Рішення № 94722745, 04.02.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/19601/20

Провадження №: 2-а/755/4/21

"04" лютого 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Міроненко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за адміністративним позовом громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни від 10.11.2020 року, яким вирішено громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 примусово повернути до країни походження, та зобов`язати його покинути територію України у термін до 30.11.2020 року та заборонено в`їзд строком на три роки до 10.11.2023 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 листопада 2020 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Добровольською І. Ю. за погодженням начальника управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Семиног І. О. прийнято рішення про примусове повернення до країни походження громадянина Федеративної Республіки Нігерії ОСОБА_1 , заборонено в`їзд на територію України строком на три роки та зобов`язано останнього покинути територію України в термін до 30.11.2020 року. Вказане рішення позивач вважає таким що підлягає скасування, оскільки складено відносно позивача протиправно, є необгрунтованим, передчасним, неправомірним, та таким, що порушує права позивача та не відповідає фактичним обставинам справи, прийняте без дослідження всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, позивач вважає що підпадає під критерії, визначені п. 1, 13 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а тому не може бути повернутим до країни походження. Крім того, позивач вказує, що рішення ДМС у місті Києві та Київській області від 10.11.2020 року не відповідає вимогам чинного законодавства України, ст. 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 3 Міжнародної конвенції проти катувань та інших жорстких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, практика застосування яких вказує на абсолютну заборону на повернення іноземців або осіб без громадянства до країн, де їм загрожують тортури, нелюдське та таке, що принижує гідність поводження та покарання. Позивач вказує, що маючи цілком обгрунтовані побоювання стати жертвою переслідування у країні походження, а також, у зв`язку з різким погіршенням безпечності перебування та ситуації загальнопоширеного насильства і систематичного порушення прав людини у Федеративній Республіці Нігерія, залишив країну походження та прибув до України. 18.08.2020 року позивач звернувся до ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області як до відповідного органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту. У зв`язку із значним навантаженням та із запровадженням карантину на території України, вказаний підрозділ приймав відвідувачів обмежено . Так, співробітники ДМС повідомили про необхідність звернутись із заявою про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту або тимчасового захисту 11.11.2020 року. 11.11.2020 року, позивач у повній відповідності з ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» звернувся до відповідного відділу ДМС з заявою - анкетою про визнання особи біженцем, або особи яка потребує додаткового захисту. За результатами прийняття та реєстрації заяви - анкети позивача було зареєстровано, видано довідку про звернення за захистом в Україні № 011996 від 11.11.2020 року та запрошено на співбесіду для уточнення відомостей та анкетних даних 19.11.2020 року о 09:30. Разом з тим, 10.11.2020 року уповноваженою особою ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області відносно позивача було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження та заборонено в`їзд на територію України строком на три роки. Позивач вказує, що перебуває на території України саме з наміром отримати притулок чи бути визнаним біженцем. За змістом преамбули ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», цей Закон визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою. Яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні. Позивач вказує, що оскаржуване рішення, прийнято з істотним порушенням ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та не є пропорційним легітимній меті забезпечення міграційної політики держави. Так, позивач вказує на порушення ч. 8 ст. 26 зазначеного Закону, яка передбачає обмеження щодо повернення до країни походження осіб, які не досягли 18 річного віку, та ст. 31 Закону. Крім того, позивач вказує, що відповідачем було прийнято рішення за відсутності позивача, не залучено перекладача, що вказує на те, що відомості зазначені в рішенні не відповідають дійсності та не можуть слугувати належним та допустимим доказом, оскільки позивач не міг розуміти вимог посадових осіб. Також, позивач вказує, що після отримання довідки про звернення за захистом до України, яка підтверджує законність перебування позивача на території України, відповідач не мав права приймати рішення про примусове видворення. Також позивач вважає, що відповідачем безпідставно застосовувано заборону на в`їзд до України терміном на три роки, оскільки відповідачем не наведено жодних посилань на підстави, які б надавали змогу дійти до такого висновку.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 грудня 2021 року провадження у справі відкрито.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, представник позивача - ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Представник відповідача, в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.п. 1,2,3 Положення про Державну міграційної служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 360, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями ДМС є: 1) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 2) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Відповідно до пп. 9 п. 4 Положення, ДМС відповідно до покладених на неї завдань: приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України;

Як убачається з матеріалів справи, 10 листопада 2020 року Головним спеціалістом відділу адміністративної діяльності управління міграційної контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Іриною Добровольською винесено Рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а. с. 11-12)

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Підставою для винесення рішення про повернення громадянина до країни походження, слугує постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно доданих відповідачем матеріалів справи, 10 листопада 2020 року, Головним спеціалістом відділу адміністративної діяльності управління міграційної контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Іриною Добровольською, складено протокол про адміністративне правопорушення серії МКМ №005001 відносно громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме: проживав без документів на право проживання в Україні, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Вказаний протокол було складено в присутності відповідача ОСОБА_4 та позивача, про що міститься відповідний підпис осіб.

Того ж дня, 10.11.2020 року Заступником начальника Управління - начальником відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Лемеш Д. Л. винесено постанову серії ПН МКМ 004993 про накладення адміністративного стягнення на громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Як вбачається з мотивувальної частини вказаної постанови: 10 листопада 2020 року о 09:30 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , який порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме: проживав без документів на право проживання в Україні.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Частинами 1, 2 ст. 16 цього ж Закону визначено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Як вбачається з відомостей про осіб, які перетнули державний кордон, 24.12.2015 року громадянин Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 перетнув державний кордон повітряною ділянкою через Львівський пункт пропуску.

Окрім того, як вбачається з письмових пояснень позивача, наданих під час розгляду справи про притягнення його до адмінстративної відповідальності, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по суді завданих питань надав пояснення стосовно того, що на територію України він прибув 24.12.2015 року з метою навчання. Кордон України перетнув через КПП «Львів». З 2016 року навчався в Івано - Франківському на мовних курсах при університеті. Був документований посвідкою на тимчасове проживання НОМЕР_1 від 15.10.2016 року. По закінченню курсів перевівся на навчання до Тернополя за фахом лікар. Там документувався посвідкою на тимчасове проживання НОМЕР_2 , строк дії якої закінчився 20.09.2018 року. Із університету був відрахований оскільки не мав змоги платити за навчання. Після закінчення терміну перебування, територію України не залишив оскільки не мав на те бажання, усвідомлюючи, що порушує міграційне законодавство України. Офіційного заробітку на території України не має. Проживає за рахунок знайомої дівчини та друзів. З 2018 року не вживав заходів щодо своєї легалізації на території України. До органів ДМС для повернення в країну походження або третю країну не звертався. Претензій до співробітників міграційної служби не має. Вказані пояснення підписано особисто позивачем та залученим перекладем.

За таких обставин, оскільки, було встановлено, що у громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні документи, які б надавали право йому право на перебування або проживання на території України, що свідчить про порушення громадянином Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 вимоги ст.. ст.. 4, 9 ЗУ «Про правовий статус іноземця та осіб без громадянства» у зв`язку з чим було ухвалено рішення про видворення позивача.

Статтею 31 Закону визначено перелік обставин, за наявності яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення іноземця або особи без громадянства.

Відповідно до статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Згідно ст.. 3 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країни, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження. Біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країн, де вони можуть зазнати катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання або з яких вони можуть бути вислані або примусово повернуті до країн, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження.

Порядок звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначений ст.. 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», відповідно до якого, особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо така особа під час незаконного перетинання державного кордону України звернулася із зазначеною заявою до посадової особи Державної прикордонної служби України, вона зобов`язана надати цій посадовій особі пояснення про причини незаконного перетинання державного кордону України. У разі відсутності у такої особи документів, що посвідчують її особу, або якщо такі документи є фальшивими, вона повинна повідомити в поясненні про цю обставину, а також викласти причини зазначених обставин. Під час надання пояснень особою, яка не володіє українською або російською мовами, орган Державної прикордонної служби України повинен забезпечити перекладача з мови, якою така особа може спілкуватися. Після надання пояснень особа, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна бути протягом 24 годин передана посадовими особами Державної прикордонної служби України представнику центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

З аналізу вищенаведених норм можна зробити висновок, що особа не може бути примусово повернутою або висланою до країни походження за наявності тієї обставини, що особа, яка перетнула державний кордон України, звернулась до відповідного органу ДМС з заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, лише після подачі даної заяви, відносини, між особою, яка потребує додаткового захисту або біженцем та ДМС будуть регулюватися міжнародно - правовими договорами в сфері питань, які регулюють питання біженців.

За таких обставин, оскільки відповідач не звертався до Управління Державної міграційної служби України у м. Києві з заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, обставин, які вказані в ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та унеможливлюють примусове видворення за межі території України не встановлено. Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Відповідно до п. 11 розділу І Інструкції, у разі звернення іноземця під час його перебування в ПТПІ із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, він продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення.

З огляду на викладені обставини, дослідивши надані відповідачем докази, які долучено до матеріалів справи, є достатні підстави вважати, що позивачем при зверненні з даним позовом здійснюються дії щодо введення суду в оману, так, при зверненні з даним позовом, позивачем та його уповноваженим представником ОСОБА_5 додано до матеріалів справи рішенням про примусове видворення позивача за межі території України на двох аркушах з приховуванням інформації щодо залученого перекладача та присутності позивача під час розгляду справи.

Посилання позивача в повній мірі спростовуються наданими відповідачем доказами, які підтверджують дату перетину державного кордону, місце та підстави перебування на території України, в той же час, позивачем не надано інформації, яка давала підстави вважати, що в країні походження існують обставини, які б впливали на рішення щодо примусового видворення позивача за межі України.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також беручи до уваги, що громадянин Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грубо порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, обставин, які б унеможливлювали видворення позивача за межі країни судом не встановлено, за такиз обставин, суд приходить до висновку, що позов громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 194, 211, 217, 288, 289, 373 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 26, 30, 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», , суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 09.02.2021 року

Учасники справи:

Позивач - громадянин Федеративної Республіки Нігерії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 );

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (м. Київ, вул. Березняківська, 4а, код ЄДРПОУ 42552598).

Суддя -