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 справу № 910/1549/19 прийнято до провадження в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 позов Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 403 092,00 грн. залишено без розгляду з посиланням на п.4 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі №910/1549/19 - задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі №910/1549/19 - скасовано., матеріали справи № 910/1549/19 направлено для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 року № 05-23/786 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" та витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2020 року, справа № 910/1549/19 передана для розгляду судді Мандриченку О. В., у зв`язку з перебуванням судді Балаца С. В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 підготовче засідання призначено на 25.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 року відкладено підготовче засідання до 17.09.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/1549/19 до судового розгляду по суті на 10.11.2020 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 року відкладено розгляд справи по суті до 08.12.2020 р.

У судовому засіданні 08.12.2020 р. оголошено перерву в слуханні справи по суті до 19.01.2021 р.

Під час розгляду спору по суті 19.01.2021 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання 19.01.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

У травні - червні 2018 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до станції призначення Сартана Донецької залізниці прийняті до перевезення завантажені вагони, одержувачем яких було Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", що підтверджується залізничними накладними №38248894 від 31.05.2018, №38249033 від 31.05.2018, №38252649 від 31.05.2018, №38256111 від 31.05.2018, №38256327 від 31.05.2018, №38257663 від 31.05.2018, №38257697 від 31.05.2018, №38252508 від 31.05.2018, №38252557 від 31.05.2018, №38254611 від 31.05.2018, №38255683 від 31.05.2018, №38164349 від 25.05.2018, №38195798 від 27.05.2018, №38218806 від 29.05.2018, №38240735 від 30.05.2018, №38245361 від 31.05.2018, №38246484 від 31.05.2018, №38248381 від 31.05.2018, №38257507 від 31.05.2018, №38301164 від 03.06.2018, №38300562 від 03.06.2018, №38257713 від 31.05.2018, №38258224 від 31.05.2018, №38286647 від 02.06.2018, №38123022 від 23.05.2018, №38301180 від 03.06.2018, №38301172 від 03.06.2018, №38301198 від 03.06.2018, №38250221 від 31.05.2018, №38252912 від 31.05.2018, №38237517 від 30.05.2018, №38258166 від 31.05.2018, №38239885 від 30.05.2018, №38257960 від 31.05.2018, №38255535 від 31.05.2018, №38299558 від 03.06.2018, №38299723 від 03.06.2018, №38253183 від 31.05.2018, №38256335 від 31.05.2018, №38256277 від 31.05.2018.

Відповідно до графи 52 залізничних накладних вагони, які прямували до станції призначення Сартана Донецької залізниці АТ "Українська залізниця" доставлені залізницею після закінчення встановленого строку доставки, про що свідчать відповідні календарні штемпелі видачі вантажу на цих накладних.

В наведених залізничних накладних, за якими Акціонерним товариством "Українська залізниця" допущено прострочення доставки вантажу, відмітки про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки не проставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу одержувачу - Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь".

Внаслідок прострочення Акціонерним товариством "Українська залізниця" строків доставки вантажів, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за №865/5086 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажів) Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" нарахувало залізниці штраф на загальну суму 403092,00 грн.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у вищезазначеному розмірі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із частиною 6 статті 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (пункт 2 Статуту).

На підставі Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (пункт 5 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Пунктами 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до пункту 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктом 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць" (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів).

Терміни доставки для вагонних відправок застосовуються при перевезенні вантажів, для яких надані окремі вагони та при перевезенні порожніх власних і орендованих вагонів (п.2.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів).

Згідно з пунктом 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Як вбачається з графи 52 (календарний штемпель видачі вантажу) залізничних накладних у кількості 40 шт, які містяться в матеріалах справи та оглянуті судом, вантаж відповідачем було доставлено одержувачу - Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" з порушенням встановленого терміну доставки - одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок, визначеного ст.41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

При цьому відповідачем не було висловлено заперечень щодо правильності розрахунку позивачем розміру заявленого до стягнення штрафу по вищезазначеним накладним. Фактично відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності за накладними, згідно яких вантаж видано одержувачу до 23.06.2018 (включно), а також посилається на наявність підстав для зменшення судом розміру неустойки.

Таким чином оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 403 092,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 258 цього ж Кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Положеннями статті 257 вказаного Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

При цьому приписами статті 258 частини 1 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Разом з тим частинами 1, 2 статті 315 Господарського кодексу України унормовано, що до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії. Претензії можуть пред`являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п`яти днів.

Відповідно до пункту 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.

Зазначені терміни обчислюються:

а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;

б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу;

в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;

г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;

д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;

е) після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень.

Положеннями частини п`ятої статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною четвертою статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто стаття 315 Господарського кодексу України і пункти 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.

Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, і останні зміни до пунктів 134, 136 вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1973.

Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є Законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року за № 436-IV і набув чинності з 1 січня 2004 року. Крім того, у прикінцевих положеннях Кодексу законодавець зобов`язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в тому числі і Статут залізниць України) у відповідність до норм Господарського кодексу України, чого Кабінетом Міністрів України зроблено не було.

Відтак, положення пунктів 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв`язку з положенням статті 315 Господарського кодексу України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною 3 статті 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (частини 2, 3 статті 315 Господарського кодексу України) незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника (пункт 4.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 22.12.2018 у справі № 910/4405/18, від 11.04.2019 у справі № 905/729/18, від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18, від 10.09.2019 у справі № 905/2303/18.

Таким чином, позов до перевізника у даній справі може бути пред`явлений протягом 6 місяців після спливу 45-денного строку, передбаченого для пред`явлення претензії, та 45-денного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями пунктів 134, 136 Статуту залізниць України та статті 315 Господарського кодексу України.

Як свідчать матеріали справи позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду міста Києва, відповідно до вищевикладеного в силу приписів частини 4 ст. 315 ГК України, в межах строку позовної давності. Таким чином, на момент пред`явлення позову у даній справі, строк позовної давності в даній справі не сплинув.

Також суд розглянув заяву відповідача про зменшення розміру штрафу та дійшов висновку про його необгрунтованість, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

За змістом п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Отже, зазначені вище норми про право суду на зменшення неустойки ставлять його в залежність від співвідношення розміру неустойки і збитків.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за визначених умов та на підставі аналізу конкретної ситуації.

У обґрунтування заяви про зменшення розміру штрафу відповідач посилається на те, що Регіональна філія "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця", яка обслуговує позивача, та майже уся залізнична мережа вказаної філії знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що значно ускладнює транспортне сполучення, та, як наслідок, спричиняє несвоєчасну доставку вантажу.

З цього приводу суд зазначає, що регіональна філія відповідача, здійснюючи перевезення та будучи обізнаною із обставинами, що можуть вплинути на затримку перевезення вантажу (вагонів), могла врахувати такі обставини при плануванні обсягів обслуговування вантажів на відповідних під`їздних шляхах та уникнути прострочення зобов`язання.

Також відповідач не надав доказів щодо існування інших причин, що слугували порушенню термінів доставки вантажу за відсутності вини залізниці.

Стосовно звіту Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" за І півріччя 2018 року, який на думку відповідача свідчить про понесення значних збитків залізницею, то суд зазначає, що цей звіт стосується діяльності певної регіональної філії, яка не є юридичною особою, при цьому заходи відповідальності за допущені порушення взятих зобов`язань застосовуються до головного підприємства (АТ "Укрзалізниця").

Отже, суд вважає, що відповідач не довів поважності причин невиконання зобов`язання з урахуванням інтересів обох сторін, наявності виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій; не навів доводів щодо неспівмірності штрафу розмірам збитків позивача, заінтересованості кредитора (позивача) у стягненні штрафу. У той час, як правопорушення зазначеного характеру (несвоєчасна доставка вантажу) з боку АТ "Укрзалізниця" не є виключенням, а має системний характер, про що свідчать численні судові спори з подібних правовідносин між тими самими сторонами.

З огляду на викладене суд встановив, що підстав для зменшення визначеного судом штрафу при підтвердженому факті прострочення відповідачем немає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, будинок 22) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 403 092 (чотириста три тисячі дев`яносто дві) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 6 046 (шість тисяч сорок шість) грн. 38 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.02.2021 р.

Суддя О.В. Мандриченко