Рішення № 94720436, 02.02.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5455/17

Провадження №2/367/470/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючої судді Шестопалова Я.В.,

при секретарі Будинкевич Ю.А.,

за участі

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ПрАТ СК "ЮНІВЕС" про відшкодування збитків, заподіяних в результаті ДТП,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вище вказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 21.09.2015 року приблизно о 16-20 год. у м. Києві по вул. Героїв Бресту, 1 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок зіткнення автомобіля Ніссан X-Trail д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) з автомобілем Шкода Fabia д.н. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_3 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , (далі - позивач). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілю Шкода Fabia д.н. НОМЕР_2 , 2012 року випуску, що належить позивачу, завдано механічних пошкоджень.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10.11.2015 року відповідача-2 визнано винним у вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП (порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України), та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень на користь держави. В результаті ДТП позивачу заподіяні матеріальні збитки, на відшкодування яких вона має право на підставі ст. 22 ЦК України.

При цьому, відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів (Страховий поліс № АЕ/4858457) у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія "ЮНІВЕС" (далі - третя особа), згідно якого ліміт відповідальності на шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн. та розмір франшизи становить 0 (нуль).

03.10.2015 року позивач звернувся із повідомленням про настання страхового випадку по договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з метою відшкодування збитків, спричинених внаслідок ДТП, до Відповідача-1, надавши при цьому всі необхідні документи, проте станом на 21.09.2016 року виплати страхового відшкодування Позивачу проведено не у повному обсязі. Третьою особою здійснено виплату страхового відшкодування на суму 17 444,42 гривні, що підтверджується платіжним дорученням від 01.03.2016 року № 5823 та платіжним дорученням від 06.06.2016 року № 6915. Проте, позивачем було здійснено ремонт пошкодженого автотранспортного засобу на суму 28 808,44 гривні (у т.ч. ПДВ 4 801,41 грн.), що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-3567 06.05.2016 року, актом виконаних робіт № 00001034 від 06.05.2016 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 72 від 06.05.2016 року. Таким чином, не відшкодований залишок матеріальної шкоди, завданої Позивачу внаслідок ДТП, становить 11364.02 гривні.

Позивач зазначила, що враховуючи той факт, що відповідачем було застраховано свою цивільно-правову відповідальність, як власника наземного транспортного засобу, і що Третя особа частково відшкодувала заподіяну ним шкоду, здійснивши виплату страхового відшкодування, решту матеріального збитку повинен відшкодувати саме Відповідач, в силу вимог ст. ст. 1166. 1187 ЦК України.

В зв`язку з вищевикладеним просив суд, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (ШН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) 11 364.42 грн. завданих збитків. Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 640 грн. та оплату витрат на правову допомогу адвоката у сумі 2 200 гривень покласти на відповідача.

Відповідач скориставшись своїм правом надіслав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що вимога позивача про стягнення з Відповідача збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за обставин що виникли в даних правовідносинах, є зловживанням позивачем своїми правами з метою отримання безпідставної вигоди та збагачення за рахунок відповідача. Обставини, за яких сталася ДТП за участю позивача та відповідача, встановлені постановою суду у справі про притягнення до адміністративної відповідальності (від 10 листопада 2015р. справа № 759/16553/15-п, провадження №3/759/5373/15), що набрала законної сили 23.11.2015 р., а відтак, в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають. Також зазначив, що між відповідачем та ПрАТ Страхова кампанія «ЮНІВЕС» укладено поліс № АЕ/4858457 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За даним полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (те саме вказано й в ст. 6 Закону). Даним полісом забезпечений транспортний засіб автомобіль «Nissan Х-Trail» д.н.з. НОМЕР_1 та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50000 грн.

Відповідно до роз`яснень п. 16 Постанови № 4, «Відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортний засобів, за винятком осіб, звільнених від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов`язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв`язку із цим при пред`явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавана шкоди у відповідному розмірі».

Таким чином, в ході розгляду справи позивачем не пред`являються вимоги до страхової компанії «ЮНІВЕС», а тому сторона відповідача вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 у відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП у сумі 11 364,42 грн. задоволенню не підлягають. Згідно акту виконаних робіт №00001034 від 06.05.2016 р. ТОВ «ЕКСПРЕСС-АВТО», сплаченого Позивачем, вбачається, що вартість відновлювального ремонту позивача складає разом з ПДВ 28 808, 00 грн.. Отже, відповідачем застраховано свою відповідальність а межах 50 000,00 грн., а тому сума 11 364,42 грн., недоплачена позивачу в результаті ДТП, покривається лімітом страхового відшкодування, а відповідно вона повинна бути покладена саме на страхову компанію, яка взяла на себе зобов`язання по відшкодуванню шкоди, завданої позивачу діями відповідача.

Відповідач також звертає увагу суду на той факт, що до матеріалів справи позивачем не додано жодного документу, котрий підтверджує факт того, що витраті понесені позивачем у зв`язку з ремонтом транспортного засобу, підтверджене рахунком-фактурою № СФ-3567 від 06.05.2016 року, та Актом виконаних робіт № 00001034 від 06.05.2016 року, дійсно пов`язані зі шкодою, котра завдана відповідачем у результаті ДТП. Як свідчать матеріали справи, ДТП, за результатами якого транспортному засобу позивача завдано матеріальну шкоду трапилося 21.09.2015 року. Ремонт транспортного засобу, як свідчать рахунок та акт, проведено лише у травні 2016 року, тобто майже через вісім місяців, після ДТП. Відтак, невідомо чи проведено ремонт саме тих пошкоджень, які отриманні транспортним засобом позивача у ДТП саме 21.09.2015 року. Відтак, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між шкодою, що заявлена позивачем до стягнення та самим фактом ДТП. До матеріалі справи також не додано жодного документу, котрий містить перелік тих пошкоджень, що отримані транспортним засобом позивача при ДТП 21.09.2015 року. Відсутній також страховий акт, акт огляду транспортного засобу, що складаються при виплаті страхового відшкодування.

Позивач в свою чергу подав відповідь на відзив, де зазначив, що дійсно вірно зазначає відповідач, він застрахував свою цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів (Страховий поліс № АЕ/4858457) у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія "ЮНІВЕС" (далі - третя особа), згідно якого ліміт відповідальності на шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн. та розмір франшизи становить 0 (нуль). Проте, третьою особою здійснено виплату страхового відшкодування на суму 17 444,42 гривні, що підтверджується платіжним дорученням від 01.03.2016 року № 5823 та платіжним дорученням від 06.06.2016 року №6915. Тоді як позивачем було здійснено ремонт пошкодженого автотранспортного засобу на суму 28 808,44 гривні (у т.ч. ПДВ 4 801,41 грн.), що підтверджується рахунком-фактурою № СФ- 3567 06.05.2016 року, актом виконаних робіт № 00001034 від 06.05.2016 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 72 від 06.05.2016року. З метою стягнення не відшкодованого залишку матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, розмір якої становить 11 364,02 гривні, позивач звертався до Голосіївського районного суду м. Києва (третьою особою у справі був ОСОБА_1 ). Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва позивачу було відмовлено у задоволенні позову про стягнення невідшкодованого залишку. Відмовляючи у задоволенні позову Голосіївський районний суд м. Києва мотивував це тим, що в силу вимог п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відшкодування шкоди, заподіяної третій особі у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Оскільки, відповідно до Звіту № 260216-4 про оцінку вартості матеріального збитку (який був наданий позивачу для ознайомлення тільки в судовому засіданні у Голосіївському районному суді) третя особа оцінила вартість у 17 444,42 гривні, то саме таку суму вона і повинна була сплатити. Враховуючи той факт, що особа, в якої відповідачем було застраховано свою цивільно- правову відповідальність, як власника наземного транспортного засобу, лише частково відшкодувала заподіяну ним шкоду, здійснивши виплату страхового відшкодування, решту матеріального збитку повинен відшкодувати саме відповідач, в силу вимог ст.ст. 1166, 1187 ЦК України. В подальшому Відповідач має право звертатися до Третьої особи із регресним позовом та продовжувати "з`ясовувати стосунки". Відповідач сам обрав собі страховика, який займається різного роду маніпуляціями та не виконує вимог Закону та своїх прямих обов`язків, а тому це не має бути проблемою позивача

Що стосується посилань відповідача на те, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між спричиненим ним ДТП та розміром заявленої до стягнення шкоди, оскільки ремонт транспортного засобу було здійснено набагато пізніше, ніж відбулося ДТП, то вони виглядають дещо абсурдними. Тільки 01.03.2016 року третьою особою було перераховано позивачу частину суми у розмірі 14 537,02 гривні, якої не вистачало щоб відновити пошкоджений транспортний засіб. Станом на 06.05.2016 року, щоб відремонтувати свій автомобіль, позивачу довелося позичати гроші, оскільки виплачений третьою особою коштів не вистачало. В подальшому, 06.06.2016 року третя особа доплатила ще 2 907,40 гривень, саме тому між настанням ДТП, яке було вчинене відповідачем, та ремонтом пошкодженого автомобіля позивача пройшов якийсь час. Відповідач ставить під сумнів той факт, що збитки, які заявлені до стягнення з нього у даному судовому процесі, спричинені ним, припускаючи наявність інших ДТП за участю позивача, в яких він міг би отримати ушкодження.

Проте, відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Той факт, що відповідач вчинив ДТП та спричинив завдання збитків позивачу вже встановлений Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10.11.2015, яка має преюдиційне значення для вирішення даного спору і позивачу нічого доводити не треба.

Тоді як саме відповідач, повинен довести свої твердження стосовно якихось можливих інших ДТП за участю позивача, інакше, в силу вимог ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, його слова будуть просто припущеннями і при вирішення даного спору не можуть братимуться судом до уваги. Більш того, хочу звертає увагу суду на той факт, що під час першого судового засідання, яке проводилося за правилами ЦПК України в попередній редакції, саме відповідач не міг згадати про яке ДТП йде мова у даному судовому засіданні, оскільки з його слів, у нього воно далеко не одне.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 179 ЦПК України просила критично поставитись до відзиву відповідача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач скориставшись свої правом надіслав суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву у справі № 367/5455/17, де зазначив, що вважає що викладені у ній обставини не відповідають дійсності та є такими, що не можуть призвести до задоволення позовних вимог. Вважає за необхідне подати до суду свої заперечення, відносно доводів, що наведені позивачем: Зазначив, що представником позивача не прийнято до уваги приписи статті 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) та не враховано співвідношення статей 1166 та статті 1194 Цивільного Кодексу України. Так, у даному випадку, варто звернути увагу суду те, що на розгляд Великої Палати Верховного суду було передано справу № 755/18006/15ц. Предметом спору у даній справі було стягнення зі страхової компанії страхового відшкодування, за шкоду, завдану у результаті ДТП. Як свідчать матеріали справи, ДТП, за результатами якого транспортному засобу позивача завдано матеріальну шкоду, трапилося 21.09.2015 року. Натомість, між відповідачем та ПрАТ Страхова компанія «ЮНІВЕС» укладено поліс № АЕ/4858457 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який був дійсним на момент скоєння ДТП, факт чого не заперечується сторонами. За даним полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (те саме вказано й в ст. 6 Закону). Даним полісом забезпечений транспортний засіб автомобіль «Nissan Х-Trail» д.н.з. НОМЕР_1 та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000 грн. Матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що третьою особою 01.03.2016 року було перераховано на користь позивача частину суми у розмірі 14 537,02 гривні, у подальшому, 06.06.2016 року було проведено доплату страхового відшкодування у розмірі 2 907,40 гривень. Позивач зазначає, що ним було здійснено ремонт пошкодженого автотранспортного засобу на суму 28 808,44 гривні (у т.ч. ПДВ 4 801,41 грн.), що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-3567 06.05.2016 року, актом виконаних робіт № 00001034 від 06.05.2016 та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 72 від 06.05.2016 року. З наведеного можливо зробити висновок, що сума, яку витратила позивач на ремонт транспортного засобу, не є більшою за суму ліміту страхового відшкодування, відтак, у разі незгоди позивача з сумою страхового відшкодування, яку визначила страхова компанія відповідача, позивач повинен був оскаржити висновки саме страхової компанії, а не вимагати відшкодування майнової шкоди з відповідача.

Оскільки в ході розгляду справи позивачем не пред`являються вимоги до страхової компанії «ЮНІВЕС», сторона відповідача вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 у шкодування шкоди завданої в результаті ДТП у сумі 11 364,42 грн. задоволенню не підлягають. Окрім того, наданою відповіддю на відзив знову не спростовано доводи відповідача про відсутність документу котрий містить перелік тих пошкоджень, що отримані транспортним засобом позивача при ДТП 21.09.2015 року. Відсутній також страховий акт, акт огляду транспортного засобу, що складаються при виплаті страхового відшкодування (документи не витребувані від третьої особи). У відповідності до приписів частини 1 статті 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна вести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Натомість, ані сама позовна заява, ані додатки до неї не містять інформації або документальних доказів, і б могли підтвердити факт того, що збитки, які намагається стягнути позивач спричинені ДТП за участю відповідача у справі.

На підставі вищезазначеного просив суд у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЮНІВЕС" про відшкодування збитків, заподіяних результаті ДТП - відмовити у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

У судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

У судовому засіданні відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задовленні в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.09.2015 року приблизно о 16-20 год. у м. Києві по вул. Героїв Бресту, 1 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок зіткнення автомобіля Ніссан X-Trail д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 з автомобілем Шкода Fabia д.н. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_3 , який належить на правіприватної власності ОСОБА_2 .Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Шкода Fabia д.н. НОМЕР_2 , 2012 року випуску, що належить позивачу, завдано механічних пошкоджень.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10.11.2015 року відповідача визнано винним у вчинення правопорушення, передбаченогост.124 КУпАП, за порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України), та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень на користь держави.В результаті ДТП позивачу заподіяні матеріальні збитки, на відшкодування яких вона має право на підставі ст. 22 ЦК України.

