Ухвала суду № 94714636, 08.02.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1155/21 2/335/1257/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року м.Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя Алєксєєнко А.Б., ознайомившись із матеріалами позовної заявиОСОБА_1 до Організації «Профспілкові курси Запорізької облпрофради» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та компенсації за затримку виплати заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Організації «Профспілкові курси Запорізької облпрофради» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та компенсації за затримку виплати заробітної плати.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, прихожу до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України.

Відповідно до п.п.3-5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини .

Так, як вбачається з тексту позовної заяви позивач зазначає про те, що з 01.09.2014 по 02.11.2020 вона працювала на посаді прибиральника службових приміщень в Організації «Профспілкові курси Запорізької облпрофради». При звільненні з роботи їй не було виплачено заборгованість по заробітній платі у розмірі 13 164,58 грн. Зазначаючи про дану обставину позивач посилається на положення ст.ст.47, 116 КЗпП України, які визначають обов`язок роботодавця у день звільнення працівника виплатити йому всі належні суми.

Також, у позовній заяві йде посилання на ст.117 КЗпП України, якою передбачено, що у разі невиплати роботодавцем належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, позивач зазначає про те, що його середній розмір заробітної плати становить 224,00 грн., а тому станом на 31 січня 2021 року сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку складає 13 164,58 грн., разом з тим, відповідного розрахунку не надає.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 13 164,58 грн. не зазначаючи про те, що це за сума.

З урахуванням зазначеного, суд позбавлений можливості встановити суть позовних вимог, а саме сума, яку позивач просить стягнути з відповідача, це є сума заборгованості по заробітній платі при звільненні чи це є сума середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Зважаючи на зазначені недоліки позовної заяви її необхідно залишити без руху, а позивачу – надати строк для їх усунення.

З урахуванням зазначеного, позивачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху необхідно надати оновлену позовну заяву конкретизувавши позовні вимог, а саме: зазначити яку саме суму та за що саме позивач просить стягнути.

Якщо позивач просить стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, йому необхідно додатково надати обґрунтований розрахунок суми, що підлягає стягненню з зазначенням кількості днів, за які вона підлягає стягненню.

Крім того, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Зазначена правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа № 910/4518/16).

Згідно із ч.2 ст.133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року, судовий збір за подачу заяви у справах позовного провадження, яка подана фізичною особою за вимогами майнового характеру справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, встановленого на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

З урахуванням зазначеного, якщо позивач просить стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то йому необхідно сплатити судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп. та надати до суду відповідний документ про сплату.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 185, 259-261 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Організації «Профспілкові курси Запорізької облпрофради» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та компенсації за затримку виплати заробітної плати – залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви який становить десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі усунення недоліків у вказаний строк, заява буде вважатись поданою в день первісного її подання до суду.

У разі невиконання ухвали у зазначений строк, заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.Б. Алєксєєнко