Рішення № 94714044, 20.01.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21471/19

Провадження № 2-а/522/45/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Шеян І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу ( Миколаївська та Одеська області) про скасування постанови № 000976 від 10 грудня 2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Державної екологічної інспекції в Одеській області, Державного інспектора з охорони навколишнього середовища Одеської області Порпуліт Юлії Олександрівни та просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 000976 від 10 грудня 2019 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що з 04 грудня 2019 року по 16 грудня 2019 року Державною екологічною інспекцією в Одеській області проведено плановий захід нагляду (контролю) щодо додержання ПрАТ «Ширяївське підприємство по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства «Сільгоспхімія» законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт № 104/10, та яким встановлено, зокрема, порушення вимог законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, що полягає у здійсненні Товариством господарської діяльності при наявності на території встановлених джерел (стаціонарних, неорганізованих) викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка ведеться без дозволу на викиди. На підставі вказаного, 04 грудня 2019 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Порпуліт Ю. О. стосовно неї, як керівника товариства, складено протокол про адміністративне правопорушення № 000976. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення встановлено факт ведення господарської діяльності при наявності стаціонарних джерел викидів (складські приміщення під стафіровку зернових культур, оброблювальні станки, зварювальні устаткування, токарний станок, приміщення кузні та інше) без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. 10 грудня 2019 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Порпуліт Юлією Олександрівною прийнято постанову № 000976 про накладення адміністративного стягнення, якою її, як директора ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія», притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.78 КУпАП, у зв`язку з порушенням ст.33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136 грн. Позивач вважає оскаржувану постанову необґрунтованою, протиправною, та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

Ухвалою суду від 26 грудня 2019 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання з викликом сторін на 02 лютого 2020 року.

У судове засідання 03 лютого 2020 року учасники справи не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від повивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з підстав знаходження її за межами м. Одеси. Судове засідання відкладене на 30 березня 2020 року.

До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що перевіркою встановлено наявність наступних стаціонарних джерел неорганізованих та організованих джерел викидів: в конторі наявний опалювальний агрегат, що працює на дровах та вугіллі; ремонтна майстерня, обладнана заточувальним та металообробним верстатом, зварювальним апаратом та компресором; складські приміщення, у тому числі для зберігання зерна; гараж-бокс для ремонту та зберігання автотранспортної техніки (наявна ремонтна оглядова яма) та стоянка транспорту; місце для зберігання акумуляторних батарей; ємності для зберігання паливно-мастильних матеріалів для власного та орендованого транспорту. Відповідач зазначає, що стаціонарні джерела можуть бути організовані і неорганізовані і відповідно дозвіл на викиди необхідно отримувати як для організованих, так і для неорганізованих джерел, бо головна їх кваліфікаційна ознака - джерела стаціонарні, тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

У судове засідання 30 березня 2020 року сторони не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи з підстав запровадження на території України карантинних заходів. Судове засідання відкладено на 16 липня 2020 року.

У судове засідання 16 липня 2020 року з`явився представник позивача та представник відповідача. Інші учасники справи у судове засідання не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи. Судове засідання відкладено на 02 листопада 2020 року.

Судове засідання 02 листопада 2020 року відкладено на 20 січня 2021 року, з підстав знаходження судді на лікарняному.

У судове засідання 20 січня 2021 року сторони не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Від представника відповідача до суду надійшла заяви про розгляд справи за їх відсутності, заперечували проти задоволення позовних вимог.

До суду від представника відповідача також надійшла заява про заміну сторони відповідача - Державну екологічну інспекцію в Одеській області на його правонаступника - Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу ( Миколаївська та Одеська області).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, про те що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Згідно з пунктом 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Положеннями ч. 1 ст. 242-1 КУпАП передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47 - 50, 52 - 53-1, 53-3 - 54, 59 - 77-1, статтею 78 (крім порушень санітарних норм), статтями 78-1, 79, 79-2, статтями 80-83 (крім порушень санітарних норм), частинами першою і третьою статті 85, статтями 86-1, 87, статтею 89 (щодо диких тварин), статтею 90-1 (крім порушень санітарних норм),статтями 91-1 - 91-4, статтею 95 (крім порушень санітарних норм та норм ядерної безпеки), статтею 153, статтею 167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188-5 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 242-1 КУпАП від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, старші державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного і Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем у період з 04.12.2019 року по 16.12.2019 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія».

04 грудня 2019 року державним інспектором охорони навколишнього природного середовища Одеської області складено протокол про адміністративне правопорушення № 000976, згідно якого встановлено факт ведення господарської діяльності при наявності стаціонарних джерел викидів без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

У результаті здійснення планового заходу, 16.12.2019 року Інспекцією складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції в Одеській області №104/10 від 16.12.2019 року, в якому зафіксовано порушення в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

В подальшому, 10 грудня 2019 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Порпуліт Юлією Олександрівною прийнято постанову № 000976 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 як директора ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія» притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.78 КУпАП, у зв`язку з порушенням ст.33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136 грн.

