Рішення № 94713552, 27.01.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження №2/331/243/2021

ЄУН 336/3972/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.,

за участю: секретаря - Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.09.2012 року,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк « ПриватБанк» ( далі АТ КБ « ПриватБанк», Банк) звернулося до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.09. 2012 року у розмірі 75 880,45 грн., з яких 28 484,53 грн. – заборгованість за тілом кредиту ; 19 747,62 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту ; 22 760,53 грн. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання ;798,22 грн. – нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг : 500,00 грн. – штраф ( фіксована частина), 3 589,55 грн. – штраф ( процентна складова).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 5 вересня 2019 року у справі за вказаним позовом відкрито провадження ; відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України вирішено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами ( а.с.45, т.1).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2019 року вказану справу передано за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ( а.с.50,т.1).

10 січня 2020 року справа надійшла до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана в провадження судді Скользнєвї Н.Г. ( а.с.61,т.1).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2020 року позов АТ КБ « ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ « ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.09. 2012 року, станом на 21 травня 2019 року, на загальну суму 75 880,45 грн., з яких 28 484,53 грн. – заборгованість за тілом кредиту ; 19 747,62 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту ; 22 760,53 грн. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання ;798,22 грн. – нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг : 500,00 грн. – штраф ( фіксована частина), 3 589,55 грн. – штраф ( процентна складова)., а також судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. ( а.с. 98-100,т.1).

18 червня 2020 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення, яку в подальшому заявником було уточнено ( а.с.115-117,126-133,т.1).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 2 березня 2020 року по справі за позовом АТ КБ « ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.09.2012 року скасовано ; вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження ; розгляд справи призначено у підготовче судове засідання ( а.с.232-233,т.1).

Позовна заява ПАТ КБ « ПриватБанк» обґрунтована тим, що ОСОБА_1 ( Відповідач) звернувся до АТ КБ « ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 11.09.2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 25 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом з « Умовами та правилами надання банківських послуг» та « Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг ( далі Договір) , а також щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

ПАТ КБ « ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Між тим, Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, як то передбачено ст.ст. 509,526,1054 ЦК України, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Так, станом на 21.05.2019 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 75 880,45 грн., з яких 28 484,53 грн. – заборгованість за тілом кредиту ; 19 747,62 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту ; 22 760,53 грн. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання ;798,22 грн. – нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг : 500,00 грн. – штраф ( фіксована частина), 3 589,55 грн. – штраф ( процентна складова).

Оскільки у добровільному порядку зазначена сума заборгованості відповідачем не погашена, Банк вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Як на правові підстави заявлених вимог позивач посилається на статті 509, 525-527, 530, ч.1 ст.598,599,610,ч.2 ст.615,629,1050,1054 ЦК України ( а.с.2-4,т.1).

У жовтні 2020 року від відповідача ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Працевитого Г.О. до суду надійшов відзив на позов , із змісту якого вбачається, що відповідач проти позову заперечує і просить у його задоволенні відмовити, з таких підстав ( а.с.21-24, т.2).

По-перше, як на думку відповідача « Умови та правила надання банківських послуг» та « Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, не можна вважати частиною конкретного, окремого кредитного договору. Вони не є належними та допустимими доказами, оскільки не містять підпису позичальника, не містять інформації, якою датою вказані правила затверджені та до яких договорів вони відносяться.

По-друге, позивачем не надано доказів укладення між сторонами саме кредитного договору. Анкета-заява про згоду з банківськими послугами без зазначення, які саме послуги клієнт бажає отримати та без відмітки про отримання картки, не є належним доказом укладення кредитного договору.

По-третє, Банком в якості доказів наявності заборгованості надані суду : розрахунок заборгованості за кредитним договором за період з 14.07.2014 року по 31.05.2015 року та розрахунок за період з 01.06.2015 року по 21.05.2019 року, які не можуть бути прийняті судом з таких підстав.

В розрахунку відсутня інформація щодо погашення кредиту в період з 11.09.2012 року по 14.07.2014 року та про посадову особу Банка, яка його посвідчила, а також відсутня печатка Банка.

По-шосте, Банком було нараховано суму заборгованості за кредитним договором на підставі неодноразово змінюваних відсоткових ставок, комісій та штрафів, які Позичальником не були акцептовані. Так, всього Позичальником було знято коштів за період з 13.09.2012 року по 22.02.2019 року у сумі 305 774,55 грн., та повернуто у вказаний період -290 096,97 грн. У зв`язку з чим залишок боргу за тілом кредиту повинен становити 15 677,58 грн.

Крім того, відповідач порушує питання щодо стягнення на його користь понесених ним витрат на правову допомогу.

27 жовтня 2020 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив , яка містить контраргументи проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позов. ( а.с.53-70,т.2).

Заяви, клопотання учасників процесу ( після скасування заочного рішення).

19.10.2020 року, 26.10.2020 року від представника позивача до суду надходили заяви про відкладення розгляду справи ( а.с.5,т.2).

20.10.2020 року від представника відповідача – адвоката Працевитого Г.О. до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи ( а.с.6,т.2).

27.01.2021 року від представника відповідача – адвоката Димитрашка Д.В. до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, просить у задоволенні позову відмовити ( а.с.108,т.2).

Процесуальні дії суду( після скасування заочного рішення).

Ухвалою суду від 26 листопада 2020 року підготовче провадження по справі закрито ; справу призначено до розгляду по суті ( а.с.101,т.2).

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Причина неявки представника позивача суду не відома ; будь-яких зпаяв, клопотань, які б перешкоджали розгляду справи від нього до суду не надходило ; 27.01.2021 року від представника відповідача – адвоката Димитрашка Д.В. до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, ознайомившись з доводами позивача, викладеними у позові та відповіді на відзив, взявши до уваги позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, перевіривши доводи сторін матеріалами справи, приходить до такого.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 11 вересня 2012 р. ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву № б/н від 11.09.2012 р. ( далі Заява) та отримав кредит у розмірі 25000, 00 грн. ( а.с.13,т.1).

Для користування кредитним картковим рахунком, відповідач отримав кредитну картку.

Дослідженням змісту Заяви встановлена відсутність в ній відомостей щодо того, яку саме платіжну картку , з яким саме лімітом та на яких саме умовах бажав оформити відповідач в банківській установі.

Відповідно до Анкети-заяви - ця Заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між клієнтом та Банком договір про надання банківських послуг.

З Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що для надання послуг Банк відкриває Клієнту картрахунки, надає картки, вид та строк дії яких визначений у Заяві та у Пам`ятці клієнта, підписанням якої Клієнт та Банк укладають договір про надання банківських послуг ( а.с.15-29,т.1).

Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, зазначена у розділі Заяви : "відмітки банку".

Водночас, позивачем до позовної заяви додані Умови та правила за кредитним договором №б/н від 11.09.2012 року, укладеним з ОСОБА_1 без наявного підпису відповідача на кожному аркуші, в зв`язку з чим неможливо встановити, які конкретно Умови та правила були узгоджені з позичальником.

Також, дослідженням змісту Заяви встановлені в ній відсутність: базової процентної ставки за кредитом , умов встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, строків повернення кредитних коштів.

Відповідно до п. 5.3. Правил, які додані Банком до матеріалів справи , за умови зміни умов Договору (кредитного ліміту), Банк зобов`язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, в частині виписки по Картковому рахунку згідно п. 4.9 цього Договору (надіслати Виписку по Картковому рахунку). Якщо протягом 7 днів Банк не отримав повідомлення від Клієнта про непогодження зі змінами, то Клієнт вважається таким, що прийняв нові умови.

Згідно з матеріалами справи, Банком не надано доказів повідомлення Клієнта щодо наявних змін, а саме Виписку по Картковому рахунку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку та інші умови ( а.с.14, 15-29,т.1).

При цьому, матеріали справи не містять доказів, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь банку заборгованості за кредитним договором, яка підтверджується розрахунком заборгованості, що виконаний на підставі Правил, Умов та Тарифів банку.

Суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що 11.09.2012 року між сторонами дійсно був укладений договір про надання банківських послуг на умовах, які відображені у Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг.

У зв`язку з цим, суд погоджується з позицією представника відповідача, що позичальник повинен повернути виключно суму використаного тіла кредиту, без врахування відсотків та штрафів, які неправомірно нараховувалися банком весь строк користування карткою.

З наданого представником відповідача контрозрахунку заборгованості встановлено, що за період з 13.09.2012 року по 22.02.2019 року ОСОБА_1 було знято 305 774,55 гривень, повернуто на картковий рахунок 290 096,97 гривень, у зв`язку з чим, залишок боргу за тілом кредиту становить 15 677, 58 грн.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає лише непогашена сума кредиту у розмірі 15 677,58 грн.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд керується наступним.

Статтею 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Стаття 137 ЦПК України вказує, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 141 ч. 8 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 137 ЦПК України передбачає також, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 21.07.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та АБ "Юрконсалт" Г. Працевитого, додатковий договір N 1 від 21.07.2020 року до договору про надання правової допомоги від 21.07.2020 року, Акт N 1 від 21.07.2020 року надання послуг за договором на суму 7588,00 гривень, рахунок-фактуру N 1 від 21.07.2020 року до договору на суму 7588,00 гривень, акт N 2 від 21.07.2020 року надання послуг до договору на суму 3000 гривень, рахунок-фактура N 2 від 21.07.2020 року до договору на суму 3000 гривень, Акт №3 від 15.10.2020 року до договору на суму 6000,00 гривень, рахунок-фактуру №3 від 15.10.2020 р. до договору на суму 6000,00 гривень, а також ордер на надання правової (правничої) допомоги ОСОБА_1 та адвокатом Працевитим Г.О.

З наданих документів встановлено, що представником відповідача надано відзив на позовну заяву, складено контрозрахунок до відзиву та таким чином, за виключенням участі представника відповідача у судових засіданнях, загальна сума витрат на правову допомогу складає 17 008,40 грн.

В той же час, враховуючи, що суми погодили суму гонорару згідно п. 3.1 додаткового договору до договору про надання правової допомоги, в залежності від суми заборгованості, на яку буде зменшено позовні вимоги банку(75 880,44 грн.*10%), оскільки судом було відмовлено лише в частині стягнення 60 202,86 грн., сума гонорару, яка підлягає оплаті клієнтом на користь адвоката повинна становити 6020,28 грн., у зв`язку з чим загальна сума документально підтверджених витрат становить 15 020,28 грн.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки з заявлених вимог позивача в розмірі 75 880,44 грн., судом задоволено вимоги лише в частині стягнення 15 677, 58 грн., тобто 20,66% від загальної суми вимог, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, сума понесених витрат Відповідача на правову допомогу що може бути стягнута з відповідача може становити не більше 15 020,28 грн.-20,66% = 11 917,09 грн.

При цьому згідно частини третьої статті. 141 ЦПК України суд повинен враховувати при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а також чи є такий розмір витрат співмірним із складністю справи, згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України.

Представник позивача у відповіді на відзив від 21.10.2020 р. в порядку ст. 137 ЦПК України зазначає про те, що розмір витрат не є співмірним зі складністю справи, з чим суд частково погоджується, виходячи з такого.

Відповідно до висловленої Верховним Судом у постанові від 09.07.2019 року по справі N 923/726/18 позиції від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що сума витрат на правову допомогу в розмірі 11 917,09 грн. є неспівмірною з складністю справ, а тому підлягає зменшенню до 7140,60 гривень.

Вказані висновки також узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в постанові від 03 липня 2019 року у справі N 342/180/17.

Керуючись статтями 10-13, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д , код ЄДРПОУ 14360570) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк» ( адреса місцезнаходження : м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д , код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 11 вересня 2012 року у розмірі 15 677 ( п`ятнадцять тисяч шістсот сімдесят сім) гривень 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д , код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 396 ( триста дев`яносто шість) гривень 88 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження : м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д , код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 140 ( сім тисяч сто сорок ) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 5 лютого 2021 року.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

27.01.2021