Ухвала суду № 94712090, 08.02.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/538/21

Провадження№ 2/266/436/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року м.Маріуполь

Суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Пантелєєв Д.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Мироненко О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулась до Приморського районного суду м. Маріуполя в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики у сумі 200000 грн. та витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями дана цивільна справа передана судді Пантелєєву Д.Г.

Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.

Правила підсудності справ, які розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, визначені ст. ст. 26-32 ЦПК України.

Звертаючись до Приморського районного суду м. Маріуполя з позовом, представник позивача керувалася правилами підсудності за вибором позивача, передбаченими ч. 8 ст. 28 ЦПК України, посилаючись на те, що місцем виконання договору позики від 01 червня 2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є місце реєстрації ОСОБА_2 в Приморському районі м. Маріуполя.

З цього приводу суддя вважає за необхідне зазначити таке.

До позовної заяви долучено розписку від 01 червня 2020 року, в якій зазначено, що ОСОБА_3 отримав у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 200000 гривень, для інвестиційного забезпечення підприємницької діяльності. Вказані грошові кошти ним отримано за місцем мешкання позикодавця в кв. АДРЕСА_1 на виконання умов договору в повному обсязі, що підтверджується розпискою. Грошові кошти в повному обсязі позичальник зобов`язується повернути позикодавцю в строк до 31 грудня 2020 року.

Також, долучено розписку від 01 червня 2020 року, в якій зазначено, що ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 200000 гривень, для інвестиційного забезпечення підприємницької діяльності. Вказані грошові кошти ним передано за місцем мешкання позикодавця в кв. АДРЕСА_1 на виконання умов договору в повному обсязі, що підтверджується розпискою. Грошові кошти в повному обсязі позичальник зобов`язується повернути позикодавцю в строк до 31 грудня 2020 року.

Стверджуючи, що згадані розписки засвідчують укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору позики від 01 червня 2020 року, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у сумі 200000 гривень.

За приписами ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Таким чином, застосування цієї процесуальної норми для визначення підсудності справи можливе винятково у випадках, коли позов виник з договору, у якому його сторони визначили місце його виконання, або через особливість вчиненого правочину його можна виконати лише в певному місці.

Правила визначення місця виконання зобов`язання передбачено ст. 532 ЦК України. При цьому слід ураховувати, що правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі, якщо така особливість не визначена (наприклад, п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності (п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 “Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних прав”).

У розписках від 01 червня 2020 року не вказано місце повернення отриманих ОСОБА_3 та переданих ОСОБА_2 коштів, а отже, і місце виконання договору, на підтвердження укладення якого видано вказану розписку. Також суддею не встановлено, що через свою особливість правочин, вчинений сторонами справи, можливо виконувати лише в Приморському районі м. Маріуполя.

Наведене свідчить, що підстави для звернення ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до суду відповідно до правил підсудності, встановлених ч. 8 ст. 28 ЦПК України, відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Зі змісту позовної заяви та наданих суду розписок вбачається, що відповідач ОСОБА_3 зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Оскільки місце проживання відповідача не зареєстровано в Приморському районі м. Маріуполя, справа за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , згідно з положеннями ч. 1 ст. 27 ЦПК України, не підсудна Приморському районному суду м. Маріуполя Донецької області.

Натомість справа належить до територіальної юрисдикції Київського районного суду м. Одеси.

За приписами ч. 1 ст. 378 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції “суд, встановлений законом” викладена Європейським судом з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі “Сокуренко і Стригун проти України”. Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію “суд, встановлений законом”: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

З наведеного вище вбачається, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Зважаючи на те, що справа згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України належить до територіальної юрисдикції (підсудна) Київському районного суду м. Одеси, її слід надіслати на розгляд цьому суду.

Керуючись ст.ст. 27-28, 31 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, надіслати за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси (65080,Одеська область, м. Одеса, вул. Варненська, 3-б), у зв`язку з тим, що вказана справа не підсудна Приморському районному суду м. Маріуполя Донецької області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: Д.Г.Пантелєєв