Встановив, що відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів (Страховий поліс № АЕ/4858457) у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія "ЮНІВЕС" (далі - третя особа), згідно якого ліміт відповідальності на шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн. та розмір франшизи становить 0 (нуль).

Також встановлено, що 03.10.2015 року позивач звернувся із повідомленням про настання страхового випадку по договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з метою відшкодування збитків, спричинених внаслідок ДТП, надавши при цьому всі необхідні документи, проте станом на 21.09.2016 року виплати страхового відшкодування позивачу проведено не у повному обсязі. Третьою особою здійснено виплату страхового відшкодування на суму 17 444,42 гривні, що підтверджується платіжним дорученням від 01.03.2016 року № 5823 та платіжним дорученням від 06.06.2016 року № 6915 (а.с.6-7).

Також згідно Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.07.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування пені, моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено. З рішення вбачається, що виплата в сумі 17 444,42 грн. була здійснена Приватним акціонерним товариством Страховою компанією "ЮНІВЕС" згідно звіту № 260216-4 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Шкода Фабіа», р.н. НОМЕР_2 складеного 26 лютого 2016 року СОД СПД «Маркелюк І.О.» з урахуванням зносу замінних складових..

Суд встановив, що позивачем було здійснено ремонт пошкодженого автотранспортного засобу на суму 28 808,44 гривні (у т.ч. ПДВ 4 801,41 грн.), що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-3567 06.05.2016 року, актом виконаних робіт № 00001034 від 06.05.2016 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 72 від 06.05.2016 року. (а.с.8-10)

Таким чином, не відшкодований залишок матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, становить 11364,02 гривні.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно д ост.22Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ст. 1166 Цивільного кодексу України Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Змістом ст. 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В ст. 1194 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 755/18006/15-ц відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 9 Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 566 від 09.07.2010 року «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на час ДТП) встановлено, що розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 50000 гривень на одного потерпілого; за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до ст. 36.2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна (Абзац другий пункту 36.2 статті 36 в редакції Закону № 5090-VI від 05.07.2012).

Суд вважає, що ПАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» своєчасно виконало свої зобов`язання по виплаті страхового відшкодування позивачу ОСОБА_2 та у повному обсязі.

Згідно ст. 28 Закону вказано, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

За ст. 29 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6 - 2808 цс 15, зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

На підставі викладеного, суд вважає, що в даному випадку відповідач не звільняться від обов`язку відшкодувати шкоду. В той же час, відповідач має право звернутись з регресними вимогами до страхової компанії.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 11 364,42 грн., на користь позивача як різниця між виплаченим позивачем страховим відшкодуванням і сумою страхового відшкодування страхувальника цивільної відповідальності відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В порядку відшкодування судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді, позивач просить про відшкодування суми судових витрат.

На підтвердження розміру понесених ОСОБА_2 судових витрат у даній справі, позивачем надано: копію договіру № 23/12.16 щодо надання адвокатських та юридичних послуг від 23.12.2016 року, укладений між ОСОБА_2 (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «КВАНТУМ» в особі керуючого партнера Вітюка В.В. (Виконавець); копію Акту від 30.12.2016 року наданих послуг по договору № 23/12.16 від 23,12,2016 року, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 18-12 від 30.12.2016року про оплату ОСОБА_2 за правову допомогу на суму 2200,00 грн.

За положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Цей Закон визначає, що видами правової допомоги - є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

За змістом положень статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.

Відповідно частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, доказ про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із відповідача на користь позивача понесених останнім витрат в розмірі 2200,00 грн. на правову допомогу. Розрахунок таких витрат підтверджений наданими до суду доказами.

Відповідно до ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.141ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 640,00 грн.

Керуючись ст. 16, 22, 23, 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст.259,263, 264,265, 268, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ПрАТ СК "ЮНІВЕС" про відшкодування збитків, заподіяних в результаті дорожньо-траснпортної пригоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) 11 364 (одинадцять тисяч триста шістьдесят чотири) гривні 42 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 640 (шістьсот сорок) гривен та витрати на правову допомогу адвоката у сумі 2 200 (дві тисячі двісті) гривень.

Повний текст рішення було складено, в межах строків, визначених ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я.В. Шестопалова