Рішення № 94727050, 21.12.2020, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

21.12.2020 м. Ужгород Справа № 907/83/17

За позовом Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово-спортивна база “Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства “Колос” АПК України, м. Берегове

до відповідача 1 Державного підприємства “СЕТАМ” Міністерства юстиції України, м. Київ

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖАЙВОРОНОК-ПАЧІРТА”, м. Берегове

до відповідача 3 Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), м. Івано-Франківськ

з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” агропромислового комплексу України, м. Київ, яке в подальшому перейменоване в Громадську організацію “Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство “Колос”, м. Київ

з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної служби геології та надр України, м. Київ

з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду державного майна України, м. Київ

з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю “СПД-К”, м. Мукачево

про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна та визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів,

Колегія суддів у складі:

Головуючого судді – Пригари Л.І.

Судді – Ремецькі О.Ф.

Судді – Ушак І.Г.

представники:

Позивача – Борусевич С.Й., довіреність № 69 від 25.11.2019 року

Відповідача 1 – не з`явився

Відповідача 2 – Колотуха І.О., адвокат, довіреність б/н від 21.07.2016 року

Відповідача 3 – не з`явився

Третьої особи ВФСТ “Колос” АПК України – Борусевич С.Й., довіреність

б/н від 09.12.2019 року

Третьої особи Державної служби геології та надр – не з`явився

Третьої особи Фонду державного майна України – не з`явився

Третьої особи ТОВ “СПД-К” – не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Підприємством об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово-спортивна база “Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства “Колос” АПК України, м. Берегове заявлено позов до відповідача 1 Державного підприємства “СЕТАМ” Міністерства юстиції України, м. Київ, до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖАЙВОРОНОК-ПАЧІРТА”, м. Берегове та до відповідача 3 Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” агропромислового комплексу України, м. Київ, з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної служби геології та надр України, м. Київ, з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду державного майна України, м. Київ та з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю “СПД-К”, м. Мукачево про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна та визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів. Ухвалою суду від 21.12.2020 року замінено відповідача 3 у даній справі Відділ примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород на Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), м. Івано-Франківськ.

У січні 2017 року позивач звернувся до суду із даним позовом та просив його задоволити, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що проведені торги з реалізації майна здійснені з порушенням Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року, оскільки відповідач 3 – Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області вийшов за межі своїх повноважень та умисно вчинив дії, що не входять до їх компетенції, зокрема, наклав арешт на свердловину термальних вод № 2-т в м. Берегово по вул. Корятовича, 1, що не є майном в розумінні положень Цивільного кодексу України та не належить позивачу на праві власності.

Позивач доводить, що він користується свердловинами Берегівського родовища термальних мінеральних вод, в тому числі і свердловиною 2т, з 1997 року по 2016 роки на підставі Державного акту про право постійного користування землею від 05.05.1997 року, спеціального дозволу на користування надрами № 3476 від 25.10.2011 року та технічних паспортів свердловин. Позивач вказує, що він ніколи не був власником ні свердловин, в тому числі свердловини № 2-т, ні споруд та будівель, що знаходяться за адресою: м. Берегово, вул. Корятовича, 1, оскільки згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.10.2012 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради від 26.02.2012 року № 422 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, власником будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Берегово, вул. Корятовича, 1 є Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство “Колос” АПК України.

За переконанням позивача, майно, на яке може бути накладено арешт в рамках виконавчого провадження повинно належати боржнику на праві власності, однак, на споруду свердловини термальних вод № 2-т в м. Берегово по вул. Корятовича, 1, відповідач 3 – Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на виконання вимог ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження” правовстановлюючих документів не отримав, оскільки таких не існує, а сама свердловина являє собою отвір у ґрунтовому покриві землі, що простягається до надр і дає доступ до корисних копалин – термальних вод, право на користування якими підтверджується виключно дозволом на користування надрами та актом про надання гірничого відводу.

Як вказує позивач, відповідач 3 – Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області направив заявку на реалізацію арештованого майна – споруди свердловини термальних вод № 2-т в м. Берегово по вул. Корятовича, 1, яка фактично не була описана та арештована, про яку відсутня інформація в акті опису та арешту майна від 21.10.2015 року. При підготовці до проведення електронних торгів, в порушення п.п. 2, 4 Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року, внесено інформацію про майно та розпочато проведення торгів. Проте, як наголошує позивач, відповідач 3 – Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області не повідомив позивача про визначення вартості майна, чим позбавив останнього його права взяти участь у процедурі оцінки майна та оскаржити її.

Із покликанням на положення ст. 203 Цивільного кодексу України, Закону України “Про виконавче провадження” позивач доводить, що проведення прилюдних торгів з реалізації споруди свердловини № 2-т в м. Берегово по вул. Корятовича, 1 суперечить вимогам та нормам цивільного законодавства, Кодексу України про надра, а також інтересам держави, оскільки фактично за результатами торгів набуте право власності на надра, що прямо заборонено ст. 4 Кодексу України про надра.

Відповідач 1 – Державне підприємство “СЕТАМ” Міністерства юстиції України проти позову заперечив з мотивів, викладених у поданому суду відзиві на позов від 22.02.2017 року. В обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позовних вимог відповідач 1 стверджує, що оскаржувані електронні торги проведені у повній відповідності з приписами Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2710/5 від 22.12.2015 року, заперечуючи при цьому, посилання позивача на Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року, оскільки станом на момент проведення електронних торгів (10-12 жовтня 2016 року) вказане положення не набрало чинності (дата набрання чинності – 30.11.2016 року).

Зокрема, відповідач 1 вказує, що ним проведено електронні торги згідно інформаційного повідомлення, отриманого з офіційного веб-сайту ДП “СЕТАМ”, щодо споруди експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т в м. Берегово по вул. Корятовича, 1 (лот № 172345), за результатами успішного проведення яких складено протокол проведення електронних торгів № 204258, переможцем яких став учасник № 5 – Товариство з обмеженою відповідальністю “ЖАЙВОРОНОК-ПАЧІРТА” (відповідач 2 у справі). Заперечує відповідач 1 доводи позивача щодо неналежної перевірки поданої заявки вимогам Порядку та вказує, що ним як організатором електронних торгів не здійснюється перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства, а лише перевіряється повнота її заповнення; інформація про лот № 172345 була повністю ним внесена, що підтверджується інформаційним повідомленням.

На переконання відповідача 1 – Державного підприємства “СЕТАМ”, відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної в заявці, відповідають посадові особи відповідного органу державної виконавчої служби, тоді як організатором лише вноситься інформація про майно, включене до лота, виставленого на електронні торги, згідно документів, наданих та підготовлених органом державної виконавчої служби, тобто, організатор має право на доповнення інформації виключно в частині фотографічного зображення майна та відомостей до нього, однак, не відповідає за її повноту та достовірність.

Відповідач 1 наголошує, що на реалізацію було виставлено не надра землі як це зазначає позивач, а споруду експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т в м. Берегово по вул. Корятовича, 1 з інженерними комунікаціями.

З покликанням на положення ст. 58 Закону України “Про виконавче провадження” відповідач 1 заперечує доводи позивача щодо того, що державний виконавець не вчиняв дій щодо інформування позивача про результати оцінки, оскільки вчинення таких дій підтверджується, зокрема, доказами направлення цінного листа, довідкою про відсутність надходження повідомлень про оскарження оцінки, та як наслідок вказує, що у позивача був час на оскарження звіту про оцінку арештованого майна та дій державного виконавця з оцінки протягом 10 днів, який позивачем пропущено. При цьому, як стверджує відповідач 1, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, тому вказані доводи позивача не повинні братися судом до уваги.

Аналізуючи зміст постанов Верховного Суду України від 18.11.2015 року у справі № 6-1884цс15 та від 24.10.2012 року у справі № 6-116цс12, відповідач 1 зауважує, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів про визнання електронних торгів з підстав їх незаконності та порушення такими торгами його прав.

Відповідач 2 – Товариство з обмеженою відповідальністю “ЖАЙВОРОНОК-ПАЧІРТА” заявлений у даній справі позов вважає безпідставним та просить в його задоволенні відмовити з мотивів, викладених у поданому суду запереченні на позов від 22.02.2017 року. Вказує, що позивач не є власником майна, реалізованого на оскаржуваних електронних торгах, а також заперечує доводи позивача щодо того, що свердловина є лише отвором в землі і не може бути майном у розумінні Цивільного кодексу України, яке може бути продане на електронних торгах. При цьому, посилається на те, що предметом продажу на оскаржуваних електронних торгах було майно, а саме, споруда експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т в м. Берегово по вул. Корятовича, 1, яка згідно паспорту свердловини належить третій особі – Всеукраїнському фізкультурно – спортивному товариству “Колос” АПК України, що підтверджує відсутність підстав, які б вказували на порушення норм цивільного права.

