Ухвала суду № 94714531, 08.02.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 08.02.2021

ЄУН № 937/6348/20

Провадження № 1-кс/937/603/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Бондаренко Г.В.,

прокурора - Нагорного В.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Рудь Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Савон А.С. у кримінальному провадженні № 12020080140002007 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться кримінальне провадження 12020080140002007 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Савон А.С. у кримінальному провадженні № 12020080140002007 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , в якому посилається на те, що обставини, що стали підставою для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не змінилися, ризики, передбачені ст.177 ч.1 КПК України, при цьому існують.

В судовому засіданні прокурор Савон А.С. клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 підтримала, на його задоволенні наполягала посилаючись на те, що під час досудового розслідування до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у виді утримання під вартою, а 13 лютого 2021 року зазначений строк спливає, тому вважає, що необхідно продовжити строк запобіжного заходу у виді утримання під вартою на шістдесят днів, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, ризики, які виправдовують утримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою нікуди не зникли, є реальними та дійсними.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Рудь Д.О., проти заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували. Обвинувачений ОСОБА_1 переконаний не дивлячись на наявність у нього судимостей які не знято та не погашено, прокурором не доведено наявність ризиків та не можливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу. На підставі зазначеного з урахуванням наявності постійного місця проживання та реєстрації просили застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Суд, вислухавши учасників судового провадження вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

В ході досудового розслідування до ОСОБА_1 31 липня 2020 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 28.09.2020, який ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 16 грудня 2020 року було продовжено до 13 лютого 2021 року включно.

Відповідно до ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку і за наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою може продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою до двох місяців.

У даному випадку до наступної дати судового засідання строки запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 спливають, судове провадження не завершене.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 враховувалась наявність достатніх доказів підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, данні про його особу.

Суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України мають місце і на теперішній час, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному правопорушенні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. При цьому враховується особа обвинуваченого, який є таким, що має судимості, тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, обґрунтованість обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, який відноситься до категорії тяжких та за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років з конфіскацією майна, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, міцних соціальних зв`язків також не має, тому є підстави вважати, що перебуваючи на свободі він може без перешкод залишити своє місце проживання, буде переховуватись від суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення. З метою уникнення покарання буде незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному правопорушенні.

Отже, вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи ступінь тяжкості злочину, за яким він обвинувачується, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілу та свідків, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а тому суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 на більш м`який на теперішній час немає, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав: при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, є ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватися від суду; особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні; відсутність таких осіб, а також враховуючи, що сам ОСОБА_1 не працевлаштований та не має постійного доходу унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.

Суд враховує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. Тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

В ході розгляду клопотання судом не встановлено, що більш м`який запобіжний захід зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Оскільки встановлені раніше ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу відносно обвинуваченого на даний час продовжують існувати, на переконання суду даний захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого. Продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом, відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя.

У судовому засіданні встановлено те, що залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений, як особа, яка не має офіційного місця роботи та відповідних доходів, міцних соціальних та сімейних зв`язків, перебуваючи на волі, зможе продовжити свою злочинну діяльність та перешкодити встановленню істини по справі під час судового провадження і на це вказує характер протиправних дій, у вчиненні якого він підозрюються і щодо яких є обґрунтована органами досудового слідства підозра.

Крім того, є достатні підстав вважати, що обвинувачений, з огляду на його моральні якості, наявність не знятої та непогашеної у встановленому законом порядку судимості, притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення інших корисних умисних злочинів, зможе ухилитися від явки до суду, не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування) та вчиняти повторні злочини.

Оскільки заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки підозрюваного не зменшилися, що виправдовує подальше тримання ОСОБА_1 під вартою, суд знаходить доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходів у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого до 60 днів.

Виходячи з високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням високого ступеня суспільної небезпеки інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до його особистої свободи, встановлені вище обставини є достатніми для прийняття судом рішення про подальше застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Враховуючи викладене, клопотання захисника адвоката Рудь Д.О. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт не підлягає задоволенню.

З огляду на характер злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , який вчинено із погрозою застосування насильства, керуючись правилами п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.04.2020, який набрав законної сили 23.04.2020, пункт 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88) викладено новій редакції, а саме тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Зокрема у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. на усій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин, дія якого продовжено постановою Кабінету Міністрів України від від 09 грудня 2020 р. № 1236 до 28 лютого 2021 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 177, 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Савон А.С. щодо продовження терміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів задовольнити.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 187 КК України продовжити до 08 квітня 2021 року включно.

Копію ухвали для виконання направити в СІЗО м. Запоріжжя.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: