Рішення № 94722228, 08.02.2021, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/430/17

номер провадження 2/546/9/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за уточненим позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Представник АТ КБ «ПриватБанк» Сафір Ф.О звернувся 05.05.2017 до Решетилівського районного суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Як вказує позивач, відповідно до укладеного договору №б/н від 20.08.2010 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5761,31 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь - який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Одночасно з пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п.1.1.2.3 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам. Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Офердрафту, згідно п.1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн + 5% від суми позову.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому Договором.

В порушення умов кредитування відповідач не виконує належним чином зобов`язання, в результаті чого станом на 17.04.2017 року виникла заборгованість в сумі 12627,97 грн, яка складається з наступного: 3443,32 грн - заборгованість за кредитом, 6757,13 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1350 грн – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн – штраф (фіксована частина), 577,52 грн – штраф (процентна складова).

Ухвалою судді ОСОБА_3 від 13.05.2017 було відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду на 07.06.2017.

16 січня 2018 року від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшло заперечення на позовну заяву відповідно до якого ОСОБА_2 з 18 червня 2016 року захищає землю на сході України, що підтверджується довідкою про призов військовозобов`язаного ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації в особливий період №6/93 від 15.01.2018. Військовозобов`язаний ОСОБА_2 підлягає правовому захисту згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Таким чином, у період з 18.06.2014 по 26.05.2015 та з 10 липня 2015 року по цей час у позивача було відсутнє право на нарахування відсотків та неустойки. Крім того, позивачем безпідставно списано кошти із зарплатної картки відповідача , у період з 18.06.2014 по 26.05.2015 в той час, коли він був призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період, а саме: 11.07.2014 – 322,80 грн, 18.08.2014 – 161,02 грн, 17.09.2014 – 3101,28 грн (т.1, а.с.77-79).

16.03.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості із таким же змістом, як у запереченні від 16.01.2018 (т.1, а.с.100-102) та заява про застосування строку позовної давності (т.1, а.с.103-105).

В той же день, 16 березня 2018 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 про захист прав споживачів та визнання недійсним договору про надання банківських послуг № б/н від 20.08.2010 р. В зустрічній позовній заяві відповідач посилається на те, що позивачем не було виконано переддоговірну роботу з позичальником (не було надано всієї необхідної інформації про умови кредитування); сторонами не було дотримано письмової форми укладення договору; не було відкрито позивачем поточний рахунок на ім`я клієнта ОСОБА_2 ; відсутній детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; позивачем було здійснено одностороннє підвищення відсотків за кредитним договором з 18% до 43,20%; позивач з 39.02.2016 здійснював нарахування незрозумілих комісій (т.1, а.с.106-109).

20 квітня 2018 року до суду надійшла відповідь на заперечення та відповідь на відзив, в яких представник відповідача Гаренко Н.В., яка діє на підставі довіреності, зазначила, що дія особливого періоду, під час якого штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, обмежуються строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудований період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє. Відповідно до Указу в.о. Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 тривалість особливого періоду становила 45 діб: з 18 березня 2014 року по 2 травня 2014 року. Особливий період в Україні діяв з 18 березня 2014 року по 2 травня 2014 року, з 7 травня 2014 року по 21 червня 2014 року, з 24 липня 2014 року по 7 вересня 2014 року, з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року (т.1, а.с.а.с.127-131, 134-138).

В зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 дану справу було розподілено судді Горульку О.М., який ухвалою суду від 04.05.2018 прийняв справу до свого провадження та призначив судове засідання на 20.11.2018.

19 липня 2018 року до суду надійшла уточнена позовна заява про стягнення заборгованості в якій позивач зазначає, що станом на 22.05.2018 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 33006,29 грн, яка складається з наступного: 3443,32 грн - заборгованість за кредитом, 24865,05 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2650,00 грн – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн – штраф (фіксована частина), 1547,92 грн – штраф (процентна складова), яку просив стягнути (т.1, а.с.173-176).

Розгляд справи не було завершено, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_5 у відставку 27.09.2018.

Ухвалою судді Лизенко І.В. від 07.05.2019, яка була відряджена до Решетилівського районного суду Полтавської області на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 22.01.2019 р. №175/о/15-19 строком на один рік, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 16.10.2019. Ухвалою суду від 16.10.2019 було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про захист прав споживачів та визнання недійсним договору про надання банківських послуг № б/н від 20.08.2010 р та об`єднано в одне провадження з первісним позовом (т.1, а.с.205-207).

У зв`язку із закінченням терміну відрядження судді Лизенко І.В. дана справа в порядку ст. 33 ЦПК України передана на розгляд судді Решетилівського районного суду Полтавської області ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 04 серпня 2020 року було відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче засідання на 02 вересня 2020 року, яке за клопотанням представника відповідача адвоката Глазкова С.М. було відкладено на 13 жовтня 2020 року та на 08 грудня 2020 року. В зв`язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 27 листопада 2020 року.

Ухвалою суду від 08 грудня 2020 року підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 лютого 2021 року.

У судове засідання 08 лютого 2021 року представник позивача не з`явився, разом з позовною заявою подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує (т.1, а.с.37).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник захисник Глазков С.М. у судове засідання 08.02.2021 року не з`явилися, до суду позивач надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов не визнав в повному обсязі, просив залишити без розгляду подані ним та його представником ОСОБА_4 всі нерозглянуті судом клопотання та зустрічну позовну заяву, окрім клопотання про застосування строку позовної давності (т.2, а.с.а.с. 51, 52-54). Крім цього надав письмові пояснення на позовну заяву зі змісту яких вбачається, що жодних доказів про те, що кредитна карта № НОМЕР_1 має відношення до договору б/н від 20.08.2010 позивачем не надано. До позову надані ксерокопії паспорту позивача з штампом дати 09.01.2013, яка відмінна від дати ніби то укладення кредитного договору. У виписці по карті № НОМЕР_1 у графі «Дата операції» від 06.01.2013, графа «Деталі операції» вказано «Перевод средств. Плательщик ОСОБА_2 Дебетная часть перевода Р2Р ПЕРЕВОДА». Але, як стверджує позивач картку він не отримував і будь – яких операцій, не маючи цю картку, не вчиняв. Жодних розрахунків по даній картці не вчинялося. Вказував, що долучений до позовної заяви «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не підписував, оскільки повідомлення про зміну процентної ставки з 01.09.2014 р. та з 01.04.2015 р. виконано в минулому часі тільки після витрат, здійснених після 01.09.2014 р. (т.2, а.с.52-54).

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Cудом встановлено, що 08 лютого 2010 року між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 шляхом підписання Анкети – заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, укладено кредитний договір (а.с.5).

У анкеті - заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (т.1, а.с.5).

До анкети - заяви банком додано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та копію Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (т.1, а.с.а.с.6, 7-30). Вказані додатки підпису відповідача не містять.

Відповідно до довідки Приватбанк про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 (договір б/н): старт карткового рахунку 09.01.2013 № НОМЕР_1 , кредитний ліміт встановлено в розмірі 5761,31 грн, 07.10.2014 кредитний ліміт було зменшено до 3450, 00 грн; станом на 17.01.2020 кредитний ліміт – 0 грн (т.1, а.с.247).

Відповідно до довідки, наданої позивачем відповідачу ОСОБА_2 на підставі кредитного договору 09.01.2013 було видано кредитну картку № НОМЕР_1 , терміном дії до 08/16 (т.1, а.с.248).

Відповідно до виписки, наданої позивачем, 09.01.2013 ОСОБА_2 було здійснено «переказ засобів, дебетна частина P2P переказу» в сумі 5761,31 грн (т.1, а.с.165-166).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Судом встановлено, що у анкеті - заяві позичальника від 20 серпня 2010 року процентна ставка не зазначена; відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. А витяг з Умов кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», витяг з Умов та правил надання банківських послуг та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/pages 70, та які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20 серпня 2010 року шляхом підписання анкети-заяви. А тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань; та, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Отже, уточнений позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача: заборгованості за процентами за користуванням кредитом в розмірі 24865,05 грн, заборгованості за пенею та комісією в розмірі 2650,00 грн, а також заборгованості за штрафами відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн – штраф (фіксована частина), 1547,92 грн – штраф (процентна складова), задоволенню не підлягає за необґрунтованістю, що в цілому відповідає висновкам Верховного Суду викладених у Постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17.

Щодо заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3443,32 грн суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, відповідно до виписки, наданої позивачем, 09.01.2013 ОСОБА_2 було здійснено «переказ засобів, дебетна частина P2P переказу» в сумі 5761,31 грн. 01 березня 2013 року в терміналі самообслуговування в місті Решетилівка Полтавської області позивачем було сплачено 210,00 грн (т.1, звор. а.с.165).

Сплатою цих коштів ОСОБА_2 фактично визнав існування у нього заборгованості перед позивачем. Цим же фактом спростовується твердження позивача про те, що він не отримував кредитну картку та грошові кошти в сумі 5761,31 грн.

Однак в матеріалах справи міститься заява про застосування строку позовної давності (т.1, а.с.103-105), яку позивач та його представник в наданих письмових поясненнях просили врахувати.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як було встановлено судом з 01 березня 2013 року і до 05 травня 2017 року (день подачі позову) жодної операції, яка б беззаперечно підтверджувала факт використання даної картки ОСОБА_2 (зняття готівкових коштів, покупка товарів тощо) не здійснювалося.

Судом не враховуються операції по кредитній картці, які здійснювалися 30.06.2014, 11.07.2014 та 17.09.2014, оскільки в ці дні було здійснено автоматичне погашення заборгованості із зарплатної картки відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується випискою по цій картці (т.2, а.с.39-41).

Так само судом не враховуються операції по кредитній картці № НОМЕР_1 , здійснені 26.01.2016 та 26.02.2016 під назвою «переказ коштів між рахунками за договором SAMDN52**9444» на суми 12,71 грн та 0,68 грн, оскільки вони, по - перше, не підтверджують, що дані дії були здійснені відповідачем з огляду на суми коштів за цими операціями, а, по - друге, містять вказівку на договір SAMDN52**9444, в той час як кредитний договір, укладений із відповідачем номеру не має.

Крім цього «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою», затверджені наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифи Банку», якими встановлено порядок повернення коштів черговими платежами та кінцевий термін повернення коштів, відповідачем не підписувалися. Анкета-заява позичальника від 20 серпня 2010 року не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також нею не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.

Отже, моментом перебігу позовної давності за вказаним кредитним договором є момент, коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту. Тому перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу ОСОБА_2 по кредиту, тобто з 01 березня 2013 року.

Висновок суду базується на висновку Верховного Суду, висловлений у постанові від 15.01.2021 у справі №494/366/19.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З даним позовом позивач звернувся 05 травня 2017 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Відповідно до частини 3,4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За загальним правилом, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що в задоволенні позовних вимог суд відмовляє в повному обсязі, судові витрати у виді судового збору покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 549, 551, 611, 612, 625, 633, 634, 1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні уточненого позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач – ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Ю.В. Зіненко