Вказаною постановою встановлено, що на підприємстві ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія», директором якого є ОСОБА_1 господарська діяльність здійснюється при наявності на території встановлених джерел (стаціонарні, неорганізовані) викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка ведеться без дозволу на викиди.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено, що атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.

Цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Цей Закон визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

За приписами ст.1 зазначеного Закону наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: охорона атмосферного повітря - система заходів, пов`язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів;

забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища;

забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища;

викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин;

норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду;

технологічний норматив допустимого викиду забруднюючої речовини - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин, який визначається у місці його виходу з устаткування;

норматив гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел - норматив, який встановлюється для кожного стаціонарного джерела акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних і біологічних факторів на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі з урахуванням перспектив його розвитку в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом);

джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані зокрема здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

За приписами частин 1, 2 статті 11 вказаного Закону для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Частинами 5, 6 статті 11 цього Закону визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

В свою чергу, частиною 7 ст. 11 вказаного Закону визначено, що до першої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об`єкти, які не належать до першої і другої груп.

За приписами пп.1.14.5, пп. 1.14.6 п.1.14 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 року N7, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 року №1598, відповідно до якої найбільш поширеними забруднюючими речовинами є: оксиди азоту; бенз(а)пірен; діоксид та інші сполуки сірки; оксид вуглецю;озон; речовини у вигляді суспендованих твердих частинок (мікрочастинки та волокна); свинець та його сполуки; формальдегід.

До небезпечних забруднюючих речовин віднесено: метали та їх сполуки; органічні аміни; леткі органічні сполуки; стійкі органічні сполуки; хлор, бром та їх сполуки; фтор та його сполуки; ціаніди; фреони; арсен та його сполуки.

Перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел визначений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 16.08.2004 року №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.09.2004 року за №1102/9701.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря мають отримувати лише ті суб`єкти господарювання, які в ході господарської діяльності здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря, а також використовують об`єкти, які належать до першої, другої або третьої групи.

При цьому види забруднюючих речовин та види стаціонарних джерел, з яких здійснюються викиди, а також види діяльності, яка пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря є виключно регламентованими нормативно правовими актами і розширеному тлумаченню не підлягають.

Суд зазначає, що в акті перевірки, що слугував підставою для прийняття протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та складення у подальшому постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відповідачем жодним чином не вказано марки та моделі, інші характеризуючі ознаки зазначених в акті перевірки стаціонарних джерел викидів, їх місця знаходження, не обґрунтовано, до якої групи стаціонарних джерел вони належать, не надано доказів на підтвердження того, що вказані в акті стаціонарні джерела є устаткуваннями, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

При цьому наявні в матеріалах справи фото, які були долучені відповідачем до відзиву на позов та на які посилається відповідач в якості доказів, не зазначені в Акті перевірки, не долучені до нього, не містять інформації, де саме та коли здійснено фотозйомку, а відтак, жодним чином не можуть підтверджувати обґрунтованість висновків контролюючого органу про допущення позивачем порушень вимог чинного законодавства. Крім того, з наведених фото не можливо встановити належність зображених об`єктів саме підприємству ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія», на якому працює позивач, а так само і факт їх використання.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваної постанови.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що вказані обставини вже були предметом дослідження у межах адміністративної справи № 420/4/20 за позовом ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія» до Державної екологічної інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису, і в Постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020 року, ухваленою у межах вказаної справи, що набрала законної сили, встановлено необґрунтованість та безпідставність висновків Акту перевірки в частині встановленого відповідачем порушення законодавства у сфері охорони атмосферного повітря та недоведеність висновків щодо необхідності отримання підприємством, на якому працює позивач, дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об`єктів - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п`яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у формі здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об`єктів (формальний склад).

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Таким чином, жодних доказів в заперечення позовних вимог та на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 78 КУпАП, відповідачем до суду надано не було.

За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України, Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 78 Кодексу України про адміністративне правопорушення та самої події правопорушення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів того, що позивач ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 78 КУпАП України, постанова державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Порпуліт Юлії Олександрівни про накладення адміністративного стягнення № 000976 від 10.12.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.78 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про вчинення адміністративного правопорушення закриттю.

Керуючись, ст.ст. 10, 23, 38, 245, 254, 256, 268, 289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 102, 158-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу ( Миколаївська та Одеська області) про скасування постанови № 000976 від 10 грудня 2019 року - задовольнити.

Скасувати постанову Державного інспектора з охорони навколишнього середовища Одеської області Порпуліт Юлії Олександрівни по справі про адміністративне правопорушення № 000976 від 10 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 78 КУпАП, провадження по справі закрити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Приморський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 25 січня 2021 року.

Суддя Ю.Б. Свячена