Рішення № 94726989, 02.02.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.02.2021 Справа № 905/2205/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Мальованій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЗВ`ЯЗОК" (61204, Харківська обл., місто Харків, вулиця Ахсарова, будинок 13, квартира 398; код ЄДРПОУ: 33119083)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" (85043, Донецька обл., місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Красноармійська, будинок 1А; код ЄДРПОУ: 37014600)

про стягнення 3% річних в розмірі 1494,02 грн., пені в розмірі 7 001,98 грн., інфляційних втрат в розмірі 2 011,60 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЗВ`ЯЗОК" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" про стягнення 3% річних в розмірі 1494,02 грн., пені в розмірі 7 001,98 грн., інфляційних втрат в розмірі 2 011,60 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019, внаслідок чого виникла заборгованість, що стала предметом позову по справі 905/723/20. Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.08.2020 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЗВ`ЯЗОК" задоволені частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Єврозв`язок” 85141,54 грн., у тому числі основний борг у сумі 68079,98 грн., пеня у сумі 14254,10 грн., 3% річних у сумі 1824,12 грн. та інфляційні витрати у сумі 983,34грн. Проте, позивач зазначає, що заборгованість, яку було стягнуто по справі №905/723/20 була розрахована станом на 20.04.2020, а у позовній заяві №134 від 23.12.2020 наведений розрахунок заборгованості за період з 21.04.2020.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 7001,98 грн. з огляду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, а п. 6.8. договору свідчить про період нарахування штрафних санкцій, але не про зміну позовної давності.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.08.2020 по справі №905/723/20 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Єврозв`язок” до товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” про стягнення заборгованості в розмірі 187287,46грн., у тому числі: сума основного боргу в розмірі 170199,96грн.; пеня в розмірі 14275,80грн.; сума 3% річних в розмірі 1828,36грн. та сума інфляційних витрат в розмірі 983,34грн. задоволено частково.

Закрито провадження у справі №905/723/20 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 102119,98грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Єврозв`язок” 85141,54грн., у тому числі основний борг у сумі 68079,98грн., пеня у сумі 14254,10грн., 3% річних у сумі 1824,12грн. та інфляційні витрати у сумі 983,34грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2808,92грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 рішення Господарського суду Донецької області від 20.08.2020 по справі №905/723/20 залишено без змін.

01.12.2020 на виконання вказаного рішення господарським судом видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.12.2020 по справі № 905/723/20 визнано наказ Господарського суду Донецької області від 01.12.2020 у справі №905/723/20, виданий на виконання рішення суду від 20.08.2020 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Єврозв`язок” суми основного боргу у розмірі 68 079,98 грн. - таким, що не підлягає виконанню.

Як зазначає позивач, 30.06.2020 відповідачем було частково здійснено оплату за поставлену продукцію, а саме в сумі 102 119,98грн. за видатковими накладними №191029-01 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. та №191029-02 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. В подальшому, 30.09.2020 відповідачем було здійснено погашення заборгованості в сумі 68 079, 98грн. за видатковою накладною №191112-01 від 12.11.2019 на суму 34 039,99 грн. та за видатковою накладною № 191112-02 від 12.11.2019 на суму 34 039,99 грн.

У зв`язку з простроченням відповідача як боржника з виконання грошового зобов`язання за договором поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019, позивачем було направлено 11.12.2020 відповідачу вимогу про сплату пені, інфляції та 3% річних, нарахованих за несвоєчасне погашення заборгованості за договором поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019 за період з 21.04.2020 по 29.09.2020.

Оскільки вищезазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем було здійснено оплату основної заборгованості за договором поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019 наступним чином:

- за видатковою накладною № 191029-01 від 29.10.2019 на суму 51 059,99 грн. – 30.06.2020;

- за видатковою накладною № 191029-02 від 29.10.2019 на суму 51 059,99 грн. – 30.06.2020;

- за видатковою накладною №191112-01 від 12.11.2019 на суму 34 039,99 грн. – 30.09.2020;

- за видатковою накладною № 191112-02 від 12.11.2019 на суму 34 039,99 грн. – 30.09.2020.

Сплата вказаної заборгованості підтверджується рішенням Господарського суду Донецької області від 20.08.2020 про справі №905/723/20, ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.12.2020 по справі № 905/723/20, а також наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку позивача за 30.06.2020 та за 30.09.2020.

Водночас, суд звертає увагу на те, що предметом цього спору є стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, борг за якими виник не через неналежне виконання відповідачем рішення суду від 20.08.2020 про справі №905/723/20, а через неналежне виконання боржником умов договору поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019.

Факт порушення з боку відповідача умов договору поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару в обумовлені договором строки був встановлений рішенням Господарського суду Донецької області від 20.08.2020 по справі №905/723/20, яке набрало законної сили. Факт погашення відповідачем основного боргу в розмірі 68 079,98 грн. встановлено ухвалою суду від 14.12.2020 по справі № 905/723/20, якою визнано наказ Господарського суду Донецької області від 01.12.2020 у справі №905/723/20, виданий на виконання рішення суду від 20.08.2020 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Єврозв`язок” суми основного боргу у розмірі 68 079,98 грн. таким, що не підлягає виконанню.

За приписами ст.75 Господарського процесуального кодексу України дане судове рішення має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Разом з тим, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 21.04.2020 по 29.09.2020, який не охоплений рішенням суду по справі № 905/723/20.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок позовних вимог щодо стягнення 3% річних, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним. Згідно здійсненого судом розрахунку суду сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 1489,96 грн., а саме:

- за видатковою накладною № 191029-01 від 29.10.2019 на суму 51 059,99 грн. за період з 21.04.2020 по 29.06.2020 - 292,97 грн.;

- за видатковою накладною №191029-02 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. за період з 21.04.2020 по 29.06.2020 - 292,97 грн.;

- за видатковою накладною №191112-01 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період з 21.04.2020 по 29.09.2020 – 452,01 грн.;

- за видатковою накладною №191112-02 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період 21.04.2020 по 29.09.2020 – 452,01 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних, а саме в сумі 1489,96 грн.

Також позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 2011,60 грн. за загальний період з квітня 2020 по вересень 2020 року.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що позивач безпідставно збільшив період нарахування інфляційний втрат, оскільки, зважаючи на порядок формування індексу інфляції (впродовж усього календарного місяця та за цілий місяць) період нарахування має визначатися цілими місяцями, починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж. Разом із тим, позивачем безпідставно включено до розрахунку інфляційних втрат червень 2020 та вересень 2020 (місяці, в яких відповідачем було здійснено погашення заборгованості).

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку інфляційні втрати, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складають 1463,04 грн., а саме:

- за видатковою накладною № 191029-01 від 29.10.2019 на суму 51 059,99 грн. за період з квітня 2020 по травень 2020 - 562,89 грн.;

- за видатковою накладною №191029-02 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. за період з квітня 2020 по травень 2020 - 562,89 грн.;

- за видатковою накладною №191112-01 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період з квітня 2020 по серпень 2020 – 168,63 грн.;

- за видатковою накладною №191112-02 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період з квітня 2020 по серпень 2020 – 168,63 грн.;

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, а саме в сумі 1463,04 грн.

Позивачем нараховано пеню в сумі 7 001,98 грн. за загальний період з 21.04.2020 по 29.09.2020.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

У відповідності до норм ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.5 договору у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції.

У рішенні Господарського суду Донецької області від 20.08.2020 по справі № 905/723/20 встановлено, що відповідач повинен розрахуватись із позивачем за отриману ним продукцію наступним чином: за видатковими накладними №191029-01 від 29.10.2019 у сумі 51059,99грн. - 05.12.2019, №191029-02 від 29.10.2019 у сумі 51059,99грн. - 06.12.2019, №191112-01 від 12.11.2019 та №191112-02 від 12.11.2019 на загальну суму 68079,98грн. - 20.12.2019.

Оскільки п. 6.8. укладеного сторонами договору встановлено, що строк нарахування штрафних санкцій за договором не обмежується 6 (шістью) місяцями з моменту (дати), коли зобов`язання повинно було бути виконано за договором, у зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язань, сторонами передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати позовну давність при нарахуванні пені.

Відповідно до статей 256, 258 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Суд зазначає, що позивач вже звертався до Господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” про стягнення заборгованості за договором поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019 в розмірі 187287,46грн., а також пені в сумі 14275,80грн., 3% річних в розмірі 1828,36грн. та інфляційних витрат в розмірі 983,34грн., за результатами розгляду яких було прийнято рішення від 20.08.2020 по справі № 905/723/20.

Таким чином, за висновком суду, строк позовної давності за вимогами щодо стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну сплату заборгованості за договором поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019 є таким, що перервався. У зв`язку з викладеним суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені в сумі 7001,98 грн.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок позовних вимог щодо стягнення 3% річних, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним. Згідно здійсненого судом розрахунку сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 6982,86 грн., а саме:

- за видатковою накладною № 191029-01 від 29.10.2019 на суму 51 059,99 грн. за період з 21.04.2020 по 29.06.2020 - 1478,79 грн.;

- за видатковою накладною №191029-02 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. за період з 21.04.2020 по 29.06.2020 - 1478,79 грн.;

- за видатковою накладною №191112-01 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період з 21.04.2020 по 29.09.2020 – 2012,64 грн.;

- за видатковою накладною №191112-02 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період 21.04.2020 по 29.09.2020 – 2012,64 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені, а саме в сумі 6982,86 грн.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЗВ`ЯЗОК" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" про стягнення 3% річних в розмірі 1494,02 грн., пені в розмірі 7 001,98 грн., інфляційних втрат в розмірі 2 011,60 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" (85043, Донецька обл., місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Красноармійська, будинок 1А; код ЄДРПОУ: 37014600) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЗВ`ЯЗОК" (61204, Харківська обл., місто Харків, вулиця Ахсарова, будинок 13, квартира 398; код ЄДРПОУ: 33119083) інфляційні втрати в сумі 1463,04 грн., 3% річних в сумі 1489,96 грн., пеню в сумі 6982,86 грн., судовий збір в сумі 1902,52 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 02.02.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2021.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова