Рішення № 947166, 31.05.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

31.05.2007

Справа №2-7/3927-2007

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м.Сімферополь, вул. Київська, 74/6, код ЗКПО 00131400)

До відповідача Державного підприємства спеціалізованої монтажно-експедиційної дільниці при ГУ МВС України в АР Крим (95017, м. Сімферополь, вул. Дачна, 22, ідентифікаційний код 23316208)

Про стягнення 522,65 грн.

Суддя Дворний І. І.

представники:

Від позивача – Ключнік О. О., предст., дов. №172-Д від 26.03.2007 р.

Від відповідача - не з’явився.

Суть справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до Державного підприємства спеціалізованої монтажно-експедиційної дільниці при ГУ МВС України в АР Крим про стягнення 522,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань по повній та своєчасній оплаті поставленої електроенергії за договором №197 від 09.12.1997 р., у зв’язку з чим заборгованість Державного підприємства спеціалізованої монтажно-експедиційної дільниці при ГУ МВС України в АР Крим перед ВАТ «Крименерго» за період з 01.02.2004 р. по 01.02.2007 р. складає 522,65 грн. та в добровільному порядку не погашена.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Слухання справи відкладалось у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

09.12.1997 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Енергопостачальна організація) та Державним підприємством спеціалізованою монтажно-експедиційною дільницею при ГУ МВС України в АР Крим (Абонент) був укладений договір на користування електричною енергією №197, згідно з яким Енергопостачальна організація зобов’язується відпускати електроенергію Абоненту після оплати згідно з встановленими цим договором умовами та величинами споживання електричної енергії та потужності в кількості, передбаченій договором.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору Абонент зобов’язується здійснювати оплату за спожиту електричну енергію 23 числа кожного місяця.

П. 6 Договору передбачено, що цей договір укладений на строк до 31 грудня 1997 р., вступає в силу з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо не надійшло заяви однієї зі сторін про його припинення або перегляд.

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належно виконувались зобов’язання за вказаним Договором та надавались послуги з енергопостачання. Так, за спожиту в лютому 2004 року електричну енергію відповідачу був надісланий рахунок №197 від 23.02.204 р., в якому зазначено обсяг відпущеної електричної енергії, тариф за загальна сума, що підлягає оплаті (522,65 грн.). Вказаний рахунок був надісланий відповідачу 11.03.2004 р., про що свідчить супровідний лист №345 від 11.03.2004 р. та поштова квитанція. Проте, вартість спожитої електричної енергії у розмірі 522,65 грн. до часу подачу позову до суду відповідачем в добровільному порядку сплачена не була.

Відповідно до п. 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 р. (зі змінами та доповненнями) остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем за договором №197 від 09.12.1997 р. у розмірі 522,65 грн. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості спожитої електроенергії, через що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 31.05.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення скдладений та підписаний 06.06.2007 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства спеціалізованої монтажно-експедиційної дільниці при ГУ МВС України в АР Крим (95017, м. Сімферополь, вул. Дачна, 22, ідентифікаційний код 23316208) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, код ЗКПО 00131400) суму заборгованості у розмірі 522,65 грн., 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.