Вирок № 94724403, 08.02.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19188/19

Провадження № 1-кп/161/69/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 08 лютого 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді - Полюшко А.В.,

за участю секретаря - Ярмолюк І.С.,

прокурора - Горбунова І.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

захисника - Петриченка О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1201903001003298, що надійшов з Луцької місцевої прокуратури 15.11.2019 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп Сумської області, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр. України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину - ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, судимого:

-24.01.2007 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 3 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75,76 КК України надано іспитовий строк 2 роки;

-04.07.2007 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.2 ст.125, ч.2 ст.190, ст.71 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання 04.09.2012;

-28.10.2014 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 11.03.2019 умовно-достроково на невідбутий строк 4 місяці 16 днів;

-22.09.2020 Луцьким міськрайонний судом Волинської області за ч.1 ст.296 КК України до 3 місяців арешту.

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 , повторно, 30 серпня 2019 близько 02.00 год., перебуваючи поблизу спортивного комплексу «Динамо», що по вул.Данила Галицького, 33 м.Луцька, умисно, з корисливих мотивів, застосувавши до потерпілого ОСОБА_2 насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я, та виразилося у завданні одного удару ногою в спину, одного удару правою ногою у ліве плече та близько 5 ударів руками в грудну клітку, після чого відкрито заволодів належним йому мобільним телефоном марки «HONOR» вартістю 5027,93 грн та гаманцем вартістю 300 грн, у якому знаходилися грошові кошти в сумі 15 грн, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 5342,93 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України, тобто відкрито викрав чуже майно (грабіж), вчинене повторно, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у відкритому викраденні чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, спочатку не визнав, зазначивши, що відносно потерпілого жодних неправомірних дій не вчиняв. Перед закінченням судового слідства заявив про повне визнання вини, щире каяття та повне відшкодування завданих збитків потерпілому. Суду дав показання, що в ніч з 29 на 30.08.2019 разом з знайомим ОСОБА_3 перебували у барі «Техас», оскільки він чекав свою знайому, яка поверталась від подруги. Усі столи були зайняті, тому вони присіли біля чоловіка (як відомо на даний час - потерпілого ОСОБА_2 ), який перебував у стані алкогольного сп`яніння. Коли потерпілий вийшов, то він пішов за ним, по дорозі наніс йому кілька ударів (кількості та локалізації яких не заперечує) та викрав мобільний телефон, гаманець та грошові кошти. Згодом на таксі під`їхала знайома дівчина ОСОБА_4 до бару «Баня» і вони поїхали до неї додому, де він перебував до ранку. Просив врахувати його розкаяння, суворо його не карати та не позбавляти волі.

Окрім фактично повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими за клопотанням учасників судового провадження доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні дав показання, що 29.08.2019 повертаючись додому з роботи, вирішив зайти у нічний клуб «Техас», де вживав лише пиво. У вказаному закладі, до нього підходив обвинувачений, вони виходили на вулицю, курили та розмовляли (жодних конфліктів при цьому не було), після чого він повернувся у заклад. В період з 01.00 - 02.00 год. він повертався додому, йшов пішки в напрямку району «ДПЗ», пройшовши міст почув, що хтось йшов за ним, обернувшись побачив двох осіб, одним з яких був обвинувачений ОСОБА_1 , після чого відразу отримав від нього удар в спину, розвернувся, отримав ще один удар ногою від нього та впав. Тоді обвинувачений наскочив на нього, наніс ще кілька ударів кулаками по тулубу. Після чого втік, а він виявив, що у нього зник мобільний телефон, який був у шортах в передній кишені, та гаманець (який з задньої кишені витягнув обвинувачений), при цьому ствердив, що випасти дані речі не могли, оскільки кишені достатньо глибокі. Дані дії вчиняв лише обвинувачений, а ще один чоловік стояв за метрів 10 від них. Після цього обвинувачений та особа, що стояла збоку, втекли в сторону нічного закладу «Техас». В подальшому він повідомив працівників поліції. Оскільки в ході судового розгляду обвинувачений відшкодував завдані збитки, тому просив його суворо не карати.

Показання потерпілого ОСОБА_2 судом беруться до уваги, оскільки вони об`єктивно підтверджуються іншими здобутими та всебічно, повно дослідженими у справі доказами.

З протоколу пред`явлення осіб для впізнання від 11.10.2019 вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 , серед пред`явлених до впізнання інших осіб, вказав на особу під №2 - ОСОБА_1 , як на такого, який причетний до вчинення злочину відносно нього, опізнавши його за загальними рисами обличчя, зазначивши, що добре запам`ятав його обличчя.

Посилання сторони захисту на недопустимість даного доказу, через порушення вимог ч.7 ст.228 КПК України, через наявність різких відмінностей фото між собою, не заслуговує на увагу, оскільки різких відмінностей осіб, зображених на фотознімках не встановлено.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 25.10.2019 (з доданими фото таблицями), проведеного в присутності понятих, за участю потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що потерпілий вказав на місце вчинення відносно нього кримінального правопорушення, механізм спричинення йому тілесних ушкоджень та обставини викрадення належного йому майна. При цьому, такі обставини повністю відповідають показанням, даним ним безпосередньо в судовому засіданні та підтверджуються іншими здобутими та дослідженими у справі доказами.

Протоколом огляду предметів від 13.10.2019 оглянуто оптичний диск, наданий службовою особою нічного закладу «Техас» за клопотанням слідчого, в порядку ст.220 КПК України, де відображено події 30.08.2019 в період з 01.30 год. по 01.40 год. біля входу (виходу) нічного закладу «Техас», за адресою: м.Луцьк, вул.Д.Галицького,1а.

Під час безпосереднього дослідження даного диску, шляхом його перегляду в судовому засіданні встановлено, що 30.08.2019 о 01.30 год. двоє осіб чоловічої статі перебувають на вулиці біля вказаного нічного закладу, які о 01.31 год. заходять всередину нічного закладу. О 01.40 год. особа чоловічої статі виходить із нічного клубу та рухається в напрямку спортивного комплексу «Динамо», що за адресою: м.Луцьк, вул.Д.Галицького. Як вказав у судовому засіданні потерпілий, та за зовнішніми візуальними ознаками під час перегляду, встановлено, що цією особою є саме потерпілий ОСОБА_2 . Після чого тих же двоє осіб чоловічої статі, як видно за сукупністю зовнішніх ознак один з яких є саме обвинувачений ОСОБА_1 , виходять із нічного закладу та рухаються у тому ж напрямку, що і потерпілий. При цьому, виходять вони відразу ж за потерпілим.

Зваживши на час, що вказаний на відео файлах та незначну відстань до місця, де відбулась подія злочину, фактично відразу ж після цього, суд вважає, що у обвинуваченого, який зі слів потерпілого втік у напрямку нічного клубу «Техас», було достатньо часу сісти у таксі до свідка, яка приблизно у цей же час під`їхала до клубу та доїхати до місця її проживання до 02.10 год, як про це вказували свідки сторони захисту.

Постановою від 13.10.2019 року вказані відео файли, що містяться на оптичному диску DVD-R, визнано речовими доказами у даному провадженні та залишено у матеріалах кримінального провадження.

Посилання сторони захисту про визнання даного диску недопустимим доказом, оскільки відсутні документи щодо його походження, не заслуговує на увагу з наступних підстав.

Так, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні дав показання, що він керівник бару «Стара підкова», за офіційним зверненням слідчого (запитом) він надавав дозвіл на вилучення відеозапису з камер відеонагляду.

Таким чином, вилучення було проведено відповідно до вимог чинного КПК України, на підставі письмової згоди володільця на проведення даної слідчої дії (що не потребує судового рішення), її проведення відповідає ст.2 КПК України щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, а отримані докази, відповідно до ст.85, 86 КПК України, суд вважає належними та допустимими та поряд із іншими доказами у даній справі, кладе їх в основу даного вироку.

Згідно протоколу огляду від 02.09.2020 було оглянуто коробку до мобільного телефону, викраденого 30.08.2019, що надана потерпілим, де наявні посилання на ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 .

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 09.12.2020 (проведеного на підставі ухвали суду від 16.11.2020), зокрема: роздруківок телефонних з`єднань абонентів в період з 00.00 год. 29.08.2019 по 16.11.2020 включно, яка знаходиться у володінні ПрАТ «Київстар» за наступними номерами: НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 ; НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 та згідно протоколу огляду документів від 11.12.2020 встановлено, що в період з 11:12 год. по 12:09 год. та з 18:57 год. по 19:18 год. 30.08.2019, з 08:28 год. по 08:56 год. 31.08.2019 в мобільному телефоні з ІМЕІ: НОМЕР_1 (тобто телефоні, викраденому у потерпілого) перебувала сім-картка з № НОМЕР_7 (що використовувалася обвинуваченим), а в період з 03:23 год. по 03:24 год. 30.08.2019 в мобільному телефоні з ІМЕІ: НОМЕР_1 перебувала сім-картка з № НОМЕР_11 (що використовувалась ОСОБА_6 ). Вказане беззаперечно спростовує першочергові показання обвинуваченого про його непричетність до вчинення злочину щодо потерпілого.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 08.10.2019 (який був предметом безпосереднього дослідження в ході судового розгляду) проведеного в присутності понятих, законного представника та педагога, за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_3 , вбачається, що свідок вказав на місце вчинення відносно ОСОБА_2 кримінального правопорушення саме обвинуваченим ОСОБА_1 , розповів про механізм спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілому та обставини, що йому відомі, з приводу викрадення майна потерпілого. При цьому, такі обставини повністю відповідають показанням потерпілого, даним безпосередньо в судовому засіданні, та іншим дослідженим у справі доказам, аналіз яких проведено вище.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дав показання, що в його присутності ОСОБА_3 показав, як ОСОБА_1 «нападав» на особу, в його присутності ніхто його не заставляв цього робити. Ствердив, що з сином ходив в поліцію для дачі показань, жодного тиску на нього не вчиняли. Через 15-20 хвилин після допиту проводили слідчий експеримент, при цьому, саме син вказав куди потрібно їхати, вказав на місце події та розповів про відомі йому обставини. При цьому були присутні також педагог, поняті. Ствердив, що жодних вказівок від працівників поліції сину не давали. Зазначив, що його син не повідомляв, що йому слідчий погрожував притягненням до кримінальної відповідальності, натомість саме ОСОБА_1 разом з візуально знайомим хлопцем погрожували сину та його майбутній дружині.

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , кожна зокрема, в судовому засіданні дали показання, що точної дати не пам`ятають, однак на прохання педагога ОСОБА_10 були у якості понятих під час проведення слідчого експерименту по вул.Гнідавській м.Луцька. На місці події були свідок з батьком, вони та педагог, а також слідчі. Свідок розповів як обвинувачений нападав та грабував потерпілого (вдарив по голові і забрав телефон та особисті речі). Все розповідав добровільно, без запинок, ніхто тиску не чинив.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дала показання, що 08.10.2019 була присутня під час проведення слідчої дії - відтворення обстановки та обставин події, у якості педагога, оскільки свідок був неповнолітнім. На проведення вказаної слідчої дії її запросили працівники поліції, з якими вона співпрацює (запрошують в якості педагога при проведенні слідчих дій з неповнолітніми). При цьому ствердила, що ні в родинних, ні в дружніх відносинах з працівниками поліції не перебуває. Окрім того, попросила своїх студенток поїхати з ними в якості понятих. На місці події (вул.Гнідавська м.Луцька) були слідчі, поняті (2 студента), неповнолітній свідок, законний представник і спеціаліст, який все фіксував на камеру. Неповнолітній розповідав як завдавались удари чоловіку, однак в суть справи вона не вникала. Скарг, зауважень з приводу проведення вказаної дії ні у кого з учасників не було. Зазначила, що під час проведення даної дії неповнолітній був спокійний, все самостійно розповідав, ніхто його не поправляв, не допомагав та не підказував.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні ствердив, що жодних розмов з неповнолітнім свідком (поза протоколом допиту та проведення слідчого експерименту та без присутності батька) не було, він не повідомляв, що свідок може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.186 ч.2 КК України.

Натомість свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні дав показання, що 29.08.2019 близько 23.00 год. він зустрівся з обвинуваченим поблизу магазину «Зося», що по вул.Ковельській м.Луцька та запропонував останньому піти в нічний заклад «Техас», за адресою: м.Луцьк, вул.Д.Галицького,1а. У вказаному закладі вони присіли за вільний столик, за іншим столиком сидів потерпілий (перебував в стані алкогольного сп`яніння). Згодом зателефонувала знайома ОСОБА_1 , сказала, що під`їхала на таксі (чорного кольору) до «Бані», після чого вони сіли в автомобіль і поїхали додому. Потерпілого більше не бачив. Під час досудового слідства давав інші показання, оскільки йому слідчий погрожував. При проведенні слідчого експерименту був присутній його батько та інші особи, однак оскільки слідчий сказав, що треба говорити та як діяти, тому він так і показував.

До показань даного свідка суд відноситься критично та не бере їх до уваги, оскільки вони є суперечливими (суперечать дослідженим доказам у справі), не відповідають обставинам, встановленим під час судового провадження, спростовуються показаннями потерпілого та свідків, допитаних в судовому засіданні, протоколом проведення слідчого експерименту за його участі, матеріалами тимчасового доступу до речей та документів, а також показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_1 , такі показання свідка суд розцінює як сприяння обвинуваченому у спробі уникнути відповідальності за фактично вчинене ним кримінальне правопорушення.

Показання допитаних в судовому засіданні, за клопотанням сторони захисту, свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_6 судом до уваги не беруться, оскільки вони не підтверджуються належними та допустимими доказами та не доводять поза розумним сумнівом непричетність обвинуваченого щодо можливості вчинення кримінального правопорушення відносно потерпілого. Так, свідок ОСОБА_6 ствердила, що забирала ОСОБА_1 разом з неповнолітнім ОСОБА_3 від бару «Баня» на автомобілі таксі (зателефонувала обвинуваченому близько 01.40 та о 02.00 - 02.10 вони були дома), після чого до ранку обвинувачений залишався у неї дома. При цьому, ні власного номеру телефону, ні номеру телефону обвинуваченого, які вони змінили на даний час, з метою можливості перевірити такі показання іншими доказами, назвати не може. Пригадати той номер телефону, яким користувався ОСОБА_1 на той час , не зміг і сам обвинувачений. Свідок ОСОБА_12 підтвердила факт повернення дочки - ОСОБА_6 разом з обвинуваченим 30.08.2019 близько 02.10 год.

Дані показання не спростовують того, що обвинувачений ОСОБА_1 , до зустрічі з ОСОБА_6 та повернення їх додому, міг вчинити кримінальне правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_2 , адже показання обвинуваченого та свідків щодо його непричетності до цього повністю спростовуються дослідженими та проаналізованими нижче доказами.

Згідно ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 №10 грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

Грабіж вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватись ним.

Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв тощо) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх заподіяння.

Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами, які заздалегідь домовились про його вчинення або ж діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що його дії помічені як потерпілим, так і іншою особою - свідком ОСОБА_3 , що був поряд (та не чинив жодних дій, які б утворювали склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України), завдавши ряд ударів потерпілому, після чого відкрито викрав належне йому майно - мобільний телефон та гаманець, в якому лежали кошти, та розпорядився ним на власний розсуд, тобто фактично виконав діяння, що утворює об`єктивну сторону складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Враховуючи, що показання потерпілого ОСОБА_2 не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, вони відповідають обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні показанням свідків, письмовими доказами, та, зрештою, і показанням самого обвинуваченого, які, відповідно до ст.85, 86 КПК України, є належними та допустимими, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дані про особу винного.

Обставин, що помякшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.ст.66, 67 КК України, суд не вбачає.

При цьому, суд не відносить до пом`якшуючих обставин щире каяття, оскільки вважає, що обвинувачений намагався у будь-яких спосіб уникнути відповідальності за вчинене, лише під тиском здобутих під час судового розгляду доказів визнав винуватість та відшкодував збитки потерпілому, така його позиція не була зумовлена дійсним його розкаянням та висловленням жалю з приводу вчинених ним дій.

Обвинувачений ОСОБА_1 є особою молодого віку, має на утриманні одну малолітню дитину, фактично вину у вчиненні кримінального правопорушення, визнаного судом доведеним визнав, зі слів - розкаявся у вчиненому, завдану матеріальну шкоду потерпілому відшкодував в ході судового розгляду (перед судовими дебатами), в зв`язку чим останній не наполягав на його суворому покаранні, вчинене ним кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, враховуючи особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, вчинив умисний корисливий злочин незадовго після закінчення строку умовно-дострокового звільнення, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку та вперте небажання стати на шлях виправлення, окрім того, в період судового провадження вчинив ще одне кримінальне правопорушення, за що притягнутий до відповідальності та засуджений, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ст.186 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, з застосуванням ч.4 ст.70 КК України.

На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Речові докази, згідно ст.100 КПК України, залишити у матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинувачені за ст.186 ч.2 КК України та призначити покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання призначеного за даним вироком та невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 22.09.2020, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання - 4 (чотири) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання, тобто з моменту його затримання.

Речові докази:

-відео файл «1», об`ємом пам`яті 335 МБ та відео файл «2», об`ємом пам`яті 9,72 МБ, які знаходяться на DVD-R диску - залишити у матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Полюшко