Рішення № 94711309, 05.02.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

05.02.2021 227/2341/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 лютого 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корнєєвої В.В.

при секретарі Голомідовій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження та заочного розгляду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 33108,06 грн. та понесених судових витрат в розмірі 2102,00 гривень, в обґрунтування якої зазначив, що між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 29.01.2019 року було підписано заяву про встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) відповідно до умов Договору комплексного обслуговування фізичних осіб укладеного між банком та клієнтом. Відповідно до 3.2 цієї заяви відповідачу 29.01.2019 року було встановлено кредитну лінію у розмірі 31400,00 з відсотковою ставкою 38.00% річних. Пунктом 3.4 цієї заяви встановлено, що клієнт щомісячно здійснює часткове повернення кредиту в розмірі обов`язкового щомісячного платежу, який складає 5,00% від суми заборгованості за кредитом. Крім того, відповідач погодився на умови викладені у Договорі комплексного банківського обслуговування затвердженого постановою правління АТ «Ощадбанк» зі змінами та доповненнями чинними на момент підписання вищезазначеної заяви. Позивачем всі зобов`язання за кредитним договором були виконані в повному обсязі, відповідачу був наданий кредит в розмірі 31400,00 грн. В той же час, відповідачем зобов`язання за кредитним договором не виконувалися належним чином, у зв`язку з чим утворилася заборгованість по кредитному договору, яка станом на 25.05.2020 року складає 33108,06 грн.( тіло кредиту - 30277,50 грн., заборгованість по процентам - 2773,42 грн., комісія - 4,49 грн., інфляційне збільшення заборгованості - 9,94 грн., три проценти річних від суми заборгованості - 42,71 грн.), яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою суду від 03.03.2020 року по справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи по суті в спрощеному провадженні. Сторони по справі в судове засідання неодноразово не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує, відповідач жодних заяв або доказів поважності неявки до суду не подавав, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем подано не було.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому, за згодою позивача, є підстави для заочного розгляду справи у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі доказів, направивши після розгляду справи копію рішення за місцем реєстрації відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29 січня 2019 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було підписано заяву про встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) відповідно до умов Договору комплексного обслуговування фізичних осіб укладеного між банком та клієнтом (а.с.13-14). Згідно п. 3.1 блоку 3 заяви підписанням цієї заяви клієнт погодився на одержання (збільшення) кредиту та погодився з умовами користування кредитом відповідно до умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та підтвердив укладення між ним та банком кредитного договору. Згідно п. 3.2 блоку 3 заяви клієнт звернувся до банку з проханням про встановлення відновлюваної кредитної лінії (кредиту) на його картковий рахунок. Відповідно до п.3.3 вказаної заяви процента ставка за кредитом є фіксованою і складає 38,00 процентів річних за користування кредитними коштами на момент укладення цього Кредитного договору, та може бути змінена на порядку та на умовах визначених Договором, окрім випадку користування кредитними коштами протягом Грейс - періоду; 0,001 процентів річних за користування кредитними коштами протягом Грейс - періоду у випадку безготівкового розрахунку за товари та послуги з використанням платіжної картки. Проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно згідно умов Договору. Відповідно до п.3.4 клієнт щомісячно здійснює часткове повернення кредиту в розмірі обов`язкового щомісячного платежу, який складає 5,00% від суми заборгованості за кредитом. Відповідно до п. 3.7 Клієнт проставлянням власноруч свого підпису під цією Заявою засвідчив підписання Паспорту споживчого кредиту та Таблиці сукупної вартості Кредиту, які є невід`ємною частиною Договору та розміщені на офіційному сайті Банку, якщо кредит встановлюється вперше.

