Рішення № 94711230, 03.02.2021, Вугледарський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер: 223/929/20

Провадження номер: 2/223/65/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 р. м. Вугледар

Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дочинець С.І., при секретарі Лифенко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вугледарського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням та виробничою травмою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням та виробничою травмою.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що з 15 грудня 1997 року працював на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1». При виконанні виробничого завдання 14 червня 2012 року позивач отримав травму лівої руки та відповідно до висновку МСЕК від 19 вересня 2012 року йому вперше було встановлену стійку втрату працездатності на 25%. Продовжуючи працювати на підприємстві в якості гірника очисного забою протягом 22 років 04 місяців 22 днів ОСОБА_1 перебував у шкідливих та небезпечних умовах праці. На початку 2017 року фізичний стан позивача значно погіршився, у зв`язку з чим він був змушений у період з 27 липня 2020 року по 04 серпня 2020 року пройти курс лікування у державній установі «Інститут Медицини праці ім. Ю.Л. Кундієва Академії Медичних Наук України», де ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання: хронічна поперекова-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовими синдромами. Відповідно до висновку МСЕК від 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності внаслідок професійного захворювання на 40% в зв`язку з хронічною попереково-крижовою радикулопатією та на 25 % у зв`язку з виробничою травмою, а за сукупністю - 65 % втрати професійної працездатності та встановлено третю групу інвалідності. Згідно акту розслідування причин хронічного професійного захворювання від 09 вересня 2020 року, відповідач не забезпечив належним чином досконалість технологічного процесу, не забезпечив механічними пристроями робітників при виконанні ними тяжких фізичних робіт в підземний виробці, неефективність роботи вентиляторів, відсутність засобів і заходів рятувального характеру, у зв`язку з чим позивач отримав професійне захворювання.

Внаслідок втрати професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання. Переживання викликані наслідками професійного захворювання ОСОБА_1 , останній більше ніж на половину втратив професійну працездатність, втратив можливість повністю реалізовувати свої можливості, постійно змушений примати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки професійного захворювання. Стан здоров`я позивача став незадовільним, він часто лікується стаціонарно та амбулаторно, а у зв`язку з захворюванням ОСОБА_1 змушений пристосовуватись до атмосферних перепадів, що скорочує діапазон його життєвих можливостей. Вказані обставини обумовлюють необхідність ОСОБА_1 пристосовуватись та організовувати своє повсякденне життя по-новому й свідчать про заподіяння йому моральної шкоди, то останній просить суд стягнути з відповідача на його користь в порядку відшкодування моральної шкоди 50000,00 гривень.

Ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 23 листопада 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, призначено судове засідання з розгляду справи на 03 лютого 2021 року (а.с. 23).

Від відповідача на адресу суду 22 грудня 2020 року, в межах строків, визначених ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 23 листопада 2020 року, надійшов відзив на позов, а тому, суд вважає необхідним та доцільним прийняти відзив ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до розгляду в межах даної цивільної справи.

Згідно відзиву на позов відповідач просить суд розглянути справу за відсутності їх представника у відповідності до норм чинного законодавства. Зауважили, що згідно узагальненого аналізу судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди роботодавцем завданої робітнику у зв`язку з ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків розмір моральної шкоди визначається відповідно до відсотків втрати працездатності, так сума стягнення за кожні 10% втрати працездатності складає по 3000,00 гривень. Окрім того, зважили, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін його життєвих і виробничих стосунках (а.с. 26-27).

Від відповідача не надходило клопотань про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, передбачених ч. ч. 5, 7 ст. 279 ЦПК України, від сторін не надходило.

Суд, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, дослідивши які вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 15 грудня 1997 року по 05 травня 2020 року працював на Державному підприємстві «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», та був звільнений 05 травня 2020 року внаслідок невідповідності стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 08 липня 2004 року (а.с. 20-21).

Відповідно до акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, №46, затвердженого 17 червня 2012 року директором ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку, який стався з останнім на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» 14 червня 2012 року об 11 годині 00 хвилин, отримав ушкодження зв`язок лівого лучезап`ястного суглобу. Причинами нещасного випадку визнано: незадовільний технічний стан засобів виробництва, порушення трудової і виробничої дисципліни, тощо (а.с. 16).

Згідно виписки із акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА №121698 від 19 вересня 2012 року ОСОБА_1 первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом від 14 червня 2012 року (а.с. 17).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 08 вересня 2020 року, затвердженого 09 вересня 2020 року т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області, професійне захворювання ОСОБА_1 , а саме: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та стійким больовим синдромами, виникло внаслідок недосконалості технологічного процесу (а.с. 5-8).

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №090841 від 27 жовтня 2020 року та довідки до акту медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №851703 від 27 жовтня 2020 року позивачу було встановлено: 40 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням; 25% втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом від 14 червня 2012 року, а за сукупністю первинно визначено 65% втрати професійної працездатності з 20 жовтня 2020 року та безстроково, встановлено третю групу інвалідності (а.с. 9).

Відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного характеру захворювання №26/596 від 04 серпня 2020 року, повідомлення про хронічне професійне захворювання №432/2 від 04 серпня 2020 року, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1775 від 04 серпня 2020 року, виписок з історії хвороби ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та стійким больовим синдромами (а.с. 4, 14, 15, 18).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №540 позивач з 13 березня 2018 року по 26 березня 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: наслідки перенесеної виробничої травми від 14 червня 2012 року (а.с. 10-11).

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із пошкодженням здоров`я.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок недосконалості умов праці на виробництві та нещасного випадку на виробництві, пошкоджено здоров`я позивача, чим завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров`я, погіршення життєвих умов, що потребує від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП.

Також, встановлено, що відповідач не заперечує проти того, що позивач отримав втрату професійної працездатності під час роботи на Державному підприємстві «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1».

Вирішуючи питання щодо суми відшкодування матеріальної шкоди суд, враховує вимоги розумності та справедливості, постійний характер негативних наслідків.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач в обґрунтуванні свого позову зазначає, що моральна шкода обумовлена погіршенням життєвих умов, життєдіяльність позивача обмежена, у останнього змінився звичайний спосіб життя, однак ОСОБА_1 не конкретизує в чому саме виразились погіршення його життєвих умов та способу життя.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе та необхідне стягнути з відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь позивача ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди 32500 (тридцять дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, що буде цілком еквівалентним завданим моральним стражданням.

Згідно зі ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про доцільність часткового задоволення вимог позову ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, а останній у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, суд вважає необхідним, на виконання вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави в особі Державної судової адміністрації України витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 546,52 гривень (32500,00 грн. * 840,80 / 50000,00 = 546,52 грн).

Оскільки, відповідно до вимог статті 279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тому, відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням та виробничою травмою, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Микільське Волноваського району Донецької області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , одноразово, 32500 (тридцять дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 546 (п`ятсот сорок шість гривень) 52 (п`ятдесят дві) копійки.

В задоволенні іншої частини вимог позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Вугледарський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Вугледарського

міського суду Донецької області Дочинець С.І.