Ухвала суду № 94720261, 04.02.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1225/21

2/308/286/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вакули Юрія Ігоровича, про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського районного центру дитячої творчості в особі Ліквідаційної комісії та відділу освіти Ужгородської районної державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Ужгородського районного центру дитячої творчості в особі Ліквідаційної комісії та відділу освіти Ужгородської районної державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

у своїй позовній заяві позивач происть вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони голові комісії з припинення Ужгородського районного центру дитячої творчості або уповноваженій ним особі вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про припинення відповідача (шляхом ліквідації юридичної особи).

В обгрунтування поданої заяви про забезпечення позову, заявник зазначає, що 08.02.2021 року закінчується строк ліквідації відповідача - Ужгородського районного центру дитячої творчості та очікується, що 09.02.2021 року відповідний запис буде внесений до державного реєстру, внаслідок чого, на думку позивача, неможливо буде фактично нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також фактично поновити позивача на раніше займаній посаді.

Дослідивши та оцінивши подану заяву та додані до неї документи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачений захід забезпечення позову у виді заборони вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Водночас, пунктом 4 зазначеної вище постанови визначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи

Згідно з ч. 8 ст. 6 ЗаконуУкраїни «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», втручання будь-яких органів, їх посадових осіб, громадян, юридичних осіб та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій, крім випадків, передбачених цим Законом, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною 1 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно поданої позовної заяви, позивач просить поновити її на роботі, скасувавши незаконний наказ відділу освіти Ужгородської районної державної адміністрації про звільнення позивача з роботи від 21.12.2020 року за № 270-к та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Разом з цим, захід забезпечення позову у виді заборони вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про припинення юридичної особи шляхом ліквідації одного з відповідачів, на переконання суду, не відповідає обраному позивачем способу захисту порушених прав, оскільки, предметом даного позову не є рішення Ужгородської районної ради про ліквідацію Ужгородського районного центру дитячої творчості, а тільки скасування індивідуального акту (наказу) про звільнення особи. За таких обставин, застосування такого заходу забезпечення позову як заборона державному реєстратору вносити відомості до відповідного реєстру щодо припинення даної юридичної особи не відповідає обсягу та характеру позовних вимог, та може істотно порушити права та обов`язки інших осіб, зокрема, Ужгородської районної ради, в частині здійснення повноважень з вирішення питань щодо діяльності закладів комунальної власності, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Окрім цього, вжиття таких заходів забезпечення позову, як заборона державному реєстратору здійснення реєстрації змін до відомостей про юридичну особу є, передусім, втручанням в діяльність органу виконавчої влади та порушенням ст. 6 та ст. 19 Конституції України.

Водночас, слід зазначити, що заявником не доведено, що невжиття даного виду забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову або ефективний захист порушених позивача. Зокрема, позивачем не наведено жодних підстав вважати, що при розпочатій процедурі ліквідації Ужгородського районного центру дитячої творчості, внесення запису до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань унеможливить виконати судове рішення у разі задоволення позову.

На підставі наведеного, враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих чи витребуваних у встановленому порядку доказів, суд прийшов до висновку, що подана заява необгрунтована і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 152, 153, 157, 260-261, 353-355 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.І. Зарева