Рішення № 94727106, 05.02.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/182/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2021 Справа № 908/3082/20

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі”, код ЄДРПОУ 32121458 (юридична адреса: 69091 Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137; фактична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СЦ Біла Смуга”, код ЄДРПОУ 40403673 (69041, м. Запоріжжя, вул. Іванівська, буд. 14, кв. 5)

про стягнення суми 12002,55 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області 01.12.2020 надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі” про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СЦ Біла Смуга” суми 8933,05 грн. основного боргу, суми 630,34 грн. інфляційних втрат, суми 358,79 грн. – 3 % річних, суми 2080,37 грн. пені, всього – загальної суми 12002,55 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.12.2020 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3082/20, присвоєний номер провадження 9/182/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

05.02.2021 за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 01.02.2018 між сторонами був укладений договір № 204151 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Розрахунковим періодом між сторонами є розрахунковий місяць, а підставою для розрахунків між Теплопостачальною організацією та Споживачем є рахунок та акт приймання - передачі теплової енергії. На виконання вказаного договору, позивач відпустив відповідачу теплову енергію в період з лютого 2018 по квітень 2019 на загальну суму 14911,57 грн. Відповідачем здійснено часткову оплату у розмірі 5978,52 грн., у зв`язку з чим заборгованість відповідача складає 8933,05 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачемтакож нараховані відповідачу інфляційні втрати на суму 630,34 грн., 3% річних у розмірі 358,79 грн. та пеня у розмірі 2080,37 грн. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст. 24 Закону України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 та умовами договору.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, що надсилалась відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві та яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме на адресу: 69041, м. Запоріжжя, вул. Іванівська, буд. 14, кв. 5, була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “СЦ Біла Смуга” (споживач, відповідач у справі) та Концерном “Міські теплові мережі” (теплопостачальна організація, позивач у справі) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 204151 (далі – Договір).

За цим договором Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти теплову енергію в обсязі і порядку постачання теплової енергії згідно додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору, та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами). Теплова енергія використовується Споживачем через тепловикористальні установки для підтримання належного температурного режиму (обігрівання) належних йому приміщень, в обсязі визначеному відповідно до додатку №1 до договору (п.п.1.1, 1.3 договору).

Згідно з п.п. 6.1, 6.2 Договору розрахунки здійснюється виключно у грошовій формі, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла комерційного обліку. За наявності обставин, вказаних у п. 5.3 договору, розрахунки здійснюються за обсяг відпущеної та спожитої теплової енергії, визначений Теплопостачальною організацією розрахунковим способом.

Відповідно до п.п. 6.4 Договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць, в якому Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію на опалення, та/або надає послугу з гарячого водопостачання Споживачу.

Відповідно до п. 10.1 Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладання сторонами письмової угоди про його розірвання, або припинення його дії.

В Додатку № 1 до Договору узгоджено, що його укладено для відпуску теплової енергії в гарячій воді на об`єкт (приміщення), який розташований в багатоквартирному будинку на потреби опалення; адреса об`єкту: вул. Незалежної України, буд. 78, прим. 54, загальною площею 153,1 кв.м.

Судом встановлено, що вказане приміщення використовується ТОВ «СЦ Біла Смуга», як орендарем, на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 04.05.2017, укладеного з орендодавцем – ОСББ «Відродження 1», з метою розміщення сервісного центру по ремонту принтерів. Згідно з умовами вказаного договору строк оренди приміщення: з 04 травня 2017 року по 01 січня 2020.

В пункті 6.5 Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді визначено, що Споживач зобов`язується щомісячно сплачувати за теплову енергію в наступному порядку:

6.5.1 Розрахунки за договором здійснюються споживачем до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку за відповідний місяць, який вручається споживачу особисто або надсилається йому поштовим відправленням за вказаною у цьому Договорі адресою. У разі неотримання рахунку до 12-го числа місяця наступного за розрахунковим, Споживач (його представник) зобов`язаний прибути в приміщення Теплопостачальної організації не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим та отримати рахунок на оплату. Нез`явлення Споживача (його представника) до встановленої дати у Теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію.

6.5.2 За умови розрахунків авансовим платежами Споживач здійснює оплату за теплову енергію у формі попередньої оплати у розмірі вартості обсягу споживання теплової енергії на відповідний розрахунковий місяць, визначеного в додатку № 1 до цього договору у строк до 01 числа розрахункового місяця. Оплата може здійснюватися споживачем протягом розрахункового місяця. Теплопостачальна організація може надавати Споживачу (за його письмовою заявою) рахунок на оплату. Такий рахунок вручається Споживачу особисто або надсилається йому поштовим відправленням за вказаному у цьому договорі адресою на паперовому носії. У разі неотримання рахунку Споживач (його представник) має прибути для отримання рахунку в приміщення Теплопостачальної організації не пізніше 28-го числа місяця, що передує розрахунковому.

Приймання-передача теплової енергії, відпущеної та спожитої споживачем у відповідному розрахунковому місяці, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг теплової енергії у відповідному розрахунковому місяці встановлюється відповідно до умов цього договору та додатків до нього (п. 6.6).

За змістом пункту 6.7 Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за її адресою документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії.

В пункті 6.8 Договору встановлено, що Споживач зобов`язується повернути не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, Теплопостачальній організації підписаний та скріплений печаткою споживача (у разі наявності та використання печатки) один примірник акта приймання-передачі теплової енергії, де зазначаються фактичні обсяги спожитої теплової енергії згідно з цим договором у розрахунковому місяці, її фактична ціна та вартість.

Згідно з п. 6.9 Договору у разі неподання або несвоєчасного подання споживачем Теплопостачальній організації підписаного акта приймання-передачі теплової енергії, такі дії (бездіяльність) вважаться односторонньою відмовою споживача від підписання акту приймання-передачі теплової енергії за цим договором за відповідний розрахунковий період, при цьому:

1) споживач визнає, що даний акт приймання-передачі теплової енергії вважається підписаним в односторонньому порядку та погодженим ним за обсягом та вартістю у відповідному розрахунковому періоді;

2) споживач не має права заперечувати проти обсягів відпущеної та спожитої ним теплової енергії за цим договором за відповідний розрахунковий період;

3) споживач не заперечує та визнає, що він зобов`язаний оплатити Теплопостачальній організації вартість теплової енергії в розмірі, визначеному в акті приймання-передачі теплової енергії в строки, визначені цим договором;

4) сторони погодили перелік документів, які вони вважать достатніми та належними для розрахунків за теплову енергію: - рахунок на оплату за відповідний місяць, який виставляється згідно п. 6.5.2 договору.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач у позовній заяві зазначив про те, що ним було відпущено відповідачу теплову енергію в період з лютого 2018 по квітень 2019 на загальну суму 14911,57 грн. Відповідачем здійснено часткову оплату у розмірі 5978,52 грн., у зв`язку з чим заборгованість відповідача складає 8933,05 грн.

До позовної заяви позивачем додані копії актів № 204151 приймання-передачі теплової енергії за період: квітень 2018, грудень 2018 – квітень 2019 та копії рахунків на оплату спожитої теплової енергії за вказаний період.

У розрахунку суми основного боргу позивачем, в тому числі відображені суми нарахувань за лютий 2018 (805,26 грн.), березень 2018 (3431,20 грн.) та за листопад 2018 (1742,06 грн.) згідно з рахунками та актами приймання-передачі від 28.02.2018, від 31.03.2018, від 30.11.2018, однак рахунки та акти (в т.ч., з доказами їх направлення відповідачу) за лютий, березень, листопад 2018 до матеріалів справи позивачем не надано.

При цьому, відповідно до наведеного розрахунку, сума нарахування за ці місяці оплачена відповідачем за платіжними документами 13.07.2018, 25.10.2018, 20.01.2019 в повному обсязі, тобто заборгованість за лютий, березень та листопад 2018 відсутня та, відповідно, не входить до заявленої позивачем суми заборгованості.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 204151 від 01.02.2018 позивач відпустив відповідачу теплову енергію, про що свідчать складені Концерном «МТМ» акти № 204151 приймання-передачі теплової енергії: від 30.04.2018 на суму 787,14 грн., від 31.12.2018 на суму 2430,62 грн., від 31.01.2019 на суму 2242,51 грн., від 28.02.2019 на суму 1701,19 грн., від 31.03.2019 на суму 1373,68 грн., від 30.04.2019 на суму 397,91 грн., всього – на загальну суму 8 933,05 грн. Відповідно до розрахунку основного боргу оплата за спожиту теплову енергію за період квітень 2018, грудень 2018, січень – квітень 2019 від відповідача не находила.

Як встановлено у п. 6.5.1 Договору, розрахунки за договором здійснюються споживачем до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку за відповідний місяць, який вручається споживачу особисто або надсилається йому поштовим відправленням за вказаною у цьому Договорі адресою. У разі неотримання рахунку до 12-го числа місяця наступного за розрахунковим, Споживач (його представник) зобов`язаний прибути в приміщення Теплопостачальної організації не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим та отримати рахунок на оплату. Нез`явлення Споживача (його представника) до встановленої дати у Теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію.

В пункті 6.7. Договору також визначений обов`язок Споживача отримати від теплопостачальної організації за її адресою рахунок.

Рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії квітень 2018, грудень 2018 – квітень 2019 направлялися Теплопостачальною організацією засобами поштового зв`язку на юридичну адресу Споживача, вказану у договорі, про що свідчать копії реєстрів відправлених рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії. В примітках актів приймання-передачі теплової енергії було вказано, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту і установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Відповідач вказані акти, оформлені належним чином, позивачу не повернув, письмових заперечень щодо їх підписання не надав, тому, відповідно до вищезазначених умов Договору, акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період є погодженими, підтверджують обсяг відпущеної теплової енергії за вказаний період та є підставою для здійснення споживачем оплати вартості теплової енергії у визначеному в актах розмірі та встановлений у договорі строк.

Таким чином, предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за спожиту теплову енергію згідно з актами приймання-передачі та рахунками за період: квітень 2018, грудень 2018, січень – квітень 2019, які відповідачем не оплачені та заборгованість за якими складає 8933,05 грн.

Позивачем направлялись на адресу відповідача претензії щодо погашення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 204151 від 01.02.2018, які залишені останнім без відповіді та задоволення.

Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року за № 2633-1V (надалі - Закон), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 (надалі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Зі змісту ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України слідує, що цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містяться в ч. 1 ст. 193 ГК України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 275, ч. 6 ст. 276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до змісту ст. 24 зазначеного Закону основними обов`язками споживача теплової енергії є: додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів.

Згідно з частиною 5 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

В пункті п. 3.2.6 укладеного сторонами Договору встановлено, що Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 8933,05 грн. підтверджується матеріалами справи.

Відповідач позовні вимоги в частині вимоги про стягнення заборгованості не спростував, доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми боргу не надав.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 8933,05 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню в загальному розмірі 2080,37 грн., яка згідно з наданим розрахунком нарахована по актам за січень, лютий, березень, квітень 2019 року.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.10 Договору сторони передбачили, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4 цього договору, останній сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Пеня нарахована позивачем по актам за січень, лютий, березень, квітень 2019 року та за період нарахування пені за кожним з цих актів, починаючи з 12.09.2019 по 11.03.2020 включно; ставка пені: 0,20% від суми заборгованості відповідно до п. 7.2.10 договору.

Факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати теплової енергії, в т.ч. спожитої за період січень – квітень 2019 є встановленим. Розрахунок розміру пені здійснено позивачем правильно (у відповідності до умов договору, її розмір не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування), тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 2080,37 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача:

- суми 630,34 грн. втрат від інфляції, нарахованої за актами: за лютий, березень, квітень, грудень 2018, січень – квітень 2019, за період прострочення оплати за кожним актом окремо; загальний період нарахування – з квітня 2018 по лютий 2020;

- суми 358,79 грн. 3% річних – за лютий, березень, квітень, листопад, грудень 2018, січень – квітень 2019 (по кожному акту окремо), починаючи з 20 числа місяця наступного за розрахунковим, та за актами за лютий, березень, листопад 2018 - по день фактичної оплати, за неоплаченими актами за квітень 2018, грудень 2018, січень – квітень 2019 - по 11.03.2020.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як встановлено судом вище, акти приймання-передачі за лютий, березень та листопад 2018 позивач суду не надав, з огляду на що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують розмір сум до оплати за цими актами, тому судом відмовляється у задоволенні позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції, нарахованих на заборгованість по цим актам (до дати їх фактичної оплати) за недоведеністю.

Перевіривши розрахунок в частині нарахованих сум втрат від інфляції на заборгованість по актам за квітень 2018, грудень 2018 та січень – квітень 2019, що складає загальну суму 229,10 грн., суд дійшов до висновку, що він є правильним, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Судом відмовляється у стягненні сум 3% річних, нарахованих за актами за лютий, березень, листопад 2018 за недоведеністю розрахунку в цій частині, а саме: у зв`язку ненаданням позивачем в матеріали справи цих актів на підтвердження розміру сум до оплати за цими актами.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних, нарахованих за актами за квітень 2018, грудень 2018 та січень – квітень 2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.10.2018 по справі № 927/490/18).

Отже, у випадку, коли визначено виконання зобов`язання з вказівкою дати, до якої воно повинно бути здійснено, цей обов`язок підлягає виконанню включно з цією датою.

Враховуючи наведене та умови договору щодо обов`язку відповідача сплатити заборгованість до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, судом здійснено перерахунок відсотків річних, з урахуванням початку періоду прострочки з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим, та в межах визначеного в розрахунку позивача граничного періоду, внаслідок чого встановлено, що до стягнення з відповідача фактично належить сума 293,08 грн. - 3% річних.

На підставі викладеного, позов задовольняється судом частково.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СЦ Біла Смуга” (69041, м.Запоріжжя, вул. Іванівська, буд. 14, кв. 5, код ЄДРПОУ 40403673) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458; р/р НОМЕР_1 , Запорізьке обласне управління АТ «Ощадний банк», МФО 313957) суму 8933 (вісім тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 05 коп. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СЦ Біла Смуга” (69041, м.Запоріжжя, вул. Іванівська, буд. 14, кв. 5, код ЄДРПОУ 40403673) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458; р/р № НОМЕР_2 , ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) суму 2080 (дві тисячі вісімдесят) грн. 37 коп. пені, 229 (двісті двадцять дев`ять) грн. 10 коп. інфляційних втрат, суму 293 (двісті дев`яносто три) грн. 08 коп. – 3% річних та суму 2020 (дві тисячі двадцять) грн. 22 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Повне рішення складено та підписано 09.02.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва