Вирок № 94724049, 25.01.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

25.01.2021

Справа № 639/6984/20

Провадження № 1-кп/639/182/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Кіся Д.П., за участю: секретаря судових засідань - Крбеян К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/6984/20 (в ЄРДР №42020221080000215 від 02.04.2020 року) за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піски Новопсковського району Луганської області, громадянина України, українця, одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор - Попій Д.С.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисники - Бессарабенко І.А., Колобов Л.В.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , будучи працездатним, але офіційно ніде не працюючим та, не маючи постійного джерела доходу, за відсутності передбаченого законом дозволу на придбання, носіння, зберігання, перевезення та збут бойових припасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв, навесні 2020 року вирішив вчинити злочин, пов`язаний з їх незаконним поводженням з метою подальшого збуту, як одного із джерел доходів.

При цьому ОСОБА_1 , маючи певний життєвий досвід, з урахуванням суспільно-політичної обстановки в Україні, був достовірно обізнаним щодо існуючої в державі заборони вільного обігу та поводження з бойовими припасами, вибуховими речовинами та вибуховими пристроями як предметами, пов`язаними із підвищеними ризиками, яка вимагає державного регулювання у спеціально дозвільний спосіб, тобто обов`язкову наявність встановленого на це законом дозволу у вузькому розумінні та передбаченого підзаконними нормативно-правовими актами, а саме:

- Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 року № 622 (зі змінами), (далі «Інструкція»);

- Положенням про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.1992 року № 576 (зі змінами), (далі «Положення») ;

- Переліком видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 року № 2471-ХІІ (зі змінами), (далі «Перелік»).

Реалізуючи свій протиправний задум, ОСОБА_1 в один із днів у вищевказаний період березня 2020 року, перебуваючи на території авторинку «Лоск», розташованого за адресою: Харківська обл., Харківський район, смт. Пісочин, майдан Кононенка, 1, запропонував раніше йому знайомому ОСОБА_2 придбати у нього бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої.

У зв`язку з отриманою оперативною інформацією від ГВ БКОЗ УСБУ в Харківській області щодо наявності протиправного наміру з боку ОСОБА_1 вчинити злочин проти громадської безпеки, 02.04.2020 внесені відомості до ЄРДР за № 42020221080000215 з попередньою правовою кваліфікацією правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а органом досудового розслідування розпочато проведення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій.

Надалі в період з початку квітня по серпень 2020 року (більш точні дата та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе) ОСОБА_1 , втілюючи в життя свій злочинний задум, всупереч урегульованим суспільним відносинам у сфері громадської безпеки в Україні щодо поводження з бойовими припасами, вибуховими речовинами та вибуховими пристроями, діючи зі злочинним умислом, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, не маючи передбаченого законом дозволу, спочатку придбав у невстановленому місці та за невстановлених обставин у особи (осіб), особистість якої (яких) процесуально встановити в ході досудового розслідування не виявилось за можливе, 10 корпусів ручних гранат типу Ф-1, підривачі до ручних гранат типу УЗРГМ у кількості 10 шт. та 3 пакунки бойових проміжних патронів калібру 7,62х39АК по 20 шт. у кожному.

Таким чином, ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав за необхідне, для незаконного придбання вище перелічених боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто в порушення зазначених вище вимог нормативно-правових актів, якими чітко визначено умови, за яких придбання, зберігання, перевезення та інші дії санкціонуються державою і таким чином набувають правомірного характеру, а саме п. 1 «Переліку», п. 2, п. 9. п. 10 «Положення» про дозвільну систему» та п. 2.1 «Інструкції».

Відразу ж після вищезазначеного незаконного придбання ОСОБА_1 , діючи умисно, продовжив реалізацію злочинного діяння у сфері незаконного поводження з боєприпасами, вибуховими речовинами та вибуховими пристроями, охопленого єдиною тривалою метою, бажаючи, та, прагнучі вчинити незаконне зберігання придбаних ним боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв в цілях подальшого збуту, розпочав їх незаконне зберігання за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 у зазначений вище період часу, але не пізніше 06.08.2020 здійснив усі дії, які вважав за необхідне, для незаконного зберігання за місцем свого проживання раніше придбаних ним боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто в порушення зазначених вище вимог нормативно-правових актів, якими чітко визначено умови, за яких придбання, зберігання, перевезення та інші дії санкціонуються державою і таким чином набувають правомірного характеру, а саме п. 1 «Переліку», п. 2, п. 9. п. 10 «Положення» про дозвільну систему» та п. 2.1 «Інструкції».

ОСОБА_1 , не будучи достовірно обізнаним, що у відношенні нього проводяться санкціоновані негласні слідчі (розшукові) дії, 3 та 4 серпня 2020 року, використовуючи засоби зв`язку, з використанням належного йому телефону за номером мобільного оператора НОМЕР_1 зв`язався з ОСОБА_2 та в ході розмов домовився з останнім про час і місце зустрічі на території м. Харкова 06.07.2020 з метою збуту останньому боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв.

При цьому саме ОСОБА_2 , який, не розкриваючи свою приналежність до добровільної співпраці з правоохоронними органами, під легендою, став учасником проведення контролю за вчиненням злочину стосовно ОСОБА_1 .

В подальшому ОСОБА_1 06.08.2020р., приблизно о 03 год. ночі, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , не будучи обізнаним, що відносно нього проводяться санкціоновані негласні слідчі (розшукові) дії, продовжуючи втілювати в життя свій злочинний задум у сфері незаконного поводження з боєприпасами, вибуховими речовинами та вибуховими пристроями, бажаючи, та, прагнучі здійснити незаконне перевезення та їх подальший збут, спочатку помістив до чорного полімерного пакету 10 корпусів ручних гранат типу Ф-1, підривачі до ручних гранат типу УЗРГМ у кількості 10 шт. та 3 пакунки бойових проміжних патронів калібру 7,62х39АК по 20 шт. в кожному. Потім він поклав вказаний пакет з його вмістом до легкового автомобіля «ВАЗ 2107» д.н. « НОМЕР_2 », який перебував у його тимчасовому володінні.

Через деякий час того ж дня ОСОБА_1 , керуючи вказаним легковим автомобілем, виїхав від місця розташування домоволодіння АДРЕСА_1 у напрямку м. Харкова, здійснюючи незаконне перевезення вище перелічених боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв. Прибувши до м. Харкова, він направився в район розташування відділення «Нова пошта» за адресою: пр. Ново-Баварський, 118-а, де заздалегідь домовився про зустріч з ОСОБА_2 .

Надалі ОСОБА_1 , не будучи обізнаним, що відносно нього проводяться санкціоновані негласні слідчі (розшукові) дії, у той же день приблизно об 11 год. 15 хв. зустрівся з ОСОБА_2 поблизу відділення «Нова пошта». Відразу ж після цього ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність свого діяння, а також той факт, що 10 корпусів ручних гранат типу Ф-1, 10 підривачів до ручних гранат типу УЗРГМ та 3 пакунки бойових проміжних патронів калібру 7,62х39АК по 20 шт. у кожному є відповідно боєприпасами, вибуховими речовинами та вибуховими пристроями, перебуваючи в салоні легкового автомобіля «Шкода Октавіа», яким на зустріч приїхав ОСОБА_2 , виконуючи свідомо дії, що охоплювались його прямим умислом, здійснив їх передачу останньому без передбаченого законом дозволу.

Таким чином, ОСОБА_1 , переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, у зазначений вище період часу, виконав усі дії, які вважав за необхідне, для незаконного збуту боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, а ОСОБА_2 , у свою чергу, діючи під вигаданою легендою, в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки та аудіо-, відео- контролю особи, передав ОСОБА_1 за них заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 5600 грн., як і було між ними до цього обумовлено.

Протиправна злочинна діяльність ОСОБА_1 , пов`язана з незаконним збутом боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, була відразу ж припинена того дня після 11 год. 20 хв. слідчим СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області та співробітниками оперативного підрозділу ГВ БКОЗ УСБУ в Харківській області, а його самого затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Так, 06.08.2020 в ході проведення затримання ОСОБА_1 та обшуку транспортного засобу, яким на місце події приїхав ОСОБА_2 , у період з 11 год. 24 хв. до 14 год. 00 хв. в салоні автомобіля «Шкода Октавіа», на задньому сидінні було виявлено та вилучено 10 корпусів ручних гранат типу Ф-1, які є конструктивно оформленим зарядом бризантної вибухової речовини (тротил) загальною масою 500-560 гр., 10 підривачів до ручних гранат типу УЗРГМ, які є вибуховими пристроями, а також 3 пакунки бойових проміжних патронів калібру 7,62х39АК по 20 шт. в кожному, які є бойовими припасами.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_1 , передбачена ч. 1 ст. 263 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що скоїв його при вищезазначених обставинах. Обвинувачений не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, а також висновки експертиз. При цьому, ОСОБА_1 надав показання, згідно яких він періодично займається рибною ловлею, яку у 2014 році неодноразово здійснював на ставку в с. Половинкино Старобільського району. Поруч розташовувалась база добровольчого батальйону «Айдар», військовослужбовці якого часто звертались до рибаків з проханням відвести їх за продуктами в магазин, оскільки поблизу магазини відсутні, а найближчій знаходиться в м. Старобільську біля автостанції. Він неодноразово відвозив військовослужбовців вказаного батальйону на їх прохання до зазначеного магазину, та в один із разів вони залишили у нього на задньому сидінні пакунок, сказавши, що це йому в якості подяки. Він спочатку не подивився в середину, а коли приїхав додому, відчинивши, побачив, що в середині знаходяться 10 «лимонок» (корпусів гранат), запечатана банка з маркуванням, в якій знаходись підривачі та три пачки патронів. Він злякався, але звертатися нікуди не став, адже побоювався за своє життя та, що вказані військовослужбовці можуть зажадати повернути їм вказані боєприпаси та вибухові пристрої, а тому він поклав їх у сміттєву яму неподалік від будинку біля цвинтаря та засипав землею. У 2020 році він поїхав за запчастинами на авторинок «Лоск» в м. Харків. Там він зустрів раніше йому знайомого ОСОБА_2 , який працює на вказаному ринку та займається реалізацією автомобільних акумуляторів. В ході розмови він розповів про вищезазначені події, ОСОБА_2 проявив зацікавленість та вони домовились, що останній придбає в нього вказані вибухові пристрої. В серпні місяці 2020р. він пішов до місця, де залишив вибухові пристрої та боєприпаси, відкопав їх, відніс додому, а потім поклав до автомобіля свого свата, який той дав йому в користування, попередньо помістивши їх у чорний полімерний пакет. Телефоном він зв`язався з ОСОБА_2 та вони домовились про час та місце зустрічі. Приїхавши до м. Харкова 06.08.2020р. в обумовлене місце біля «Нової пошти», він зупинився поруч з автомобілем ОСОБА_2 марки «Шкода», вийшов, відчинив двері та поклав пакунок з гранатами та боєприпасами на заднє сидіння автомобіля ОСОБА_2 . Той, в свою чергу, передав йому грошові кошти в сумі 5600,00 грн. Після цього він був затриманий правоохоронцями, а боєприпаси, вибухові пристрої та передані йому ОСОБА_2 грошові кошти були вилучені.

Свої дії ОСОБА_1 піддав критичній оцінці та висловив жаль щодо скоєного, пояснивши, що на скоєння кримінального правопорушення його підштовхнула потреба в грошових коштах, адже на його утриманні знаходиться мати похилого віку, донька перебувала у стані вагітності, а він та його дружина потребували лікування.

Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію висловили також прокурор і захисники.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, а також, що він не оспорює фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого, а також матеріалів кримінального провадження щодо наявних речових доказів по справі та процесуальних витрат.

Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України), є доведеною. Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне придбання, зберігання та збут боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він одружений; раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше; офіційно не працевлаштований; має постійне місце проживання та реєстрації, які співпадають; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

При цьому на активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення посилався прокурор у своїй промові в судових дебатах, який також вказував, що на протязі всього досудового розслідування ОСОБА_1 надавав зізнавальні показання. В судовому засіданні ОСОБА_1 також визнав свою вину в повному обсязі піддав свої дії критичній оцінці та висловив жаль щодо скоєного.

Щодо посилань захисника Колобова Л.В. на наявність такої пом`якшуючої покарання обставини як вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин через хворобу обвинуваченого та його дружини, вагітність доньки ОСОБА_3 та необхідність надання матеріальної допомоги матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (що підтверджено документально), то, на переконання суду, вказані обставини хоча і повинні бути враховані при призначенні покарання, проте не свідчать про наявність відповідної пом`якшуючої покарання обставини, адже вони не мають такого ступеню тяжкості, що дозволяли б визначити їх як відповідну пом`якшуючу обставину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним тяжким злочином, кількість епізодів злочинної діяльності (один), відношення обвинуваченого до скоєного, його конкретні обставини, особу винного, відсутність тяжких наслідків, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують. Також судом враховується кількість та характер боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, які збув обвинувачений.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16.08.2018р. по справі №183/163/14.

Відповідно до частини другої статті 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.04.2018р. (справа № 298/95/16)

Обставин, які б явно свідчили, що застосування судом статті 75 КК України буде неправомірним та недостатнім для забезпечення мети покарання ОСОБА_4 прокурором не доведено.

Суд відзначає, що стаття 263 КК України не передбачає більш жорстокого покарання в залежності від предмету вказаного кримінального правопорушення, а межі санкції частини першої вказаної статті передбачає покарання, що дозволяє звільнення особи від кримінальної відповідальності з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Тому, безумовно відповідні обставини (кількість та характер предметів відповідного кримінального правопорушення) мають бути враховані при призначенні покарання, проте при вирішенні питання щодо міри покарання та можливості звільнення особи від його відбування на підставі ст. 75 КК України вказаним обставинам має бути надана оцінка у сукупності з іншими обставинами.

При цьому судом враховується особа обвинуваченого ОСОБА_4 , який, досягнувши віку 50 років, вперше притягається до кримінальної відповідальності, ступінь його соціалізації - наявність дружини, доньки - ОСОБА_3 , онука - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наявність на утриманні матері - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, тяжких наслідків від скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення не настало, адже воно проводилось в рамках проведення негласної слідчої дії, передбаченої ст. 271 КПК України (контроль за вчиненням злочину), а стороною обвинувачення не оспорювалось та не спростовано обставин придбання ОСОБА_4 у 2014 році відповідних бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, на які посилався обвинувачений, що, на переконання суду, певною мірою знижує суспільну небезпечність ОСОБА_4 , оскільки ним не вживались активні дії щодо їх придбання.

Згідно досудової доповіді, складеної 02.12.2020р. Новопсковським районним сектором Філії ДУ «Центр пробації» в Луганській області, виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе. (а.с. 33-36)

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_4 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання щодо обвинувачених в цілому на теперішній час можливе без його ізоляції від суспільства, а тому, призначаючи йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі, вважає за можливе звільнити від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України, але з встановленням максимального строку випробування, передбаченого ч. 4 вказаної статті, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, в тому числі працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу). Покладення на обвинуваченого вказаного обов`язку необхідне, адже він ніде офіційно не працює, а скрутне матеріальне становище та потреба в грошових коштах стали передумовою скоєння кримінального правопорушення. Тому, на переконання суду, виконання вказаного обов`язку сприятиме запобіганню вчиненню ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень та досягненню цілей покарання.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.08.2020р. відповідно до вимог ч. 4 ст. 174, п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 згідно ст. 124 КПК України.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому необхідно залишити у вигляді застави, а після набрання вироком законної сили - повернути внесену заставу заставодавцю ОСОБА_6 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Речові докази по кримінальному провадженню:

-15 пустих картонних коробків та спеціальний полімерний пакет з пломбою №15/200СЕ із фрагментами (після вибуху) частин УЗРГМ та корпусів гранат Ф-1, 30 бойових проміжних патронів калібру 7,62X39 АК та 30 гільз від бойових проміжних патронів калібру 7,62X39 АК, передані до камери зберігання речових доказів Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області - знищити; (а.с. 79-81, 93)

-грошові кошти в сумі 5600,00 грн. купюрами номіналом: 500 грн. серії БВ 6944557; 500 грн. серії СЖ 8262165; 500 грн. серії ВГ 3139721; 500 грн. серії ЛА 7655978; 500 грн. серії ВЖ 3923120; 500 грн. серії МБ 6808194; 200 грн. серії ХЕ 1794873; 200 грн. серії ПЕ 2936818; 200 грн. серії УФ 9392870; 200 грн. серії УМ 3982578; 200 грн. серії УЗ 7458100; 200 грн. серії АЗ 1219095; 200 грн. серії СН 0854127; 200 грн. серії ПИ 9439568; 200 грн. серії СА 7598028; 200 грн. серії ЗЄ 2416944; 200 грн. серії ХБ 4475056; 200 грн. серії УГ 6577452; 200 грн. серії ПД 7142746 - повернути ГУ СБУ в Харківській області; (а.с. 62, 63, 94)

-мобільний телефон «Samsung J5» imei НОМЕР_3 , НОМЕР_4 з сім-картами оператора ВФ України НОМЕР_5 та оператора Київстар НОМЕР_6 , грошові кошти в сумі 8015,00 грн. - вважати повернутим власнику ОСОБА_6 (а.с. 64, 65, 84)

-автомобіль «ВАЗ 2107», д.н. НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_8 , ключі від вказаного транспортного засобу - вважати повернутими законному володільцю ОСОБА_6 (а.с. 64, 65, 66)

Процесуальні витрати в сумі 7518,70 грн. (сім тисяч п`ятсот вісімнадцять грн. 70 коп.) на залучення експертів (експертизи №10/3/431СЕ-20 від 13.08.2020р., №10/1/1083КПСЕ-20 від 28.08.2020р., №15/200СЕ-20 від 20.10.2020р.) стягнути з ОСОБА_6 на користь Харківського НДЕКЦ МВС України. (а.с. 78, 82, 83)

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.08.2020р. (справа №639/4884/20, провадження №1-кс/639/2142/20) на майно, вилучене в ході проведення 06.08.2020р. обшуку транспортного засобу «ВАЗ 2107», д.н. НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 92)

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 залишити раніше застосований - у вигляді застави. Після набрання вироком законної сили суму застави в розмірі 42040,00 грн. (сорок дві тисячі сорок грн. 00 коп.) повернути заставодавцю - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зарахувати ОСОБА_6 до строку покарання строк тримання під вартою з 06.08.2020р. до 10.08.2020р. включно.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захисникам та прокурору.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя Д.П. Кісь