Ухвала суду № 94722180, 09.02.2021, Машівський районний суд Полтавської області

Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/88/21

Номер провадження 1-в/948/25/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2021 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді Кравець С.В.,

за участю: секретаря Порохні І.І.,

прокурора Сошина В.В.,

представника Машівської ВК (№9) Попельнюха А.В.,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка в режимі відеоконференції з Державною установою «Машівська виправна колонія (№ 9)» заяву засудженого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта вища, раніше не судимого,

про умовно-дострокове звільнення

в с т а н о в и в :

у лютому 2021 року до суду надійшло дві заяви засудженого про застосування до нього умовно-дострокового звільнення, які ухвалою суду від 09.02.2021 об`єднані в одне провадження.

В судовому засіданні засуджений свою заяву підтримав та просив її задовольнити, оскільки на 2-3 році відбування покарання вину свою визнав, щиро кається, вживав заходи по відшкодуванню шкоди, зокрема всього десь 10000 грн. Хоча мали місце порушення, але він поведінку свою змінив, має багато заохочень, бере участь у громадському житті установи.

Прокурор з заявою засудженого погодився, вважає, що хоча він і мав 8 стягнень, натомість упродовж 7 років більше порушень не допускав, був працевлаштований та вживав заходи до відшкодування шкоди.

Представник Машівської ВК-9 заяву засудженого підтримав та просив її задовольнити, оскільки останній характеризується позитивно.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши докази у справі, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 13.09.2010р. засуджений вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за ч.1 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі. За ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.02.2016р. зараховано в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 29.12.2009 по 06.12.2010 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (а.о.с. 35-41, 25 т.1).

Засуджений відбуває покарання у виді позбавлення волі з 27 грудня 2009 року, кінцевий строк 22 січня 2022 року.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.

Так, засуджений ОСОБА_1 за період відбування покарання в місцях позбавлення волі мав 17 заохочень за сумлінну поведінку та ставлення до праці, в той час вісім разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, останнє вчинено 29.07.2014р., погашено 29.01.2015р. З 19.08.2020р. відбуває покарання в Машівській ВК (№9) характеризується позитивно, оскільки працевлаштований робітником будівельної бригади, дбайливо ставиться до майна, виконує роботи із самообслуговування та благоустрою установи, дотримується правомірних відносин та ввічливого ставлення з персоналом, з іншими засудженими підтримує рівні взаємовідносини, до виконання вимог адміністрації відноситься сумлінно, залучався до участі у програмах диференційованого впливу та самодіяльних організаціях, за вироком суду виконавчі листи відсутні, але позов сплачує самостійно, вину у скоєному злочині визнає, вирок та покарання вважає справедливими, що підтверджується характеристикою та довідкою про стягнення та заохочення (а.с. 26-29).

З вироку суду вбачається, що ОСОБА_1 вчинив злочин у тверезому стані, його злочинні дії привели до смерті однієї людини – його дружини, стягнуто з засудженого на користь потерпілого 56100 грн в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.о.с. 35-38 т.1).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

З дослідженої особової справи засудженого видно, що з восьми разів він двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності, шляхом поміщення до ДІЗО, зокрема: за самовільне залишення стрій бригади 22.04.2012р. (а.о.с.70-71 т.1) та був відсутній у строю 23.04.2014р. (а.о.с. 138-140 т.1). Крім цього, з ним 16.06.2014р. проводилася бесіда, оскільки він 06.06.2014р. самовільно залишив своє робоче місце, стягнення не застосовувалося (а.о.с. 150-154 т.1).

В той час, з довідки бухгалтерії установи вбачається, що з серпня 2020 року засуджений постійно працює підсобним робітником ремонтно-будівельної дільниці, мало місце 100% відпрацювання, відмов від роботи не зафіксовано (а.с. 30).

Також на підтвердження доводів своєї заяви, засуджений долучив чотири квитанції про сплату 200 грн щомісяця у жовтні-грудні 2020 року та у січні 2021 року, а всього 800 грн на користь потерпілого, а також заяви громадян, про його заохочення та можливість працевлаштування після звільнення, свідоцтво про смерть матері, заяви громадянки про бажання укласти з ним шлюб, а також накази про обрання його головою ради колективу засуджених (а.с. 2-17).

Доводи засудженого про те, що ним сплачено потерпілому десь близько 10000 грн на відшкодування шкоди не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки інших квитанцій суду надано не було, а судові рішення на які він посилався (а.о.с. 42-43, 59-61 т.1) таких відомостей не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Таким чином, однією з головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто готовність до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Водночас, передумовою дострокового звільнення є саме «бездоганна» поведінка засудженого протягом всього строку відбування покарання.

Проте, такої «бездоганної» поведінки засудженого протягом строку відбування покарання судом не встановлено, оскільки хоча з матеріалів справи видно, що він майже постійно працював за що неодноразово заохочувався, відмов від роботи не зафіксовано, але натомість вісім разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, з них двічі поміщався до ДІЗО, а за одне порушення стягнення не було застосоване, що свідчить про те, що засуджений свідомо не бажав виправлятися.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що факт, того, що засуджений виконує свої прямі обов`язки та претензій з боку працівників установи до нього немає, свідчить лише про те, що останній виконує їх на підставі закону, оскільки це є прямим обов`язком всіх засуджених, а умовно дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально виконавчого законодавства, має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині, а в конкретному випадку наявні лише формально-юридичні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

За таких обставин суд вважає, що оскільки засуджений за час відбування покарання хоча і працював майже постійно, в той час свою сумлінну поведінку не довів, оскільки вісім разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, що в цілому не свідчить про наявність безумовних позитивних змін в поведінці засудженого та вказує на те, що його поведінка не була сумлінною та стабільною, сплата ним коштів на користь потерпілого була здійснена лише в період строку перед подачею заяви про умовно-дострокове звільнення, що не свідчило про його бажання максимально відшкодувати завдану шкоду, відповідно, не досягнуто мети покарання, а відтак дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 539 КПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяв засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Машівський районний суд, а засудженим у той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя С.В.Кравець