Ухвала суду № 94725336, 01.02.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/612/21

У Х В А Л А

01.02.2021 м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в :

Заявник ОСОБА_1 через адвоката Сучило А.О. звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси із заявою, в якій просить встановити факт належності нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме квартири АДРЕСА_1 , відповідно до Договору дарування квартири від 09.12.1992, посвідченого нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Фіщук В.Я. та зареєстровано в реєстрі за № 2-8319. Заінтересованою особою зазначено - Друга черкаська державна нотаріальна контора

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст. 293 ЦПК України). Отже, окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.

Сутністю провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що у ньому відсутній спір про право, об`єктом судового захисту є охоронюваний законом інтерес, предметом судової діяльності є встановлення визначених юридичних фактів з метою подальшого здійснення заявниками своїх суб`єктивних прав.

Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

Відповідно до частини першої ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Слід зазначити, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ст. 315 ЦПК України).

Як передбачено статтею 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

До того ж, пунктом першим постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 із змінами, внесеними постановою від 25.05.1998 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" визначено, що відповідно до статей 255, 271 ЦПК України (на даний час редакція ЦПК України від 03.10.2017) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Також пунктом 2 згаданої постанови №5 рекомендовано судам, що при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Таким чином, Пленум Верховного Суду України вказав, що, незважаючи на те, що суди мають право встановлювати юридичні факти, але при цьому вони повинні керуватися або законами, або підзаконними актами, якими керуються сторони правовідносин у позасудовому порядку. Отже, правове регулювання нормативно-правовими актами не нівелюється і не ігнорується, однак за певних обставин встановлення юридичних фактів у позасудовому порядку є неможливим. У судовому засіданні обов`язок доказування настання юридичного факту належить заявнику.

Вивченням заяви встановлено, що заявник має намір підтвердити факт належності йому на праві власності нерухомого майна.

Зважаючи на викладені положення законодавства, матеріали заяви та її вимоги, суддя вважає, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, який має вирішуватися у порядку позовного провадження, оскільки заявником не наведено обставин та не доведено відповідними доказами, що чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту належності йому нерухомого майна і встановлення цього факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Крім того, у заяві відсутня мета для встановлення певного факту та не зазначені причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

Отже, заявник не позбавлений можливості захистити свій правомірний інтерес у спосіб, що не суперечитиме вимогам процесуального законодавства, а отже, обраний ним порядок захисту не відповідає визначеним процедурам судової діяльності з відправлення правосуддя.

З огляду на підстави й предмет заяви про встановлення факту, враховуючи, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі вбачається спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності йому нерухомого майна, роз`яснивши заявнику право на звернення до суду у порядку позовного провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 293, 294, 258-261, 315, 318, 353-355 ЦПК України суддя, -

у х в а л и в :

У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, – відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право на звернення до суду у порядку позовного провадження.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне судове рішення складено 01.02.2021.

Суддя: С. М. Позарецька