За твердженням відповідача 2, оскільки позивач не є власником майна, а отже не може заявляти позов про захист майнових прав та інтересів щодо майна, яке йому не належить, відповідач 2 вважає, що позивач неналежно обґрунтовує свої вимоги, а відтак просить відмовити у їх задоволенні повністю.

Відповідач 3 – Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області також проти позову заперечив, про що подав суду письмові пояснення від 10.02.2017 року. Заперечує, зокрема, щодо реалізації на оспорюваних торгах надр, які є власністю Українського народу та передаються нею лише в користування, оскільки предметом продажу була свердловина. Наполягає на тому, що державним виконавцем вчинялися дії щодо повідомлення позивача та третьої особи – Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” АПК України про проведення спірних торгів, за результатами яких було реалізовано арештоване майно – споруда експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т в м. Берегово по вул. Корятовича, 1, їм надсилався висновок про вартість майна, надсилались копії актів опису та арешту майна від 10.06.2015 року та 21.10.2015 року; вказані особи повідомлялись про право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, однак, ні позивачем, ні Всеукраїнським фізкультурно – спортивним товариством “Колос” АПК України не вжито жодних дій щодо оскарження дій державного виконавця або зняття арешту з майна.

Третя особа – Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство “Колос” АПК України у поданих суду поясненнях від 16.06.2017 року заявлені позовні вимоги підтримала повністю. В свою чергу вказує, що позивач ніколи не був власником майна, реалізованого на оскаржуваних електронних торгах, а спеціальний дозвіл позивача на користування надрами не є документом, що підтверджує право власності чи інше речове право на нерухоме майно, і власник такого дозволу не може дарувати чи надавати, продавати чи в інший спосіб відчужувати права, надані йому спеціальним дозволом на користування надрами, іншій юридичній чи фізичній особі. Стверджує, що оскаржувані електронні торги суперечать вимогам Цивільного кодексу України, Кодексу України про надра, Закону України “Про виконавче провадження” та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2710/5 від 22.12.2015 року, а також інтересам держави, у зв`язку з чим просить суд задоволити позовні вимоги.

Третя особа – Фонд державного майна України згідно поданих суду пояснень від 28.03.2017 року просить суд при вирішенні спору у даній справі врахувати те, що відповідно до положень чинного законодавства Єдиний реєстр об`єктів державної власності формується та ведеться Фондом державного майна України згідно з наданою суб`єктами управління інформацією щодо об`єктів державної власності, тобто, дії Фонду щодо внесення даних до вказаного реєстру залежить від дій суб`єктів управління. Однак, згідно відомостей в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності споруда експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т в м. Берегово по вул. Корятовича, 1 не обліковується, а згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, оспорювані об`єкти за адресою: м. Берегово, вул.Корятовича,1 знаходяться у приватній власності.

Треті особи Державна служба геології та надр України, м. Київ та Товариство з обмеженою відповідальністю "СПД-К", м. Мукачево письмових пояснень по суті спору не подали.

У зв`язку з поданою прокурором прокуратури Закарпатської області заявою № 05/2-1209-17 від 21.02.2017 року на підставі ухвали Господарського суду Закарпатської області від 22.02.2017 року у розгляд даної справи вступив прокурор. Суд констатував наявність підстав вступу у розгляд справи прокуратури Закарпатської області, зазначивши про необхідність представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України як власника державного майна та органу державного геологічного контролю – Державної служби геології та надр України. Прокурор вказав, що Фонд державного майна України як центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері оренди, приватизації, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності та Державна служба геології та надр України як центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, не залучені до участі у справі, що вказує на неналежне здійснення захисту інтересів держави щодо збереження державного майна. Стверджує, що споруда експлуатаційної свердловини № 2-т, будівництво якої завершено у вересні 1971 року, яка перебуває у віданні та користуванні ВФСТ “Колос” АПК України та ПОГ ЕВП “Учбово – спортивна база “Закарпаття” ВФСТ “Колос” АПК України, є державною власністю, як майно передане профспілковим організаціям виключно у відання.

Прокурор наголошує, що згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь – якому етапі судового провадження.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2017 року у задоволенні заявлених у даній справі позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області та апеляційну скаргу підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово-спортивна база “Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” АПК України залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2017 року у справі № 907/83/17 без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 року за результатами розгляду касаційних скарг Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства "Учбово – спортивна база "Закарпаття" Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України та Заступника прокурора Львівської області постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 року та рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2017 року у справі № 907/83/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

Скасовуючи рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 року у даній справі та передаючи її на новий розгляд Касаційний господарський суд вказав, що дійшовши висновку про належність експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т у м. Берегово, вул. Корятовича, 1 на праві приватної власності ВФСТ "Колос" АПК України, суди попередніх інстанцій не обґрунтували наявності правових підстав для такого висновку належними та допустимими доказами, а також не надали належної оцінки наявності правових підстав для включення державним виконавцем до акту опису та арешту майна і здійснення реалізації через проведення торгів експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т у м. Берегово, вул. Корятовича, 1 саме як майна, належного боржникові, у виконавчому провадженні.

Касаційний господарський суд у постанові від 19.06.2018 року також зазначив, що дійшовши висновку, що звернення стягнення на майно, належне суб`єктам господарювання на праві господарського відання чи оперативного управління здійснюється в тому ж порядку, що і на майно, належне їм на праві власності, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, не навів доказів перебування експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т у віданні чи в оперативному управлінні ПОГ ЕВП "УСБ "Закарпаття", натомість, як убачається зі змісту листа від 14.07.2016 року № 281/01-5 ВФСТ "Колос" АПК України повідомляло державного виконавця, що є власником цілісного майнового комплексу у м. Берегово, вул. Корятовича, 1, який перебуває на балансі ПОГ ЕВП "УСБ "Закарпаття", а власником свердловин є Державний фонд надр, який видає спеціальний дозвіл на користування надрами.

За висновками Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 19.06.2018 року, суди залишили без належної оцінки доводи, зокрема прокуратури, викладені у заяві від 06.04.2017 року, стосовно як правового статусу ВФСТ "Колос" АПК України, яке згідно зі статутом належало до профспілкових організацій, так і правового статусу спірної експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т у м. Берегово, вул. Корятовича, 1, виходячи із положень Закону України "Про власність", Закону України "Про об`єднання громадян", Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", Закону України "Про приватизацію державного майна" та Постанов Верховної Ради УРСР від 15.10.1990 року "Про управління державним майном УРСР", від 29.11.1990 року № 506 "Про захист суверенних прав власності УРСР", постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР", від 04.02.1994 року № 3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", від 14.02.1992 року "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" і положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно – територіальних одиниць (комунальною власністю)".

Крім того, як встановив Касаційний господарський суд у постанові від 19.06.2018 року, посилаючись на наявність у ПОГ ЕВП "УСБ "Закарпаття" спеціального дозволу на користування надрами від 25.10.2004 року № 3476 (видобування термальних мінеральних вод, придатних для використання їх плавальним басейном, а також у якості лікувальних для зовнішнього використання) на земельній ділянці Берегівського родовища, де розташовані свердловини № 2-т, № 8-т, суди попередніх інстанцій не навели норм чинного законодавства, за якими у державного виконавця виникло право на включення до акту опису та арешту майна з подальшою реалізацією на торгах експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т як нерухомого майна, належного боржникові на праві власності, оскільки спеціальний дозвіл суб`єкту господарювання надано саме на користування надрами, що не свідчить про набуття (наявність) у такого користувача будь-якого іншого права.

У постанові від 19.06.2018 року Касаційний господарський суд постановив, що під час нового розгляду даної справи суду слід урахувати наведене, надати оцінку правомірності вимог позивача, оцінити всі доводи учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову, виходячи з його предмету та підстав.

При новому розгляді даної справи позивач підтримав заявлені позовні вимоги та подав суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням обставин, встановлених та зазначених у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року у даній справі. Зокрема вказує, що враховуючи висновки Верховного Суду можна вважати, що державний виконавець не мав правових підстав включати до акту опису та арешту майна, а також здійснювати реалізацію через торги експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т у м. Берегово, вул. Корятовича, 1 саме як майна, належного боржникові у виконавчому провадженні.

З покликанням на приписи Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, а також Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, позивач наголошує, що державний виконавець під час опису і арешту майна та передачі його на прилюдні електронні торги, не добув жодного документу, який би вказував на те, що експлуатаційна свердловина належить на праві власності або іншому речовому праві боржнику, тобто, не вчинив дій щодо визначення складу майна, яке підлягає реалізації з прилюдних торгів. На думку позивача, вчинені державним виконавцем дії з реалізації свердловини призвели до порушення законодавства, яким визначено підстави та порядок реалізації арештованого майна, вплинули на результат торгів та зміст самого правочину, а тому, такий правочин має бути визнано недійсним.