Факт користування кредитними коштами відповідачем підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 , наданою представником позивача (а.с.6-12).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором, в зв`язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 25.05.2020 року загальний розмір заборгованості за наданим кредитом складає 33108,06 грн., яка складається з: тіло кредиту - 30277,50 грн., заборгованість по процентам - 2773,42 грн., комісія - 4,49 грн., інфляційне збільшення заборгованості - 9,94 грн., три проценти річних від суми заборгованості - 42,71 грн. (а.с.4-5) З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість по процентам була нарахована за період з 26.02.2019 року по 21.05.2020 року (а.с.4-5).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику. Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором. Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд дійшов висновку про порушення відповідачем встановленого у кредитному договорі обумовленого сторонами строку щомісячного повернення грошових коштів, а й отже з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом, а також з урахуванням положень ст. 1048 ЦК України заборгованість по процентам за користування кредитом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Окрім того, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (стаття 625 ЦК України).

Позивачем зроблено розрахунок інфляційного збільшення заборгованості та трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання (а.с.4-5). Суд вважає, що вказані суми також підлягають стягненню з відповідача, виходячи з наступного.

За змістом частини другої статті 625 ЦК нарахування 3% річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнових прав та інтересів, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Відсотки, передбачені статтею 625 ЦК, за своєю природою є відшкодуванням кредиторові понесених втрат за несвоєчасне повернення коштів, а отже відрізняються від відсотків, що підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3% річних від простроченої суми, включаючи нараховані відсотки за користування грошовими коштами, встановленими договором. З огляду на зазначене, 3% річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК, підлягають застосуванню до порушеного грошовим зобов`язанням, складовою якого, зокрема, є також нараховані відсотки за користування кредитними коштами, терміни сплати яких передбачено договором.

Оскільки, відповідно до умов заяви про встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) від 29.01.2019 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за управління кредитом, і це є підставою для тлумачення таких положень на користь споживача.

У статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції на день розгляду справи у суді першої інстанції) передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Тобто, комісія нарахована за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним. Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.

Таким чином, представником позивача не було обґрунтовано нарахування вказаної складової заборгованості, не наведено підстав для її нарахування. Зі змісту заяви про встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) від 29.01.2019 року взагалі не вбачається будь-якого узгодженого розміру комісії між сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості, яка станом на 25.05.2020 року становить 33103,57 грн., яка складається з: тіло кредиту - 30277,50 грн., заборгованість по процентам - 2773,42 грн., інфляційне збільшення заборгованості - 9,94 грн., три проценти річних від суми заборгованості - 42,71 грн.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням. Оскільки позовні вимоги задоволені судом частково, відшкодуванню підлягає сума судового збору в розмірі 2101 грн.71 коп.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі є особою з інвалідністю 2 групи за трудовим каліцтвом та отримує пенсію по інвалідності( з 21.12.2016 року довічно).

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України " Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно п.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 2101 грн.71 коп. мають бути компенсовані позивачу за рахунок держави, а іншу частину витрат по сплаті судового збору в розмірі 0грн.29 коп. необхідно залишити за позивачем.

На підставі ст.ст. 526, 530, 549, 611, 615, 625, 629, 1048, 1049,1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 80-83, 141,206, 259-265, 353 ЦПК України, Закону України " Про судовий збір", суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09334702) заборгованість за кредитним договором (заява про встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) від 29.01.2019 року),станом на 25.05.2020 року, в розмірі 33103 гривні 57 копійки, яка складається з: тіло кредиту - 30277,50 грн., заборгованість по процентам - 2773,42 грн., інфляційне збільшення заборгованості - 9,94 грн., три проценти річних від суми заборгованості - 42,71 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Частину судового збору, сплаченого позивачем Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09334702) під час звернення до суду, в ромірі 2101грн.71 коп.- компенсувати позивачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів УКраїни.

Іншу частину судових витрат, понесених позивачем під час звернення до суду, а саме : судового збору в розмірі 0 гривень 29 копійок - залишити за позивачем.

Направити відповідачу копію заочного рішення суду в порядку, передбаченому ст. 272 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони по справі:

позивач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк», адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 39-41, код ЄДРПОУ 09334702, код банку 335106, р/р № НОМЕР_2 в філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк»;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Корнєєва

05.02.2021