Постанова № 9471168, 30.04.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

30.04.2010 р. № 2а-8127/09/1370

ТзОВ "Санта-Україна-Захід"

до т.в.о. Нач. ТУ Головної державної інспекції на автотранспорті у Л/о Луцина Тарас Степанович

пропро визнання протиправною постанови ,

за участю представників сторін:

від позивача: Афанасенко І.М.

від відповідача: не зявилися

ВСТАНОВИВ:

10.12.200 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТзОВ “Санта Україна Захід»до т.в.о. начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області Луцина Тараса Степановича про визнання протиправною постанови №065990 від 20.10.2009 р. про застосування фінансових санкцій та її скасування.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просить скасувати Постанову Територіального управління Головатотрансінспекції у Львівській області № 065990 від 20 жовтня 2009 року з тих підставі, що вказану постанову прийнято з порушенням Закону України «Про автомобільний транспорт». Зокрема вказує на те, що відповідно до ст. 48 вказаного Закону, документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Також зазначає про те, що водієм надано при перевірці помилково виписаний подорожній лист, в якому допущено помилку і випадково не повідомлено перевіряючих про те, що автомобіль марки Volkswagen, номерний знак НОМЕР_1 за договором оренди передано ПП «Сістар».

Представник відповідача проти позову заперечив. Просить в задоволені позову відмовити з тих підстав, що стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»покладає на перевізників та водіїв обовязок мати та надавати особам, які здійснюють перевірку документи, зокрема: автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

При перевірці на представленому подорожньому листі вантажного автомобіля зроблено запис про перевірку. До матеріалів справи позивачем вказаного листа не надано, натомість долучено до матеріалів справи інший подорожній лист. Відповідач важає цей доказ н не належним і просить суд його до уваги не брати. Крім того, з пояснень водія, зазначених в акті перевірки вбачається, що печатки в шляховому листі лікар не поставив, ліцензійної картки йому не видали, вантаж перевозить з фірми ПП «Сістар»на ДП «Гарантія-Маркет». Жодної інформації з приводу того, що вантаж перевозиться для власних потреб, що автомобіль знаходиться в оренді по договору оренди ним не надано і документами не підтверджено. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, Суд встановив наступні факти та правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санта-Україна-Захід»зареєстроване Управлінням промисловості та підприємництва Львівської міської ради 28.11.2003 року, ідентифікаційний код 32712842, що підтверджується довідкою №4879 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

30 вересня 2009 року працівниками територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами перевірки прийнято Акт № 170543 від 30.09.2009 року про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час надання послуг з перевезень вантажу. Перевіркою встановлено, що надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів здійснювались без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме не оформлені ліцензія та ліцензійна картка.

На підставі вказаного акта № 170543 від 30.09.2009 р. винесено Постанову № 065990 від 20 жовтня 2009 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ст.60 закону України «Про внесення змін до закону України»про автомобільний транспорт».

Між ТзОВ «Санта-Україна-Захід»та ПП «Сістар»укладено Угоду оренди Вантажних автомобілів № 03-01/09/2 авто від 03 січня 2009 року. Відповідно до вказаної Угоди ТзОВ «Санта-Україна-Захід»передає в оренду вантажні автомобілі: Мерседес-Бенс »ДН ВС7230 АЕ-108СDІ, Фольксваген Т4 ДН ВС 9474АІ, Сітроен «Берлінго» ДН ВС 8564 АС.

Вказані автомобілі передані на підставі Акта приймання-передачі від 03 січня 2009 р. (а.с. 7).

Вказану угоду при проведенні перевірки надано не було, про її існування перевіряючим не повідомлено.

З матеріалів справи вбачається, що долучений подорожній лист вантажного автомобіля б/№ від 30.09.09 р. (а.с. 8), який надається при перевірці особам, які її здійснюють, не містить відмітки про проведену перевірку. А долучене позивачем у судовому засіданні пояснення менеджера ПП «Сістар»містить покликання на помилку, допущену менеджером Острауховою К.О. у подорожньому листі від 30.09.09 р. б/№, зокрема про помилкове зазначення в графу: «В чиє розпорядження»- фірми «Санта-Україна-Захід». Вказаний шляховий лист з пояснень позивача був знищений, натомість виписаний інший долучений до матеріалів справи. Вказаний шляховий лист судом до уваги братися не може, оскільки його було виписано після проведеної перевірки і на ньому відсутня відмітка про її проведення.

Суд, приймаючи рішення виходив з наступного.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і предявляти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху документи, на підставі яких виконують вантажі перевезення. Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в ред. від 23.02.2006 року № 3492-IV, з наступними змінами, встановлюється відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Судом встановлено та визнано позивачем в судовому засіданні факт ненадання водієм при перевірці документів, які передбачені ст.ст. 39, 48 Законом України «Про автомобільний транспорт», на підставі яких виконують вантажні перевезення. Крім того, позивач на виклик у Територіальне управління Головатотрансінспекції у Львівській області для зясування обставин щодо виявлених порушень при проведенні перевірки та надання пояснень не зявився.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: …3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій вимагає від субєкта владних повноважень враховувати як обставини, на обовязковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суд вважає, що для цього відповідач повинен ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на вищенаведене, Суд, дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття Постанови про застосування фінансових санкцій № 065990 від 20 жовтня 2009 року та застосовано фінансову санкцію в розмірі 1700 грн.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 98, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 30 квітня 2010 року

Суддя Качур Р.П.