Спростовуючи доводи прокуратури, позивач із покликанням на законодавство, яке визначає порядок розмежування та управління майном державної власності, стверджує, що споруда експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т в м. Берегово, вул. Корятовича, 1, яка перебуває у користуванні Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово – спортивна база “Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” АПК України, є державною власністю. При цьому позивач наголошує, що за змістом Закону України “Про приватизацію державного майна” відчуження майна, що перебуває у державній власності, можливе в порядку його приватизації, яка здійснюється на основі, передбачених ч. 1 ст. 2 Закону принципів, визначеними у ст. 7 Закону органами у порядок і способи, яка передбачені розділом ІІ Закону. Покликаючись на практику Верховного Суду позивач стверджує, що питання щодо суб`єктів права власності такого майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових та громадських організацій на теперішній час залишається державною власністю, а тому правові підставі колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь – який спосіб) відсутні.

При новому розгляді спору у даній справі відповідач 1 – Державне підприємство “СЕТАМ” Міністерства юстиції України заперечує проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у поданому суду письмовому поясненні від 13.08.2018 року, які ним раніше наводилися у відзиві на позов від 22.02.2017 року. Покликаючись на практику Верховного Суду України відповідач 3 додатково зазначає, що головною умовою, яку повинен встановити суд при розгляді даної справи, є наявність порушень, що могли вплинути на результати торгів, тобто, не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав та законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Клопотанням від 16.12.2020 року відповідач 1 просить суд здійснити розгляд даної справи без участі його уповноваженого представника.

Відповідач 2 – Товариство з обмеженою відповідальністю “ЖАЙВОРОНОК-ПАЧІРТА” при новому розгляді спору у даній справі надалі заперечує заявлені позовні вимоги, про що подав суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням обставин, зазначених у постанові Верховного Суду у даній справі. Наголошує, що позивач користується спірною свердловиною на підставі технічного паспорту, який підтверджує її належність Підприємству об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово – спортивна база “Закарпаття”, спецдозволу на користування надрами, акту на право постійного користування землею, яка перебуває у нього на праві повного господарського відання, що зокрема підтверджує і баланс підприємства, на якому перебуває спірна свердловина, та рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2011 року у справі № 17/41, а також той факт, що в законодавстві України з початку незалежності та за радянських часів міститься норма, яка встановлює процедуру звернення стягнення на майно, яке перебуває на праві повного господарського відання аналогічно як до майна, що перебуває у власності, а тому, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач 2 вказує, що із самого протоколу проведення електронних торгів за лотом № 172345 (спірних торгів), майно, яке було предметом продажу, має найменування: споруда експлуатаційної свердловини термальної води № 2-т, тобто мова йде саме про споруду, а не отвір у земній поверхні. При цьому, свердловина, як інженерна споруда, згідно ДК 01.8-2000, є нерухомим майном, оскільки вона не може існувати без землі та має значення і цінність у її місцезнаходженні. В паспорті свердловини зазначено, що така складається з колон, фільтрових колон, насосів та цементації, що в сукупності і утворює споруду свердловини. На запит державного виконавця Державна служба геології та надр України надала паспорт свердловини № 2-Т, у якому вказано, що така свердловина належить замовнику – УСБ “Закарпаття”, м. Берегово. Таку ж інформацію підтвердила Державна служба геології та надр України у листі № 9398/13/12-16 від 05.05.2016 року.

Як стверджує відповідач 2, Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство “Колос” агропромислового комплексу України листом № 287/01-5 від 14.07.2016 року визнало, що описане майно, на яке накладено арешт, знаходиться на балансі Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово – спортивна база “Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” АПК України, а власником свердловини є Державний фонд надр.

Щодо аргументів Верховного Суду про те, що суди попередніх інстанцій не навели доказів перебування експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т у відданні чи в оперативному управлінні Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово – спортивна база “Закарпаття”, відповідач 2 покликається на положення статуту позивача, за змістом яких власником позивача є Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство “Колос” агропромислового комплексу України. Майно позивача утворюється за рахунок внесків Товариства “Колос”, діяльності самого підприємства та надходжень інших видів. Підприємство здійснює свою діяльність, володіє й користується належним йому майном на праві повного господарського відання і відповідає по своїх зобов`язаннях всім належним йому майном. Ще одним доказом, який на думку відповідача 2 свідчить про належність УСБ “Закарпаття” на умовах повного господарського відання майна, розташованого на земельній ділянці, що перебуває у її постійному користуванні, є рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2011 року у справі № 17/41.

З покликанням на положення Закону України “Про власність” відповідач 2 стверджує, що здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь – які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства; до права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України. Положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довірчого успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Аналізуючи положення законодавства щодо якого за висновками Верховного Суду суди попередніх інстанцій не надали оцінки, відповідач 2 наполягає, що із жодної норми вказаного законодавства не випливає висновок про належність спірної споруди свердловини до державної власності та неможливість її реалізації з прилюдних торгів як майна, яке перебуває у господарському віданні.

Відповідач 3 – Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області при новому розгляді спору у даній справі також заперечує позовні вимоги, подавши до суду письмові пояснення від 07.08.2018 року. Зазначає, що спірна реалізація арештованого майна проведена виконавчою службою з дотриманням положень Закону України “Про виконавче провадження” та Порядку реалізації арештованого майна, проте даний факт залишений поза увагою Верховним Судом при винесенні постанови від 19.06.2018 року. Крім того, відповідач 3 наполягає, що Верховний Суд не надав оцінки його доводам, викладеним у відзиві на касаційну скаргу, про те, що паспорт на свердловину № 2-т містить чітку інформацію про власника такого об`єкту.

За переконанням відповідача 3, неможливим є визнання недійсними електронних торгів з мотивів неправомірності дій державного виконавця на етапі опису та арешту майна без визнання таких дій державного виконавця протиправними в окремому судовому порядку. При цьому, дії державного виконавця в частині опису та арешту спірного майна не були визнані протиправними в установленому законом порядку, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 року № 876/260/18.

З огляду на процедуру реорганізації територіальних органів Міністерства юстиції, визначену постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 09.10.2019 року, судом здійснено заміну відповідача 3 – Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на його правонаступника – Південно – Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Третя особа – Фонд державного майна України згідно поданих суду пояснень від 15.08.2018 року у доповнення раніше поданих суду письмових пояснень від 28.03.2017 року зазначає, що відсутність у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності відомостей щодо свердловини № 2-т, яка знаходиться у м. Берегово на вул. Корятовича, 1, не є підставою для висновку, що спірне майно не перебуває у державній власності. При цьому, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власник споруди експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т не визначений. На переконання Фонду державного майна України споруда експлуатаційної свердловини термальної води № 2-т в м. Берегово на вул. Корятовича, 1 неправомірно включена до переліку об`єктів боржника – Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово-спортивна база “Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства “Колос” АПК України, а органами державної виконавчої служби неправомірно накладено арешт та неправомірно організовано проведення електронних торгів щодо його продажу. З врахуванням вищевикладених обставин Фонд державного майна України просить суд задоволити у повному обсязі заявлені у даній справі позовні вимоги.

Третя особа – Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство “Колос” агропромислового комплексу України, м. Київ, яке в подальшому перейменоване в Громадську організацію “Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство “Колос”, м. Київ, подало до суду письмові пояснення від 12.09.2018 року, якими заявлені у даній справі позовні вимоги просить задоволити, покликаючись на аргументи, аналогічні до викладених позивачем у письмових поясненнях від 10.08.2018 року.

Прокуратура Закарпатської області поданими до суду письмовими поясненнями від 12.09.2018 року позовні вимоги у даній справі просить задоволити повністю. Аналізуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.06.2018 року, прокуратура наголошує на тому, що доведеним є факт неналежності спірного майна позивачу – боржнику на праві власності, ні на праві господарського відання, ні на праві оперативного управління та протиправності його реалізації як майна боржника через електронні торги. На переконання прокуратури, саме на захист інтересів та порушеного права позивача як користувача надр позивач звернувся з даним позовом до суду, оскільки протиправне втручання у дозволену державою господарську діяльність у спосіб незаконного відібрання експлуатаційної свердловини є зухвалим нехтуванням з боку відповідачів конституційними правами та гарантіями щодо реалізації позивачем мети існуючих гірничовидобувних відносин. З покликанням на преюдиційні факти, встановлені при розгляді справи № 17/41 прокурор відзначає, що державний виконавець, знаючи достеменно, що спірне майно не належить боржнику, умисно вчинив виконавчі дії і передав майно на реалізацію.

Треті особи – Державна служба геології та надр України, а також Товариство з обмеженою відповідальністю “СПД-К” явку уповноважених представників у підготовчі та судові засідання не забезпечили, письмових пояснень по суті спору з урахуванням обставин, встановлених та зазначених у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року у даній справі, не надали.

В ході проведення підготовчого провадження у даній справи сторонами спору до суду подавалися клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи Господарського суду Закарпатської області № 907/310/18 за позовом Прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідача 1 Державного підприємства “СЕТАМ” Міністерства юстиції України, до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Жайворонок – Пачірта”, до відповідач 3 Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” агропромислового комплексу України, Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово-спортивна база Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства “Колос” агропромислового комплексу України, м. Берегово Закарпатської області, Державної служби геології та надр України про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на споруду експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т, що знаходиться за адресою: 90200, Закарпатська область, м. Берегово, вул. Корятовича, 1; зобов`язання Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області звільнити з - під арешту нерухоме майно, що належить державі в особі Фонду державного майна України, а саме, споруду експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т, описану й арештовану 21.10.2015 року згідно акту опису й арешту майна Відділом державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції у виконавчому провадженні № 47602724.

Судом у задоволенні клопотань про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи Господарського суду Закарпатської області № 907/310/18 відмовлено.

В подальшому, сторонами спору до матеріалів даної справи долучено копію постанови Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 907/310/18, оскільки така, за їх переконанням, має доказове значення для вирішення спору у даній справі.

Разом з тим, покликаючись на висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаній постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 907/310/18, Прокуратура Закарпатської області листом від 07.10.2019 року просить розглядати дану справу без участі представників прокуратури.

Також судом відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи – Громадської організації “Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство “Колос” про зупинення провадження у справі до вирішення пов`язаної з нею адміністративної справи № 807/217/17 за позовом Громадської організації “Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство “Колос” Агропромислового комплексу України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області в особі відділу примусового виконання рішень з участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово-спортивна база “Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” Агропромислового комплексу України, Товариства з обмеженою відповідальністю “Жайворонок – Пачірта”, за участю прокуратури Закарпатської області про визнання дій протиправними, а саме, визнання протиправними дій Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області щодо включення до акту опису й арешту майна від 21 жовтня 2015 року (виконавче провадження № 47602724) експлуатаційних свердловин 2-т та 8-т, що знаходяться за адресою: м. Берегове, вул. Корятовича, 1, а також щодо накладення арешту на це майно; визнання протиправними дій органу ДВС щодо неповідомлення Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробниче підприємство “Учбово-спортивна база “Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” Агропромислового комплексу України результатів оцінки майна, проведеної на підставі постанови про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 10.06.2016 року; визнання протиправними дій органу ДВС щодо передачі на реалізацію державному підприємству “СЕТАМ” Міністерства юстиції України споруди свердловини термальних вод № 2-т у м. Берегове по вул. Корятовича, 1.

Копія постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020 року у справі № 807/217/17 учасниками спору надана до матеріалів даної справи.

В ході судового розгляду даної справи третьою особою – Громадською організацією “Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство “Колос” подано до суду заяву б/н від 05.08.2020 року про забезпечення позову у справі № 907/83/17 шляхом накладення арешту на належний Громадській організації “Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство “Колос” (код ЄДРПОУ 01287191) майновий комплекс за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Корятовича, 1, до складу якого входить споруда експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т (приналежна річ), та заборони Державному підприємству “СЕТАМ” Міністерства юстиції України, Товариству з обмеженою відповідальністю “ЖАЙВОРОНОК-ПАЧІРТА” та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області вчиняти будь – які дії щодо розпорядження спорудою експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т, у тому числі видавати розпорядчі акти, проводити ремонтні роботи чи реконструкцію, а також проводити будь – які нотаріальні та реєстраційні дії щодо споруди експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-Т, що є приналежною річчю до майнового комплексу за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Корятовича, 1.

Ухвалою господарського суду від 02.12.2020 року у задоволенні вищенаведеної заяви третьої особи про забезпечення позову відмовлено з огляду на її недоведеність.

В подальшому, 21.12.2020 року третя особа – Громадська організація “Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство “Колос” повторно звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

За змістом поданої заяви про забезпечення позову третя особа просить суд накласти арешт на експлуатаційну свердловину термальних вод № 2-т, розташовану за адресою: м. Берегово, вул. Корятовича, 1, а також заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “ЖАЙВОРОНОК-ПАЧІРТА” та Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ) вчиняти будь – які дії щодо розпорядження спорудою експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т, розташованою за адресою: м. Берегово, вул. Корятовича, 1, у тому числі видавати розпорядчі акти, проводити ремонтні роботи чи реконструкцію, а також проводити будь – які нотаріальні та реєстраційні дії щодо споруди експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-Т; заборонити будь – яким державним реєстраторам, в тому числі приватним та державним нотаріусам, вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь – які відомості, в тому числі щодо суб`єктів права на майно, а також видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (електронних торгів з продажу об`єкта нерухомого майна) тощо, стосовно об`єкту нерухомого майна: експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т, розташованої за адресою: м. Берегово, вул. Корятовича, 1.

Третя особа зазначає, що правовими наслідками оспорюваних у даній справі торгів є перехід права власності на спірне майно – споруду експлуатаційної свердловини термальної води № 2-т у м. Берегово, вул. Корятовича, 1 від боржника у виконавчому провадженні до переможця аукціону у порядку примусового виконання судового рішення.

Як наголошує заявник, 21.12.2020 року йому стало відомо, що 17.12.2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ) складено акт державного виконавця про проведені електронні торги, за змістом якого спірне майно – споруда експлуатаційної свердловини термальної води № 2-т в м. Берегово, вул. Корятовича, 1 придбане на електронних торгах відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю “ЖАЙВОРОНОК-ПАЧІРТА”.

Аналізуючи положення ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України заявник стверджує, що наразі виникла реальна загроза того, що навіть у разі задоволення позовних вимог про визнання недійсними торгів без вжиття заходів забезпечення позову, зазначене рішення неможливо буде виконати і заявник буде позбавлений можливості відновити своє порушене право власності на спірне майно – споруду експлуатаційної свердловини термальної води № 2-т в м. Берегово по вул. Корятовича, 1.

Разом з тим, при вирішенні заяви про забезпечення позову заявник просить врахувати, що за змістом Акту державного виконавця про проведені електронні торги, кошти за придбане майно у розмірі 887 250 грн. зараховані на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень, але з моменту зарахування коштів у жовтні 2016 року і по сьогоднішній день виконавчою службою такі не перераховані стягувачеві – Товариству з обмеженою відповідальністю “СПД-К”.

Виконавчі провадження, в межах яких проведені оспорювані торги, стосуються примусового виконання наказів господарського суду № 907/870/14 від 15.05.2015 року на суму 912 764 грн. 43 коп. та № 907/663/15 від 23.02.2016 року на суму 629 966 грн. 98 коп. При цьому, загальна сума боргу у розмірі 1 542 731 грн. 41 коп. ще за два тижні до складання акту про реалізацію майна, а саме, 03.12.2020 року добровільно сплачена боржником безпосередньо стягувачу у виконавчому провадженні – Товариству з обмеженою відповідальністю “СПД-К” в повному обсязі. З врахуванням такої обставини, постановами державного виконавця від 18.12.2020 року закінчені виконавчі провадження з примусового виконання наказу у справі № 907/870/14 від 15.05.2015 року на суму 912 764 грн. 43 коп. та наказу у справі № 907/663/15 від 23.02.2016 року на суму 629 966 грн. 98 коп. на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” у зв`язку з повним добровільним погашенням боржником суми заборгованості.

За переконанням заявника, заявлений ним спосіб забезпечення є співмірним із заявленими позовними вимогами, а його застосування не призведе до надмірного обмеження прав інших учасників спору, оскільки на даний час вимоги стягувача у виконавчому провадженні задоволенні добровільним погашенням заборгованості, а кошти переможця аукціону обліковуються на депозитному рахунку державної виконавчої служби, не перераховувалися позивачу, як надмірно стягнуті, та можуть бути повернені переможцю аукціону з відповідного рахунку. За такої обставини, зустрічне забезпечення не є необхідним.

Протиправну видачу Акту про реалізацію майна від 17.12.2020 року в той час, коли боргових зобов`язань позивача перед стягувачем вже не існувало, і коли грошові кошти з реалізації майна більше ніж 4 роки так і не надійшли стягувачу, без зазначення правовстановлюючого документу на нерухоме майно, оскільки таке майно ніколи не належало боржнику у виконавчому провадженні, заявник вважає саме тими реальними діями, спрямованими на реєстрацію за ТОВ “Жайворонок –Пачірта” права власності на спірну свердловину.

Разом з тим, в ході судового розгляду даної справи позивач звернувся до суду із клопотанням від 03.08.2020 року про долучення доказів, а саме, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006272911 від 31.01.2020 року; фотокопії статуту Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово-спортивна база “Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” Агропромислового комплексу України, копії фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва від 01.01.2016 року; копії фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва від 01.01.2017 року; копії листа ДП “Сетам” № 73/306-12-20/12 від 10.01.2020 року; копії заявки на реалізацію арештованого майна та документів щодо передачі на реалізацію майна; копії поштового конверту з датою відправлення 11.01.2020 року.

За положеннями ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Однак, позивач в порушення вищевикладених вимог ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись до суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів від 03.08.2020 року, покликається на здобуття таких доказів тільки 14.01.2020 року, проте, не обґрунтовує причин неможливості їх отримання та подання суду раніше, і не ставить перед судом питання щодо поновлення йому пропущеного строку на подання доказів.

За таких обставин, суд не приймає до розгляду подані позивачем згідно вищенаведеного клопотання докази.

На підставі ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача 1 – Державного підприємства “СЕТАМ” Міністерства юстиції України, відповідача 3 – Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третіх осіб – Державної служби геології та надр, Фонду державного майна України, ТОВ “СПД-К” та Закарпатської обласної прокуратури за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками спору.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд Встановив:

За результатами розгляду справи № 907/870/14 Господарським судом Закарпатської області прийнято рішення від 20.10.2014 року, яким позов Фізичної особи – підприємця Калинич Івана Івановича, м. Мукачево задоволено та присуджено до стягнення з Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства "Учбово-виробнича база "Закарпаття" Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства "Колос" АПК України на користь фізичної особи – підприємця Калинича Івана Івановича суму 904 786 грн. 83 коп., в тому числі 763 415 грн. 45 коп. заборгованості по Договору генпідряду № 010711/01 від 01.07.2011 року, 41 161 грн. 68 коп. трьох відсотків річних та 100 209 грн. 70 коп. інфляційних втрат, а також 17 569 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/870/14 змінено в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 9 408 грн. 68 коп., в цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову, решта рішення залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2014 року у справі № 907/870/14 видано наказ від 15.05.15 року.

20.05.2015 року Відділом державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міністерства юстиції України (надалі – орган ДВС) відкрито виконавче провадження за № 47602724, копія постанови якого надіслана сторонам виконавчого провадження при супровідному листі № 06-46/3408 від 20.05.2015 року.

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем описано рухоме та нерухоме майно, в тому числі актом опису і арешту майна від 21.10.2015 року описано та арештовано експлуатаційну свердловину термальних вод № 2-т в м. Берегово по вул. Корятовича, 1.

20.04.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області винесено постанови про прийняття до виконання виконавчих проваджень з виконання наказів Господарського суду Закарпатської від 15.05.2015 року у справі № 907/870/14 та від 23.02.2016 року у справі № 907/663/15.

Листом № 1373/4-915 від 13.05.2016 року орган ДВС просив Державну службу геології та надр України, а також Державну організацію “Західна територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр” надати правовстановлюючі документів та технічну документацію, зокрема щодо експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т, на підставі яких Експлуатаційному виробничому підприємству “Учбово-спортивна база “Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” АПК України надано спеціальний дозвіл № 3476 від 25.10.2004 року на користування надрами.

У відповідь на вищевказаний запит державного виконавця, Державна служба геології та надр України листом № 9398/13/12-16 від 05.05.2016 року надала паспорт свердловини № 2-т, згідно якого така свердловина належить УСБ “Закарпаття”.

Листом № 2013/4-915 від 06.07.2016 року орган ДВС звернувся до Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” АПК України щодо надання правовстановлюючих документів та технічної документації на експлуатаційну свердловину термальних вод № 2-т у разі перебування її у його власності.

Надаючи відповідь на вказаний лист, Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство “Колос” АПК України листом № 287/01-5 від 14.07.2016 року повідомило, що воно є власником цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, вул. Корятовича, 1. Описане майно, на яке накладено арешт, знаходиться на балансі Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово – спортивна база “Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” АПК України, м. Берегове (позивача у справі), а власником свердловин є Державний фонд надр, який видає спеціальні дозволи на користування надрами.

За наслідками проведеної в межах виконавчого провадження оцінки майна, 19.07.2016 року державним виконавцем надіслано сторонам виконавчого провадження, в т.ч. позивачу, при супровідному листі від 18.07.2016 року № 2095/4-915 витяг із звіту про вартість арештованого майна, а саме, експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т в м. Берегово по вул. Корятовича, 1. Наведеним листом орган ДВС зазначив також інформацію, що вартість вказаного майна згідно оцінки експерта складає 1 183 000 грн. без урахування ПДВ, а власником експлуатаційної свердловини є Підприємство об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово – спортивна база “Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” АПК України (позивач у справі). У підтвердження наведеного органом ДВС надано копію списку рекомендованої кореспонденції, поданого в поштамт м. Ужгород.

Інформаційне повідомлення щодо реалізації лоту № 172345 – споруди експлуатаційної свердловини термальної води № 2-т в м. Берегово Закарпатської області по вул. Корятовича, 1, було опубліковано 20.09.2016 року о 15:14 год. в Системі електронних торгів арештованим майном, у підтвердження чого до матеріалів справи долучені роздруківки з інтернет-сайту СЕТАМ. Датою проведення електронних торгів було визначено 10.10.2016 року, 9:00 год.; датою закінчення подання заявок – 12.10.2016, 21:00 год. В інформаційному повідомленні було зазначено відомості про майно, його склад, характеристики, технічний стан. Порядок ознайомлення з майном: ознайомлення у зберігача – боржника УСБ “Закарпаття”, в будь-який будній день з 9:00 год. до 18:00 год.

Електронні торги по лоту № 172345, які було завершено 12.10.2016 року о 22:00 год. відбулись, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 204258. Переможцем за найвищою ціновою пропозицією у сумі 887 250 грн. визнано учасника № 5 - ТОВ “ЖАЙВОРОНОК-ПАЧІРТА” (відповідач 2 у справі).

Вважаючи, що електронні торги з реалізації вказаного лота відбулись з грубим порушенням закону, позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації майна, оскільки майно, на яке може бути накладено арешт в рамках виконавчого провадження повинно належати боржнику на праві власності, тоді як реалізоване на оскаржуваних торгах майно позивачу ніколи не належало на праві власності.

Позивач вказує, що відповідач 3 – Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області порушення вимог ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження” не отримав жодних правовстановлюючих документів на споруду свердловини № 2-т, оскільки таких не існує, а сама свердловина являє собою отвір у ґрунтовому покриві землі, що простягається до надр і дає доступ до корисних копалин – термальних вод, право на користування якими підтверджується виключно дозволом на користування надрами та актом про надання гірничого відводу. Також, позивач покликається на те, що відповідач 3 – Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області направив заявку на реалізацію арештованого майна – споруди свердловини термальних вод № 2-т в м. Берегово по вул. Корятовича, 1, яка фактично не була описана та арештована, про яку відсутня інформація в акті опису та арешту майна від 21.10.2015 року.

За переконанням позивача, при підготовці до проведення електронних торгів, в порушення п. п. 2, 4 Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року, відповідачем 1 – Державним підприємством “СЕТАМ” внесено інформацію про майно та розпочато проведення торгів без перевірки інформації щодо виду майна, яке підлягає реалізації. Зазначає, що відповідач 3 – Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області не повідомив позивача про визначення вартості майна, чим, за переконанням позивача, його позбавлено права взяти участь у процедурі оцінки майна та оскаржити її, а тому, до заявки об`єктивно не могли бути додані докази повідомлення про це позивача.

З врахуванням наведених обставин, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що проведені торги з реалізації майна боржника здійснені з порушенням Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2710/5 від 22.12.2015 року, а недотримання організатором вимог щодо підготовки та проведення електронних торгів є суттєвим порушенням процедури реалізації майна боржника, та підставою для визнання результатів проведених електронних торгів недійсними.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (ст. 650 Цивільного кодексу України).

На підставі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлюють положення ч. 4. ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто, в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі – продажу майна на публічних торгах, тобто, є правочином.

Передача нереалізованого майна стягувачеві за своєю природою є правочином, що посвідчує перехід права власності на майно від однієї особи боржника, до іншої стягувача, а вартість такого майна зараховується в погашення наявної заборгованості боржника перед стягувачем.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі визначених Цивільним кодексом України норм зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Як випливає зі змісту ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто, безпосередньо за результатами прилюдних торгів.

Таким чином, при вирішенні спору про визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів № 204258 від 12.10.2016 року, необхідно встановити чи мало місце порушення законодавчих норм при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав та законних інтересів позивача, який оспорює результат торгів. Крім того, слід зазначити, що торги визнаються недійсними лише в тих випадках, коли під час їх підготовки і проведення були допущені порушення, що могли вплинути на результати торгів.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України “Про виконавче провадження” реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Наказом Міністерства юстиції України від № 2710/5 від 22.12.2015 року затверджено Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Отже, станом на момент проведення спірних електронних торгів питання реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів було врегульовано чинним на той час Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 2710/5 від 22.12.2015 року (далі - Порядок). Вказаний наказ та положення затверджені ним згідно Порядку підлягають застосуванню до спірних відносин.

У п. 1 розділу І Порядку визначено, що електронні торги – продаж майна на прилюдних торгах за принципом аукціону або на комісійних умовах засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Організатор електронних торгів (далі - Організатор) - державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком; учасник електронних торгів (далі - учасник) - фізична особа, що має повну дієздатність, або її належним чином уповноважений представник, юридична особа в особі представника, уповноваженого виступати від її імені, які сплатили гарантійний внесок (крім проведення електронних торгів в порядку, встановленому пунктами 1, 2 розділу VI цього Порядку), надали згоду щодо порядку та умов проведення електронних торгів і допущені Організатором до участі в електронних торгах відповідно до вимог цього Порядку.

Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів врегульовано правила проведення електронних торгів, а саме: передача майна на реалізацію (Розділ II); процедура підготовки проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна (Розділ III); порядок проведення торгів (розділ V); оформлення кінцевих результатів торгів (розділ VIІI).

Згідно п.1. розділу 1 Порядку відповідач 1 – є організатором електронних торгів, державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком. Організатор забезпечує постійний доступ учасникам, відділам державної виконавчої служби та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до їх особистих кабінетів, а спостерігачам – до Веб-сайту з метою отримання відомостей про хід електронних торгів. Взаємодія органів державної виконавчої служби та Організатора щодо реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, у тому числі надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, здійснюється через особисті кабінети відділів державної виконавчої служби та Департаменту державної виконавчої служби в Системі.

Відповідно до п. 3 Розділу II Порядку, державний виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після закінчення десятиденного строку для подання заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна у разі відсутності таких заперечень готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу, і направляє його начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі до Системи для проведення реалізації майна визначені переліком документи.

Згідно п. 4 розділу ІІ Порядку начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який не повинен перевищувати трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна. Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відповідного органу державної виконавчої служби.

Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби, який передав майно на реалізацію, про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

Пунктом 3 розділу III Порядку встановлено, що організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на другий робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, що підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень тощо). При формуванні лота Організатор має право розділити майно, що направлене на реалізацію в рамках однієї заявки, на декілька лотів або об`єднати майно, що направлене на реалізацію в межах одного виконавчого провадження кількома заявками, в один лот, керуючись принципом найбільшої ефективності продажу (сплати найвищої можливої ціни за найкоротший строк).

Після внесення лота до Системи автоматично визначається строк для підготовки до проведення торгів, реєстрації учасників, огляду майна. Дата початку проведення електронних торгів призначається на наступний після закінчення зазначених строків день та відображається в інформаційному повідомленні, яке розміщується на Веб-сайті автоматично після внесення інформації про лот у Систему.

Організатор проводить електронні торги, у тому числі повторні, відповідно до строків, визначених цим Порядком.

Пунктами 2 розділу V Порядку визначено, що Електронні торги у формі аукціону розпочинаються о 09.00 годині дня, визначеного в інформаційному повідомленні, та закінчуються на третій календарний день о 22.00 годині. Якщо остання цінова пропозиція надійшла за 5 хвилин до завершення строку, визначеного в абзаці першому цього пункту, електронні торги автоматично продовжуються на 10 хвилин від часу подання останньої цінової пропозиції, але не пізніше 24.00 години.

Пунктом 5 розділу III Порядку встановлено, зміст інформаційного повідомлення про електронні торги повинен містити: 1) загальну інформацію про електронні торги: відомості про Організатора (найменування, контактні телефони, електронна адреса); відомості про зберігача (найменування та місцезнаходження (для юридичних осіб), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), контактний телефон, електронна адреса (за наявності), фактична адреса зберігання майна); порядок оформлення участі в електронних торгах, перелік документів, які надаються учасниками, та вимоги до їх оформлення; дату внесення інформаційного повідомлення про електронні торги у Систему; строк підготовки до проведення електронних торгів; кінцевий термін прийому заявок для участі в електронних торгах; дату і час початку електронних торгів; дату і час закінчення електронних торгів (завершення подання цінових пропозицій); строки сплати та розмір гарантійного внеску, реквізити рахунку, на який вноситься гарантійний внесок (найменування банку, МФО банку, номер рахунку, призначення платежу); порядок та умови отримання майна переможцем; найменування, контактні телефони, адресу офіційної електронної пошти та реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби, на який у разі визначення переможцем електронних торгів необхідно перерахувати кошти за придбане майно, строки сплати таких коштів, номер виконавчого провадження згідно з даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Інформація, зазначена у цьому підпункті, автоматично формується Системою; 2) інформацію про майно (лот): реєстраційний номер лота; вид майна; найменування майна; відомості про майно, що виставляється на електронних торгах, його склад, характеристики, опис, наявність дефектів; місцезнаходження майна; фотографічне зображення майна (відеоматеріали за наявності); відомості про обтяження та обмеження майна, права третіх осіб; розмір гарантійного внеску; стартову ціну продажу; крок електронних торгів; порядок ознайомлення з майном (фактична адреса зберігача та адреса зберігання майна, час для ознайомлення, контактні телефони та електронна адреса). Інформаційне повідомлення про електронні торги містить інформацію тільки про один лот.

Як вбачається із матеріалів справи, в інформаційному повідомленні було зазначено відомості про майно, його склад, характеристики та опис.

Позивач стверджує, що всупереч п.п. 2, 4 Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року, відповідачем 1 внесено інформацію про майно та розпочато проведення торгів, а відповідачем 3 на виконання вимог ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження” не отримано підтверджуючих документів щодо майна, яке підлягає реалізації, оскільки таких не існує, а свердловина являє собою отвір у ґрунтовому покриві землі, що простягається до надр і дає доступ до корисних копалин – термальних вод, право на користування якими підтверджується виключно дозволом на користування надрами та актом про надання гірничого відводу.

Згідно п. 2 Порядку Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби.

Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити такі дані: повне найменування відділу державної виконавчої служби; номер виконавчого провадження згідно з Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень; повне найменування боржника та стягувача, їх адреси, код за ЄДРПОУ – для юридичних осіб, реєстраційний номер облікової картки платника податків – для фізичних осіб – платників податків або номер і серія паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); вид майна (зазначається відповідно до категорій, які використовуються на Веб-сайті); найменування майна, включаючи назву моделі, модифікації та інші складові найменування, які зазначаються згідно з реєстраційною, технічною та іншою документацією або наявними позначками на самому майні; відомості про майно, яке передається на реалізацію, його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, обмежену функціональність (додатково зазначається інформація, визначена пунктами 6 – 9 розділу ІІІ цього Порядку); наявність згоди стягувача щодо реалізації майна на комісійних умовах (у відповідних випадках); місцезнаходження майна (для нерухомого майна – точна поштова адреса, для рухомого – адреса зберігача); відомості про зберігача майна (найменування, фактична та юридична адреси, телефон, електронна адреса); відомості про чинні обтяження майна (згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна або інформаційними довідками з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек); вартість майна, що передається на реалізацію, визначена відповідно до статті 58 Закону України “Про виконавче провадження”; реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби для перерахування коштів; адреса офіційної електронної пошти відділу державної виконавчої служби; фото – та/або відеоматеріали; електронний цифровий або власноручний (у випадку, передбаченому пунктом 3 розділу І цього Порядку) підпис начальника відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Положенням п. 4 Порядку визначено, що перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відповідного органу державної виконавчої служби. Організатор перевіряє повноту заповнення заявки та у разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби, який передав майно на реалізацію, про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями відповідача 1, заявка була направлена державним виконавцем на підставі отриманих документів (паспорт свердловини) організатору та містила повну інформацію щодо майна, яке підлягає реалізації. З огляду на вказане, доводи позивача щодо порушення відповідачем 1 п. 2 та п. 4 Порядку є безпідставними та такими, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 13 Конституції України надра, є власністю Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Таким чином, надра можуть перебувати у користуванні фізичних та юридичних осіб.

Положеннями ст. 1 Гірничого закону України визначено, що свердловина – це циліндрична гірнича виробка, створена бурами або іншими буровими інструментами, а гірнича виробка, у свою чергу, це порожнина у гірничому масиві після виймання корисних копалин та інших порід.

Відповідно до Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року № 507, водяні свердловини віднесені до інженерних споруд, які підлягають державній реєстрації.

З наведеного вбачається, що споруда свердловини є інженерною спорудою, нерухомим майном, оскільки вона не може існувати без землі та має значення і цінність у її місцезнаходженні. Відтак свердловина у розумінні інженерної споруди є об`єктом права власності та підлягає державній реєстрації.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач користувався свердловиною № 2т на праві господарського відання, здійснюючи яке, в силу ст. 74 Господарського кодексу України, позивач володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. Статутом позивача, нова редакція якого зареєстрована 05.04.2011 року (номер запису 13221050005000216) передбачено, що його власником є Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство “Колос” Агропромислового комплексу України (далі - Товариство “Колос”). Майно позивача утворюється за рахунок внесків Товариства “Колос”, діяльності цього підприємства та надходжень інших видів, не заборонених чинним законодавством (п. 6.1 статуту). Підприємство здійснює свою діяльність, володіє й користується належним йому майном на праві повного господарського відання (п.п. 6.3, 6.4 статуту). Згідно п. 4.3 статуту, підприємство відповідає по своїх зобов`язаннях всім належним йому майном.

Статтею 219 Господарського кодексу України передбачено настання господарської відповідальності за невиконання та неналежне виконання господарських зобов`язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності всім майном порушника, яке належить йому у на праві власності або закріплене за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Таким чином, звернення стягнення на майно, що належить суб`єктам господарювання на праві господарського відання чи оперативного управління здійснюється в тому ж порядку, що й на майно, яке належить їм на праві власності. Відтак доводи позивача щодо того, що органом ДВС здійснювалась реалізація свердловини з надрами, яка не належить позивачу на праві власності є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Проте, посилаючись на порушення п. 2. та п. 4 розділу III Порядку позивачем не доведено належними та допустимими доказами того факту, що дані обставини якимись чином вплинули на результати проведення електронних торгів, які відбулись 12.10.2016 року, оформлені протоколом проведення електронних торгів № 204258 від 12.10.2016 року.

Позивачем жодними доказами не доведено, незаконність та невідповідність дій відповідачів чинному законодавству України. Будь-яких інших порушень порядку підготовки та проведення електронних торгів позивачем не наведено, доказів в їх підтвердження суду не надано. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували вищенаведені висновки колегії суддів.

При цьому, матеріали справи містять підтвердження про те, що позивач здійснює користування свердловиною № 2-т, яка була предметом реалізації на оспорюваних торгах, з 1997 року по 2016 рік згідно Державного акту про право постійного користування землею від 05.05.1997 року, спеціального дозволу на користування надрами, наданого Державною службою геології та надр України від 25.10.2004 року № 3476 та технічних паспортів свердловин.

Згідно акту опису й арешту майна від 21.10.2015 року державним виконавцем описано рухоме та нерухоме майно позивача, в тому числі, експлуатаційну свердловину термальних вод № 2-т в м. Берегово по вул. Корятовича, 1.

За інформацією, наданою Державною службою геології та надр України у листі № 9398/13/12-16 від 05.05.2016 року, згідно паспорту свердловини № 2-т така свердловина належить УСБ “Закарпаття”.

В свою чергу, Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство “Колос” АПК України листом № 287/01-5 від 14.07.2016 року повідомляло, що описане майно, на яке накладено арешт, знаходиться на балансі Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово-спортивна база “Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” АПК України (позивача у справі), а власником свердловин є Державний фонд надр, який видає спеціальні дозволи на користування надрами.

Як вбачається з матеріалів справи, та пояснень третьої особи – Фонду державного майна України згідно відомостей в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності споруда експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т в м. Берегово по вул. Корятовича,1 не обліковується, а згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, комплекс будівель за адресою м. Берегово по вул. Корятовича, 1 знаходиться у приватній власності Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” АПК України; власник споруди експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т не визначений.

Свідоцтвом про право власності від 12.10.2012 року підтверджено право приватної власності Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” АПК України на комплекс будівель, що знаходиться за адресою: м. Берегово по вул. Корятовича, 1.

Досліджуючи питання щодо особи, якій належить експлуатаційна свердловина термальних вод № 2-т у м. Берегово, вул. Корятовича, 1 та, як наслідок, наявність правових підстав для включення державним виконавцем до акту опису та арешту майна і здійснення реалізації через проведення торгів експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т у м. Берегово, вул. Корятовича, 1 саме як майна, належного боржникові у виконавчому провадженні, на необхідності дослідження яких наголосив Верховний Суд, судом враховано наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами спору, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2018 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.09.2019 року у справі № 907/310/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в собі Фонду державного майна України до Державного підприємства "Сетам" Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Жайворонок-Пачірта", Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство "Колос" агропромислового комплексу України, Підприємство об`єднання громадян експлуатаційно – виробниче підприємство "Учбово-спортивна база "Закарпаття" Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства "Колос" агропромислового комплексу України, Державної служби геології та надр України про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на споруду експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т, розташовану у м. Берегово, вул. Корятовича, 1, Закарпатська область; звільнення Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з – під арешту спірного майна, належного державі в особі Фонду державного майна України, описаного та арештованого 21.10.2015 року (згідно з актом опису і арешту майна) Відділом державної виконавчої служби Берегівського управління юстиції у виконавчому провадженні № 47602724.

Згідно вимог пункту 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи підтверджується ідентичний склад учасників справи № 907/310/18 та справи № 907/83/17, а відтак, обставини, встановлені судом у розгляді справи № 907/310/18 є преюдиційними в силу закону.

Зокрема, при розгляді справи № 907/310/18 судами встановлено, що позовна заява прокурора ґрунтується на незаконності електронних торгів, проведених всупереч установленому чинним законодавством порядку із посиланнями на нормативно – правові акти та акти ненормативного характеру, як – то звіт Закарпатської геологорозвідувальної експедиції, які не підтверджують права позивача на спірне майно та набуття державою права власності на свердловину термальних вод № 2-т, розташовану у м . Берегово по вул. Корятовича, 1. Тобто, прокурор не підтвердив існуючого права Фонду державного майна України на спірну свердловину, а намагається набути таке право за рішенням суду.

У свою чергу, судами у справі № 907/310/18 досліджено питання щодо належності майна, розташованого у м. Берегово по вул. Корятовича, 1 Центральній раді кооперативно – профспілкового фізкультурно – спортивного товариства "Колос" агропромислового комплексу України та з посиланнями на положення ч. 4 ст. 75 ГПК України зазначено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2011 року у справі № 17/41 встановлено, що із Статуту ЕВП "УСБ "Закарпаття" Центральної ради кооперативно – профспілкового фізкультурно – спортивного товариства "Колос" агропромислового комплексу України, зареєстрованого рішенням Берегівської районної ради народних депутатів 19.02.1992 року № 42 видно, що "Підприємство" створено "Центральною радою" – власником основних фондів і обігових коштів шляхом виділення в них окремої госпрозрахункової структури з правами юридичної особи, (п. 2.1. статуту). Пунктом 3.2 статуту визначено, що майно підприємства належить йому на правах повного господарського відання, а відповідно до п. 4.1 статуту безпосереднє управління підприємством здійснюється позивачем. Таким чином, встановлено, що ВФСТ "Колос" АПК України (позивач у справі № 17/41) як засновник УСБ "Закарпаття" та власник майна, яке закріплене за підприємством на праві повного господарського відання, здійснює безпосереднє управління цим підприємством. Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що ВФСТ "Колос" АПК України має право вживати заходів до захисту прав та законних інтересів УСБ "Закарпаття", в тому числі, оскаржувати рішення, якими порушуються права підприємства, а права та законні інтереси підприємства повністю співпадають із правами та законними інтересами позивача у справі № 17/41, як власника майна, закріпленого за УСБ "Закарпаття" на праві господарського відання.

Окрім цього, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2011 року у справі № 17/41 також встановлено, що право власності Центральної ради кооперативно – профспілкового фізкультурно – спортивного товариства "Колос" агропромислового комплексу України підтверджується свідоцтвом про право власності на комплекс будівель від 26.06.2002 року № 52, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради від 28.05.2002 року, довідкою комунального підприємства "Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської районної ради" від 20.12.2010 року № 1724; питання щодо його розташування на спірній земельній ділянці підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 05.05.1997 року серії ІІ-ЗК № 002129 та планом зовнішніх меж, доданим до акту, а також технологічною схемою розробки ділянки Берегівського родовища термальних вод, де розташовані водозабірні свердловини, генпланом УСБ "Закарпаття"; щодо його правового статусу та місцезнаходження, оформлення земельної ділянки за третьою особою УСБ "Закарпаття" під цим майном – підтверджується пунктом 3.2 статуту експлуатаційно – виробничого підприємства "УСБ "Закарпаття" Центральної ради кооперативно – профспілкового фізкультурно – спортивного товариства "Колос" АПК Української PCP, зареєстрованого рішенням Берегівської районної ради народних депутатів 19.02.1992 року № 42.

Також, судом касаційної інстанції у справі № 907/310/18 встановлено необґрунтованість доводів скаржника щодо помилкового визначення статусу спірного майна як приналежного до комплексу будівель, оскільки цей висновок узгоджується із положеннями статті 186 Цивільного кодексу України щодо приналежності речі, яка призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням. Як встановлено місцевим господарським судом, убачається з матеріалів справи та не спростовано судом апеляційної інстанції, експлуатаційна свердловина термальних вод № 2-т збудована для плавального басейну республіканської учбово – спортивної бази "Закарпаття" і по теперішній час використовується ПОГ ЕВП "УСБ "Закарпаття".

Відтак, вищезазначеними судовими рішеннями констатовано необґрунтованість позиції стосовно належності спірного майна до державної власності, а також проаналізовано та визначено, як неналежно аргументовану позицію щодо відсутності у спірного майна статусу, як приналежної речі, яка призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням.

Тобто, вищенаведеним, окрім іншого, доводиться належність експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т у м. Берегово, вул. Корятовича, 1 на праві приватної власності ВФСТ "Колос" АПК України.

Водночас, враховуючи позицію Верховного Суду при новому розгляді справи здійснити дослідження обставин належності спірного майна на праві приватної власності, суд вважає за необхідне звернути увагу і на таке.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовується, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.10.2012 року Всеукраїнському фізкультурно – спортивному товариству “Колос” агропромислового комплексу України на праві приватної власності на підставі рішення Виконавчого комітету Берегівської міської ради належить будівля готелю, "А", загальною площею 2 069,3 м2; будівля головного корпусу, "Б", "Б1", "Б2", "Б3", загальною площею 2 928,2 м2; котельня "В", загальною площею 457,2 м2; гараж "Г", загальною площею 140,1 м2; будівля грп "Д", загальною площею 30,9 м2; вбиральня, "Ж"; гараж "З", загальною площею 135,5 м2; мийка (естакада), "Й", загальною площею 46,6 м2; теплиця "И", загальною площею 114,7 м2; їдальня "Л", загальною площею 1 158,9 м2. При цьому, експлуатаційна свердловина термальних вод № 2-т збудована для плавального басейну республіканської учбово – спортивної бази "Закарпаття" і по теперішній час використовується Підприємством об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово-спортивна база “Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” АПК України, як особою, що утворена на базі майна Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” агропромислового комплексу України у встановленому законом порядку та передана їй засновником на праві повного господарського відання згідно статуту Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово – спортивна база “Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” АПК України.

У свою чергу, приналежність спірної споруди свердловини до цілісного майнового комплексу випливає із вимог чинного законодавства.

Так, у відповідності до Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 передбачено, що об`єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу (цілісний майновий комплекс) – це об`єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 183 Цивільного кодексу України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Водночас, норми чинного законодавства не встановлюють статусу такої споруди, як складової речі, що відповідає положенням статті 187 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, об`єктом продажу на електронних торгах була споруда – експлуатаційна свердловина термальної води 2-т, як інженерна споруда, що відноситься до об`ємних, площинних або лінійних наземних, надземних або підземних будівельних систем, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів тощо.

Висновком суб`єкта оціночної діяльності про вартість спірного майна, що складений у межах виконавчого провадження відповідним суб`єктом оціночної діяльності, який у встановленому законом порядку не визнано таким, що не підлягає використанню, встановлено статус майна, що підлягає продажу на прилюдних торгах, що відповідає його функціональному призначенню, складається із відповідних конструктивних елементів (як відповідна споруда) та не відноситься до складу об`єктів, які не можуть бути предметом продажу, що випливає з наступного.

Відповідно до вимог чинного законодавства, споруди – земельні поліпшення, які не є будівлями та призначені для виконання спеціальних технічних функцій (пп. 14.1.238 Податкового кодексу України).

У свою чергу, під земельними поліпшеннями розуміються результати будь – яких заходів, які приводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості, наприклад матеріальні об`єкти, розташовані в межах земельної ділянки, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури і т.д.) (пп. 14.1.75 Податкового кодексу України).

Разом з тим, Держкласифікатор ДК 018-2000 відносить до споруд: будівельні системи, пов`язані із землею, які створені з будматеріалів, напівфабрикатів та обладнання в результаті виконання різних будівельно – монтажних робіт.

Відтак, статус речі, як споруди експлуатаційної свердловини, що саме і було об`єктом продажу, а не свердловини у визначенні вимог Закону України "Гірничий закон України" як циліндричної гірничої виробки, створеної бурами або іншими буровими інструментами, цілком відповідає вимогам чинного законодавства та може виступати об`єктом продажу, як відповідна річ.

Окрім того, відсутність відповідної реєстрації такої споруди на час її продажу на праві власності відповідає вимогам частини четвертої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою визначено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Оцінюючи питання перебування експлуатаційної свердловини термальних вод № 2-т у віданні чи в оперативному управлінні Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово – спортивна база “Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” АПК України суд зазначає наступне.

Основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права – право господарського відання, право оперативного управління (ст. 133 Господарського кодексу України).

Право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України).

Доказом того, що все майно, розташоване на земельній ділянці, яка є в постійному користуванні Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово – спортивна база “Закарпаття” Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства “Колос” АПК України, належить йому на праві повного господарського відання є і рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2011 року у справі № 17/41, яким встановлено, що із Статуту експлуатаційно – виробничого підприємства „Учбово – спортивна база „Закарпаття Центральної ради кооперативно – профспілкового фізкультурно – спортивного товариства „Колос агропромислового комплексу Української PCP, зареєстрованого рішенням Берегівської районної ради народних депутатів 19.02.1992 року № 42 вбачається, що „Підприємство” створено „Центральною радою” – власником основних фондів і обігових коштів шляхом виділення в них окремої госпрозрахункової структури з правами юридичної особи (п. 2.1. Статуту). Пунктом 3.2 статуту визначено, що майно Підприємства належить йому на правах повного господарського відання, а відповідно до п. 4.1 Статуту безпосереднє управління Підприємством здійснюється Всеукраїнським фізкультурно – спортивним товариством „Колос” агропромислового комплексу України, м. Київ.

Вищевказане також підтверджується листом Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства Колос АПК України № 281/01-5 від 14.07.2016 року, згідно якого зазначено, що він є власником цілісного майнового комплексу будівель, розташованих за адресою: м. Берегово, вул. Корятовича, 1, а описане та арештоване майно знаходиться на балансі Всеукраїнського фізкультурно – спортивного товариства „Колос” агропромислового комплексу України.

Таким чином, саме Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство „Колос” агропромислового комплексу України як засновник Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово – спортивна база “Закарпаття”, який є власником майна, яке закріплене за Підприємством об`єднання громадян експлуатаційно – виробничим підприємством “Учбово – спортивна база “Закарпаття” на праві повного господарського відання, здійснює безпосереднє управління цим підприємством та має право вживати заходів до захисту прав та законних інтересів Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно – виробничого підприємства “Учбово – спортивна база “Закарпаття”, в тому числі, оскаржувати рішення, якими порушуються права Підприємства.

У свою чергу, предметом арешту та опису майна від 21.10.2015 року, яке було в подальшому реалізоване, був об`єкт нерухомості – свердловина, а не самі надра, які знаходяться в її місці знаходження.

Згідно положень ч. 2 ст. 7 Закону України "Про власність” від 07.02.1991 року (втратив чинність в 2007 року) вказано, що створена власником юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями всім закріпленим за нею майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів.

У ст. 28 вказаного Закону зазначається, що об`єктами права власності громадських об`єднань, у тому числі професійних спілок, благодійних та інших громадських фондів, є майно культурно – освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями).

Стаття 37 наведеного Закону визначає, що майно, яке є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України.

Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь – які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Частина 5 ст. 48 цього Закону також зазначає, що положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

Статтею 49 вказаного Закону унормовано, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

Крім того, відповідно до ст. 24 Закону України "Про об`єднання громадян” для виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об`єднання громадян, їх спілки можуть безпосередньо здійснювати необхідну господарську діяльність без мети отримання прибутку, а також господарську та іншу комерційну діяльність шляхом утворення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств у порядку, встановленому законом.

Так, п. 2.1 статуту Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство „Колос” агропромислового комплексу України в редакції 1992 року підтверджується законність створення такої юридичної особи. Доказів, які б вказували, що така юридична особа незаконно провадить свою діяльність чи створена з порушенням такого закону в матеріалах справи відсутні.

З огляду на положення Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство „Колос” агропромислового комплексу України не є профспілковою організацію. Протилежного учасниками справи та фактичними матеріалами справи суду не доведено.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач доказів на підтвердження викладених ним обставин суду не надав.

Суд звертає увагу, що з урахуванням норм ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тобто, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Разом з тим, позивачем не доведено, що відбулося порушення вимог Порядку при проведенні електронних торгів, та ці порушення вплинули на результат торгів, внаслідок чого законні інтереси позивача були порушені під час торгів.

Таким чином, суд зазначає, що торги визнаються недійсними лише в тих випадках, коли під час їх підготовки і проведення були допущені порушення, що могли вплинути на результати торгів, яких судовим розглядом встановлено не було, як і не було встановлено порушення прав та законних інтересів позивача.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

З огляду на встановлену судом відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд також не вбачає підстав для задоволення поданої третьою особою – Громадською організацією “Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство “Колос”, яка є власником майна, реалізованого на спірних торгах, як приналежної речі до належного йому на праві власності комплексу будівель за адресою: м. Берегово Закарпатської області, вул. Корятовича, 1, заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на експлуатаційну свердловину термальних вод № 2-т та заборони вчинення дій щодо такої свердловини.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 – 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. У задоволенні заяви Громадської організації “Всеукраїнське фізкультурно – спортивне товариство “Колос” б/н від 21.12.2020 року про забезпечення позову у справі № 907/83/17 відмовити.

3. Судові витрати покласти на позивача.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Пригари Л.І., суддів Ремецькі О.Ф. та Ушак І.Г. у відпустці з 28.12.2020 року по 16.01.2021 року повне рішення складено та підписано 09.02.2021 року.

Головуючий суддя Пригара Л.І.

Суддя Ремецькі О.Ф.

Суддя Ушак І.Г.